Ресурси сільськогосподарського виробництва й особливості їх використання
СИСТЕМА “ПРИРОДА – НАСЕЛЕННЯ – ГОСПОДАРСТВО”
ТЕМА 6 СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
§25. Ресурси сільськогосподарського виробництва й особливості їх використання
– Сутність агроценозу. Основним ресурсом сільськогосподарського виробництва є сільськогосподарські угіддя, до складу яких входять: рілля, перелоги, багаторічні насадження, сіножаті і пасовища. Ці угіддя сформувалися в межах природних ландшафтів, специфічно видозмінених людською діяльністю. В результаті антропогенних
Агроценоз – це створена людиною з метою одержання сільськогосподарської продукції і регулярно підтримувана біологічна спільнота, що має спрощену структуру, низьку екологічну стійкість, проте високу продуктивність одного чи кількох видів рослин або тварин.
Агроценози охоплюють близько 10 % поверхні суходолу і дають людству близько 90 % харчової енергії. На відміну від природних ландшафтів, які наділені природним саморозвитком, агроландшафти постійно підтримуються людською діяльністю (мал. 37).
На
Відомо, що чим екосистема багатша на видове різноманіття, тим вона більш стійка. Стійкість агроценозів забезпечується надходженням ззовні енергії у вигляді мінеральних та органічних добрив, води, отрутохімікатів, пестицидів тощо. З урожаєм з агроценозів виноситься велика кількість поживних речовин і родючого грунту. Родючість грунту залежить від кількості поживних речовин у гумусі, кількості гумусу в грунті й товщини шару грунту. Найкращі чорноземи містять близько 9 % гумусу.
Сільськогосподарська освоєність території призводить до збіднення генетичного фонду рослин і тварин. У світі відомо десятки тисяч їстівних рослин, однак масово вирощується тільки 90 видів, з яких 14 найпоширеніших належать до злакових і бобових. Тобто величезні площі землі охоплені генетично одноманітними рослинами, так званими монокультурами. Подібна ситуація спостерігається у тваринництві, продуктом добору та генетичного конструювання у якому є свійські тварини.
Мал. 37. Агроландшафти
– Грунт як основний компонент агроценозів. Основним компонентом агроекосистем і агроценозів є грунт. Грунт – це самостійне природне тіло, яке утворилось в результаті багаторічної спільної діяльності живих організмів, атмосфери, гідросфери і літосфери. Грунт є складною сумішшю мінеральних, органічних і органо-мінеральних речовин. Найважливіша особливість грунту – родючість, тобто здатність забезпечувати рослини всім необхідним для їхнього росту і розвитку.
Найродючіші й найпотужніші грунти – чорноземи – формувалися впродовж багатьох тисячоліть у зонах степів, де був сприятливий клімат та оптимальні умови для розвитку багатої трав’янистої рослинності. Такі грунти є одним з головних багатств України. Чорноземні та лучно – чорноземні грунти охоплюють 42 % території України, що становить 67% усіх чорноземів світу. Природна родючість грунтів України є однією з найвищих у світі й зумовлена декількома особливостями:
– сприятливістю природно-кліматичних умов;
– наявністю різноманітної грунтової біоти;
– надходженням у грунти поживних органічних і мінеральних речовин;
– окремими фізичними і хімічними властивостями грунтів.
Грунти становлять величезну цінність не лише тому, що є основним джерелом отримання продуктів харчування, а ще й тому, що:
– вони беруть участь у очищенні природних і стічних вод, які фільтруються крізь них;
– грунтово-рослинний покрив планети – це регулятор водного балансу суходолу, оскільки він поглинає, утримує й перерозподіляє велику кількість атмосферної вологи;
– грунти – універсальний біологічний чинник і нейтралізатор багатьох видів антропогенних забруднень.
Тому користуватися грунтом, землею слід розумно й бережно. На жаль, на сьогодні людство щороку втрачає 5-7 млн га сільськогосподарських угідь.
