ЕНТРОПІЯ СОЦІАЛЬНА
Соціологія короткий енциклопедичний словник
ЕНТРОПІЯ СОЦІАЛЬНА – міра відхилення соціальної системи або її окремої ланки (структури, підсистеми та ін.) від прийнятого за еталон (нормального, очікуваного) стану, що виявляється в зниженні рівня організації, ефективності функціонування, темпів розвитку системи.
Е. с. пов’язана з наявністю невизначеності у стані середовища, діяльності людей, помилками управління, планування, нестачі або недовикористання знань (інформації) в процесі організації (настройки) системи, що розглядається,
Запровадження категорії ентропії у фізиці дало змогу оцінити коефіцієнт корисної дії (ККД) термодинамічних систем, який виявився дуже низьким (2 – 4 %). За аналогією з цим ентропійний підхід до управлінських систем соціальної природи дає змогу виявити їх дуже низький ККД, тобто ефективність, що пов’язана з великим відхиленням їх реального стану від оптимуму. Е. с. на відміну від ентропії у фізиці – не формально-матем., а змістовна категорія. Це величина, яка уможливлює оцінку функціонування соціальної системи: наскільки вона не досягає або відхиляється від еталонного рівня. Така оцінка проводиться соціол. шляхом – насамперед методами експертного аналізу, історико-соціол. дослідження, структурно-функціонального підходу та ін.
Інші методи, напр., матем. моделювання на основі вирішення скалярних рівнянь, у даному випадку менше підходять тому, що за їх допомогою можна охарактеризувати лише зовнішній бік функціонування соціальних систем, їх формальну упорядкованість. У даному ж разі важливо розкрити внутрішній стан систем, що потребує змістовного аналізу цілей і функцій їх окремих елементів (а це можна зробити, напр., експертним шляхом). З поняттям Е. с. пов’язаний новий підхід до трудових процесів і до бюджету часу працівників, який вимагає розрізняти поняття “робота” і “корисна віддача” працівників та трудових колективів. Це здається тривіальним, але при організації трудових процесів нерідко одне питання підмінюється іншим. З позицій же ентропійного підходу відомий заклик – “Додати в роботі” потребує аналіт. розгляду. Скоріше, треба додати в корисній віддачі, а не в роботі, тому що ми працюємо навряд чи менше за інші народи, але у нас велика частка некорисної праці і непотрібної продукції (при зростанні дефіциту корисних послуг і продуктів). Обстеження показують, що до 60 – 70 % робочого часу управлінських і до 50 – 60 % трудових витрат наук, та інженерних працівників витрачаються на виконання малокорисних і просто безглуздих процедур, непотрібних регламентів тощо.
Ентропія соціальних систем “багатолика”, вона проявляється в розбуханні управлінських структур, зростанні бюрократизму, лавиноподібних документопотоків, громіздких узгодженнях, безкінечних і малозмістовних зборах, засіданнях, перевірках, міжвідомчих “нестиковках”, безгосподарності, стихійності. Антиентропійні заходи багато в чому полягають не тільки в усуненні цих негативних проявів, а й у підвищенні інф. культури населення, формуванні у всіх працівників сучасного мислення, аналіт. підходу до життя, вміння відрізняти корисну роботу від некорисної, а також інф. й “пусті” (“шумові”) повідомлення, дезінформації тощо. Першорядного значення у зниженні Е. с. набуває проведення заходів, спрямованих на інформатизацію суспільства.
Озброєння соціології ентропійним підходом до соціальних процесів збільшує її можливості чутливо уловлювати появу деформацій в суспільстві. Проте застосування цього методу потребує дальшої розробки його методології і методики, понятійного апарату. Саме цьому і служить соціальна когнітологія – наука, яка вивчає принципи і механізми накопичення і використання знань у соціальних системах.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...