Продовольча криза – одна з глобальних проблем людства, яка полягає у масовому голоді та недоїданні значної частини населення у планетарному масштабі, передусім у слаборозвинених країнах світу. Двома різновидами П. к. є тимчасовий голод в окремих країнах і регіонах (внаслідок різкого та нетривалого погіршення кліматичних умов) і хронічний голод різного ступеня, що спостерігається неоднаковою мірою в розвинених і слаборозвинених країнах світу. Обидва різновиди П. к. характерні здебільшого для слаборозвинених країн (зокрема, країн Південної
Азії та розміщених на південь від Сахари). У XX ст. уперше проблему голоду в світовому масштабі висвітлив бразильський учений Ж. Де Кастро у праці “Геополітика голоду” (1952). На той час, за його даними, майже 2/3 населення планети існувало в умовах постійного голоду. Майже через 40 років П. к. характеризувалася такими ознаками: 1) приблизно 1 млрд людей на планеті не мали коштів для придбання необхідної для забезпечення нормальної працездатності кількості продовольства; 2) майже половина з них була позбавлена можливості придбати продовольство для забезпечення мінімальної життєвої активності; 3) кожен третій новонароджений
до 5-річного віку не набирав нормальної ваги; 4) сотні мільйонів людей потерпали від різних хвороб (анемії, базедової хвороби та ін.) через споживання їжі, що не містить кількох життєво важливих вітамінів. Наприкінці 90-х XX ст. – на початку XXI ст. на Землі голодувало понад 1,1 млрд осіб. Матеріально-речовий (фізичний або фізіологічний) аспект голоду полягає у недостатньому розвитку продуктивних сил, недотриманні людиною, сім’єю, соціальною верствою або групою і навіть населенням окремої країни або регіону необхідної кількості калорій, вітамінів, білків та ін. За суспільною формою голод і недоїдання органічно пов’язані з типом соціально-економічної системи, за якої навіть у багатих країнах частина населення голодує (наприклад, у США бл. 33 млн осіб). Норма споживання, нижче від якої настає голодування, для розвинених країн світу – 2800-3000 ккал на день за наявності 90 г білка (в т. ч. не менше половини – тваринного походження). За даними ФАО, мінімальна добова норма енергетичного споживання для дорослої людини становить 2 тис. ккал; за іншими даними, – до 2500 ккал. Головними причинами масового голоду в слаборозвинених країнах за речовим змістом є низький рівень розвитку технологічного способу виробництва, з одного боку, і високий рівень народжуваності – з іншого. Технологічний спосіб виробництва у цих країнах базується здебільшого на ручній праці (за відсутності одночасно необхідної кількості родючих земель і належних кліматичних умов), а за рівнем народжуваності вони посідають перше місце у світі). У розвинених країнах світу технологічний спосіб виробництва дає змогу повністю ліквідувати проблему голоду. Щодо суспільної форми, найважливішими причинами не розв’язання П. к. в експлуататорських суспільно-економічних формаціях є надто помітна поляризація в розподілі доходів, відсутність ефективної соціальної політики держави, використання голоду як засобу економічного примусу до праці. Голодомор 1932-1933 в Україні, внаслідок якого загинуло, за різними оцінками, від 3 до 5 млн осіб, був спричинений штучно. Політичні чинники голодомору – намагання Сталіна та його оточення знищити частину українського селянства, яку вони вважали осередком націоналізму. В соціально-ідеологічному аспекті причиною масового голоду була сталінська теорія загострення класової боротьби, одним із засобів реалізації якої стала ретельно спланована акція знищення частини селянства, яке не сприймало сталінських методів і темпів колективізації. Психологічні чинники голоду – негативне, замішане на ненависті ставлення Сталіна до української нації. Значно меншим за масштабами був голод в Україні 1946-1947. П. к. існувала в Україні в 90-х – на початку XXI ст. її ознаками стало зменшення добового раціону з 3,5-3,6 тис. ккал 1990 до 2540 – 1998 (в т. ч. білків і вітамінів), 2003 – 2800 ккал, але за середніми даними криється значна диференціація. За критеріями розвинених країн (норма споживання – менше 2800 ккал), в Україні почалося масове голодування. Внаслідок різкої диференціації в доходах у цей період тотального зубожіння населення помітна тенденція до хронічного недоїдання і початкових форм голодування найбідніших верств населення. У поєднанні з соціальними, психологічними стресами це призвело до глибокої демографічної кризи (див. Криза демографічна).
Loading...