Головна ⇒ 📌Довідник з соціології ⇒ СОЦІУМ

СОЦІУМ

Соціологія короткий енциклопедичний словник

СОЦІУМ (лат. socium – загальне, спільне) – тип соціальності, що існує як стійка спільність людей, котра характеризується єдністю природних, сусп.-виробничих, духовних та ін. умов життєдіяльності, генетичним зв’язком поколінь, стабільністю соціальної організації, певною культурою. Виявляється у формі суспільства, великих і малих соціальних груп, агрегатних утворень. Розрізняють великі й малі С., тимчасові і довготривалі, міські, сільські, родинні, родові, племінні, регіональні, нац., інтернац.,

маргінальні та ін.

Як соціальна реальність С. є цілісною, самоорганізуючою, живою, відкритою системою, що грунтується на засадах взаємодії, спілкування, обміну діяльністю та інформацією між індивідами, утворюваними ними спільностями. У межах будь-якого великого С. діяльність і спілкування людей, обмін інформацією, фіксація набутого життєвого досвіду та передача його від покоління до покоління регулюються безпосередньо його соціальною організацією, закріпленою, як правило, нормами права, моралі, традиціями, звичками, ритуалами, обрядами, культурними цінностями. Спосіб соціальної організації такого С. складається

істор. і є, по суті, формою вирішення суперечностей між його індивідуальним та комунальним початками. Він виникає і функціонує як засіб самоствердження людьми власних творчих сил відповідно до їх виробничих, соціальних, духовних, етнічних, геогр., екол. та ім. умов буття, але за визначальної дії способу в-ва. Само спосіб матеріального в-ва задає С. відповідні цілі самозбереження, відтворення і розвитку, визначає його становлення як певного типу соціальності. Ось чому в-во як матеріальних, так і духовних благ, форм спілкування і самої людини є засобом існування С., а не його метою.

Поняття С. є центральною категорією соціальної філософії і соціології. Її застосовують для того, щоб зафіксувати та інтегрально виразити в соціол. теорії природну, екол., духовну, соціальну, етнічну та культурну цілісність людського життя, взаємозв’язок і взаємодію людських індивідів, вплив соціальних спільностей на становлення суспільства та розвиток особи, її життєдіяльності, культури.




Related posts:

