Основні типи грунтів. Земельні ресурси України
Розділ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ УKPAЇНИ
Тема 7. ГРУНТИ І ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ
§30. Основні типи грунтів. Земельні ресурси України
Географічна розминка
Пригадайте з курсу географії 7-го класу, на якому з материків грунти найрізноманітніші. Поясніть, чому.
Поміркуйте, чи можуть грунти повністю вичерпатися.
Грунтовий покрив України. Грунт, як і будь-яке природне тіло, має своє положення у просторі, об’єм і межі поширення. Сукупність грунтів на певній території називають грунтовим покривом.
Практичне завдання
За малюнком 133 визначте, які грунти охоплюють в Україні найбільшу площу.
У північних районах переважають дерново-підзолисті грунти, які бідні на гумус та інші поживні речовини, оскільки вони формуються в умовах перезволоження (мал. 134). Завдяки інтенсивному промиванню ці грунти мають низький вміст поживних речовин, погані фізичні та водні властивості. Вимитий горизонт відрізняється характерним
Мал. 133. Карта грунтів
Низинні ділянки Поліської низовини охоплені лучними та лучно-болотними грунтами. Лучні грунти формуються у заплавах річок на піщаних та воднольодовикових відкладах під трав’яною рослинністю. Ці грунти мають порівняно високий вміст гумусу (3-5 %). Лучно-болотні грунти відрізняються потужним торфовим шаром (інколи понад 50 см), містять багато азоту, фосфору та інших хімічних елементів.
Південніше Поліської низовини на Волинській і Подільській височинах поширені сірі лісові грунти, сформовані переважно на лесах і лесоподібних суглинках. За ступенем опідзоленості їх поділяють на світло-сірі, сірі та темно-сірі грунти. Світло-сірі лісові грунти схожі на дерново-підзолисті з чітко вираженим вимитим підзолистим шаром, а вміст гумусу становить близько 4 % (мал. 134). Найпоширенішими тут є сірі лісові грунти, які не мають суцільного підзолистого шару. Тут він замаскований гумусом і має бурувато-сіре забарвлення. Вміст гумусу збільшується і становить 6-8 %. Темно-сірі лісові грунти відрізняються від світло-сірих і сірих глибшим заляганням гумусового горизонту, слабшим опідзоленням і більшим вмістом гумусу (до 10 %).
Сірі і темно-сірі лісові грунти належать до високородючих. Світло-сірі лісові грунти після вапнування, внесення добрив й інших меліоративних заходів можуть також давати високі та стійкі врожаї сільськогосподарських культур.
Найбільші площі на території України охоплюють чорноземи, які названі так за свій колір (мал. 134). Вони мають сприятливий водний, повітряний і тепловий режими. їх населяє значна кількість бактерій (до 3,5 млрд особин на 1 г грунту), які розкладають велику кількість органічних речовин і формують гумус. За умовами формування, вмістом гумусу та іншими властивостями українські чорноземи поділяють на кілька підтипів: чорноземи типові, чорноземи опідзолені, чорноземи вилугувані, чорноземи звичайні та південні.
Мал. 134. Типи грунтів
Чорноземи типові поширені від передгір’їв Карпат на заході до лівого берега р. Оскол на сході. Вони сформувалися на лесових породах під лучними степами і характеризуються потужним шаром гумусу (0,6-1,2 м). Вміст гумусу збільшується як з півночі на південь, так і з заходу на схід. У незайманих (цілинних) грунтах він становить 5-9 %, а в освоєних – 3-5 %.
Чорноземи опідзолені поширені в основному на Правобережжі навколо Подільської височини. Основна ознака цих грунтів – наявність своєрідної борошнистої присипки, що утворюється внаслідок вимивання і “скипання” карбонатних порід.
Чорноземи вилугувані сформувалися під розрідженими парковими лісами, на узліссях та під різнотравно-злаковими степами на вологих ділянках. Вміст гумусу становить 4-8 %.
