Політика зайнятості

Related posts:

1. Державна служба зайнятості Державна служба зайнятості – спеціальна служба, створена для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України. Діяльність Д. с. з. здійснюється під керівництвом Міністерства праці України і місцевих органів державної влади. Д. с. з. діє на підставі Закону України “Про зайнятість населення” та Положення “Про державну службу зайнятості”, затвердженого постановою […]...
2. Рівень безробіття при повній зайнятості Рівень безробіття при повній зайнятості – відсутність безробіття, зумовленого спадом виробництва при наявності функціонального (пов’язаного з пошуком та очікуванням роботи) та структурного безробіття. Р. б. п. п. з. називається ще природним безробіттям, яке впливає на величину реального обсягу національного продукту, тобто того продукту, який можна одержати при повному використанні ресурсів, насамперед – трудових. Природне безробіття […]...
3. Державна служба зайнятості Державна служба зайнятості (государственная служба занятости) – державна установа, створена для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, Діяльність д. с. з. здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого […]...
4. Державне регулювання ринку робочої сили Державне регулювання ринку робочої сили – сукупність основних напрямів, форм та методів цілеспрямованого впливу держави на умови продажу й використання робочої сили з метою створення сприятливих умов для розширеного відтворення суспільного капіталу. Основні напрями Д. р. р. р. с.: 1) підготовка та перепідготовка робочої сили належного рівня; 2) стимулювання створення нових робочих місць та збереження […]...
5. Класична теорія зайнятості Класична теорія зайнятості – сукупність ідей, положень, сформульованих засновниками політичної економії стосовно причин безробіття в умовах вільної ринкової економіки. Головні ідеї класичної теорії зайнятості: 1) основна причина безробіття – надто висока заробітна плата; 2) безробіття має тимчасовий характер, є добровільним і швидко усувається дією ринкових механізмів; 3) тривале безробіття – наслідок втручання в ринкові процеси […]...
6. Структура зайнятості Структура зайнятості – сукупність різних типів і форм зайнятості і взаємодія між ними в межах певних національних економічних систем. Такій С. з. властиві кількісно-якісні характеристики і відповідні пропорції, основними з яких є: 1) співвідношення між загальною кількістю зайнятих у народному господарстві країни і чисельністю трудових ресурсів; 2) між кількістю зайнятих у сферах матеріального і нематеріального […]...
7. Ринок робочої сили гнучкий Ринок робочої сили гнучкий – сукупність економічних відносин щодо нових форм організації купівлі-продажу робочої сили, її зайнятості та використання, вдосконалення організації праці та оплати робочої сили. Основними формами вияву Р. р. с. г. є, по-перше, широке використання нетрадиційних видів зайнятості, зокрема часткової, погодинної та надомної за одночасної зміни та появи якісно нових ознак змісту такої […]...
8. Стимули до ефективної праці Стимули до ефективної праці – система заходів, до яких вдаються суб’єкти підприємницької діяльності і держава з метою спонукання до ініціативної та високоефективної праці. До цієї системи входять: 1) матеріальне стимулювання; 2) нематеріальне стимулювання. Своєю чергою, підсистема нематеріального стимулювання включає: а) моральні стимули до праці; б) організаційне стимулювання; в) стимулювання вільним часом; г) створення на підприємстві, […]...
9. Закони розвитку ринку робочої сили Закони розвитку ринку робочої сили (в т. ч. ринку праці) – внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між прогресом речових факторів виробництва і техніко – економічних відносин, з одного боку, й відносним скороченням попиту на робочу силу передусім у сфері матеріального виробництва та посиленням державного і наддержавного регулювання даного ринку. До таких законів відносять: 1) […]...
10. Грошово-кредитна політика Фінансовий ринок СЛОВНИК ФІНАНСОВИХ ТЕРМІНІВ Грошово-кредитна політика – сукупність заходів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, які проводить держава з метою регулювання економічного зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості і збалансування платіжного балансу....
11. Торговельна політика Торговельна політика – політика держави щодо регулювання (стимулювання або обмеження) експорту та імпорту товарів і послуг. Т. п. є складовою зовнішньоекономічної політики держави і реалізується шляхом використання економічних, правових і адміністративних важелів. До економічних важелів належать використання кредитів, податків, надання субсидій, гарантій тощо; до правових – удосконалення чинного або прийняття нового законодавства у цій сфері; […]...