  1. СОЦІУМ МІСЬКИЙ Соціологія короткий енциклопедичний словник СОЦІУМ МІСЬКИЙ – тип соціальності, що існує як штучно створена урбанізована терит.-поселенська спільність людей, котра зумовлена міським способом їх життя. Передбачає соціально-просторову форму організації життєдіяльності людських індивідів та їх груп, яка детермінується особливостями міста як специфічної поселенської структури. Протилежний соціуму сільському (див.). Історично виникає в результаті сусп. поділу праці, відокремлення від […]...
  2. СОЦІУМ СІЛЬСЬКИЙ Соціологія короткий енциклопедичний словник СОЦІУМ СІЛЬСЬКИЙ – тип соціальності, що існує як стійка спільнота людей, зумовлена природними умовами організації її життя, сільським способом поселення та діяльності. Істор. складається на грунті патріархальної землеробської общини у процесі розвитку землеробства, скотарства, рибальства, мисливства, збиральництва та ін. способів господарської діяльності. Функціонує на основі органічної єдності людини з природою та […]...
  3. РІВЕНЬ ЖИТТЯ Соціологія короткий енциклопедичний словник РІВЕНЬ ЖИТТЯ – поняття, що характеризує міру задоволення соціально-екон. та духовних потреб людей. Р. ж. виявляється у кількості та якості благ та послуг, що споживаються, починаючи від первинних вітальних потреб (у харчуванні, житлі, одязі, освіті, праці, відпочинку та ін.) і закінчуючи високими потребами, пов’язаними із задоволенням духовних, моральних та естетичних запитів. […]...
  4. СОЦІАЛЬНА РОБОТА Соціологія короткий енциклопедичний словник СОЦІАЛЬНА РОБОТА – професійна діяльність, спрямована на підтримку і надання соціальних послуг будь-якій людині чи групам людей. Соціальний працівник виступає посередником у різних сферах соціальної допомоги сім’ї, дітям, молоді, людям похилого віку, інвалідам і хворим, а також у всіх видах заг. соціальної підтримки населення. Соціальна робота охоплює держ. заклади, громадські й […]...
  5. СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ Соціологія короткий енциклопедичний словник СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ – розділ соціології, в якому розглядаються проблеми молоді як специфічної соціально-демогр. групи, її інтеграції в суспільстві, а також виховання, освіти та самоствердження в різних соціальних умовах. У сучасному суспільстві процес становлення, соціального визрівання підростаючого покоління пов’язаний з величезними труднощами. У переломні моменти істор. розвитку ці труднощі загострюються, що може […]...
  6. ЦІННІСНА ОРІЄНТАЦІЯ Культурологічний словник ЦІННІСНА ОРІЄНТАЦІЯ – вибіркове ставлення до сукупності матеріальних, соціальних і духовних благ та ідеалів, що розглядаються як об’єкти мети й засоби для задоволення потреб особи чи соціальної групи....
  7. БЕЗПЕКА СОЦІАЛЬНА Соціологія короткий енциклопедичний словник БЕЗПЕКА СОЦІАЛЬНА – одна з найважливіших внутрішніх складових нац. безпеки, характеристика ступеня соціальної стабільності суспільства. Різне порушення соціальної стабільності суспільства свідчить про підвищення рівня соціальної небезпеки (відповідно зниження рівня Б. С.). Рівень соціальної небезпеки може також підвищуватися (рівень Б, с„ знижуватися) консервуванням соціальних структур і відносин, які не мають істор перспективи. […]...
  8. Соціальний інститут Соціальний інститут – форма організації та регулювання суспільного життя, в т. ч. соціальної діяльності і системи соціальних відносин. До С. і. належать сукупність соціальних установ (політичних, правових, ідеологічних, національних, сімейних, релігійних та ін.), соціальних норм, стандартів поведінки, що закріплюються правовими і морально-етичними нормами, а також за допомогою уповноважених осіб та установ, які провадять регулятивну діяльність. […]...
  9. Соціальна політика Політологічний словник Соціальна політика – система цілей і засобів їх досягнення політичними і державними інститутами з регулювання соціальної сфери суспільства, соціальних відносин відповідно до сукупності політичних установок, принципів, рішень та ідей, спрямованих на задоволення соціальних інтересів і потреб особистостей, соціальних груп, класів та ін. Ефективність С. п. визначається ступенем задоволення матеріальних і духовних потреб людини. […]...
  10. СОЦІОЛОГІЯ ІНВАЙРОНМЕНТАЛЬНА Соціологія короткий енциклопедичний словник СОЦІОЛОГІЯ ІНВАЙРОНМЕНТАЛЬНА – галузь соціол. науки, предметом якої є взаємодія соціальних утворень із середовищем існування, різноманітні зв’язки соціальної системи із змінами матеріальних умов її життєзабезпечення. Об’єктом свого дослідження С. і. має глобальну систему біо-техно-соціо-сфери. Однією з проблем С. і. є дослідження екол. поведінки, тобто діяльності соціальних суб’єктів, котрі реалізують свої інтереси […]...
