УКРАЇНСЬКА ОРФОГРАФІЯ ЯК УЧЕННЯ ПРО СИСТЕМУ ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТИХ ПРАВИЛ НАПИСАННЯ. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОЇ ОРФОГРАФІЇ
Українська графіка, українська орфографія як учення про систему загальноприйнятих правал написання слів
§ 26. УКРАЇНСЬКА ОРФОГРАФІЯ ЯК УЧЕННЯ ПРО СИСТЕМУ ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТИХ ПРАВИЛ НАПИСАННЯ. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОЇ ОРФОГРАФІЇ
Мовознавчі студії
290. Прочитайте тексти. Що вивчає орфографія? Що таке орфограма? Які орфограми ви знаєте? Як ви розпізнаєте їх у словах?
1. Орфографія – система правил про способи передачі на письмі звукового складу слів, написання їх разом, окремо і через дефіс, вживання великої літери, правильне
Орфографічним називається правило, яке необхідно застосувати до тієї чи тієї орфограми на основі її відмінних ознак (Н. Грипас).
2. Орфографія (грецьк. оrthographio – orthos – правильний і grapho – пишу) – історично сформована, уніфікована система правил, що визначають написання слів згідно з усталеними нормами. Основним поняттям правопису є орфограма – це правильне (таке, що відповідає правилам або традиціям) написання, яке потрібно вибрати із ряду можливих. Так, наприклад, у префіксі дієслова розпитати з двох можливих варіантів с і з, спираючись на правило правопису,
3. Нам допомагає писати таємний помічник – мовленнєво – рухова пам’ять. Органи мовлення по-своєму запам’ятовують слова й допомагають їх писати. Але якщо це в них виходить навіть потихеньку, то вголос повинно вийти значно краще. Існує так зване орфографічне проговорювання, при якому слова вимовляються вголос розбірливо, так як пишуться: ін-те-лі – гент. Це допомагає запам’ятати правопис слів (3 посібника).
291. Опрацюйте теоретичний матеріал. Які принципи лежать в основі української орфографії? Наведіть власні приклади написань за кожним принципом у вигляді таблиці. Основу української орфографії складають три головні Щ принципи – фонетичний, фонологічний і морфологічний. Певну роль відіграють також історичний (або традиційний) і смисловий принципи.
Фонетичний принцип полягає в тому, що слова і частини слів пишуться так, як звучать: 1) зі спрощенням, подовженням, асиміляцією звуків тощо: пісний, пізно, проїзний, насіння, життя; 2) префікс з – перед к, п, т, ф, х: сказати, спитати, стерти, сфотографувати, схиляти; 3) у словах іншомовного походження: Одіссей, авіатор.
Згідно з фонологічним принципом написання слів грунтується на максимально повній відповідності між літерами і їх звуковим позначенням (фонемами). Наприклад: школа, ліцей, канікули, урок, друг, мати. За цим принципом пишуться слова і їх частини, не лише як чуються звуки, а й ті вияви, що є наслідком історичних чергувань: 1) гора – гір, села – сіл, спека – спечений, горох – горошок, (у) горосі; 2) спрощені групи приголосних: пізно, чесний; 3) сполучення – нк-/-ньк-, – лк-/-льк-, – ск-/-ськ-, – зк-/-зьк – і подібні: материнка – яблунька, галка/Галька, ряска – моська, казка – кузька.
Морфологічний принцип полягає в тому, що значущі частини споріднених слів (морфеми) пишуться однаково, незважаючи на те, що вони в різних формах того самого слова або споріднених слів звучать по-різному. Наприклад, у слові крутишся [крутиес’:а] пишеться ш всупереч вимові [с’] за нормами сучасної орфоепії.
За морфологічним принципом пишуться: 1) е та и на позначення ненаголошених [е], [и]: весна, зима; 2) літери, що позначають глухі перед дзвінкими та г перед глухими: просьба, молотьба, нігті, дьогтю; 3) префікс з – перед глухими (крім к, п, т, ф, х): зсадити, зцілити, зшити; 4) префікси роз-, без – перед шиплячими: розжувати, безшовний;
5) дієслівні форми на – ться, – шся: намагаються, вагаєшся.
Суть історичного (традиційного) принципу полягає в тому, що деякі написання не зумовлені ні вимовою, ні позицією звука в слові, а пишуться за історичною традицією:
1) літери я, ю, є, ї, що позначають дві фонеми; 2) [дж], [рз] на позначення однієї фонеми; 3) ряд слів з ненаголошеними [е], [и], що не перевіряються наголосом: леміш, левада, келих, лиман.
