Підприємство – основна ланка народного господарства, яка забезпечує виробництво переважної маси товарів і послуг, здійснює науково-дослідну і комерційну діяльність з метою привласнення доходу (прибутку). Згідно з визначенням ООН, П. – юридично самостійна господарська одиниця, яка може об’єднувати кілька установ (окремі шахти, майстерні, фабрики, електростанції) та місцевих господарських одиниць (всі види господарської діяльності, які здійснюються в певній місцевості окремим власником). У цьому контексті компанія – лише одна з
юридичних осіб, яким може належати П., а фірма може об’єднувати кілька П. одного власника. Велика компанія може складатися з десятків і навіть сотень П. Як первинна ланка народного господарства, П. зосереджує певну сукупність продуктивних сил (засобів праці, працівників, землі, сировини та ін.) і відносин власності (економічної, юридичної та ін.). В політекономічному контексті П. – це система відносин економічної власності між власниками та безпосередніми виробниками, а також між державою та іншими суб’єктами господарювання з приводу привласнення різних об’єктів власності, передусім необхідного і додаткового
продукту, управління власністю з метою отримання максимального прибутку. Кожне П. вступає у відносини власності з іншими П. (в разі купівлі комплектуючих виробів, сировини, надання та отримання послуг), з державою (сплачуючи податки до бюджету тощо), з банками (отримуючи кредити й сплачуючи відсотки за них). На П. відбувається одиничний поділ праці. Залежно від технологічного процесу, виробництва, розмірів П. на ньому виділяють основний і допоміжні цехи, дільниці, різні служби, відділи. Одиничний поділ праці між працівниками здійснюється за професіями, спеціальностями та ін. П. вступає у відносини кооперації, спеціалізації, комбінування з іншими П., є важливою ланкою техніко-економічних відносин. На П. відбувається поєднання працівників із засобами виробництва, від характеру такого поєднання значною мірою залежить тип П. Відповідно до нього в Україні існують такі основні види П.: 1) державні у формі загальнодержавних і комунальних; 2) колективні не капіталістичні, серед яких виділяють колективні трудові П., кооперативні, П. громадських організацій та ін.; 3) приватнокапіталістичні – базуються на власності окремої особи (капіталіста), яка наймає робочу силу; 4) колективні капіталістичні П. – існують у формі акціонерних компаній і засновані на власності декількох або багатьох власників капіталу, які наймають робочу силу; 5) індивідуальні (приватні) трудові, що базуються на приватній власності фізичної особи та її особистій праці; 6) сімейні – засновані на праці членів однієї сім’ї; 7) спільні (змішані) – базуються на поєднанні різних форм власності, в т. ч. із залученням іноземного капіталу; 8) орендні П. З точки зору права розрізняють договірні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, відкриті й закриті акціонерні компанії та ін. За наявності влади на ринку їх поділяють на конкурентні, олігопольні й монопольні; за характером економічної діяльності – на виробничі, торговельні, фінансово-кредитні, посередницькі, науково-виробничі об’єднання та ін.; за сферою діяльності – місцеві, регіональні, національні, міжнародні; за кількісними показниками – на малі (дрібні), середні та великі. П. за умов конкуренції змушені діяти на принципах господарського (комерційного) розрахунку (див. Господарський розрахунок). Діяльність П. будь-якого виду нерозривно пов’язана з підприємництвом. П. загалом виконують такі функції: виробничу, інноваційну, трудову, відтворювальну і комерційну. Виробнича функція полягає в тому, щоб забезпечити ефективне використання засобів виробництва, робочої сили, досягнення вищих темпів зростання та ін. Інноваційна функція означає впровадження нової техніки і технології шляхом розвитку винахідництва, створення на цій основі якісно нових товарів. Трудова функція полягає у поліпшенні умов праці, до яких належать психофізіологічні, санітарно-гігієнічні, естетичні, соціально-психологічні (охорони праці й техніки безпеки) (див. Умови праці). Комерційна функція предбачає збільшення частки ринку певного виду продукції, обсягу продажу маси та норми прибутку. Якщо йдеться про компанії, то комерційна функція означає зростання ринкової вартості акцій, збільшення доходу на одну акцію та ін. Відтворювальна функція полягає у здійсненні розширеного відтворення економічного потенціалу П., фірми, компанії. Зокрема йдеться про розширене відтворення основних виробничих фондів з якісно новими властивостями, підвищення кваліфікаційного рівня працівників та ін. Ця функція може бути реалізованою у разі виконання передусім комерційної функції.
Loading...