ВПЛИВ ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ
Екологія – охорона природи ВПЛИВ ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ – медична статистика свідчить, що загалом по Україні за даними 1996 р. захворюваність населення залишається високою. На 100 тис. населення припадає 122,5 тис.
АФОТОБІОСФЕРА
Екологія – охорона природи АФОТОБІОСФЕРА – частина біосфери, куди не проникають сонячні промені (у межах гідро – та літосфери).
ОРГАНІЗМИ ЕВРИБАРНІ
Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ ЕВРИБАРНІ – ті, які здатні витримувати широкий діапазон атмосферного тиску.
ГАММА-ВИПРОМІНЮВАННЯ
Екологія – охорона природи ГАММА-ВИПРОМІНЮВАННЯ – короткохвильове ел.-магн. і ел.-нейтральне випромінювання з довжиною хвилі менше 10~10 м. Виникає внаслідок розпаду радіоакт. ядер, гальмування швидких заряджених частинок у полі атомних ядер. Космічне Г.-в. спричинює негативний
РАДІАЦІЯ ЙОНІЗУЮЧА
Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ ЙОНІЗУЮЧА – випромінювання, взаємодія якого із середовищем спричинює йонізацію атомів і молекул. Джерелами Р. й. є ел.-магн. випромінювання, потоки р-частинок, Позитронів, протонів та ін. заряджених і не заряджених частинок,
ПІДІГРІВАННЯ ПРИРОДНИХ ВОД
Екологія – охорона природи ПІДІГРІВАННЯ ПРИРОДНИХ ВОД – забруднення поверхневих вод унаслідок скидання в них нагрітої води, використаної в системах водяного охолодження електростанцій (85 %) і пром. підприємств, тобто термінове забруднення. Підвищення т-ри вже
ЙОНІЗАЦІЯ
Екологія – охорона природи ЙОНІЗАЦІЯ – утворення йонів з електронейтральних частинок середовища. Зумовлюється різними чинниками (ел. розряд, нагрівання, фотойонізація тощо). Здатність до Й. повітря виявляє і рослинність. Напр., у ліс. повітрі ступінь Й. у
ПРИНЦИП ГАЛЬМУВАННЯ РОЗВИТКУ
Екологія – охорона природи ПРИНЦИП ГАЛЬМУВАННЯ РОЗВИТКУ – у період найбільших потенціальних темпів розвитку системи виникають максимально гальмівні ефекти. П. г. р. є наслідком принципу Ле Шательє – Брауна.
ФТОРУВАННЯ ВОДИ
Екологія – охорона природи ФТОРУВАННЯ ВОДИ – добавляння у водопровідну воду фтору для запобігання карієсу зубів у районах, де кількість цього елемента нижча за допустиму конц.
ЗАХВОРЮВАННЯ КЛІМАТИЧНЕ
Екологія – охорона природи ЗАХВОРЮВАННЯ КЛІМАТИЧНЕ – див. Захворювання метеорологічне.
ЛАКТАЦІЯ
Екологія – охорона природи ЛАКТАЦІЯ – утворення молока у молочних залозах ссавців і періодичне виведення його. Якщо молоко не виводиться із залози, Л. припиняється. Період від родів до припинення Л. називається лактаційним.
ОПАДИ РАДІОАКТИВНІ
Екологія – охорона природи ОПАДИ РАДІОАКТИВНІ – продукти радіоакт. розпаду, які випадають на поверхню Землі у вигляді пилу або з атм. опадами.
ДИНЕКОЛОГІЯ
Екологія – охорона природи ДИНЕКОЛОГІЯ, еволюційно-динамічна екологія – розділ екології, що вивчає динаміку та еволюц. взаємозв’язки особин та їхніх груп з довкіллям.
ДЖЕРЕЛО
Екологія – охорона природи ДЖЕРЕЛО – природний вихід підземної води на поверхню. Утворюється звичайно в пониззях, де земна поверхня пересікається водоносними горизонтами. Д. бувають холодними та гарячими (терми). Д. з постійним вмістом у воді
ТЕРМОПАУЗА
Екологія – охорона природи ТЕРМОПАУЗА – шар атмосфери, в якому т-ра не змінюється з висотою; шар над термосферою.