12. Стабілізація економіки Стабілізація економіки – комплекс заходів держави та наднаціональних органів, спрямованих на недопущення або послаблення економічної кризи, підтримання стабільних темпів виробництва, зайнятості та цін. Цей комплекс залежить від рівня дестабілізації (відхилення від стабільного стану) цих трьох показників загалом або окремих із них, а також від економічної політики уряду, зовнішніх умов та ін. Так, за необхідності недопущення […]...
13. Антиінфляційна політика Антиінфляційна політика – комплекс взаємопов’язаних напрямів, засобів і важелів держави й центрального банку країни з метою запобігання високим темпам інфляції та управління нею на незагрозливому для стабільності економічної системи рівні, а також досягнення збалансованості між темпами зростання грошової маси та темпами зростання економічних благ. Розрізняють два основні напрями (типи) A. п.; 1) неокласичний (передусім монетаристський), […]...
14. СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ У ФУНКЦІОНУВАННІ РИНКУ ПРАЦІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ ТА РОЛЬ УРЯДУ У ФУНКЦІОНУВАННІ УРОК №№ 59-60. СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ У ФУНКЦІОНУВАННІ РИНКУ ПРАЦІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ ТА РОЛЬ УРЯДУ У ФУНКЦІОНУВАННІ Мета уроку: формувати знання про особливості діяльності служби зайнятості; розвивати навички економічного аналізу особистих інтересів; сприяти розвитку логічного мислення та мотивації до глибокого вивчення економічних проблем. Тип уроку: закріплення та застосування знань, умінь та навичок. Форми роботи: тематична […]...
15. Соціальна політика Соціальна політика – комплекс соціально-економічних заходів держави, організацій, спрямованих на послаблення нерівності в розподілі доходів і майна, на захист населення від безробіття, від підвищення цін, знецінення трудових заощаджень тощо. У широкому значенні С. п. – комплекс цілей, їх обгрунтування в соціальній програмі та реалізація ухвалених рішень державою й іншими соціальними інститутами (профспілками, політичними партіями, спілками […]...
16. Необхідний робочий час Необхідний робочий час – частина робочого часу, протягом якого створюється необхідний продукт, що використовується для задоволення матеріальних і духовних потреб працівника і членів його сім’ї, для відтворення фізичної і розумової здатності до праці. Решта робочого часу називається додатковим. Праця, затрачена протягом Н. р. ч., є необхідною працею. Поділ робочого дня на необхідний і додатковий робочий […]...
17. Політика стабілізації доходів Політика стабілізації доходів – комплекс заходів держави, спрямованих на дотримання сталої і динамічної рівноваги у розподілі та перерозподілі доходів між основними класами, соціальними верствами і групами. Діяльність держави в цьому напрямі реалізується у регулюванні процесу розподілу доходів у політиці доходів, у системі соціального страхування, в аграрній політиці (зокрема, паритету цін) та ін. Певна стабілізація заробітної […]...
18. Міграційна політика Державне управління Міграційна політика. Частина соціально-економічної та етнонаціональної політики, спрямована на регулювання переміщення населення в межах країни і частково за її межі, на формування раціональної статевовікової структури регіонів та збалансування трудових ресурсів. Суб’єктами Млі. у масштабах країни є органи державної влади й управління або спеціально створені органи; в міждержавних масштабах – міжнародні організації (Міжнародна організація […]...
19. Депозитна політика держави Депозитна політика держави – форма економічної політики держави, спрямована на регламентування правил формування депозитів у комерційних і ощадних банках, а також у небанківських грошово-кредитних установах. Розрізняють два види Д. п. д. Перший – політика сильного державного регулювання депозитних установ, яка здійснюється за умов значної інфляції, або стагфляції, коли зростання рівня сукупних цін супроводжується значним спадом […]...
20. Політика екологічна Політика екологічна – комплекс форм і методів цілеспрямованої організованої діяльності держави, суб’єктів господарської діяльності, громадських політичних організацій щодо раціонального ставлення до природи з метою захисту і розвитку довкілля. П. е. передбачає, по-перше, наукове обгрунтування концепції і стратегічної мети, втілених у комплексній програмі захисту і розвитку довкілля. Такою метою є збереження екологічної рівноваги в життєвому середовищі […]...
21. Транспортна політика Транспортна політика – комплекс заходів державного регулювання транспортної системи країни з метою повного забезпечення інших галузей народного господарства та населення перевезеннями та інтеграції цієї системи у європейську та світову транспортні системи з урахуванням екологічної складової. Такими заходами є оновлення та модернізація основних фондів, запровадження ресурсоощадних технологій, структурна політика, створення нових вітчизняних транспортних засобів (літаків, поїздів, […]...