Суцільні масиви чорноземів звичайних та чорноземів південних залягають у степах, зокрема на Причорноморській, Приазовській низовинах, Приазовській височині та на Донецькому кряжі. Ці грунти мають добре розвинений гумусовий горизонт, потужність якого коливається від 45 до 120 см. Вони відрізняються високою родючістю, але недостатня кількість вологи обмежує повне їх використання. Крім того, у цих грунтах міститься великий запас азоту, фосфору і калію, однак вони майже недоступні для рослин. Південні чорноземи відрізняються наявністю солі та гіпсу, які залягають на глибині 2-4 м. Це призводить до часткового засолення грунтів під час підвищення рівня грунтових вод.
Основними заходами щодо підвищення родючості чорноземів є зрошення, боротьба з водною та вітровою ерозією, гіпсування солонцюватих видів.
Темно-каштанові, каштанові і лучно-каштанові грунти характерні для приморських південних районів та північної частини Криму (мал. 134). Вони також належать до високородючих грунтів, оскільки містять достатню кількість гумусу (4-5 %). Його потужність коливається від 25 до 55 см. Негативні властивості цих грунтів – це наявність у них легкорозчинних солей і гіпсу.
Характер грунтового покриву в Карпатах і Кримських горах залежить від висоти місцевості. У Прикарпатті поширені підзолисто-буроземні і буро підзолисті оглеєні грунти, у гірському лісовому поясі – бурі лісові, на полонинах – буроземні гірсько-лучні. Південні схили Кримських гір вкриті сірими гірсько-лісовими грунтами і буроземами, а вершинні ділянки – гірсько-лучними чорноземоподібними грунтами.
Грунтовий покрив просторово обмежений. Його площу неможливо розширити, тому завжди слід пам’ятати, що за неправильного використання грунту він може виснажитися. І навпаки, в разі дбайливого до нього ставлення поліпшується його склад, підвищується родючість.
Земельні ресурси України. Грунти водночас є фізичним середовищем, життєвим простором для людей і засобом виробництва. Вони є природними ресурсами, які входять до складу земельних ресурсів України.
Мал. 135. Земельні ресурси України
Земельні ресурси – це всі землі, які використовує або може використати людина (мал. 135). Відповідно до господарської цінності та призначення земельні ресурси поділяють на такі види: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової і громадської забудови населених пунктів; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого (рекреаційного) призначення; землі лісового, водного фондів; землі промисловості, транспорту, зв’язку тощо. Усі перелічені види земель складають земельний фонд України, який становить понад 60 млн га.
Нині землекористувачами є держава і державні підприємства, установи, організації, а також колективні власники, наприклад колектив робітників, які працюють у певному господарстві. Землекористувачами також є і приватні власники – громадяни, яким надано землі у власність і користування.
Найбільшу площу, майже 70 % земельного фонду, охоплюють землі сільськогосподарського призначення: рілля, сіножаті, пасовища, перелоги, багаторічні насадження. Ці землі використовують сільськогосподарські підприємства, організації й установи, а також окремі люди – власники землі з метою задоволення нагальних потреб у продуктах харчування.
Україна у світі
Україна – одна з найбільш землезабезпечених країн світу. Про це свідчать такі цифри: у нас площа ріллі на душу населення становить 0,65 га, а наприклад, у Європі – 0,26 га, у світі в цілому – 0,29 га. Площа усіх сільськогосподарських угідь на душу населення в Європі дорівнює в середньому 0,43 га, а в Україні – 0,84 га. Найбільшою землезабезпеченістю характеризуються Херсонська, Миколаївська, Кіровоградська області, де на душу населення припадає 1,3-1,4 га орних земель.
До земель населених пунктів належать, зокрема, міста з усіма міськими забудовами, землями загального користування, наприклад міськими парками. До складу земель промисловості входять такі, що надані для розміщення і експлуатації основних забудов і споруджень промислових підприємств, електростанцій, інших потреб промисловості. Навколо промислових підприємств залежно від характеру виробництва створюють санітарно-захисні зони, в яких житлове будівництво заборонене.