  11. ШКОЛА ОПИСОВОЇ СТАТИСТИКИ Соціологія короткий енциклопедичний словник ШКОЛА ОПИСОВОЇ СТАТИСТИКИ (державознавство) – назва групи нім. дослідників – Г. Конрінг, Г. Ахенваль, А. Шлецер, М. Шмейцель та ін., які послуговувалися методами кількісного аналізу в обстеженнях соціальних процесів та явищ і заклали теорет. підгрунтя статистики як науки. Першим термін “статистика” без чіткого визначення його змісту вжив нім учений Герман Конрінг […]...
  12. ВОЙТОВИЧ Сергій Овдійович Соціологія короткий енциклопедичний словник ВОЙТОВИЧ Сергій Овдійович (14.03.1951, с. Куликовичі на Волині) – укр. соціолог, д-р соціол. наук. У 1979 р. закінчив філос. ф-т Київського держ. ун-ту їм. Т. Г. Шевченка, працював асистентом каф. філос. у Львівському політех. ін-ті. У 1983 р. закінчив аспірантуру Ін-ту філос. АН України за фахом прикладна соціологія, де працював наук, […]...
  13. Норми моральні Норми моральні – загальновизнані правила, які опираються на моральні цінності людства: регулюють поведінку людей, а отже, визначають взаємини між ними і є ефективним засобом забезпечення нормальної життєдіяльності суспільства. їх основою є відповідність людських дій і вчинків категоріям добра і зла, справедливості і несправедливості. Етичні вимоги до людей значно ширші за юридичні. Н. м. реалізуються у […]...
  14. АКТИВНІСТЬ СОЦІАЛЬНА Соціологія короткий енциклопедичний словник АКТИВНІСТЬ СОЦІАЛЬНА (від лат. activus – діяльний) – характеристика способу життєдіяльності соціального суб’єкта (індивіда, групи), що фіксує свідому спрямованість його діяльності і поведінки на зміну соціального середовища, умов, ін-тів відповідно до назрілих потреб, інтересів, цілей, ідеалів або на консервацію існуючого стану речей, гальмування змін, розвитку; вияв соціальних ініціатив, участь у вирішенні […]...
  15. Класифікація соціальних законів Класифікація соціальних законів – виділення певних типів та видів соціальних законів за критеріями їх розмежування. Кожна сфера діяльності має певні типи соціальних законів: 1) всезагальні, які розкривають сутність процесів становлення, розвитку, занепаду й зміни всіх суспільно-економічних формацій і охоплюють усі підсистеми суспільних відносин (економічних, соціальних, правових, політичних, духовних, культурних, ідеологічних тощо). До них належать закон […]...
  16. СОЦІАЛІЗАЦІЯ Соціологія короткий енциклопедичний словник СОЦІАЛІЗАЦІЯ (від лат. socialis – сусп.) – процес засвоєння індивідом знань, досвіду, норм і цінностей, включення його до системи соціальних зв’язків і відносин, необхідних для його становлення і життєдіяльності в даному суспільстві. С. характеризується двома важливими моментами: засвоєнням соціального досвіду та його “перерозподілом” до рівня особистісних установок і орієнтацій. Визначальними в […]...
  17. КОЛЕКТИВНІ УЯВЛЕННЯ Соціологія короткий енциклопедичний словник КОЛЕКТИВНІ УЯВЛЕННЯ – термін, уведений франц. Дюркгеймом для позначення особливої соціальної реальності – “спільної свідомості”: сукупності вірувань, почуттів, знань, поглядів, ідеалів, моральних і правових норм, які є спільними для членів соціальної групи і мають стійкий характер. “Сукупність вірувань і почуттів, спільних пересічно для членів одного і того ж суспільства, утворює окрему […]...
  18. ЕКОСОЦІОЛОГІЯ Соціологія короткий енциклопедичний словник ЕКОСОЦІОЛОГІЯ – розділ соціології, що вивчає проблеми взаємодії суспільства і природи, людини і природи, а також вплив навколишнього середовища на живих істот та їх взаємовідносини в екосистемі. Почала розвиватися після І світової війни під впливом ідей біоекології і соціології урбанізації. Цей процес активізувався у 60-х рр. XX ст., коли з’явилися осередки […]...
  19. Соціальний контроль Соціальний контроль – комплекс заходів, здійснюваних державою та громадськими організаціями з метою забезпечення упорядкованої взаємодії у межах соціальної системи (суспільства загалом) та її окремих підсистем і елементів (окремих соціальних груп, організацій тощо) відповідно до усталених в даній країні системи цінностей, морально-етичних і правових норм та ін. Зміст С. к. зумовлюється характером економічної, соціальної, політичної, правової, […]...
  20. ОРІЄНТАЦІЯ Культурологічний словник ОРІЄНТАЦІЯ (франц. orientation, від лат. – схід) – визначення положення у системі просторово-часових координат (природних, соціальних, духовних) щодо певних орієнтирів (предметних, символічних) або напряму (заданого чи бажаного). У психофізіології О. – комплекс цілеспрямованих і узгоджених реакцій у відповідь на раптову зміну ситуації або новий подразник. У психології О. відбувається за допомогою випереджаючого відображення, […]...
