Тривалість робочого часу – встановлений законом, колективним договором, трудовим договором (контрактом) час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку. Встановлена законодавством Т. р. ч. на підприємстві, в організації, установі не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства, організації, установи при укладенні колективних договорів, трудових договорів можуть встановлювати меншу тривалість робочого часу. Для деяких категорій працівників законодавством встановлено
скорочену Т. р. ч.: для осіб віком від 15 до 16 років (учні – від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень, для учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час,- не більше половини максимальної Т. р. ч., передбаченої для осіб відповідного віку (ст. 51 КЗпП України); для працівників, які успішно навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) і заочних школах, на період навчального року встановлюється скорочений робочий тиждень: у школах робітничої молоді – на один робочий день або на відповідну йому кількість робочих годин (при скороченні робочого дня
протягом тижня); у школах сільської молоді – на два робочих дні або на відповідну кількість робочих годин (при скороченні робочого дня протягом тижня). Ці особи звільняються від роботи протягом навчального року не більш як на 36 робочих днів при шестиденному робочому тижні або на відповідну їм кількість робочих годин. При п’ятиденному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни при збереженні кількості вільних від роботи годин (ст. 209 КЗпП України). Скорочену Т. р. ч. встановлено діючим законодавством і для деяких інших категорій працівників. Діючим законодавством передбачено також скорочення Т. р. ч. напередодні святкових, неробочих і вихідних днів, при роботі в нічний час, а також обмеження надурочних робіт (ст. 53, 54, 62, 63 КЗпП України).
Loading...
Числівник як частина мови.