Смисловий принцип орфографії лежить в основі диференціації за допомогою різних написань: 1) власних і загальних назв: високе дерево, село Високе; 2) слів і прийменниково-іменникових конструкцій: вгору – в гору; часток не, ні з самостійними словами (разом – окремо): недруг – не друг, неволя – не воля; 3) складних слів і словосполучень (разом – окремо): палата легкопоранених – кількох солдатів, легко поранених осколками.
Практикум
292. І. Знайдіть орфограми у словах. Визначте, за яким орфографічним принципом написані слова та окремі орфограми в них.
Небо, ліс, вода, степ, гайок, піднесення, червоний, ясність, загадка, сміються, усміхаєшся, пишеш, шістнадцять, студентський, яблуня, гриб, виноград, вітаються, мрії, п’ятірка, життєдайний, з жартами, безчестя, безжурно, принісши, живеться, книжці, заквітчаний, уславлений, з шостої, ганьба, квітка, обротька, товариський, березень, Гола Пристань, Біла Церква, вишеньки, Вишеньки, напам’ять, на пам’ять, проте, про те, назустріч, на зустріч, Перебийніс, перебий ніс, Гайовий, Чиж, гайовий, чиж, гола пристань.
ІІ. З’ясуйте за тлумачним словником значення виділених слів, доберіть до них синоніми.
293. Об’єднайтесь у групи і позмагайтеся. За три хвилини усно проаналізуйте речення за наведеним планом.
1. Скільки розділових знаків у реченні?
2. Скільки в ньому граматичних основ?
3. Назвіть шиплячі приголосні у словах.
4. Скільки губних у словах речення?
5. Визначте частини мови і обгрунтуйте правопис слів.
І хвалили пшениці, з яких змелене було борошно, хвалили й млини та вітряки, і мірошників, і, звичайно ж, сонце: “Хліб, як сонце!” – отак вони хвалили його (О. Сизоненко).
294. Накресліть і продовжіть класифікаційну таблицю основних (буквених і небуквених) орфограм української мови. Зверніться до “Українського правопису”.
Орфограма | Приклади |
Велика літера у власних назвах | Тарас Шевченко, Леся Українка, Київ, Дніпро, Божа Матір |
Написання слів разом, окремо і через дефіс | Самохідний, далеко-далеко, де-не-де, жовто-синій, жовтогарячий, кисло-солоний |
Увага! Орфограми бувають буквені й небуквені.
Буквені: а) вибір потрібної літери: ряска – разка (намиста); б) наявність / відсутність літери: облич – обличчя.
Небуквені: а) разом: вгору, мовби; б) окремо: за те, знав би;
В) через дефіс: будь-що, віч-на-віч, із-за; г) перенос слів: хо-джу, одно-складове; г) апостроф: пів’яблука, В’ячеслав, миш’як, комп’ютер.
295. Пригадайте правила написання ненаголошених [е], [и], [о] в коренях слів. Спишіть текст, ставлячи замість крапок потрібну літеру чи знак і розкриваючи дужки.
Я міг годинами стеж..ти за тим, як ч..рногузи вчили пташ..нят літати. Дорослі чорногузи ставали на край стріхи, пі..стрибували, били крил..ми і кіл..ка с..кунд в..сіли в повітрі, показуюч.. молодим, як треба..літати. (Де)які пташ..нята по..торювали рухи бат..ків (з, с) першого ж разу. Інші (не) квап..лис.. . Їм добре було на рідній стрі..і і зовсім не кортіло л..тіти у (не) відомий блакитний світ. Але бат..ки були (не) вбла – га. і. Вони дз..бами пі..штовхували пташ..ня, що пер..ляка..о тулилося до гнізда, погрозл..во лопотіли кр..лами, а коли це (не) допом..гало, (сило)міц.. зіштовхували (з, с) краю стріхи, діюч.. за прав..лом (де)яких уч..т..лів плава..я: кидай на гл..боке – сам випл..ве. І (хоч) не (хоч) чорногуз..няті доводилося махати крилами, і воно л..тіло, а (по)руч з ним були бат..ко чи мати. (За) те після перших пол..тів їх уже (не) можна було вдержати у гнізді.
Набл..жався ден.. відл..ту, і чорногузи в..сіли в небі (з) ранку (до) веч..ра (В. Хижняк).
Спілкування
296. Уявіть, що ви режисер науково-популярного фільму. Опишіть життя лелек, уводячи в закадрову розповідь уявний діалог пташенят та їхніх батьків. Намагайтеся зацікавити глядача. Запишіть свій текст, підкресліть орфограми. Поясніть уживання розділових знаків.
Розвиток мовлення
Поняття про текст як продукт мовленнєвої діяльності
297. І. Прочитайте. Складіть план лінгвістичного повідомлення за текстом. Випишіть ключові слова. Пригадайте, що ви вивчили про текст у попередніх класах. Що ви додали нового до своїх знань?