Концепція охорони видового багатства тварин
ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ Розділ 12. ПОПУЛЯЦІЙНО-ВИДОВИЙ РІВЕНЬ ОХОРОНИ ЖИВОЇ ПРИРОДИ 12.6. Концепція охорони видового багатства тварин Загальна біомаса тварин Землі складає лише 2% всього живого. Тварини щорічно створюють біля 1,5 млрд. тон біомаси. Видове
ГЕОГРАФІЯ БОТАНІЧНА
Екологія – охорона природи ГЕОГРАФІЯ БОТАНІЧНА – розділ науки, що вивчає закономірності поширення рослинного покриву на земній поверхні. Див. також Географія рослин.
ЛУКІВНИЦТВО
Екологія – охорона природи ЛУКІВНИЦТВО – 1) наука, яка розробляє теорію і практику організаційних і техн. заходів та прийомів, спрямованих на поліпшення прир. кормових угідь, створення штучних сіножатей і пасовищ; 2) галузь рослинництва, що
ГІДРОМОНІТОР
Екологія – охорона природи ГІДРОМОНІТОР – апарат для створення і спрямування компактного потужного струменя води. Г. застосовують для розмивання гір. порід, грунтів тощо.
ПРОДУКТИВНІСТЬ ПЕРВИННА ЧИСТА
Екологія – охорона природи ПРОДУКТИВНІСТЬ ПЕРВИННА ЧИСТА – кількість синтезованої орг. речовини або зв’язаної в ній енергії на одиницю часу, без частини, що використовується на дихання. П. п. ч. називають також чистою асиміляцією або
ЕКСТРЕС
Екологія – охорона природи ЕКСТРЕС – позитивна неспециф. реакція організму на будь-який зовн. вплив (“добрий” стрес). Напр., збуджений стан, спричинений великою радістю.
ВОДОЙМА МЕЗОСАПРОБНА
Екологія – охорона природи ВОДОЙМА МЕЗОСАПРОБНА – водойма з середнім вмістом орг. речовин. Населена мезосапробними організмами.
ПАНФОРМІОН
Екологія – охорона природи ПАНФОРМІОН – стійка синузіальна одиниця, що відповідає панформації та складається з одного чи кількох форміонів, у яких домінують види різних родів та родин.
ВОЛОГІСТЬ ГРУНТУ
Екологія – охорона природи ВОЛОГІСТЬ ГРУНТУ – величина, що кількісно характеризує водоутримувальну здатність грунту. Залежно від умов утримування вологи розрізняють В. г. польову, загальну, капілярну, повну, граничну польову, максимальну молекулярну, максимальну адсорбційну. Основними з
ЗНЕЗАРАЖЕННЯ ВОДИ
Екологія – охорона природи ЗНЕЗАРАЖЕННЯ ВОДИ – сан.- техн. заходи щодо знищення у воді хвороботворних мікроорганізмів (хлорування, озонування, обробка йонами важких металів – міді, срібла, ультразвуком, УФ-випромінюванням).
АВТОМАТИЧНА МІЖПЛАНЕТНА СТАНЦІЯ
Екологія – охорона природи АВТОМАТИЧНА МІЖПЛАНЕТНА СТАНЦІЯ – космічний апарат для вивчення між – та навколопланетного простору, а також для комплексного екологічного моніторингу, оцінювання наслідків антропогенного впливу на біосферу та поверхню Землі, зміни її
ПРОБЛЕМА ГЛОБАЛЬНА
Екологія – охорона природи ПРОБЛЕМА ГЛОБАЛЬНА – прир., прир.-антроп. або суто антроп. (у т. ч. екон., соц. тощо) явище, що стосується всього світу. Приклади: ядерна загроза, екол. криза, глобальне потепління, епідемія СНІДу та ін.
ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОЦЕНОЗУ
Екологія – охорона природи ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОЦЕНОЗУ – кількість біомаси, що продукується організмами біоценозу протягом певного часу (місяць, рік) на одиницю поверхні чи об’єму води.
ЧИННИК ГЕНЕТИЧНИЙ
Екологія – охорона природи ЧИННИК ГЕНЕТИЧНИЙ – вплив на живе, що походить від ген. коду і залежить від його стабільності та мінливості, а також від його змін у результаті зовн. впливу (мутацій).
СИСТЕМА САПРОБНОСТІ
Екологія – охорона природи СИСТЕМА САПРОБНОСТІ – групування організмів (бактерій, водоростей, личинок комах, рачків) у водоймах за видовим складом і кількістю, що дає змогу визначити ступінь забруднення води. С. с. виконує таким чином функцію
СИСТЕМА БІОКОСНА
Екологія – охорона природи СИСТЕМА БІОКОСНА – прир. система, створювана дин. взаємозв’язками організмів і навколишнього середовища.
