Подолання бідності – комплекс заходів з боку держави та організацій (підприємств, фірм і компаній), спрямованих на забезпечення бідних верств населення доходом, достатнім для задоволення матеріальних і соціальних потреб, необхідних для нормальних умов життя і відтворення робочої сили. П. б. є однією з глобальних проблем, а тому розглядається світовим співтовариством як пріоритетна в соціально-економічній політиці багатьох держав, у яких існує бідність. Так, у світі хронічно голодують і недоїдають бл. 800 млн осіб; у 80 – 90-х XX ст. зростання
населення у 50 слаборозвинених країнах випереджало зростання кількості продуктів споживання; на початку XXI ст. налічувалось майже 1,2 млрд бідних, у сім’ях яких на 1 людину припадав 1 дол. і менше (за паритетом купівельної спроможності). Крім того, 1 млрд осіб позбавлені можливості вживати чисту воду та ін. Ступінь гостроти, характер вияву бідності неоднаковий в різних країнах і залежно від цього вона породжує різні за глибиною джерела соціально-економічної напруженості та нестабільності. Навіть у США на початку XXI ст. було бл. 40 млн бідних, в т. ч. бл. 33 млн голодують або близькі до такого стану. Україна в 90-х XX ст. –
на початку XXI ст. належала до країн, в яких рівень бідності зростає, що загрожує стабільному розвитку суспільства і національній безпеці країни. Основними причинами бідності є тип економічної системи, рівень розвитку продуктивних сил, суспільно-політичний устрій країни, діяльності уряду, зайнятість, рівень освіти. З огляду на це П. б. передбачає: 1) систему соціального страхування бідних; 2) забезпечення сталого економічного розвитку та підвищення його ефективності; 3) забезпечення працездатного населення роботою та її оплати на суспільно необхідному рівні; 4) справедливіший розподіл національного доходу, багатства між багатими і бідними, зниження диференціації населення за доходами; 5) удосконалення системи освіти тощо. З точки зору матеріально-речового змісту для більшості країн, що розвиваються, найважливішим є забезпечення розвитку і вдосконалення продуктивних сил, проведення аграрних реформ, підвищення продуктивності праці. Синтезуючий показник такого розвитку – обсяг ВВП на душу населення. 2000 цей показник у розвинених країнах становив 26 тис. дол., у країнах, що розвиваються, – 3,5 тис. дол., у слаборозвинених – 1,9 тис. дол. Тому у них існують злидні, голод, висока смертність і низька тривалість життя. До 80-х XX ст. така ситуація була і в Китаї, де 1973 на одного жителя вироблялося 774 дол. ВВП. Внаслідок раціональної економічної політики уряду за наступні 10 років ВВП в Китаї зріс у 5 разів. Вагомих успіхів Китай досяг в АПК. У 1997 в країні вперше було перевищено середньосвітові показники споживання м’яса, яєць, риби, морепродуктів, овочів, фруктів і молока в розрахунку на душу населення, істотно зріс добробут, що забезпечило зниження смертності та збільшило тривалість життя людей: чоловіків – з 35 до 72 років, жінок – до 82. В Україні базові економічні показники на початку реформування були набагато вищими, ніж у Китаї. В 1990 за калорійністю харчування населення Україна входила у першу десятку найблагополучніших країн світу, що за незначної диференціації доходів означало відсутність бідності в її традиційній формі – голодування, масового жебрацтва, а на харчування в середньому витрачалось бл. третини доходів сімейного бюджету. Впродовж 90-х внаслідок хибної економічної політики значною мірою зруйновано науково-технічний потенціал країни, занепало сільське господарство (у Китаї на одного жителя припадає лише 0,08 га орної землі і менше чорноземів; в Україні – 0,8 га). У 1999 до категорії бідних в Україні, за офіційними даними, належало 27,8% населення (13,7 млн осіб), до злиденних – 14,2%. За розрахунками економістів, даними профспілок, кількість населення, що проживає за межею бідності, сягає 80% (а за даними Рахункової палати – 97%). Поріг бідності в Україні набагато нижчий, ніж у розвинених країнах. Для П. б. необхідно передусім проводити раціональну економічну політику, в т. ч. фінансову, податкову, інвестиційну, аграрну, зовнішньоекономічну тощо, знизити надмірну і загрозливу диференціацію доходів тощо. На цій основі у сфері соціальної політики слід передусім підвищити мінімальну заробітну плату найменш оплачуваних працівників до рівня мінімальної заробітної плати з одночасним збільшенням останньої (що вперше було здійснено 2005). Важливий засіб запобігання бідності – підвищення професійно-освітнього рівня населення, оскільки витрати на це порівняно з 1990 істотно знизились. На П. б. суттєво впливає встановлення у законодавчому порядку мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму. Для П. б. необхідно зупинити тенденцію диференціації доходів, а відтак поступово зменшувати її рівень. Вирівнюванню доходів сприяло б підвищення рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян до розміру прожиткового мінімуму, з одного боку, і підвищення податкових ставок на високі доходи фізичних осіб – з іншого. Зокрема, доцільно запровадити від’ємний подохідний податок, за якого багаті сім’ї сплачують податок залежно від доходів, а бідні – отримують субсидію від уряду (“сплачують” від’ємний податок) без будь-яких довідок про стан бідності; надання допомоги бідним у натуральній формі (талони сім’ям на харчування, медичне обслуговування на основі спеціальних програм). Один із напрямів П. б. – удосконалення пенсійної системи, передусім пенсій (не нижче 65- 70% від середньої заробітної плати). В разі інфляції пенсії, як і заробітну плату, необхідно індексувати відповідно до чинного законодавства. Ефективним засобом П. б. є державний контроль за цінами на найбільш життєво важливі товари, на житлово-комунальні послуги, які стрімко зростають. У системі заходів П. б. населення важлива роль належить соціальному страхуванню, зокрема медичному, наданню адресної соціальної допомоги (див. Соціальне страхування). Позитивний вплив на П. б. матиме якнайшвидше повернення трудових заощаджень, започатковане урядом 2005 з метою відшкодування заборгованості за комунальні послуги. Важливою є також трудова, громадська активність самих громадян, організація власного бізнесу. Для П. б. в Україні велике значення має відродження села.
Loading...