Родбертус-Ягецов

Related posts:

1. Земельна власність Земельна власність – сукупність виробничих відносин між людьми з приводу привласнення землі як предмета природи, а також створеного сільськогосподарськими працівниками необхідного і додаткового продукту. З. в. є частиною загальної власності, одним з найголовніших видів національного багатства. З економічної точки зору З. в. виражаєтеся у певній сукупності економічних категорій (земельна рента, ціни на сільськогосподарську продукцію, орендна […]...
2. Теорія земельної ренти Теорія земельної ренти – сукупність концепцій, ідей, поглядів представників різних напрямів економічної теорії щодо сутності земельної ренти, джерел її утворення, особливостей розподілу та ін. Першими основи рентних відносин досліджували фізіократи. Грунтуючись на теорії трудової вартості, У. Петті розробив учення про ренту, запровадив категорію диференціальної земельної ренти, що створюється в аграрному секторі завдяки різній урожайності земельних […]...
3. Земельна рента Земельна рента – економічна форма реалізації права власності на землю. В економічній науці немає однозначних оцінок її видів та шляхів використання. За усталеною кваліфікацією, в аграрному секторі економіки існує три види ренти: диференціальна, абсолютна і монопольна. Існування З. р. зумовлене тим, що земля, будучи основним засобом виробництва у сільському господарстві, є обмеженою у просторі. Тому […]...
4. Диференціальна земельна рента Диференціальна земельна рента (лат. differentia – різниця, відмінність, reddo – повертаю, сплачую) – відносини економічної власності між власниками земель різної якості та розташування (а також орендарями) і найманими працівниками з приводу привласнення новоствореної вартості і передусім додаткового чистого продукту через механізм ціноутворення з урахуванням платоспроможного попиту населення. Д. з. р. існує у формі диференціальної ренти […]...
5. Ціна землі Ціна землі – капіталізована земельна рента. Земля в багатьох країнах світу є об’єктом купівлі-продажу внаслідок узаконеної приватної власності на землю. Земля – особливий товар. її особливість полягає в тому, що вона є продуктом природи і на неї початково не було витрачено працю. Згодом витрати праці на поліпшення якості землі постійно зростають. Якщо абстрагуватися від таких […]...
6. Рента Рента (від лат. reddita – віддана назад) – особливий вид відносно стійкого доходу від певних видів власності (землі, нерухомого майна, облігацій). Особливе значення має земельна Р. як економічна форма реалізації земельної власності. Причиною існування земельної Р. є монополія на землю як об’єкт господарювання, що зумовлює формування суспільної вартості і цін продукції, виробленої на гірших землях. […]...
7. Власності теорії та концепції Власності теорії та концепції – сукупність основних напрямів, шкіл та поглядів в історії світової економічної думки на сутність власності, її найважливіших форм у процесі еволюції різних економічних систем. У Давньому Єгипті поняття “власність” (джет) спочатку вживалося на означення процесу користування людиною певним предметом. Державну власність вони розглядали як державне надбання, як своєрідне посадове володіння фараона. […]...
8. Оцінка економічна природних ресурсів Оцінка економічна природних ресурсів – комплекс методів, за допомогою яких у грошовій формі визначаються суспільна (економічна, соціальна, екологічна) корисність і вартість (цінність) внеску окремих ресурсів у підвищення рівня задоволення суспільних потреб у сфері виробництва і споживання. О. е. п. р. передбачає передусім урахування впливу на природу суспільного виробництва, зокрема техногенного навантаження, задоволення суспільних потреб, витрат […]...
9. Як К. Родбертус ставиться до проблем розподілу? Історія економічних вчень КРИТИЧНИЙ НАПРЯМ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ. ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛІСТИЧНИХ ІДЕЙ. ЕКОНОМІЧНІ ВЧЕННЯ СОЦІАЛІСТІВ-УТОПІСТІВ Як К. Родбертус ставиться до проблем розподілу? Розглядаючи суспільство як цілісний соціальний організм, утворений поділом праці, Родбертус наголошує на необхідності виконання суспільством певних соціальних функцій. Одна з найважливіших – це справедливий розподіл суспільного продукту. Справедливий розподіл він називає основною проблемою, яку має […]...
10. Власність трудова Власність трудова – власність, яка заснована на власній праці, унеможливлює використання найманої праці й означає привласнення засобів виробництва, створеного продукту окремою особою, сім’єю чи трудовим колективом. Додатковими критеріями належності власності до трудової (крім невикористання найманої праці), а також розмежування форм трудової та нетрудової власності є привласнення необхідного або додаткового продукту, рівень доходів, який або дає […]...
