Поняття про пароніми, труднощі їх засвоєння у професійному спілкуванні
Тема 3. Особливості лексичного складу української літературної мови у професійному мовленні
4. Поняття про пароніми, труднощі їх засвоєння у професійному спілкуванні
Пароніми – це слова, фразеологічні одиниці й синтаксичні конструкції, дуже подібні за звучанням, нерідко – й за значенням, але не тотожні. Їх можна легко сплутати: адресат (кому посилають) і адресант (хто посилає), мимохіть (нехотячи) і мимохідь (проходячи мимо), знегоди (злигодні) і незгоди (відсутність згоди). Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксами,
Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі в їх засвоєнні, призводить до помилок, неправомірної заміни одного слова іншим. Тому треба уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис і вимову потрібного слова.
За звуковим складом пароніми:
– Однокореневі – відрізняються лише суфіксами чи префіксами: ефектний (вражаючий) і ефективний (з позитивними наслідками), вникати (намагатися зрозуміти) й уникати (прагнути бути осторонь).
– Різнокореневі
За лексичним значенням:
– Синонімічні – повідь – повінь, крапля – капля, рипіти – скрипіти
– Антонімічні – прогрес – регрес, еміграція – імміграція, густо – пусто
– Семантично близькі – ніготь – кіготь, м’язи – в’язи, кристал – кришталь
– Семантично різні – газ – гас, орден – ордер, ефект – афект.
Стилістичне використання омонімів та паронімів. У художній літературі омоніми – засіб передачі думок, почуттів, засобом мовленнєвої образності: Думи мої, думи мої, квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас, де ж мені вас діти? Іноді їх вживають для створення каламбурів, для словесної гри. Пароніми допомагають загострити думку, надають мовленню гумористичного забарвлення, виразити прихильність чи осуд: Через досвіду й сумління брак Йде з фабрики суцільний брак, та бракеру твердості бракує, і тому він браку не бракує.
Поширені пароніми і в усно-розмовному мовленні, УНТ: Погана та мати, що не хоче дитя мати. Міжмовні омоніми в художніх творах використовуються для створення образності, дають потрібний колорит розповіді.
У поезіях пароніми використовуються для створення каламбурів: Я йому за Тараса, а він мені про півтораста. Нечесну приватизацію в народі називають прихватизацією. Використання омонімів і паронімів як художніх і стилістичних засобів називається парономазією. Проте слід пам’ятати, що звукова, а іноді й значеннєва близькість паронімів може призвести до їх сплутування.
У публіцистиці пароніми використовуються для створення іронічного, сатиричного, гумористичного колориту фрази у заголовках, а також у мікрожанрах гумористичного плану. Наприклад: “Демагог – той же Демосфєн, тільки камені у нього за пазухою” (журн.). Існують також зовсім короткі, одно-двослівні паронімічні утвори: гавторитет; шавка-невидимка; плащ-палатки; перша-клякеник; плагіавтор та ін.
Використовуючи омоніми слід дбати про те, щоб контекст точно передавав їхнє значення. У ділових і наукових текстах омонімія з стилістичного метою не використовується. Наявні в загальномовному лексичному складі омоніми можуть тільки утруднювати спілкування в цих стилях, якщо звуковий комплекс якогось термінологічного слова тотожний зі словом загальнонародної мови, а контекст недостатньо чіткий. Проте ці збіги трапляються зрідка.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...