– Раціональне використання земельних ресурсів. Під раціональним використанням земельних ресурсів розуміють комплекс обгрунтованих еколого-економічних, організаційно-господарських, агротехнічних та інших заходів, спрямованих на збереження від руйнування і забруднення сільськогосподарських угідь і підвищення урожайності вирощуваних на них культур.
Раціональне землекористування передбачає застосування екологічно ефективних систем землеробства – технологізації сільського господарства, протиерозійного і грунтозахисного обробітку земель, зменшення забрудненості грунтів, меліорації земель, регулювання мікроклімату, доцільної хімізації сільського господарства, біологічного захисту посівів від шкідників і хвороб тощо. Наведені системи землеробства передбачають розробку і використання ефективних технологій на зрошуваних, осушуваних і порушених землях, відведення земель на несільськогоспо – дарські цілі, залучення до господарювання відпрацьованих та непридатних земель тощо. Водночас раціональне землекористування передбачає оптимізацію структури земельних угідь: екологічно стабільних (під природною рослинністю) та екологічно нестабільних (антропогенізованих) у співвідношенні 50 % до 50 %.
Аргументи і факти
Земельний фонд планети (за Г. О. Білявським, Л. І. Бутченко, В. М. Навроцьким, 2002)
Земельний фонд | Площа | |
Млн км2 | % загальної площі суходолу | |
Ліси і лісопосадки | 40,3 | 27,0 |
Природні луки і пасовища | 28,5 | 19,0 |
Сільськогосподарські угіддя | 19,0 | 13,0 |
Сухі пустелі, скелі, прибережні піски | 18,2 | 12,1 |
Льодовики | 16,3 | 11,0 |
Тундри і лісотундри | 7,0 | 4,7 |
Полярні та високогірні пустелі | 5,0 | 3,3 |
Антропогенний бедленд | 4,5 | 3,0 |
Болота(поза тундрами) | 4,0 | 2,7 |
Озера, річки, водосховища | 3,2 | 2,2 |
Землі промислового і міського призначення | 3,0 | 2,0 |
Лісові грунти містять до 25 % всієї біомаси лісів, степові – до 75 % біомаси степової рослинності.
Червів, комах та інших безхребетних на 1 м2 грунту припадає кілька десятків мільйонів, найпростіших – понад 1 млн в 1 г грунту. Біомаса земляних червів у Європі перевищує біомасу людей, що її населяють.
Сумнозвісний пестицид ДДТ, який знайдено в жирі китів, риб і пінгвінів в Антарктиді, льодах Гренландії, молоці матерів-годувальниць, було вперше одержано у 1874 р. австрійським хіміком О. Цайдлером. Через 50 років швейцарський хімік П. Мюллер виявив його токсичну дію на комах; у 1942 р. перша партія ДДТ була закуплена американськими військовими для боротьби з мухами, клопами й вошами. За дослідження ДДТ, завдяки якому майже знищений малярійний комар, відступила жовта лихоманка, сонна хвороба, ведеться боротьба зі шкідниками лісу, в 1948 р. П. Мюллер здобув Нобелівську премію. Згодом була доведена негативна дія ДДТ, яка проявилась у загибелі комах, птахів, риб. ДДТ негативно впливає і на здоров’я людей. Він не розкладається у природному середовищі впродовж 50 років. Тепер ДДТ вважають канцерогенною речовиною, отрутохімікатом, який заборонений для використання у сільському і лісовому господарствах у більшості країн планети.
ВИСНОВКИ
Головним ресурсом сільського господарства є агроландшафт та один із його складників – грунт. Найважливішою його особливістю є те, що грунт – це продукт взаємодії живої і неживої природи, тому В. І. Вернадський назвав його біокосним, геобіологічним утворенням.
Роль грунтів у біосферних процесах є багатогранною, вони виконують важливі екологічні функції. Найголовніша з них – грунти є середовищем життя мікроорганізмів, грибів, рослин, інших живих істот.