11. Як трактує К. Родбертус теорію вартості? Історія економічних вчень КРИТИЧНИЙ НАПРЯМ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ. ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛІСТИЧНИХ ІДЕЙ. ЕКОНОМІЧНІ ВЧЕННЯ СОЦІАЛІСТІВ-УТОПІСТІВ Як трактує К. Родбертус теорію вартості? Родбертус стоїть на позиціях трудової теорії вартості, хоч розробка і формулювання її є в нього дещо специфічними. Перший розділ його основної праці “До пізнання нашого державно-економічного стану” (1842 р.) має такий заголовок: “Вартість усіх господарських благ […]...
12. З ім’ям Д. Рікардо пов’язують створення теорії ренти. Як обгрунтовує він процес утворення ренти? – визначити закони, що управляють розподілом продукту між основними класами. Як вирішував Рікардо це завдання? Історія економічних вчень КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ З ім’ям Д. Рікардо пов’язують створення теорії ренти. Як обгрунтовує він процес утворення ренти? Рікардо показав несправедливість тверджень фізіократів, начебто рента (чистий продукт) є даром природи. Він звернув увагу й на неточність у трактуванні А. Сміта, який припускав, що частина доходу, отриманого в землеробстві, зобов’язана походженням силам природи. […]...
13. Рента політична Рента політична – форма економічної реалізації наявних в окремого індивіда або групи осіб певних важелів державної влади. Оскільки влада у капіталістичному суспільстві (як і в інших формаціях, основаних на привласненні чужої праці) переходить у власність, а власність у владу, то представники влади отримують відповідні вигоди, обсяг яких залежить від повноти влади. Поняття Р. п. запровадив […]...
14. Типи власності Типи власності – класифікація економічної власності залежно від її суб’єкта з одночасним виокремленням у межах кожного з цих типів форм власності відповідно до соціально-економічного поєднання безпосередніх працівників із засобами виробництва. Розрізняють такі Т. в.: 1) приватний, суб’єктом якого є окрема особа, максимум сім’я. У його межах виділяють приватну трудову власність, що базується на соціально-економічній єдності […]...
15. Аграрні відносини Аграрні відносини – особливий вид відносин економічної власності у суспільстві між його членами, господарствами, державою з приводу виробництва і привласнення різних умов та результатів сільськогосподарського виробництва. Найповніше А. в. виражаються у формах земельної ренти. Головними в А. в. є розподіл землі – основного засобу виробництва в сільському господарстві, тип власності та форма господарювання, а також […]...
16. Петті Вільям Петті Вільям (1623-1687) – відомий англійський економіст і статистик, засновник класичної політичної економії. Отримав ступінь доктора фізики. Перша праця на політекономічну тему – “Трактат про податки і збори” – опублікована 1662. Спочатку П. дотримувався поглядів меркантилістів. Предметом економічної теорії, називав науку про багатство (відтак це визначення було підтверджене і доповнене Д. Рікардо). Водночас розглядав економіку […]...
17. Прудон П’єр-Жозеф Прудон П’єр-Жозеф (1809-1865) – французький економіст, філософ і соціолог. Народився в м. Безансон у бідній селянській сім’ї, екстерном здобув ступінь бакалавра. П. справедливо вважав капіталізм причиною бідності широких верств населення, проте помилково стверджував, що найважливішим законом політичної економії є “закон бідності”. Досліджуючи проблему власності при капіталізмі, він вбачав у ній корінь суспільного зла, а сутність […]...
18. Соціалізм Соціалізм (лат. socialis – суспільний) – суспільно-економічна формація, яка базується на плюралізмі трудових форм і типів власності (за домінування державної та колективної форм), національному або наднаціональному економічному плануванні, суспільному управлінні та контролі за розвитком власності в інтересах людей праці. Найважливішими сучасними типами трудової власності є приватна, колективна, державна, інтегрована, що існують у різних формах, які […]...
19. Азійський спосіб виробництва Азійський спосіб виробництва – початкова форма державного устрою, що виникає з розпадом первіснообщинного ладу, базується на антагонізмі общинного селянства і деспотичної держави, яку уособлюють бюрократичний апарат, наймана армія тощо. Найвищого розвитку А. с. в. набув у Китаї, Індії, Туреччині, Персії, Мексиці, Перу та в інших країнах. Основною формою власності А. с. в. була державна (на […]...
