Головна ⇒ 📌Економічний словник ⇒ Політика промислова
Політика промислова
Політика промислова – комплекс заходів і важелів держави і наддержавних органів, спрямованих на інтенсивний інноваційний розвиток промисловості країни (в т. ч. у межах регіональних економічних утворень) відповідно до стратегії соціально-економічного прогресу суспільства. П. п. передбачає наукове обгрунтування самої концепції, вироблення стратегічної мети (нею має стати технічне переоснащення господарства країни новітньою технікою і технологією, входження до передових країн світу і забезпечення економічної безпеки країни у цій сфері).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- Інвестиційна політика Інвестиційна політика – комплекс урядових рішень, які визначають основні напрямки використання капітальних вкладень в економіку, різні її сфери та галузі. І. п. визначається станом економіки, основними завданнями народного господарства у виробництві, науково-технічному і соціальному розвитку країни. Для України найближчими цілями І. п. є збільшення обсягу капіталовкладень з метою прискореного виходу з економічної кризи. На перспективу […]...
- Структурна політика Структурна політика – довготермінова стратегічна мета, обгрунтування відповідної програми структурної перебудови і вибір пріоритетних напрямів розвитку народного господарства та комплекс заходів з боку держави та наднаціональних органів щодо їх реалізації. Структурна перебудова економіки України передбачає: 1) всебічну інвентаризацію підприємств та їхніх господарських зв’язків для виявлення нераціональних (з огляду на транспортні витрати, якість комплектуючих виробів та […]...
- Політика регіональна Політика регіональна – комплекс засобів і методів, які на основі планомірного і пропорційного розвитку регіонів, принципово нових підходів до розвитку продуктивних сил та ефективного використання місцевих ресурсів забезпечують істотне зростання життєвого рівня населення регіонів. До таких засобів належать економічні, організаційні, правові, адміністративні і регіональні в їх раціональному поєднанні. Складовими П. р. є науково обгрунтована соціально-економічна […]...
- Економіка промисловості Економіка промисловості – наука, яка вивчає закономірності розвитку й функціонування продуктивних сил і економічних відносин (економічного способу виробництва) у промисловості, досліджує механізм дії об’єктивних економічних законів, а отже, промислову політику, умов та факторів, що визначають його ефективність, раціональне використання ресурсів, шляхи оптимізації галузевої структури виробництва та ін. До Е. п. належить економіка окремих галузей матеріального […]...
- Транспортна політика Транспортна політика – комплекс заходів державного регулювання транспортної системи країни з метою повного забезпечення інших галузей народного господарства та населення перевезеннями та інтеграції цієї системи у європейську та світову транспортні системи з урахуванням екологічної складової. Такими заходами є оновлення та модернізація основних фондів, запровадження ресурсоощадних технологій, структурна політика, створення нових вітчизняних транспортних засобів (літаків, поїздів, […]...
- Політика інноваційна Політика інноваційна – комплекс заходів і важелів держави та наддержавних органів, спрямованих на створення сприятливих умов для інноваційної діяльності, в тому числі формування інноваційних ідей і проектів, конструювання науково-дослідних зразків нововведень, їх освоєння і просування на ринок. П. і. – складова науково-технічної політики держави; її елементами с обгрунтування концепції П. і., стратегічної мети, принципів і […]...
- Форми економічного співробітництва корпорацій Форми економічного співробітництва корпорацій – сукупність форм ділового партнерства великих компаній на національному та міжнародному рівнях, що базуються на інтернаціоналізації технологічного способу виробництва. До таких форм належать кооперація у сфері науково-технічних і технологічних інновацій, створення спільних об’єктів інфраструктури та інформаційного забезпечення, спільних підприємств, кооперація виробництва та ін. Такі Ф. е. с. к., як правило, грунтуються […]...
- Структурна політика Державне управління Структурна політика. Визначає вплив держави на всю сукупність галузей економіки, на формування і розвиток галузевих та міжгалузевих структур, їх територіальне розміщення, організаційно-інституціональні пропорції, забезпечення ресурсами і функціонування в умовах ринку. С. п. спрямована на створення багатогалузевого високотехнологічного комплексу товаровиробничих структур (з урахуванням територіальних умов їх функціонування), які забезпечують зростання добробуту населення і зайнятість […]...
- Політика регулювання ринкових відносин Політика регулювання ринкових відносин – комплекс економічних, адміністративних і юридичних важелів, які використовуються державою з метою впливу на ринковий механізм, його адаптацію до нових умов. П. р. р. в. передбачає вплив держави на умови та механізми функціонування ринку, його структуру та інфраструктуру, його функції. На нижчій стадії розвитку капіталізму ринкові відносини та відповідний механізм їх […]...
