Конфуцій

Політологічний словник

Конфуцій (Кун Фуцзи, Кун Чжунні; 552/551 – 479 рр. до н. е.)- китайський філософ, педагог, політичний діяч. Створив етико – політичне вчення, яке пізніше дістало назву конфуціанство і яке протягом тисячоліть справляло величезний вплив на соціальний і духовний розвиток Китаю та (дещо меншою мірою) ряду країн, які в різні часи підпадали під вплив китайської держави і китайської культури. Погляди К. викладені в збірнику “Лунь юй” (“Судження та бесіди”), до якого входять висловлювання К. та його учнів. Традиційно

К. вважається автором ще кількох творів.

Вчення К. антропоцентричне, основний його пафос – роздуми про людину, її призначення й обов’язки. В центрі вчення – поняття “жень” (гуманізм). Це – джерело й прикінцева мета морального самовдосконалення людини. Суть такого вдосконалення – любов і повага до старших за віком і за соціальним становищем, перетворення людиною цих почуттів у власну внутрішню етико-психологічну орієнтацію. Водночас “жень” означає моральний закон, що регулює сімейні стосунки людей. К. вибудовував своє вчення як етико-політичну та філософську підоснову панування аристократії

в суспільстві. Соціальне управління, на переконання К., мусить здійснюватися не з допомогою економічного примусу чи адміністративно-правових важелів, а виключно шляхом застосування моральних норм. Небо як вища законостворююча сила посилає людям знання, і та людина, котра ці знання засвоїла й перетворила в норми своєї поведінки, стає “досконаломудрою” і має право на високий соціальний статус, на управління. Правитель мусить впливати на маси особистим прикладом. Ті ж, хто виявився нездатним до такого засвоєння, мусять посідати низький соціальний щабель і у всьому підпорядковуватися “досконаломудрим”. Кожен член суспільства повинен чітко знати своє місце в суспільстві, поводитися суворо відповідно до свого статусу і постійно вправлятись у самовдосконаленні. Порядок у суспільстві підтримується також шляхом сумлінного дотримування давніх традицій, обрядів та ритуалів, пошанування предків, культу імператора. Велику роль у засвоєнні моральних норм відіграють поезія та музика. Стосунки в сім’ї є зменшеною моделлю стосунків у державі: глава сім’ї – як і імператор у державі – мусить бути суворим, але справедливим правителем, піклуватися про добробут і порядок у родині. Члени сім’ї – як і народ – повинні боятися свого господаря і у всьому виявляти послух та схвалення його дій.

Державна ідеологія в Китаї сформувала і всіляко підтримувала культ К. як духовного батька нації. Католицька церква долучила К. до лику святих.

Древнекитайская философия: В 2 ч. – М., 1972 – 1973; Конфуций: жизнь, учение, мысли, изречения, афоризмы. – Минск, 2003; Лукьянов А. Е. Лао-Цзы и Конфуций: философия Дао. – М., 2000; Переломов Л. С. Конфуций: жизнь, учение, судьба. – М., 1993.

В. Ятченко


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Конфуцій