Головна ⇒ 📌Довідник з економіки ⇒ Предмет і об’єкти фінансового аналізу

Предмет і об’єкти фінансового аналізу

ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ

РОЗДІЛ 1

ЗНАЧЕННЯ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

1.2. Предмет і об’єкти фінансового аналізу

Для більш свідомого сприйняття суті понять “об’єкт” і “предмет”, насамперед, розглянемо їх тлумачення в найвідоміших словниках і офіційних документах:

1. За російським тлумачним словником Ожегова: об’єкт – явище, предмет, на який спрямована будь-яка діяльність; предмет – те, на що спрямована думка, що є її змістом або те, на що спрямована будь-яка дія.

2. За новим тлумачним словником

української мови: об’єкт – явище, предмет, особа, на які спрямована певна діяльність, увага; предмет наукового дослідження, спеціальної зацікавленості, компетенції; предмет будь-яке конкретне матеріальне явище, що сприймається органами чуття; річ, реалія те, на що спрямована пізнавальна, творча, практична діяльність будь-кого, чого-небудь.

3. За філософським енциклопедичним словником: об’єкт (пізнє лат. objectum – предмет; лат. objecio – кидаю вперед, протиставляю) – те, що протистоїть суб’єкту в його предметно-практичній і пізнавальній діяльності; один і той самий об’єкт може бути предметом різних

видів досліджень; предмет – категорія, яка зазначає певну цілісність, виділену зі світу об’єктів у процесі людської діяльності та пізнання.

4. За нормативними документами Вищої атестаційної комісії України: об’єкт – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення; предмет – це частина об’єкта, яка безпосередньо є предметом дослідження.

Протиставлення предмета (gegenstand) об’єкту (object) вперше запропонував у 1904 р. австрійський філософ Р. Амезедер, хоча в загальногносеологічному плані протиставлення об’єкта та предмета є відносним. Головна структурна відмінність предмета від об’єкта полягає в тому, що предмет охоплює лише головні, найбільш істотні властивості й ознаки.

Отже, в узагальненому вигляді об’єктом можуть виступати процес, явище або будь-яка інша річ, яка об’єктивно існує, що завдяки своїй актуальності, практичній і пізнавальній значущості стає предметом безпосереднього дослідження.

Фінансовий аналіз має свій специфічний предмет дослідження, що виділяє його в окремий напрям знань серед економічних наук. Враховуючи цільову орієнтацію фінансового аналізу, його предмет можна пов’язати з фінансовим станом підприємства, господарськими явищами і процесами, що знаходять своє відображення через систему фінансових показників, які характеризують підприємницьку діяльність.

Фінансовий стан підприємства відображає на певний момент рівень ефективності використання ресурсів у господарській діяльності, або, кажучи точніше, ефективність функціонування механізмів економічної системи.

Фінансовий аналіз пов’язаний з господарськими явищами та процесам, які виражають сутність відносин щодо:

– формування фінансових ресурсів підприємства з відповідних джерел;

– розміщення фінансових ресурсів в активах;

– формування витрат при створенні об’єктів діяльності і вибутті активів;

– грошових потоків підприємства;

– створення доданої вартості суб’єктами господарювання;

– формування, розподілу і використання фінансових результатів.

Предметом фінансового аналізу є діяльність підприємства, спрямована на забезпечення його сталого розвитку і стійкого фінансового стану. Кінцевою позицією досягнення цієї мети є виявлення резервів підвищення ефективності господарської діяльності і побудови системи управління для забезпечення незадоволених потреб і побудови системи управління для забезпечення одержання бажаного результату.

Предмет фінансового аналізу конкретизується і розкривається через його об’єкти, виходячи з класифікаційних ознак суб’єктів господарювання та видів їх діяльності.

Отже, об’єктами фінансового аналізу є безпосередньо підприємства відповідної територіальної ознаки (КОАТУУ), форми власності (КВФ], організаційно-правової форми господарювання (КОПФГ), виду економічної діяльності (КВЕД) і системи підпорядкування (СПОДУ) та окремі елементи економічного механізму господарювання (рис. 1.2.1).

Рис. 1.2.1. Характеристика об’єктів фінансового аналізу

Залежно від ступеня складності розрізняють прості і складні об’єкти дослідження, які відрізняються числом елементів і видом зв’язку між ними, тому вони називаються системними.

До простих відносять об’єкти, які не можна розчленити на кілька елементів. Складні об’єкти мають невизначену структуру, яку треба дослідити, а потім описати елементи, що їх конкретизують.

Кожний об’єкт оточує середовище, з яким він взаємодіє. Завдання аналізу полягає в тому, щоб виявити фактори, які впливають на поведінку об’єкта, виділити з них істотні і неістотні. На істотних необхідно зосередити зусилля аналізу.

Визначивши об’єкт аналізу, фактори, які впливають на його поведінку, встановлюють його параметри, тобто повноту вивчення об’єкта відповідно до мети аналітичного дослідження.