- Ринок регіональний Ринок регіональний – сукупність економічних відносин (в т. ч. техніко-економічних, організаційно-економічних та відносин економічної власності) між різними економічними суб’єктами з приводу організації купівлі-продажу товарів і послуг у сфері обміну в межах певних територій відповідно до вимог специфічних форм закону товарного виробництва і грошового обміну. Основними функціями P. p. є: перетворення продуктів окремих підприємств на товар […]...
- Митна політика Митна політика – комплекс заходів державного регулювання експортно-імпортних операцій шляхом зміни порядку та обсягів вилучення митних податків, тарифів і зборів. На нижчій стадії капіталізму і до середини XX ст. М. п. мала яскраво виражений протекціоністський характер, оскільки сприяла розвитку національної промисловості. Відтак домінувала тенденція до послаблення митних бар’єрів у зовнішній торгівлі. Протекціоністська М. п. виправдана […]...
- Торговельна політика Торговельна політика – політика держави щодо регулювання (стимулювання або обмеження) експорту та імпорту товарів і послуг. Т. п. є складовою зовнішньоекономічної політики держави і реалізується шляхом використання економічних, правових і адміністративних важелів. До економічних важелів належать використання кредитів, податків, надання субсидій, гарантій тощо; до правових – удосконалення чинного або прийняття нового законодавства у цій сфері; […]...
- Зовнішньоторговельна політика Зовнішньоторговельна політика – діяльність держави, спрямована на стимулювання або обмеження експорту та імпорту товарів. Інструментами З. п. є митні тарифи, ліцензування (видача державного дозволу на вивіз – ввіз товарів), контингентування (встановлення експортних та імпортних квот або контингентів), пряме і непряме субсидіювання експорту тощо. Основними формами З. п. є державний протекціонізм і політика вільної торгівлі. Протекціонізм […]...
- Політика наукова Політика наукова – економіко – організаційна та адміністративно-правова діяльність держави і наддержавних органів, спрямована на репродукування та комплексне використання знань у всіх сферах і галузях національної економіки та регіональних утворень (передусім у межах ЄС). П. н. орієнтована на випереджувальний та інтенсивний розвиток науки в системі “наука – техніка – виробництво” і комплексну інтеграцію цих елементів, […]...
- Індустріалізація Індустріалізація (лат. industrial – старання, діяльність) – створення великого машинного виробництва в господарстві країни або в окремих його галузях за відносно короткий період. За капіталістичного способу виробництва І., як правило, починається з переходу на машинну базу легкої промисловості через те, що тут потрібно менше авансованого капіталу, а оборот капіталу відбувається швидше. В СРСР І. почалася […]...
- Зовнішньоекономічна політика Політологічний словник Зовнішньоекономічна політика – політика, що здійснюється державою або відповідним колом держав у сфері економічних відносин з іншими країнами або їх об’єднаннями, спрямована на забезпечення найбільш сприятливих умов включення економіки країни до світогосподарських відносин. З. п. становить складний комплекс політико – економічних відносин в окремих сферах, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності: експорту та імпорту товарів, […]...
- Політика підприємства амортизаційна Політика підприємства амортизаційна – раціональне управління амортизаційними відрахуваннями від використовуваних основних фондів і нематеріальних активів з метою реінвестування їх у виробництво та забезпечення розширеного відтворення. Основними передумовами виваженої П. п. а. є з’ясування складу і структури основних фондів підприємства, обсягів використовуваних активів, що підлягають амортизації, використання наукових методів оцінювання вартості цих активів, термінів використання їх […]...
- Нова економічна політика Нова економічна політика – політика, яка проводилася урядом колишнього Радянського Союзу з 1921 р. до кінця 20-х – початку 30-х років. Основи цієї політики були розроблені В. І. Леніним Означала використання в інтересах будівництва нової держави товарного виробництва, товарно-грошових відносин, принципів госпрозрахунку, відродження кредитної системи тощо. З осені 1921 року стали організовуватись великі ярмарки, відкрились […]...
- Економічна політика Економічна політика – комплекс економічних цілей і заходів держави та уряду, які забезпечують вирішення довготермінових (стратегічних) та короткотермінових (тактичних) завдань розвитку економічної системи відповідно до інтересів країни або окремих класів і соціальних груп. Е. п. базується на теоретико-методологічних засадах економічної теорії, насамперед політичної економії, на основі пізнання об’єктивних економічних законів, потреб, інтересів і цілей різних […]...
- Антиінфляційна політика Антиінфляційна політика – комплекс взаємопов’язаних напрямів, засобів і важелів держави й центрального банку країни з метою запобігання високим темпам інфляції та управління нею на незагрозливому для стабільності економічної системи рівні, а також досягнення збалансованості між темпами зростання грошової маси та темпами зростання економічних благ. Розрізняють два основні напрями (типи) A. п.; 1) неокласичний (передусім монетаристський), […]...