Проблема
Останніми роками в багатьох областях України окремі громадяни захоплюють землі на ділянках, де будівництво заборонене. Запропонуйте способи виходу із ситуації, що склалася. Чи відомі такі прикрі випадки у вашій місцевості?
Землі надаються в користування підприємствам різних видів транспорту, організаціям, які експлуатують лінії електропередач і зв’язку.
Для лікування і оздоровлення людей виділяють рекреаційно-куротні землі. До їхнього складу входять землі з джерелами мінеральних вод, з лікувальними грязями, з парковими, лісовими та іншими угіддями санітарно-оздоровчого характеру, а також землі під лікувальними установами.
Землі природоохоронного фонду включають усі природоохоронні та заповідні території. Лісовому фонду належать землі, вкриті лісом, а також ті, що призначені для потреб лісового господарства. До водного фонду належать землі під річками, озерами, водосховищами, каналами та іншими водними об’єктами і гідротехнічними спорудами.
Землі, які не передаються землекористувачам у безстрокове або довгострокове користування, утворюють державний запас земельних ресурсів. Нині він становить 13,7 % загальної площі країни.
В Україні втілюється політика дбайливого і раціонального використання земельних ресурсів. Однак трапляються прикрі випадки, коли значні площі земельних ресурсів втрачаються назавжди. Причиною цього є насамперед забруднення земель різними шкідливими викидами численних підприємств. Завдають шкоди землям і надмірне їх розорювання, непродумані меліоративні роботи, коли в грунти вносять надлишкову кількість хімічних речовин, коли перезволожують чи, навпаки, пересушують сільськогосподарські землі.
Факти сьогодення
Наслідки землекористування. Внаслідок Чорнобильської трагедії із сільськогосподарського обігу вилучено маже 100 тис. га земель. Вилучаються значні площі земельних угідь для несільськогосподарського користування. Так, для різних видів будівництва в Україні щорічно відводиться 12-14 тис. га сільськогосподарських земель, що призводить до втрати родючих угідь. Значна розораність спричинює розвиток сильних ерозійних процесів, унаслідок яких щорічно з кожного гектара землі виноситься 12-17 т родючого грунту. За останні 30 років вміст гумусу в українських грунтах зменшився майже на 9 %.
Для поліпшення ситуації з земельними ресурсами в Україні потрібно використовувати землі відповідно до цільового призначення, застосовувати екологічно чисті технології виробництва сільськогосподарської продукції, не допускати в цілому забруднення земель у результаті своєї господарської діяльності, дбати про підвищення родючості грунтів, запобігаючи розвитку негативних природних процесів. Проведення цих заходів по всій території країни не лише сприятиме раціональному використанню земельних ресурсів, а й задовольнить будь-які потреби кожного громадянина.
ПРАКТИЧНА РОБОТА №5
Аналіз закономірностей поширення грунтів на території України
Проаналізуйте карту грунтів України та виявіть закономірності поширення основних типів грунтів, опишіть їхні властивості. Позначте на контурній карті свою область і типи грунтів, які в ній переважать.
УЗАГАЛЬНЕННЯ
У поширенні грунтів України простежується широтна зональність на рівнинах і висотна поясність у горах.
Основні типи грунтів в Україні – це дерново-підзолисті, сірі-лісові, чорноземи та каштанові грунти.
Земельні ресурси за призначенням поділяють на такі види: сільськогосподарські, житлової і громадської забудови, природно-заповідного, лісового і водного фондів, землі рекреаційного призначення, промисловості, транспорту.
Земельні ресурси необхідно раціонально використовувати та охороняти від забруднення.
Ключові терміни і поняття
Грунтовий покрив
Карта грунтів
Земельні ресурси
Самоперевірка
У народній приказці мовиться таке: “Не земля родить, а руки”.
Чи стосуються ці слова всіх грунтів України?
Поясніть, чому в чорноземних грунтах гумусовий горизонт формується потужніший, ніж у дерново-підзолистих.
Наведіть приклади земельних ресурсів, які переважають у вашій місцевості.
Назвіть послідовно всі основні типи грунтів рівнинної частини України починаючи з півночі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...