АРЕАЛ ТРОФІЧНИЙ
Екологія – охорона природи АРЕАЛ ТРОФІЧНИЙ – частина ареалу виду, де відбувається сезонне нагулювання мігруючих або кочівних видів тварин; частина ареалу виду, де він харчується, але не розмножується.
ЧИННИК БІОГЕННИЙ
Екологія – охорона природи ЧИННИК БІОГЕННИЙ – група чинників-1, пов’язаних як з прямим, так і з опосередкованим впливом живих організмів на середовище нині та в минулий час (сукупність біол., біотичних та біоценотичних чинників).
ЕКОНОМІЧНО ДОПУСТИМИЙ ВИКИД
Екологія – охорона природи ЕКОНОМІЧНО ДОПУСТИМИЙ ВИКИД – див. Викид економічно допустимий.
СЕРЕДОВИЩЕ АРТЕПРИРОДНЕ
Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ АРТЕПРИРОДНЕ – штучно створене оточення людей, яке складається з суто техн. (споруди, будинки, асфальт шляхів, штучне освітлення) та прир. (повітря, прир. освітлення тощо) елементів.
ЦЕНТР ПОШИРЕННЯ
Екологія – охорона природи ЦЕНТР ПОШИРЕННЯ – місце, звідки поширився вид чи ін. систематична категорія незалежно від того, де знаходився їх початковий центр походження.
ЗОНА БІОГЕОГРАФІЧНА
Екологія – охорона природи ЗОНА БІОГЕОГРАФІЧНА – великий підрозділ біосфери в межах суходолу, гідросфери та заселеної частини літосфери, який виник внаслідок різного за геол. умовами та умовами довкілля еволюц. розвитку продуцентів, консументів та редуцентів,
КСЕРОФІТИ
Екологія – охорона природи КСЕРОФІТИ – рослини посушливих місцезростань, пристосовані до життя в умовах тривалої грунт, й атм. посухи. Ростуть переважно в степах, пустелях, напівпустелях.
ЗАБРУДНЕННЯ БІОЛОГІЧНЕ
Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ БІОЛОГІЧНЕ -1) привнесення в середовище і розмноження в ньому небажаних для людини організмів; 2) проникнення (прир. чи антроп.) в експлуатовані екосистеми або технол. пристрої видів організмів, не характерних для
СОЦІАЛІЗАЦІЯ (ПРИРОДООХОРОННА)
Екологія – охорона природи СОЦІАЛІЗАЦІЯ (ПРИРОДООХОРОННА) – сприйняття певною особою в процесі виховання в колективі з раннього дитячого віку сусп. норм бережливого ставлення до природи.
ВИДИМЕ СВІТЛО
Екологія – охорона природи ВИДИМЕ СВІТЛО, видимі промені – приблизно половина всієї променевої сонячної енергії, яка надходить на Землю. В. с. обмежене зоною від 380 (фіолетові промені) до 750 нм (червоні промені). Має надзвичайно
ВИРОДЖУВАНІСТЬ
Екологія – охорона природи ВИРОДЖУВАНІСТЬ – порушення норм, форми й будови рослин і тварин, що не супроводжується пат. процесом у клітинах. В. спричинюється екол. умовами (порушення розвитку зародка під впливом, напр., радіації, високої т-ри,
ЛІТОФІТИ
Екологія – охорона природи ЛІТОФІТИ, петрофіти – рослини, які ростуть на скелях і кам’янистих місцях. Спочатку оселяються бактерії і водорості, потім лишайники і мохи, які нагромаджують шар гумусу, і, нарешті, вищі рослини (папороті, типчаки).
ТЕРАН
Екологія – охорона природи ТЕРАН – деградовані джунглі з бамбуками в Індії, М’янмі (Бірмі).
ПЕРЕДБАЧЕННЯ
Екологія – охорона природи ПЕРЕДБАЧЕННЯ, прогноз-передбачення – більш або менш інтуїтивне визначення ймовірності подій або часу їх настання, нерідко наперед невідомих науці. На відміну від прогнозу П. неможливо змоделювати на машині, оскільки це продукт
Методи визначення чисельності і щільності популяції
ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ Розділ 11. ПОПУЛЯЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ВИКОРИСТАННЯ 11.3. Методи визначення чисельності і щільності популяції Існує кілька методів визначення щільності і чисельності популяцій різних видів організмів. Кожен з них враховує біологічні особливості виду
САПРОТРОФИ
Екологія – охорона природи САПРОТРОФИ – організми, що живуть за рахунок мертвої орг. речовини, живляться мортмасою рослин і тварин (бактерії, актиноміцети, гриби, сапрофіти). С. є важливою ланкою в колообігу біол. речовини та енергії.