- Політика науково-технічна Політика науково-технічна – конкретизована в програмі і всебічно обгрунтована мета такої політики та комплекс заходів з боку держави і наддержавних органів щодо її реалізації, спрямованих на прискорення науково-технічного прогресу задля підвищення конкурентоспроможності країни й регіональних економічних угруповань і підвищення на цій основі життєвого рівня населення. Основними елементами П. н.-т., які формують її механізм, є такі: […]...
- Колоніальна та неоколоніальна політика Колоніальна та неоколоніальна політика – завоювання й підкорення великими європейськими державами значних територій Америки, Африки, Азії та експлуатація населення цих країн економічними і позаекономічними методами. На початок XX ст. територіальний поділ світу було завершено, утворилася колоніальна система (див. Колоніальна система); почалася збройна боротьба за його переділ. Після другої світової війни докорінно змінилася міжнародна ситуація і […]...
- Інноваційна політика держави ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ Тема 6. Система державного регулювання і стимулювання інноваційної діяльності 6.2. Інноваційна політика держави Під інноваційною політикою необхідно розуміти комплекс принципів та заходів щодо планування, розробки, стимулювання, регулювання і контролю процесів інноваційної діяльності у науково-технічній та виробничих сферах. Тому, основним завданням державних органів є визначення мети інноваційної політики, основних принципів її здійснення, а також […]...
- Економічна безпека Економічна безпека – стан захищеності економічної системи країни або групи країн від різноманітних внутрішніх і зовнішніх загроз, сукупність умов для її розширеного відтворення, а також комплекс необхідних заходів для забезпечення такої захищеності і відтворення. Залежно від структури економічної системи, у межах Е. б. виділяють безпеку розвитку продуктивних сил, техніко – економічних відносин, організаційно-економічних відносин, відносин […]...
- Оптимальні розміри підприємств Оптимальні розміри підприємств – науково обгрунтовані й перевірені практикою розміри підприємств, завдяки яким забезпечуються мінімальні витрати різноманітних ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних) на виробництво і доставку до споживача сукупної маси товарів, у т. ч. окремого екземпляра, у результаті чого досягається найвища ефективність виробництва. Найважливіші фактори, які впливають на О. р. п.: економіко – географічні (наявність […]...
- Матеріально-технічна база виробництва Матеріально-технічна база виробництва – сукупність матеріально-речових елементів продуктивних сил, що використовуються для створення матеріальних благ і надання послуг. Головний елемент М.-т. б. в. – основні виробничі фонди (ОВФ): будівлі, виробничі споруди, обладнання, машини, транспортні засоби, залізниці та ін.; у сільському господарстві – багаторічні насадження, робоча, продуктивна худоба – в матеріальноречовій і вартісній формах. На початок […]...
- Міжнародна безпека економічна Міжнародна безпека економічна – стан міжнародних економічних відносин, за якого гарантується збереження або досягнення економічної безпеки окремої країни від деструктивних процесів у світовому господарстві, окремих регіональних об’єднань, а також комплекс заходів щодо її досягнення. Складовими М. б. е. є сировинна, енергетична, техніко-технологічна, наукова, інформаційна та ін. М. б. е. грунтується на принципах стабільності (створення зовнішніх […]...
- Економічна програма Економічна програма – план реалізації економічної політики за допомогою комплексу заходів у різних сферах економічної діяльності. Для реалізації принципово нової економічної політики в Україні (зокрема, для побудови народної економіки) необхідні: 1. Докорінна перебудова відносин економічної власності шляхом народного роздержавлення і деприватизації з метою перетворення близько 18 млн. акціонерів у реальних власників. 2. Створення стабільних та […]...
- Міграційна політика Державне управління Міграційна політика. Частина соціально-економічної та етнонаціональної політики, спрямована на регулювання переміщення населення в межах країни і частково за її межі, на формування раціональної статевовікової структури регіонів та збалансування трудових ресурсів. Суб’єктами Млі. у масштабах країни є органи державної влади й управління або спеціально створені органи; в міждержавних масштабах – міжнародні організації (Міжнародна організація […]...
- Макроекономічна політика Макроекономічна політика – політика уряду, спрямована на регулювання національної економіки з метою забезпечення її стабільного, динамічного і пропорційного розвитку. Основними формами М. п. є фінансова, кредитна, податкова, грошова, інвестиційна, інноваційна, структурна, промислова, наукова, аграрна, антициклічна, кадрова, зовнішньоекономічна. М. п. пострадянських країн починалася з обгрунтування економічних програм. В Україні після проголошення її незалежності до 2005 було […]...