  21. ОПТИМІЗАЦІЯ КОМПОНЕНТНО-ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ОПТИМІЗАЦІЯ КОМПОНЕНТНО-ЕКОЛОГІЧНА – підтримання екол. рівноваги на планеті, в окремих її регіонах (геосистемах, екосистемах) за допомогою рац. співвідношення екол. компонентів. Досягається або шляхом їх збалансованої експлуатації, або через територіально екол. оптимізацію, що веде до необхідного балансу екол. компонентів....
  22. СОЦІОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ Соціологія короткий енциклопедичний словник СОЦІОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ – галузь соціол. науки, що вивчає сусп. виховання в сукупності його соціальних характеристик як сфери соціальних відносин. На відміну від педагогіки, котра займається системою соціально організованих і цілеспрямованих виховних процесів, С. в. досліджує як позитивний, так і негативний вплив усіх соціальних, у т. ч. і неорганізованих, стихійних чинників соціального […]...
  23. Демократичний соціалізм Політологічний словник Демократичний соціалізм – ідейно-політична доктрина соціал-демократичного руху. Термін “Д. с.” вперше було використано в 1888 р. Д. Б. Шоу, а з 1945 р. він стає офіційною концепцією соціал-демократів. Основні риси Д. с. знайшли своє відображення у Франкфуртській декларації Соціалістичного Інтернаціоналу (1951 р.). Трактується Д. с. як: а) тривалий процес відповідних соціальних перетворень; б) […]...
  24. Класифікація цілей державного управління Державне управління Класифікація цілей державного управління. Упорядкування цілей державного управління за певними ознаками, критеріями. Серед різновидів цілей державного управління можна виділити наступні: суспільно-політичні, що охоплюють комплексний, цілісний, збалансований і якісний розвиток суспільства; соціальні, що відображають вплив суспільно-політичних цілей на соціальну структуру суспільства, взаємовідносини її елементів, стан і рівень соціального життя людей; духовні, пов’язані в одному […]...
  25. КОМУНІКАЦІЯ ДІЛОВА Соціологія короткий енциклопедичний словник КОМУНІКАЦІЯ ДІЛОВА – особлива форма соціальної взаємодії, що реалізується у процесі двостороннього обміну діловою інформацією та забезпечує взаєморозуміння всіх її учасників. К. д. є невід’ємним компонентом будь-яких взаємодій між людьми у процесі виконання роботи. Для досягнення ефективності К. д. індивідові слід володіти механізмами розвитку комунікативних процесів, знати характер впливу зовнішніх умов […]...
  26. ЕКОЛОГІЯ ЕВОЛЮЦІЙНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ЕВОЛЮЦІЙНА – розділ екології, що вивчає екол. механізми еволюц. процесу, шляхи і форми еволюц. становлення індивід, і видових адаптацій та еволюції біоценотичних систем. Е. е. вивчає, як саме в процесі еволюції виникали і розвивались екол. зв’язки і відносини в межах окремої популяції та угруповань загалом....
  27. ПЕСИМІЗМ ЕКОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи ПЕСИМІЗМ ЕКОЛОГІЧНИЙ – неправомірне надання негативним екол. впливам на госп-во та здоров’я людей фатального характеру, твердження про безвихідність екол. кризи, неминучість її переростання в екол. катастрофу....
  28. ОСВОЄННЯ СОЦІАЛЬНЕ Соціологія короткий енциклопедичний словник ОСВОЄННЯ СОЦІАЛЬНЕ – а) елемент універсальної соціальної взаємодії, що виступає як противага відчуження соціального; б) опосередкований нормами, цінностями та ін-тами даного суспільства процес охоплення соціальної реальності активністю соціального суб’єкта (включення її у його світ, сферу життєдіяльності, перетворення на атрибутивне чи функціональне надбання, засіб, цінність та ін.), в результаті чого вона стає […]...
  29. СУСПІЛЬСТВО Соціологія короткий енциклопедичний словник СУСПІЛЬСТВО – одна з основоположних категорій соціальної філософії, історії та соціології, котра відображає: 1. В широкому розумінні якісно відмінне від природи надскладне, багато мірне, внутрішньо розгалужене і водночас органічно цілісне утворення, що постає як сукупність істор. сформованих способів і форм взаємодії і об’єднання (діяльності, відносин, поведінки, спілкування, регуляції, пізнання тощо) індивідів […]...
  30. СЕРЕДОВИЩЕ СОЦІАЛЬНІ Соціологія короткий енциклопедичний словник СЕРЕДОВИЩЕ СОЦІАЛЬНІ – сукупність соціальних умов життєдіяльності людини, що виливають на її свідомість і поведінку. Поняття “С. с.” є видовим стосовно більш заг. поняття “середовище”, змістом якого є все те, що оточує річ, рослину, тварину або людину і впливає на них безпосередньо чи опосередковано. Вплив або дія на що-небудь с; найважливішою […]...
Ви зараз читаєте: СОЦІУМ
«
»