СОЦІАЛЬНИЙ ПОРЯДОК
Соціологія короткий енциклопедичний словник
СОЦІАЛЬНИЙ ПОРЯДОК – стан відносної стабільності, врівноваженості, збалансованості соціальних відносин, діяльності, норм у суспільстві, який задає індивідам, групам, інституціям відповідні моделі (зразки, стандарти) поведінки поза сферою держ. (офіційних), правових та виробничих (ділових) зв’язків і відносин. Зрозуміло, С. п. не можливий без упорядкованості та унормованості соціальних взаємодій. Він складається (виникає) за умов домінування в суспільстві стабілізаційних процесів і механізмів,
Поняття і проблеми С. п. у різних модифікаціях мають глибокі корені в історії соціальних наук.
У соціології О. Конта поняття “сусп. порядок” відповідає статичному станові суспільства. Власне, соціальна статика є теорією С. п, який досягається завдяки взаємодії головних соціальних інституцій (сім’ї, держави, релігії) та з допомогою соціальної політики, що реалізує принципи гармонізації суспільства.
У праці “Основні поняття стратифікації” М. Вебер тлумачив С. п. як спосіб розподілу соціальних почестей (авторитету) між типовими групами суспільства. Е. Дюркгейм вважав найвищою формою С. п. моральний порядок. Т. Парсонс обгрунтовував С. п. як стан стабільності, рівноваги, стійкості соціальної системи, здатної самопідтримуватися, саморегулюватися й опиратися процесам дезорганізації та патології. Цей стан досягається, зокрема, інтеграцією мотивів дій індивідів, гармонізацією їх ролей з допомогою нормативних і культурних стандартів, що забезпечують єдність (солідарність, інтеграцію, стійкість тощо) соціальної системи. В “соціальній драматурги” Е. Гоффмана С. п. зводиться до т. зв. інтеракційного порядку, що являє собою систему узгоджень між взаємодіючими індивідами стосовно предмета створення заг. “правил гри”, тобто забезпечення умов підтримання інтеракції (взаємодії).
Отже, категорія С. п. у соціології вельми неоднозначна. Це вимагає спеціального її дослідження для виявлення й уніфікації змісту, функцій, зв’язків у понятійно-категоріальному апараті соціол. науки.