- Промислова кооперація Промислова кооперація – вид кооперації, що об’єднує працівників різних професій на засадах колективної праці і колективної власності у промислових майстернях, в артілях, цехах, підприємствах. Виникла в Англії у XIX ст. Поєднання колективної праці і власності створює найпотужніші стимули до такої праці, а отже, нову продуктивну силу, результати якої привласнюють учасники залежно від кількості та якості […]...
- Політика екологічна Політика екологічна – комплекс форм і методів цілеспрямованої організованої діяльності держави, суб’єктів господарської діяльності, громадських політичних організацій щодо раціонального ставлення до природи з метою захисту і розвитку довкілля. П. е. передбачає, по-перше, наукове обгрунтування концепції і стратегічної мети, втілених у комплексній програмі захисту і розвитку довкілля. Такою метою є збереження екологічної рівноваги в життєвому середовищі […]...
- Аграрна політика держави Аграрна політика держави – курс та система заходів, спрямованих на інтенсивний розвиток продуктивних сил села, на вдосконалення або докорінну зміну існуючих там форм власності, на поліпшення умов життя та побуту жителів села, на забезпечення сировиною промисловості і т. ін. А. п. д. є важливим складовим елементом її соціально-економічної політики і передбачає наукове обгрунтування стратегії і […]...
- Економічна ефективність нових засобів виробництва Економічна ефективність нових засобів виробництва – співвідношення витрат на виробництво й впровадження нових засобів виробництва та отриманих економічних результатів. Ці результати виражаються у збільшенні обсягів виробництва, поліпшенні якості товарів і послуг, зниженні їх собівартості тощо. Основні елементи Е. е. н. з. в. – впровадження нової техніки (створення нових машин, механізмів, приладів, устаткування та їх реконструкція), […]...
- Група А Група А – сукупність галузей промисловості, які виробляють засоби виробництва. До них належать машинобудування і металообробна промисловість, чорна і кольорова металургія, електро – і теплоенергетика, хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів та ін. Деякі галузі промисловості (добувна, обробна тощо), крім засобів виробництва, виготовляють і предмети споживання, що належать до групи “Б”. Відповідно частина продукції підприємств легкої […]...
- Науково-технічна політика Політологічний словник Науково-технічна політика – організаційна діяльність у сфері науки і виробництва, яка полягає у визначенні критеріїв, принципів, цілей наукової та науково-технологічної діяльності. Важливим завданням науково-технічної політики є формування системи пріоритетів планування наукової та техніко – технологічної діяльності, порядку використання науково-технічного потенціалу та відповідних фінансових ресурсів. Основна мета Н.-т. п. – організація ефективного і прогресивного […]...
- КОМПЛЕКС АГРОПРОМИСЛОВИЙ Екологія – охорона природи КОМПЛЕКС АГРОПРОМИСЛОВИЙ – сукупність галузей або підприємств сусп. госп-ва, діяльність яких тією чи ін. мірою пов’язана між собою і спрямована на забезпечення потреб населення в с.-г. продукції і продуктах її переробки. К. а. складають три основні сфери: а) виробництва засобів виробництва для с. г., харч, та легкої пром-сті; б) власне с. […]...
- Нерівномірність економічного розвитку Нерівномірність економічного розвитку – нерівномірний і стрибкоподібний розвиток окремих підприємств, галузей, сфер економіки (у межах національних країн) і країн, регіонів, передових наукомістких галузей промисловості (у межах світового господарства). Первинна ланка Н. е. р. – нерівномірність і стрибкоподібність розвитку окремих підприємств, фірм, компаній. Оскільки панівною і найдинамічнішою формою компаній є монополістичні (в т. ч. олігополістичні) підприємства, […]...
- Державне підприємництво Державне підприємництво – організаційно-господарська діяльність менеджерів державних підприємств у процесі їх створення та розвитку, а також управління різними формами таких підприємств. Д. п. у розвинених країнах світу здійснюється з метою: 1) створення робочих місць, послаблення циклічних коливань в економіці, зокрема економічної кризи; 2) утримання галузей комунального господарства; 3) забезпечення обороноздатності країни; 4) поповнення державного бюджету […]...
- Конкуренція міжгалузева Конкуренція міжгалузева – конкурентна боротьба між товаровиробниками різних галузей промисловості за ринки збуту, сфери вкладання капіталу, прибутки. З метою отримання найбільшого прибутку підприємці вкладають капітали у найприбутковіші галузі промисловості, що спричиняє переливання капіталу з галузей з низькою нормою прибутку в галузі з вищою і збільшення кількості випущених товарів, що за незмінного попиту призводить до зниження […]...