22. Стимулювання збуту товарів Стимулювання збуту товарів – комплекс заходів, спрямованих на прискорення продажу товарів на ринку за допомогою матеріальних і нематеріальних стимулів. До яких заходів слід вдаватись, визначають передусім суб’єкти, що займаються збутом товарів залежно від характеру збуту – безпосередньо чи опосередкованого. Опосередкований збут здійснюється через товарні біржі, торгові доми, супермаркети та інші посередницькі структури. Торговельних посередників стимулюють […]...
23. Стимулююча і стримуюча фіскальна політика Стимулююча і стримуюча фіскальна політика – об’єктивна сукупність грошових відносин, що відображають процес розподілу і перерозподілу частини вартості валового суспільного продукту для потреб розширеного відтворення в умовах змінюваної кон’юнктури і циклічних коливань економічного зростання. Передбачає систему державних заходів у вигляді сукупності форм, методів і засобів акумулювання фінансових коштів для потреб органів державної влади і механізм […]...
24. Політика управління фінансовими ризиками Політика управління фінансовими ризиками – комплекс заходів, до яких вдається організація для всебічної оцінки окремих видів фінансових ризиків з метою їх уникнення або мінімізації. Найважливішими елементами П. у. ф. р. на підприємстві, фірмі, компанії є: визначення окремих видів фінансових ризиків та їх ймовірності; оцінка можливих фінансових втрат і встановлення граничного рівня ризику основних фінансових операцій; […]...
25. Інноваційна політика держави ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ Тема 6. Система державного регулювання і стимулювання інноваційної діяльності 6.2. Інноваційна політика держави Під інноваційною політикою необхідно розуміти комплекс принципів та заходів щодо планування, розробки, стимулювання, регулювання і контролю процесів інноваційної діяльності у науково-технічній та виробничих сферах. Тому, основним завданням державних органів є визначення мети інноваційної політики, основних принципів її здійснення, а також […]...
26. Нова економічна політика (неп) Нова економічна політика (неп) – економічна політика в СРСР 1921 – 1929, яка базувалася на широкому використанні товарно-грошових відносин, ринкових механізмів і стимулів і замінила політику воєнного комунізму. Центральною ланкою в розробці і здійсненні непу була заміна продрозкладки продподатком, який встановлювався на значно нижчому рівні, внаслідок чого селянські господарства могли розпоряджатися частиною продукції, що залишалася […]...
27. Бюджетна політика Політологічний словник Бюджетна політика – комплекс політичних заходів, дій, які полягають в окремих або комбінованих змінах державних доходів і видатків. Класична Б. п. спрямована на безумовне вирівнювання доходів і видатків, а сучасна Б. п. часто мотивується міркуваннями кон’юнктурної політики, тобто спрямована на вплив на розміри національного доходу, цін і ступінь зайнятості громадян. М. Головатий...
28. Політика відсоткова Політика відсоткова – теорія і практика державного і наддержавного регулювання ціни кредитів зміною облікової відсоткової ставки. Зміною облікової ставки центральний банк впливає на кредитні ресурси комерційних банків. Зокрема, від співвідношення облікової та комерційної ставок значною мірою залежать загальні масштаби ринку позичкових капіталів і грошового обігу. З метою стимулювання інвестицій, що позитивно впливає на економічне зростання, […]...
29. Структурна політика Структурна політика – довготермінова стратегічна мета, обгрунтування відповідної програми структурної перебудови і вибір пріоритетних напрямів розвитку народного господарства та комплекс заходів з боку держави та наднаціональних органів щодо їх реалізації. Структурна перебудова економіки України передбачає: 1) всебічну інвентаризацію підприємств та їхніх господарських зв’язків для виявлення нераціональних (з огляду на транспортні витрати, якість комплектуючих виробів та […]...
30. Економічна політика Економічна політика – комплекс економічних цілей і заходів держави та уряду, які забезпечують вирішення довготермінових (стратегічних) та короткотермінових (тактичних) завдань розвитку економічної системи відповідно до інтересів країни або окремих класів і соціальних груп. Е. п. базується на теоретико-методологічних засадах економічної теорії, насамперед політичної економії, на основі пізнання об’єктивних економічних законів, потреб, інтересів і цілей різних […]...
