Концепції фірми – спосіб пізнання сутності сучасної фірми (підприємства) та її визначальних факторів, а також сукупність ідей і поглядів, які випливають з нього. Розрізняють неокласичну, інституціональну, еволюційну та підприємницьку К. ф. Найпоширенішою в світовій економічній науці є неокласична концепція. Згідно з нею, фірма – це сфера повноважних господарських рішень індивіда, її персоніфікацією є “людина економічна”. Фірма, як стверджують представники цього напряму, – цілісний об’єкт, основною виробничою функцією якого
є перетворення ресурсів на продукцію для реалізації на вільному ринку та залучення цих ресурсів у виробництво з метою максимізації прибутку. Методологічними засадами в неокласичній К. ф. є передумови: 1) розподіл типів і обсягів діяльності між фірмою і ринком є заданим; 2) як перетворювач ресурсів на продукцію фірма описується за допомогою виробничої функції; 3) ринки – своєрідні “сигнальні пристрої”, через які передавалася насамперед цінова інформація; 4) вибір контрактів для фірми здійснюється за допомогою механізму цінової конкуренції серед виробників і покупців за найоптимальнішими для них цінами (максимальними
для продавців і мінімальними для споживачів), не через індивідуальні, а через аукціонні торги; 5) проблеми (конфлікти), що виникають у діяльності фірми, перебувають поза межами економічної теорії, оскільки ефективно вирішуються в судах. Водночас дослідження сутності фірми поширилися на явища нецінової конкуренції, впливу географічного положення фірми на ціни товарів і ресурсів, конкретизувалася й доповнювалася стратегічна мета фірми – привласнення максимальних прибутків (називалися також максимізація продажу, валового доходу, доходу на одного працівника, доходу акціонерів та ін.). З погляду політичної економії найважливішими методологічними хибами неокласичної К. ф. є: ігнорування принципу суперечності, передусім у такій специфічній формі, як єдність та боротьба матеріально-речового змісту і суспільної форми; аморфний характер наукових абстракцій; відсутність системно-структурного, насамперед комплексного, методу пізнання; обмежене використання принципу історизму та ін. (див. Метод економічної теорії). В теоретичному аспекті це призвело до ігнорування проблем економічної власності та управління власністю в розвитку й функціонуванні фірми, відокремленості найманих працівників від засобів виробництва (від економічної влади на підприємстві), до ототожнення провідної ролі особистісного (активного) фактора з речовими (пасивними), сповідування концепції факторів виробництва в класичному варіанті, необгрунтованої характеристики науково-технічного прогресу як зовнішнього щодо підприємства процесу створення й поширення організаційно-технологічних інновацій, ігнорування соціокультурних змінних та ін. Згідно з неоінституціональним варіантом фірми, який розробляє Р. Коуз, фірма як виробнича організація виникає і заміщує вільну купівлю-продаж факторів виробництва тією мірою, якою неринковий механізм є ефективним; створюється для ефективнішого використання людських можливостей (внаслідок чого трансакційні витрати нижчі порівняно з виробництвом товарів без організації фірми) тощо. О. Уїльямсон визнає існування невідповідності у співвідношенні влади та авторитету, провали ринку (через егоїстичну або опортуністичну поведінку індивідів), а також те, що фірма стає засобом їх дисциплінованості, допомагає подолати раптовості. В інтеграційній концепції функціонування й розвитку підприємства розмежовуються поняття “мета власника” і “мета бізнесу”, інтереси фірми, власників і менеджерів, а система цілей організації охоплює задоволення потреб індивідів, які є членами організації, вдосконалення структури організації, її пристосування до внутрішніх і зовнішніх змін та ін. У еволюційній концепції економічна поведінка фірми визначається передусім взаємовідносинами між іншими фірмами (своєрідною упорядкованою біологічною популяцією), а відтак – деякими її внутрішніми характеристиками, насамперед правилами прийняття рішень (а не сліпим прагненням до максимізації прибутку). Це означає, що фірма не має єдиного критерію оптимальності прийняття рішень, який може змінюватись у процесі історичного досвіду її діяльності, отже, існує лише динамічний критерій. Економічна поведінка фірми в підприємницькій К. ф. визначається взаємодією підприємців усіх рівнів, а також взаємовідносинами між підприємцями, робітниками і власниками. Різновид підприємницької К. ф. – агентська модель розвитку фірми, згідно з якою власники (які не працюють на підприємстві) і працівники не мають доступу до інформації (на відміну від менеджера), а для її придбання необхідні значні витрати. Важливим аспектом цієї моделі є пошук ефективного зв’язку між інтенсивністю праці менеджера та його винагородою. Агентська модель розвитку фірми (або концепція агентських відносин, представники якої – А. Алчіан та Г. Демсец) розглядає фірму як різновид ринку, що привласнює приватну власність, а фірма є певним набором обмежень для самостійно діючих індивідів. Згідно з цією концепцією, проблеми менеджменту (відносини менеджера з виконавцем) необгрунтовано розглядаються як контрактні, подібні до взаємовідносин між покупцем і продавцем у невеликому магазині. Водночас позитивним у підприємницькій К. ф. є спроби аналізу відносин економічної власності на підприємстві та управління нею (що передбачає виокремлення таких суб’єктів, як власник, менеджер, працівник), але така спроба значною мірою поверхова.
Loading...