20. Власність особиста Власність особиста – певна сукупність майна і цінностей, що знаходяться у власності домогосподарств та відносини економічної власності між різними суб’єктами з приводу формування цього майна, його обміну, розподілу і споживання. Суб’єктами цих відносин безпосередньо є члени домашніх господарств (в т. ч. сім’ї), а опосередковано – організації (підприємства, фірми, компанії) та установи, які виплачують заробітну плату […]...
21. Типи підприємництва Типи підприємництва – класифікація підприємництва залежно від форми організації діяльності, форми економічної власності, форм і методів господарювання. Розрізняють такі Т. п.: мале підприємництво (базується на приватній власності та одноосібній формі управління підприємством), колективне (засноване на колективній власності та колективному – за участю менеджерів – управлінні), і державне (засноване на державній власності і державному управлінні). Виділяють […]...
22. Реприватизація Реприватизація – повернення націоналізованих раніше (повною експропріацією або частковим викупом) підприємств, банків та інших об’єктів приватним власникам. Поняття “Р.”, як і поняття “приватизація”, позначає наявність лише двох типів власності в сучасному суспільстві – приватної та державної, що є одним зі стереотипів західної економічної науки. Однак, крім цих типів власності, існує колективний тип у формах акціонерної […]...
23. Власність приватна Власність приватна – власність, отримана в процесі привласнення окремою особою, максимум – сім’єю, різних об’єктів у всіх сферах суспільного відтворення. Розрізняють В. п., засновану на власній та на чужій праці. До першої належить власність дрібних виробників (ремісників, селян тощо), які не наймають робочої сили, отже, не експлуатують найманої праці. Ця форма власності існує в усіх […]...
24. Приватизація і роздержавлення землі Приватизація і роздержавлення землі – процес переходу землі, що перебувала в державній та колективній власності, у приватну (трудову та капіталістичну) власність. Формування приватного сектора з сільському господарстві об’єктивно необхідне, оскільки без цього неможливий плюралізм типів і форм власності, а отже, стабільність економічної системи. П. і р. з. відбувається на таких засадах: 1. Громадяни України мають […]...
25. Власність на виготовлений продукт Власність на виготовлений продукт – відносини між різними суб’єктами власності (індивідами, колективом тощо) з приводу привласнення виробленої продукції у різних сферах суспільного відтворення. В умовах індивідуального виробництва існує спочатку трудова приватна В. на в. п. Ця продукція відображає трудовий внесок виробника, отже, й розмір власності на неї. Тому приватна В. на в. п. забезпечує виробникові […]...
26. Плюралізм економічної системи Плюралізм економічної системи – існування і взаємодія різних технологічних способів виробництва, організаційно-економічних відносин, типів і форм економічної власності та господарських механізмів у межах національної економічної системи. Так, у країнах з високим і середнім рівнями розвитку економічна система базується на поєднанні трьох типів технологічного способу виробництва; у країнах із середнім рівнем розвитку переважає технологічний спосіб виробництва, […]...
27. Економіка народна Економіка народна – економіка, яка базується на домінуванні трудової колективної власності, принципах самоуправління та всебічного соціального захисту працівників з використанням інших форм власності (в т. ч. приватної), соціального контролю та національного і наднаціонального демократичного економічного планування у поєднанні з перевагами корпоративної планомірності та ринкового саморегулювання. Рушійними силами побудови такої економіки є весь народ, його основні […]...
28. Спільна власність Спільна власність – власність, яка характеризується множинністю суб’єктів і єдністю об’єкта. Розрізняють С. в. з визначенням часток (спільна часткова власність) і без визначення часток (спільна сумісна власність). Суб’єкти С. в., як і будь-який інший власник, на свій розсуд володіють, користуються і розпоряджаються належним їм майном, але свої правомочності здійснюють спільно і за згодою. Якщо С. […]...
29. Націоналізація землі Націоналізація землі – перехід приватної власності на землю у власність держави у формі конфіскації або викупу. У Росії Н. з. було здійснено у формі конфіскації згідно з Декретом про землю: вся земля з її надрами, лісами і водами без викупу переходила у власність держави, внаслідок чого були ліквідовані залишки феодально-кріпосницьких пережитків на селі. Конфіскована земля […]...