Текст (від лат. textum – тканина, зв’язок, побудова) – це об’єднана змістовим зв’язком послідовність мовних одиниць, основними властивостями якої є зв’язність і цілісність. Ознаки тексту:
1. Цілісність, яка розуміється як єдність змісту (ідеї, теми), комунікативної цілісності (мети, намірів спілкування) та структурної і граматичної цілісності (мовленнєвих жанрів, узгодженість форм). Змістова цілісність тексту забезпечується лексичним рівнем мови, структурно-граматична – системою узгодженості граматичних форм і зв’язків, а комунікативна – єдністю викладу, намірів, організації мовного матеріалу.
2. Зв’язність буває лінійна (послідовна) і вертикальна, забезпечується єдністю горизонтального і вертикального контекстів за допомогою “відомого” і “нового”. “Відоме” служить для зв’язку речень, а “нове” містить основне повідомлення і виділяється логічним наголосом.
Логічна зв’язність забезпечується причиново-наслідковими відношеннями між елементами тексту. На асоціативну зв’язність вказують тема, мікротеми, ключові слова, метафоричні тропи, риторичні фігури тощо. Образна зв’язність тексту забезпечується системою образів (головних і другорядних) та наскрізними образами-символами. Композиційно-структурна зв’язність виявляється в будові тексту, розташуванні його частин, залежності композиційних елементів. Стилістична зв’язність виявляється через доцільність стилістично маркованих одиниць, їх органічний зв’язок з нейтральною лексикою.
3. Членованість тексту – поділ тексту на абзаци, ССЦ, параграфи, розділи тощо.
4. Лінійність тексту – організація мовних одиниць у послідовність мовного викладу подій, процесів, фактів, явищ, ідей, які розгортаються у просторі й часі.
5. Інформаційність полягає в наповненні тексту інформацією – здобутими людським розумом і досвідом знаннями.
6. Завершеність тексту полягає в наповненні конкретним змістом з визначеними межами.
Текстотворчі засоби, властивості (ознаки) – це чітке членування матеріалу повідомлення (вступ, основна частина, заключна частина (висновки) та відступи (при потребі), розташування матеріалу відповідно до композиції; організація конкретного мовного матеріалу, словесна орнаментика (від лат. ornamentum – оздоба, прикраса).
Текст має будову, відповідну до стилістичних завдань і жанру. Та сама інформація може бути передана в науковому і художньому стилі, в жанрі наукової статті й оповідання.
ІІ. Розкажіть про особливості створення тексту на комп’ютері. Яку роль виконує комп’ютерний редактор? Які його можливості?
298. І. Прочитайте текст. Визначте тему й мікротеми, стиль мовлення. Знайдіть засоби зв’язку речень у тексті (синоніми, займенники, повторювані слова, сполучники тощо). Схарактеризуйте текст за його ознаками. Дайте йому заголовок, поділіть на абзаци (усно). Як створюються тексти? Що для цього необхідно?
П. Флоренський у книзі “Імена” справедливо зосереджує увагу на містичній силі імені, адже ім’я передбачає особистість і окреслює ідеальні контури її життя. Це, правда, не означає, що, конкретним іменем визначена, особистість обмежена в діях. Більше того, кожне ім’я людини є цілий спектр моральних самовизначень і пучок різних життєвих шляхів. Верхній полюс імені – чистий індивідуальний промінь божественного світла, першообраз досконалості, що мерехтить у святому цього імені. Нижній полюс того ж імені спускається в геєну, як повне спотворення божественної істини цього імені. Праведник рухається вгору, злочинець і запеклий злодій рухаються до нижнього полюсу. Між верхнім і нижнім полюсами знаходиться точка моральної байдужості, також своєрідна межа, біля якої, ніколи не втримуючись на ній точно, збираються звичайні пересічні люди. Три межові точки і, відповідно до них, три типові розряди носіїв цього імені з усіма проміжними ступенями духовної висоти. Але це не заважає їм втілювати, хоч і суттєво відмінно, один духовний тип. Із цим іменем можна бути святим, можна бути міщухом, а можна – й негідником, навіть нелюдом. Але і святим, і міщухом, і негідником, й нелюдом носій конкретного імені стає не як представник іншого імені на тій же приблизно сходинці духовності, не як-будь, а за своїм іменем (За О. Слоньовською).
ІІ. Поясніть, що символізують ваше ім’я, імена членів родини, друзів, улюблених співаків, поетів. Зверніться до сайтів Інтернету.
299. Прочитайте. Запишіть п’ять прикладів текстів різних видів (за аналогією).