Підприємства як суб’єкти господарювання і об’єкти фінансового аналізу характеризуються економічною діяльністю, тобто процесом виробництва продукції (товарів, робіт, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Класифікація підприємств здійснюються за основним видом діяльності, на який припадає найбільший внесок за визначеним критерієм: валова додана вартість, обсяг реалізованої (виробленої) продукції, кількість зайнятих працівників, показники ресурсів підприємства – обсяг заробітної плати, розмір основних засобів.

Валова додана вартість – це вартість валової виробленої продукції за відрахуванням вартості витрат на сировину та матеріали, а також інших витрат проміжного споживання.

Проміжне споживання – це витрати на товари та послуги (сировину, паливо, енергію, поточний ремонт, послуги транспорту), які були використані підприємством для виробничих потреб.

Об’єктами класифікації в КВЕД є види економічної діяльності статистичних одиниць (юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців тощо), які на вищих рівнях класифікації групуються у галузі.

Класифікаційні секції для характеристики підприємств за видами економічної діяльності наведено в табл. 1.2.1.

Таблиця 1.2.1

ХАРАКТЕРИСТИКА СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЗА ВИДАМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вид економічної діяльності
Код Секції	Найменування
А	Сільське господарство, мисливство, лісове господарство
B	Рибальство, рибництво
C	Добувна промисловість
D	Переробна промисловість
Е	Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води
F	Будівництво
G	Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку
Н	Діяльність готелів та ресторанів
І	Діяльність транспорту і зв’язку
J	Фінансова діяльність
К	Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям
L	Державне управління
M	Освіта
N	Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги
0	Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту
P	Діяльність домашніх господарств
Q	Діяльність екстериторіальних організацій

За формами власності майно підприємства може формуватися на правах приватної, державної, державної корпоративної, комунальної і комунальної корпоративної власності.

Суб’єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі речових прав: власності, господарського відання, оперативного управління, внутрішньогосподарських відносин, володіння і користування (табл. 1.2.2).

Економічний механізм здійснення господарської діяльності, який визначає характер відносин між засновниками, режим майнової відповідальності по зобов’язаннях підприємства, порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності забезпечується організаційно-правовою формою господарювання (табл. 1.2.3).

Таблиця 1.2.2

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Види правового режиму майна	Зміст господарської діяльності
1	2
Право власності	Суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб’єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених законодавством. Володіння – означає гарантію власнику мати майно у своєму віданні, фактичне перебування майна у сфері впливу власника цього майна. Користування – закріплена можливість власника вилучати з речей їхніх корисних властивостей і таким чином задовольняти потреби власника чи уповноважених ним осіб. Розпорядження – забезпечена можливість визначити долю речі або всього майна, тобто це абсолютна влада власника над своїм майном.
Право господарського відання	Право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб’єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Шляхом надання права господарського відання розмежовуються права власності держави і права державного підприємства щодо виділеного йому майна.
Право оперативного управління	Правом оперативного управління визнається речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності. Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб’єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб’єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.
Внутрішньо-господарські Відносини	Майно суб’єктів господарювання закріплюється за відокремленими структурними підрозділами (структурними одиницями) відповідно до умов договору, що надає їм змогу володіти, користуватися і розпоряджатися майном у процесі господарської діяльності.
Право володіння	Право володіння виникає на підставі договору з власником.
Право користування	Право користування майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна відповідно до договору для задоволення потреб суб’єкта господарювання

Таблиця 1.2.3

КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Класифікаційна ознака	Організаційно-правова форма господарювання
1	2
Підприємства	Фермерське господарство
Колективне підприємство*
Приватне підприємство
Державне підприємство
Казенне підприємство
Комунальне підприємство
Дочірнє підприємство
Іноземне підприємство
Підприємство об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки)
Підприємство споживчої кооперації
Орендне підприємство*
Індивідуальне підприємство*
Сімейне підприємство*
Спільне підприємство*
Господарські товариства	Акціонерне товариство
Відкрите акціонерне товариство
Закрите акціонерне товариство
Державна акціонерна компанія (товариство)
Товариство з обмеженою відповідальністю
Товариство з додатковою відповідальністю
Повне товариство
Командитне товариство
Кооперативи	Виробничий кооператив
Обслуговуючий кооператив
Споживчий кооператив
Сільськогосподарський виробничий кооператив
Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив
Кооперативний банк
Організації (установи, заклади)	Орган державної влади
Орган місцевого самоврядування
Державна організація (установа, заклад)
Комунальна організація (установа, заклад)
Приватна організація (установа, заклад)
Організація (установа, заклад) об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки)
Організація покупців*
Організація орендарів*
Об’єднання підприємств (юридичних осіб)	Асоціація
Корпорація
Консорціум
Концерн
Холдингова компанія
Інші об’єднання юридичних осіб
Відокремлені підрозділи без статусу Юридичної особи	Філія (інший відокремлений підрозділ)
Представництво
Об’єднання громадян, профспілки, Благодійні організації та інші Подібні організації	Політична партія
Громадська організація
Спілка об’єднань громадян
Релігійна організація
Профспілка
Об’єднання профспілок
Творча спілка (інша професійна організація)
Благодійна організація
Організація роботодавців
Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку
Орган самоорганізації населення
Інші організаційно-правові форми	Підприємець – фізична особа
Товарна біржа
Фондова біржа
Кредитна спілка
Споживче товариство
Спілка споживчих товариств
Недержавний пенсійний фонд
Інші організаційно-правові форми

