Гіперінфляція – інфляція, яка розвивається надзвичайно високими темпами, викликаючи згортання виробництва, масове безробіття. Світовий досвід показує, що при Г. ціни зростають на 1-2 % щоденно. /В Україні ціни у 1992 р. зростали щоденно на 5-6 %, а в 1993 р. – більше ніж на 300%/. Гіперінфляція здатна призвести до повної руйнації господарство країни.
При надзвичайно швидкому, часто стрибкоподібному зростанні цін нормальна виробнича діяльність стає неможливою Підприємствам все гостріше не вистачає надходжень від реалізації продукції для відновлення
виробництва Дуже проблематичною для виробників стає можливість користування кредитом, оскільки, по-перше, вони втрачають платоспроможність самі. По-друге, кредитори стають дуже обережними, згортають кредитування, надають в основному короткотермінові позики під високі проценти, що робить їх надзвичайно дорогими і непридатними для виробничого інвестування. Хронічна нестача власних коштів і перешкоди на шляху їх залучення із сторони змушують підприємства послідовно скорочувати виробництво, закривати робочі місця. Високі темпи інфляції роблять вигідним для підприємств нагромадження сировинних ресурсів
з метою їх перепродажу у майбутньому за вищими цінами. Інфляційні очікування спонукають виробників і продавців, притримувати на складах і готову продукцію, а наявні кошти перетворювати у непродуктивні матеріальні цінності зокрема, нерухомість. Все це посилює диспропорції в господарстві країни,, сприяє подальшому розвитку інфляції. Дестабілізуючим наслідком є швидкий і відчутний перерозподіл доходів на користь відносно невеликої частки населення, бо він суттєво скорочує сукупний попит, чим посилює вже й так порушену макроекономічну рівновагу, що поглиблює кризові явища. Високі темпи інфляції здатні призвести до надзвичайної ситуації викликати вилучення капіталів із виробництва. Подібне відбуватиметься, коли банківський процент, зростаючи під тиском інфляційної хвилі, сягне рівня, при якому класти кошти в банк стане значне вигіднішим, ніж займатись виробничою діяльністю Таке вилучення капіталів із. продуктивної сфери означатиме пряме руйнування виробництва, економіки в цілому. Швидке, особливо стрибкоподібне зростання цін здійснює руйнівний вплив на господарство країни, і тому воно позбавляє підприємців необхідних для їх діяльності об’єктивних орієнтирів і стимулів. За таких умов виробники не знають, чого і скільки потрібно споживачам, яку ціну встановити на продукцію. В свою чергу, покупці, в тому числі інвестиційних товарів, не уявляють за якою ціною купувати пропоновану продукцію. Одночасно гроші, швидко знецінюючись, втрачають здатність виконувати функції міри вартості, засобу платежу. Постачальники, відмовляються приймати такі гроші в якості оплати за сировину, комплектуючі, енергоносії тощо і вимагають потрібні їм для життєдіяльності реальні матеріальні цінності, яких спеціалізовані споживачі не мають і мати не можуть. Все це стримує обмін, порушує складну мережу господарських зв’язків, гальмує, зупиняє виробництво, Негативним наслідком Г. є падіння курсу національної валюти, що відбувається через швидку і значну втрату національними грошима вартості /подорожчання споживчого кошика/ та спекуляцію валютою, яка породжується інфляційними тенденціями. Люди, знаючи про. подальше знецінення грошей, намагаються звільнитись від них. Це здійснюється і шляхом придбання стійкіших іноземних грошей, що дозволяє більшою мірою зберегти свої активи, утримувати їх у відносно високо ліквідній формі, одержати грошовий дохід від зворотного обміну валюти на національні гроші, які девальвуються. За умов Г. попит на іноземну валюту різко зростає, зумовлюючи подальше падіння курсу національних грошей. Падіння курсу /грошей/, в свою чергу, підвищує імпортні ціни, що посилює інфляцію. Описані процеси більшою чи меншою мірою виявились і в господарській практиці України.
Loading...