Як речення утворюється з одного слова або груп граматично пов’язаних між собою слів, так само текст утворюється з одного речення або більшої чи меншої кількості пов’язаних між собою речень. Наприклад, гасла, заклики (Користуйтеся підземними переходами!), прислів’я (Щоб рибку з’їсти, треба у воду лізти), крилаті вислови-афоризми (Де нема святої волі, не буде там добра ніколи. – Т. Шевченко). Утворювати текст з одного речення можуть коломийки, загадки, ліричні чи сатиричні вірші-мініатюри.
Переважно текст складається з певної кількості узгоджених між собою за змістом речень. У свою чергу всередині нього виділяються групи речень, пов’язаних між собою логічно і синтаксично. Їх називають складним синтаксичним цілим (ССЦ). Відносно самостійні речення (автосемантичні) несуть у собі головну інформацію групи речень, а в єдності становлять мікротему (З посібника).
300. І. Прочитайте текст. Чому думки Михайла Драгоманова такі сучасні? Визначте тему й мікротеми тексту. Знайдіть у тексті ССЦ, виділіть у ньому автосемантичне речення і ті, що уточнюють, поглиблюють, конкретизують його зміст. Схарактеризуйте текст за його ознаками.
ІІ. У кожному абзаці виділіть тематичне речення або слово чи словосполучення. Доведіть, що саме вони забезпечують змістову цілісність тексту.
МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ
Минуло понад сто років відтоді, як у Парижі під час традиційної міжнародної виставки, пролунали слова про складне становище української мови та літератури. Виголосив їх український політичний вигнанець Михайло Драгоманов.
Сильна, непохитна, мужня людина, Драгоманов прагнув згуртувати прогресивні сили Європи та України. Драгоманов розумів сам і невтомно нагадував землякам: “…коли в теперішню глуху ніч українство не буде себе нічим заявляти ясним і голосним, то ніхто не піде за ним, коли настане ранок”. А він таки настане неодмінно. Драгоманов був певний цього: “…стоячи ногами й серцями на нашій Україні, ми будемо держати свої голови в Європі, а руками обнімати по меншій мірі всю слов’янщину” і “лишень тоді, коли ми покажемо свою силу хоч на частині своєї землі, зверне на нас увагу і Європа”.
Отож Драгоманов одночасно торував шлях української літератури і до Європи, й до всього світу, з гордістю згодом заявивши: “Нас запримітили!” І “запримітили” значною мірою завдяки зусиллям першого нашого національного посла в Європі. Саме про такого Драгоманова з вдячністю говорили 1894 року на його ювілеї у Львові і прості селяни, і Франко, Павлик, Стефаник, Кобринська та як міжнародного діяча вітали визначні вчені й літератори Європи. Цей міжнародний ювілей Леся Українка назвала справжнім “святом свідомої себе України”.
Національному, політичному й соціальному визволенню українського народу, утвердженню його гідного місця серед народів світу Драгоманов віддав не лише всі свої інтелектуальні сили, а й всі матеріальні засоби, власні й своєї родини, подаючи приклад особистої жертовності й побутової скромності багатьом, у тому числі й нинішнім діячам політики і культури.
Коли група української молоді звернулася до свого вчителя й захисника з проханням знову поклопотатися про Україну перед вільним світом, Драгоманов дав пораду, яку варто міцно затямити й нам, сьогоднішнім: “Наївно ждати, щоб загал людей, навіть найгуманніших, турбувався з-за других лишень того, що їх б’ють… Мало хіба кого б’ють на земній кулі?! Люди інтересуються звичайно лишень тими, хто одбивається,- і таким лишень звичайно і помагають… По всьому виходить, що лікування, хоч не скоре і важке, на українські лиха лежить в руках самих українців… “
Чи можна дати мудріші й корисніші поради? А їх же Драгоманов доповнював і конкретизував ще багатьма іншими: як нам самим порядкувати в самостійній державі, як уберігати своїх людей, особливо молодь, “од утікачки… од України й українства” до заможніших країн, “показавши їм, як можна служити всесвітнім інтересам на українській ниві”.
Водночас Драгоманов рішуче застерігав, щоб господарі не боялися “давати одсіч усякому, хто дума порядкувати на нашій землі не тільки на шкоду нашому мужицтву, але й не знаючи його, не питаючи його, або й зневажаючи його… Хто ж і чужий працює в спілці з нашими людьми, поважаючи їх, хто пристає до наших громад, той для нас такий же наш чоловік, як мовбито він був наш і зроду”.
…Голос Михайла Драгоманова не стихає над Україною і світом. Прислухаймося до нього! (За П. Федченком).
ІІІ. Складіть план. Перекажіть текст, використовуючи цитати з творів Михайла Драгоманова.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...