ГЕОМЕХАНІКА
Екологія – охорона природи ГЕОМЕХАНІКА – наука про фіз.-мех. властивості гір. порід і земної кори, процеси, що відбуваються в ній під дією прир. і технол. чинників (термічних, мех.).
ДЕФІЦИТ ВОЛОГИ (В ГРУНТІ)
Екологія – охорона природи ДЕФІЦИТ ВОЛОГИ (В ГРУНТІ) – різниця між найменшою вологоємністю грунту та фактичною його вологістю в даний момент. Д. в. виражають у міліметрах шару води або у відсотках відносно маси сухого
ЩІЛЬНІСТЬ ПОПУЛЯЦІЇ
Екологія – охорона природи ЩІЛЬНІСТЬ ПОПУЛЯЦІЇ, густота популяції – показник, що визначається кількістю особин на одиницю площі або об’єму. Напр., 125 рослин липи на 1 га або 1000 циклопів у 1 м3 води.
ТРИХОФІТИ
Екологія – охорона природи ТРИХОФІТИ – рослини, що існують за рахунок капілярної вологи грунту.
ВОДОСТІК
Екологія – охорона природи ВОДОСТІК – вода, яка переміщується руслом (струмок, річка тощо). Розрізняють тимчасовий і постійний В.
ПРОДУЦЕНТИ
Екологія – охорона природи ПРОДУЦЕНТИ – автотрофи і хемотрофи, що виробляють орг. речовину з неорг.
ІНФРАСТРУКТУРА
Екологія – охорона природи ІНФРАСТРУКТУРА – сукупність галузей сусп. госп-ва, які обслуговують матер. виробництво, невиробничу сферу та людину. Розрізняють І. виробничу (сукупність галузей, що надають послуги виробничого характеру), напр. обслуговування шляхів, каналів, водосховищ, портів,
АРХОЗАВРИ
Екологія – охорона природи АРХОЗАВРИ – група викопних (текодонти, динозаври, птерозаври) та сучасних (крокодили) рептилій.
ПОЛЮТАНТ
Екологія – охорона природи ПОЛЮТАНТ, забрудник – речовина, що забруднює середовище (звичайно розрізняють антроп. комунальне, пром. чи с.-г. забруднення).
ЗАРОСТАННЯ (ВОДОЙМ)
Екологія – охорона природи ЗАРОСТАННЯ (ВОДОЙМ) – поступове заповнення об’єму або тільки поверхні водойми мікроскопічними водоростями та ін. водяними рослинами.
ФІТОФІЛ
Екологія – охорона природи ФІТОФІЛ – риба, яка відкладає ікру серед водяної рослинності.
АНЕМОХОРИ
Екологія – охорона природи АНЕМОХОРИ – рослини, зачатки яких (плоди, насіння, спори) поширюються за допомогою вітру чи інших потоків повітря. А. мають спец, морфострукт. пристосування для парашутування, планування чи зависання у повітряному середовищі.
КУЛЬТУРЕКОСИСТЕМА
Екологія – охорона природи КУЛЬТУРЕКОСИСТЕМА – екосистема, що створена людиною або перебуває під її інтенсивним впливом. Розрізняють екосистеми: окультурені, з певними намірами змінені людиною; напівкультурні – штучно створені, але не регульовані людиною (напр., штучні
ЗАПОВІДНИК СПРЯМОВАНОГО РЕЖИМУ
Екологія – охорона природи ЗАПОВІДНИК СПРЯМОВАНОГО РЕЖИМУ – заповідник, що потребує проведення певних конкретних заходів для підтримування його екосистем у бажаному стані.
ГАЛОФОБ(И)
Екологія – охорона природи ГАЛОФОБ(И) – водяні організми, які не виносять підвищеного засолення довкілля й існують лише в прісних або слабосолоних (до 5 г/л) водоймах.
ГЕТЕРОМОРФОЗ
Екологія – охорона природи ГЕТЕРОМОРФОЗ – відновлення (регенерація) у тварин органа, не схожого на видалений. Напр. відновлення вусика замість складного стебельчастого ока в десятиногих раків. Г. виявлено у більшості типів тварин від найпростіших до
ЗНЕЗАРАЖЕННЯ
Екологія – охорона природи ЗНЕЗАРАЖЕННЯ – комплекс сан.-техн. заходів, спрямованих на знищення збудників інфекц. захворювань хім. і фіз. способами, знищення карантинних видів рослин і тварин, стерилізація предметів, матеріалів, приміщень тощо.