31. Політика валютна дисконтна Політика валютна дисконтна – регулювання центральним емісійним банком облікових (дисконтних) ставок, здійснюване з метою впливу на попит і пропозицію позикових капіталів, на курси обміну валюти, а також на стан платіжного балансу країни. Підвищення облікової ставки спрямоване на зменшення суми кредитів, що надаються центральним банком комерційним банкам, що впливає на скорочення грошової маси в обігу, збереження […]...
32. Цінова політика підприємства Цінова політика підприємства – комплекс економічно виважених заходів встановлення цін на товари і послуги та способи їх регулювання залежно від зміни внутрішніх і зовнішніх умов з метою привласнення максимальних прибутків. Ц. п. п. залежить насамперед від типу та виду підприємств (великі, середні, дрібні, монополістичні, олігополістичні та ін.) та форм конкуренції з урахуванням зовнішніх факторів (наявність […]...
33. Макроекономічна політика Макроекономічна політика – політика уряду, спрямована на регулювання національної економіки з метою забезпечення її стабільного, динамічного і пропорційного розвитку. Основними формами М. п. є фінансова, кредитна, податкова, грошова, інвестиційна, інноваційна, структурна, промислова, наукова, аграрна, антициклічна, кадрова, зовнішньоекономічна. М. п. пострадянських країн починалася з обгрунтування економічних програм. В Україні після проголошення її незалежності до 2005 було […]...
34. Як К. Маркс розрізняє абсолютну і відносну додаткову вартість? Історія економічних вчень ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК МАРКСИСТСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ Як К. Маркс розрізняє абсолютну і відносну додаткову вартість? Карл Маркс розрізняє абсолютну і відносну додаткову вартість. Під абсолютною додатковою вартістю він розуміє надлишок над вартістю робочої сили в результаті подовження тривалості робочого дня або зростання інтенсивності (напруги) праці, а під відносною додатковою вартістю – надлишок […]...
35. Нетарифні обмеження Нетарифні обмеження – комплекс нетарифних заходів держави (економічних, адміністративних та ін.) щодо регулювання (обмеження) зовнішньої торгівлі. До Н. о. належать, по-перше, заходи, спрямовані на безпосереднє обмеження імпорту (його ліцензування і квотування, запровадження антидемпінгових і компенсаційних мит, імпортні депозити, компенсаційні збори, система мінімальних імпортних цін тощо); по-друге, заходи, безпосередньо не спрямовані на обмеження зовнішньої торгівлі (митні […]...
36. Мобільність робочої сили Мобільність робочої сили – здатність робочої сили переходити від одних видів занять до інших (а отже, змінювати професію, набувати нові спеціальності), а також з одного регіону країни в інший залежно від розвитку суспільного поділу праці, ринку робочої сили, житла тощо. За умов капіталістичного способу виробництва така мобільність зумовлена рухом капіталу, галузевою та міжгалузевою конкуренцією, державною […]...
37. Номінальна заробітна плата Номінальна заробітна плата (від лат. nominal is – іменний)- сума грошей, яку отримують робітники і службовці згідно з оцінкою вартості робочої сили. Н. з. п. відрізняється від реальної заробітної плати тим, що, по-перше, включає в себе податки із заробітків у бюджет держави та фонди соціального страхування, по-друге, не враховує динаміки цін. При зростанні цін на […]...
38. Державне регулювання цін Державне регулювання цін – комплекс важелів і методів прямого та опосередкованого впливу держави на механізм ціноутворення. Пряме регулювання – безпосереднє встановлення нижньої та верхньої меж цін на найважливіші товари, на основі яких формуються витрати на виробництво інших видів товарів. Методи прямого впливу на ціни – їх заморожування, блокування, запровадження цінових режимів, укладання угод про ціни, […]...
39. Політика промислова Політика промислова – комплекс заходів і важелів держави і наддержавних органів, спрямованих на інтенсивний інноваційний розвиток промисловості країни (в т. ч. у межах регіональних економічних утворень) відповідно до стратегії соціально-економічного прогресу суспільства. П. п. передбачає наукове обгрунтування самої концепції, вироблення стратегічної мети (нею має стати технічне переоснащення господарства країни новітньою технікою і технологією, входження до […]...
40. Суспільна організація праці Суспільна організація праці – сукупність найважливіших методів упорядкування трудової діяльності людей у суспільстві та економічні відносини з приводу такої діяльності для досягнення загальної мети, внаслідок чого виникає цілісна система організації праці сукупного працівника. До таких методів належать форми і засоби залучення людей до праці (наявність економічного чи позаекономічного примусу до трудової діяльності), спосіб поєднання (техніко-економічного […]...