* Примітка. Чинним законодавством не передбачається створення та державна реєстрація нових підприємств та організацій з такими організаційно-правовими формами.

Окремі організаційно-правові форми господарювання як об’єкти фінансового аналізу характеризуються відповідними ознаками.

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної та іншої господарської діяльності.

Господарські товариства – підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Кооператив – юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Організація (установа, заклад) – організаційна структура, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Об’єднання підприємств (юридичних осіб) – господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств (юридичних осіб) з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об’єктами фінансового аналізу, що безпосередньо визначають фінансовий стан підприємства, є окремі види діяльності та елементи економічного механізму господарювання: фінансові ресурси, активи, витрати, доходи, додана вартість і фінансовий результат.

Фінансові ресурси визначаються зобов’язаннями і власним капіталом підприємства, які характеризуються відповідними джерелами їх формування.

Активами визначаються об’єкти, в які розміщені фінансові ресурси підприємства. Вони мають облікову і ринкову вартість, а різниця між ними є винагородою власнику за ефективне їх формування.

Витрати підприємства формуються в процесі створення об’єктів підприємницької діяльності та господарських операцій, що зменшують вартість активів.

При створенні об’єктів підприємницької діяльності вартість використаних ресурсів формує виробничу собівартість, тобто ресурси в технологічному процесі перетворюються у виготовлену готову продукцію, виконані роботи, надані послуги і товари (рис. 1.2.2).

Зменшення активів формує зовнішні витрати і забезпечує створення доходів підприємства (рис. 1.2.3).

Дохід визнається під час збільшення активів або зменшення зобов’язань, що зумовлює зростання власного капіталу (рис. 1.2.4).

Доходи дають можливість відшкодувати матеріальні та прирівняні до них витрати та здійснювати формування доданої вартості в складі фонду оплати праці, амортизації, податкових платежів, витрат на соціальні заходи та чистого прибутку.

Для визначення фінансового результату доходи звітного періоду порівнюють з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в момент їх виникнення незалежно від дати надходження активів (рис. 1.2.5).

Об’єкти фінансового аналізу підприємства формуються господарськими операціями в процесі операційної, інвестиційної, фінансової і надзвичайної діяльності (рис. 1.2.6).

Звичайна діяльність – операції, які можна передбачити при забезпеченні процесу господарювання відповідно до об’єктів підприємницької діяльності, визначених установчими документами підприємства.

Надзвичайна діяльність – події або операції, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, пов’язана з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу, а також інші види діяльності, які не підпадають під категорію інвестиційної чи фінансової діяльності. Перевищення вхідних грошових потоків від операційної діяльності над грошовими витратами є підгрунтям для забезпечення сталого розвитку підприємства та залучення коштів із зовнішніх джерел.

Рис. 1.2.2. Формування виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) підприємства

Рис. 1.2.3. Формування витрат підприємства

Рис. 1.2.4. Формування і використання доходу підприємства

Рис. 1.2.5. Формування чистого прибутку (збитку) підприємства

Рис. 1.2.6. Види діяльності підприємства

Основна діяльність – операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Інша операційна діяльність визначається операціями, які не виникають безпосередньо з технологічного процесу щодо основних об’єктів господарювання, а пов’язана з реалізацією виробничих запасів, орендою майна, курсовими різницями, штрафами, пенями і неустойками, списанням заборгованості, безкоштовно отриманими оборотними активами та роботою соціальних об’єктів підприємства.

Фінансова діяльність – це діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного і запозиченого капіталу підприємства.

Інвестиційна діяльність – це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Загалом під інвестиціями розуміють усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті яких створюється чистий прибуток та забезпечується приріст вартості майна.

Успішна інвестиційна та операційна підприємницька діяльність можлива лише за наявності достатнього обсягу фінансових ресурсів. З іншого боку діяльність, яка веде до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства, складає основний зміст фінансової діяльності. Можна стверджувати, що фінансова діяльність має вирішальний вплив на процеси формування вартості підприємства. Так, оптимізація структури фінансових ресурсів веде до зменшення затрат на їх залучення і створює фінансову базу для успішної операційної та інвестиційної діяльності.