Логічність мовлення
Стилістика української мови
Логічність мовлення
Одну з визначальних семантико – синтаксичних і стилістичних ознак мовлення становить його логічність.
Логічне мовлення – це мовлення продумане, виважене, семантично й структурно впорядковане. Його сутність найбільшою мірою визначається повною відповідністю сказаного чи написаного певним реаліям життя. Логічність мовлення обов’язково передбачає його правильність, розумність, які втілюються в літературно-нормативних формах слів, у структурах речень, словосполучень тощо.
Логічність мовлення грунтується на правдивості мислення. Воно здебільшого істинне, але може становити собою і вияв фантазії як елемент людського буття, сприймання й відтворення дійсності.
Твердження у формі розповідного речення Земля обертається навколо Сонця одночасно і реальне, і логічне, і точне, і правильне, і нормативне за мовною структурою. Але речення
Часткова нелогічність мислення – мовлення наявна в таких зворотах: Це мало в два рази більшу за державну ціну…; в зимовий період, в опалюваний період; сільське господарство перебуває на підйомі; за цей період ми зробили ремонтні обладнання. їх часто можна почути по радіо, телебаченню, прочитати в газетах. Слово період у цих сполученнях не єдино можливе, доцільно вживати й синоніми: зимою, взимку, під час зими.
У мовленні є немало алогічних словосполучень, напр.: привітали з досягнутими успіхами (успіхи завжди досягнуті і вітати будь-кого з тими успіхами, яких ще не досягнуто, є нелогічним); обговорювали підсумки проведених виборів (слово проведених зайве, бо підсумки виборів обговорюють після їх проведення); треба розглянути внесені пропозиції (не можна розглядати пропозицій, яких ніхто не вносив); оволодіти справжньою майстерністю (майстерність не буває несправжньою); наявні асигнування слід своєчасно використовувати (не можна використовувати асигнувань, яких немає); потрібно було звернутись до офіційних документів (будь-який документ офіційний); виконання взятих зобов’язань (слово взятих зайве) тощо. Зайве слово є і в таких словосполученнях, особливо характерних для розмовного й публіцистичного стилів мови: на долонях рук, місяць жовтень, моя власна думка, моя автобіографія; на сьогоднішній день (замість на сьогодні, сьогодні) та ін.
Алогічність мовлення нерідко засвідчує неосвіченість, невихованість, неувагу й неповагу мовця до інших і до себе, до культури власного мовлення, характеризує його негативно, інколи й сатирично, напр.: Приймаються замовлення на пошкодження телефону. Звертатися за адресою… (З оголошення); Міське кладовище переїхало на новий масив. Кого похоронять на старому – будуть відповідати. Ці приклади курйозні, але реальні, вони мають мовленнєву і позамовну основи.
Алогічними у мовленні є також поєднання слів, які розрізняються родовою і видовою семантикою: письменники і поети; учні і п’ятикласники; корови, свині і свійські тварини; в лісі безліч старих дерев, сосон, беріз та ін.
Мовленню алогічному завжди повинне протиставлятись мовлення логічне. Водночас така протиставність не має точних розмежувальних граней.
Логічність мовлення найчастіше порушується чи навіть руйнується не нормативністю в семантиці слів, фразеологізмів, в ускладненій і ненормативній синтаксичній побудові висловлюваного, напр.: Вибачаюсь! (тобто мовець просить вибачення у себе) замість логічно правильного Вибач!, Вибачте!, Пробач!, Пробачте!; перестаньте нервувати! замість Перестаньте нервуватись! (тобто не нервуйте себе).
Логічність висловленого (сказаного й написаного) виявляється в таких загальних оцінно-вимірних параметрах, як мова – мислення – мовлення. Щоб висловитись логічно, потрібно добре знати мову і справжню сутність того, про що йдеться в кожному конкретному акті мовлення.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...