30. Підприємницького доходу концепції Підприємницького доходу концепції – сукупність ідей, поглядів, положень щодо джерел підприємницького доходу, його розміру та механізму його привласнення. Вперше джерела такого доходу та його розміри намагався з’ясувати Й. Тюнен (1783-1850). Він визначав підприємницький дохід як різницю між валовим прибутком від ділової операції та виплатами: а) відсотка на інвестований капітал; б) за управління; в) страхової премії […]...
31. Мотив соціальний Мотив соціальний – усвідомлене людиною спонукання до діяльності, що грунтується на системі соціальних відносин. У вузькому значенні – це відносини з приводу формування класів, соціальних верств і груп, їх взаємодії; у широкому – сукупність усіх підсистем суспільних відносин (відносин економічної власності, правових, політичних та ін.) у їх взаємодії. М. с. у широкому значенні формується на […]...
32. Кооперативна власність Кооперативна власність – різновид колективної власності, встановленої Законом України “Про власність”. Суб’єктами К. в. є кооперативи всіх видів (сільськогосподарські, споживчі, у сфері виробництва і послуг, житлово-будівельні, гаражні та ін.,), їх спілки чи об’єднання. Конституціями і законодавством колишніх СРСР і УРСР визнавалася колгоспно-кооперативна власність. З прийняттям Закону України “Про власність” суб’єктами права колективної власності визнані не […]...
33. Тюнен Тюнен (Ергтут) Йоганн Генріх (1783-1850) – німецький економіст; досліджував економіку сільського господарства, теорію ренти. Обгрунтував один з варіантів теорії продуктивності, припустив існування ізольованої господарської області у вигляді кола із грунтом однакової родючості й з містом (єдиним джерелом попиту на сільськогосподарські продукти) у центрі. Досліджуючи цю модель, дійшов висновку, що оптимальним буде розміщення різних галузей сільського […]...
34. Диференціальний рентний податок Диференціальний рентний податок – податок, за допомогою якого вилучають диференціальну земельну ренту і який має встановлюватися стосовно кожного господарства, виходячи з якості землі та диференціальної ренти, що там утворюється. Д. р. п. має бути постійним протягом тривалого часу (5 років). Для його вилучення необхідно провести економічну оцінку землі й визначити диференціальну ренту, що утворюється в […]...
35. Власність комунальна Власність комунальна – форма колективної власності, за якої засоби виробництва і результати виробництва та праці привласнюються територіальними колективами (громадами). В. к. закріплена у Конституції України. Аналогом В. к. у зарубіжній літературі і практиці є поняття “муніципальна власність”. Запроваджена в Україні з 1990 з визнанням інституту місцевого самоврядування. Сформувалася шляхом безоплатного передання частки загальнодержавної власності; у […]...
36. Панщина, відробіткова рента Панщина, відробіткова рента – різновид докапіталістичної земельної ренти за феодалізму, форма експлуатації селян – кріпаків поміщиками. Для П.,в. р. характерними були: наділення селянина землею та іншими засобами виробництва; його особиста залежність від поміщика; панування натурального господарства за низького рівня рільницької техніки і привласнення додаткової та частини необхідної праці методами позаекономічного примусу. Частину тижня селянин зі […]...
37. Економічні злочини Економічні злочини – злочини, об’єктом яких є економічні блага та відносини власності (передусім економічної), що їх охороняє держава. Основними видами Е. з. є: 1) посягання на власність (в т. ч. на економічну власність і право власності); 2) посягання на основи економічної діяльності. До таких злочинів належать, зокрема, державна зрада; шпигунство; диверсія; розголошення державної таємниці і […]...
38. Кантільон (Kantilion) Річард Кантільон (Kantilion) Річард (1680-1734) – відомий англійський економіст, демограф, банкір. Головна наукова праця К. – “Досвід про природу торгівлі загалом” – опублікована лише 1735. К. дійшов правильного висновку, що земельна рента є складовою додаткової вартості загалом, і з’ясував відмінності між вартістю робочої сили і створеною нею вартістю, а також між прибутком і підприємницьким доходом. У […]...
39. Право державної власності Право державної власності – право, яке виступає у двох видах: загальнодержавна власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність), Суб’єктом права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України, суб’єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) […]...
40. Бізнес трудовий Бізнес трудовий (бизнес трудовой) – бізнес громадян, які працюють у різних сферах виробництва і невиробничої інфраструктури за наймом на підставі трудової угоди з власниками чи керівниками відповідних структур – суб’єктів економічних відносин. Діловий бізнесовий інтерес найманих працівників реалізується через їх працю шляхом одержання винагороди за кількість і якість виконаної роботи чи витраченого часу на здійснення […]...