Ресурси сільськогосподарського виробництва й особливості їх використання

СИСТЕМА “ПРИРОДА – НАСЕЛЕННЯ – ГОСПОДАРСТВО”

Ресурси сільськогосподарського виробництва й особливості їх використання

ТЕМА 6 СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

§25. Ресурси сільськогосподарського виробництва й особливості їх використання

– Сутність агроценозу. Основним ресурсом сільськогосподарського виробництва є сільськогосподарські угіддя, до складу яких входять: рілля, перелоги, багаторічні насадження, сіножаті і пасовища. Ці угіддя сформувалися в межах природних ландшафтів, специфічно видозмінених людською діяльністю. В результаті антропогенних

змін на місці природних ландшафтів поступово формувалися агроландшафти, основою яких є агроценози.

Агроценоз – це створена людиною з метою одержання сільськогосподарської продукції і регулярно підтримувана біологічна спільнота, що має спрощену структуру, низьку екологічну стійкість, проте високу продуктивність одного чи кількох видів рослин або тварин.

Агроценози охоплюють близько 10 % поверхні суходолу і дають людству близько 90 % харчової енергії. На відміну від природних ландшафтів, які наділені природним саморозвитком, агроландшафти постійно підтримуються людською діяльністю (мал. 37).

На

рівні з терміном “агроценоз” у науковому вжитку використовують термін “агроекосистема” – сукупність компонентів живої та неживої природи на ділянці суходолу чи акваторії, яка використовується у сільськогосподарському виробництві.

Відомо, що чим екосистема багатша на видове різноманіття, тим вона більш стійка. Стійкість агроценозів забезпечується надходженням ззовні енергії у вигляді мінеральних та органічних добрив, води, отрутохімікатів, пестицидів тощо. З урожаєм з агроценозів виноситься велика кількість поживних речовин і родючого грунту. Родючість грунту залежить від кількості поживних речовин у гумусі, кількості гумусу в грунті й товщини шару грунту. Найкращі чорноземи містять близько 9 % гумусу.

Сільськогосподарська освоєність території призводить до збіднення генетичного фонду рослин і тварин. У світі відомо десятки тисяч їстівних рослин, однак масово вирощується тільки 90 видів, з яких 14 найпоширеніших належать до злакових і бобових. Тобто величезні площі землі охоплені генетично одноманітними рослинами, так званими монокультурами. Подібна ситуація спостерігається у тваринництві, продуктом добору та генетичного конструювання у якому є свійські тварини.

Ресурси сільськогосподарського виробництва й особливості їх використання

Мал. 37. Агроландшафти

– Грунт як основний компонент агроценозів. Основним компонентом агроекосистем і агроценозів є грунт. Грунт – це самостійне природне тіло, яке утворилось в результаті багаторічної спільної діяльності живих організмів, атмосфери, гідросфери і літосфери. Грунт є складною сумішшю мінеральних, органічних і органо-мінеральних речовин. Найважливіша особливість грунту – родючість, тобто здатність забезпечувати рослини всім необхідним для їхнього росту і розвитку.

Найродючіші й найпотужніші грунти – чорноземи – формувалися впродовж багатьох тисячоліть у зонах степів, де був сприятливий клімат та оптимальні умови для розвитку багатої трав’янистої рослинності. Такі грунти є одним з головних багатств України. Чорноземні та лучно – чорноземні грунти охоплюють 42 % території України, що становить 67% усіх чорноземів світу. Природна родючість грунтів України є однією з найвищих у світі й зумовлена декількома особливостями:

– сприятливістю природно-кліматичних умов;

– наявністю різноманітної грунтової біоти;

– надходженням у грунти поживних органічних і мінеральних речовин;

– окремими фізичними і хімічними властивостями грунтів.

Грунти становлять величезну цінність не лише тому, що є основним джерелом отримання продуктів харчування, а ще й тому, що:

– вони беруть участь у очищенні природних і стічних вод, які фільтруються крізь них;

– грунтово-рослинний покрив планети – це регулятор водного балансу суходолу, оскільки він поглинає, утримує й перерозподіляє велику кількість атмосферної вологи;

– грунти – універсальний біологічний чинник і нейтралізатор багатьох видів антропогенних забруднень.

Тому користуватися грунтом, землею слід розумно й бережно. На жаль, на сьогодні людство щороку втрачає 5-7 млн га сільськогосподарських угідь.

– Раціональне використання земельних ресурсів. Під раціональним використанням земельних ресурсів розуміють комплекс обгрунтованих еколого-економічних, організаційно-господарських, агротехнічних та інших заходів, спрямованих на збереження від руйнування і забруднення сільськогосподарських угідь і підвищення урожайності вирощуваних на них культур.

Раціональне землекористування передбачає застосування екологічно ефективних систем землеробства – технологізації сільського господарства, протиерозійного і грунтозахисного обробітку земель, зменшення забрудненості грунтів, меліорації земель, регулювання мікроклімату, доцільної хімізації сільського господарства, біологічного захисту посівів від шкідників і хвороб тощо. Наведені системи землеробства передбачають розробку і використання ефективних технологій на зрошуваних, осушуваних і порушених землях, відведення земель на несільськогоспо – дарські цілі, залучення до господарювання відпрацьованих та непридатних земель тощо. Водночас раціональне землекористування передбачає оптимізацію структури земельних угідь: екологічно стабільних (під природною рослинністю) та екологічно нестабільних (антропогенізованих) у співвідношенні 50 % до 50 %.

Аргументи і факти

Земельний фонд планети (за Г. О. Білявським, Л. І. Бутченко, В. М. Навроцьким, 2002)

Земельний фонд

Площа

Млн км2

% загальної площі суходолу

Ліси і лісопосадки

40,3

27,0

Природні луки і пасовища

28,5

19,0

Сільськогосподарські угіддя

19,0

13,0

Сухі пустелі, скелі, прибережні піски

18,2

12,1

Льодовики

16,3

11,0

Тундри і лісотундри

7,0

4,7

Полярні та високогірні пустелі

5,0

3,3

Антропогенний бедленд

4,5

3,0

Болота(поза тундрами)

4,0

2,7

Озера, річки, водосховища

3,2

2,2

Землі промислового і міського призначення

3,0

2,0

Лісові грунти містять до 25 % всієї біомаси лісів, степові – до 75 % біомаси степової рослинності.

Червів, комах та інших безхребетних на 1 м2 грунту припадає кілька десятків мільйонів, найпростіших – понад 1 млн в 1 г грунту. Біомаса земляних червів у Європі перевищує біомасу людей, що її населяють.

Сумнозвісний пестицид ДДТ, який знайдено в жирі китів, риб і пінгвінів в Антарктиді, льодах Гренландії, молоці матерів-годувальниць, було вперше одержано у 1874 р. австрійським хіміком О. Цайдлером. Через 50 років швейцарський хімік П. Мюллер виявив його токсичну дію на комах; у 1942 р. перша партія ДДТ була закуплена американськими військовими для боротьби з мухами, клопами й вошами. За дослідження ДДТ, завдяки якому майже знищений малярійний комар, відступила жовта лихоманка, сонна хвороба, ведеться боротьба зі шкідниками лісу, в 1948 р. П. Мюллер здобув Нобелівську премію. Згодом була доведена негативна дія ДДТ, яка проявилась у загибелі комах, птахів, риб. ДДТ негативно впливає і на здоров’я людей. Він не розкладається у природному середовищі впродовж 50 років. Тепер ДДТ вважають канцерогенною речовиною, отрутохімікатом, який заборонений для використання у сільському і лісовому господарствах у більшості країн планети.

ВИСНОВКИ

Головним ресурсом сільського господарства є агроландшафт та один із його складників – грунт. Найважливішою його особливістю є те, що грунт – це продукт взаємодії живої і неживої природи, тому В. І. Вернадський назвав його біокосним, геобіологічним утворенням.

Роль грунтів у біосферних процесах є багатогранною, вони виконують важливі екологічні функції. Найголовніша з них – грунти є середовищем життя мікроорганізмів, грибів, рослин, інших живих істот.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Тематична виписка.
Ви зараз читаєте: Ресурси сільськогосподарського виробництва й особливості їх використання