ЛІТОПИС ПРИРОДИ
Екологія – охорона природи ЛІТОПИС ПРИРОДИ – 1) перелік проходження в часі сезонних явищ природи, які спостерігались у певному пункті або на певній території. Цим терміном користуються в фенології, а в метеорології він замінений
ДЕТЕРГЕНТ(И)
Екологія – охорона природи ДЕТЕРГЕНТ(И) – поверхнево-активні синт. речовини, що застосовують у пром-сті і побуті як мийні засоби та емульгатори. Є одними з основних хім. забрудників водойм, майже не розкладаються мікроорганізмами.
ВАНДУ
Екологія – охорона природи ВАНДУ – евкаліптовий ліс (Eucalyptus reduncus) в Австралії.
СИНОЙКІЯ
Екологія – охорона природи СИНОЙКІЯ, синейкія – один із видів взаємовідносин організмів в угрупованнях, що об’єднує їх безпосередні взаємозв’язки без передавання речовини й енергії. До внутрішньо-популяційної С. належать зростання коренів, стовбурів і гілок, зміщення
БІОТЕЛЕМЕТРІЯ
Екологія – охорона природи БІОТЕЛЕМЕТРІЯ – дистанційне дослідження біол. явищ і вимірювання біол. показників організмів за допомогою прикріпленого до них датчика. Сигнали останнього реєструються на пункті приймання інформації, де вона обробляється й аналізується. Основні
ЗАБРУДНЕННЯ ЛОКАЛЬНЕ
Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ЛОКАЛЬНЕ – забруднення-1 невеликого регіону (звичайно навколо пром. підприємства, населеного пункту тощо). Розрізняють також точкове забруднення та забруднення поодинокої труби або неорганізованого джерела.
АФОТОСФЕРА
Екологія – охорона природи АФОТОСФЕРА – зона розвитку життя без сонячного світла. В океані це абісопелагіаль та абісаль разом, у літобіосфері займає всю її товщу.
АЛОМОНИ
Екологія – охорона природи АЛОМОНИ – хім. речовини, що приносять користь організму-реципієнту.
ПРАВИЛА РИБАЛЬСТВА
Екологія – охорона природи ПРАВИЛА РИБАЛЬСТВА – види риб, терміни, місця, снасті промислу, їх кількість, розмір вічка сіток та ін. нормативи, що встановлюються в законодавчому (в т. ч. й на основі міжнар. угод) та/чи
ЛУГАНСЬКИЙ ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК
Екологія – охорона природи ЛУГАНСЬКИЙ ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК – прир. заповідник у Луганській обл. Утворений у 1968 р. Площа 1608 га. Підпорядкований НАН України. Складається з трьох відділів: Стрільцівський Степ, Провальський Степ та Станично-Луганський відділ
ТІНЬОВИТРИВАЛА РОСЛИНА
Екологія – охорона природи ТІНЬОВИТРИВАЛА РОСЛИНА – рослина, здатна успішно функціонувати в умовах певного рівня затінення (дуб, клен, липа, бузок).
ОПТИМУМ ФІТОЦЕНОТИЧНИЙ
Екологія – охорона природи ОПТИМУМ ФІТОЦЕНОТИЧНИЙ – найліпші умови, за яких рослини певного виду можуть відігравати найважливішу роль у рослинному угрупованні, тобто бути домінантами або субдомінантами.
ПРАВИЛО ВАРІАЦІЇ ТЕРМІНІВ НАСТАННЯ ФЕНОЛОГІЧНИХ ЯВИЩ (В. СЕРЕБРЯКОВА)
Екологія – охорона природи ПРАВИЛО ВАРІАЦІЇ ТЕРМІНІВ НАСТАННЯ ФЕНОЛОГІЧНИХ ЯВИЩ (В. СЕРЕБРЯКОВА) – терміни настання тих чи ін. фенологічних явищ (фаз розвитку) протягом кількох років варіюють більшою чи меншою мірою залежно від геогр. широти:
АНТРОПОСИСТЕМА
Екологія – охорона природи АНТРОПОСИСТЕМА – людство як єдине ціле, що розвивається, включаючи людину як біол. вид, його матер. і духовну культуру, продуктивні сили і виробничі відносини сусп.
БІОЦЕНОЛОГІЯ
Екологія – охорона природи БІОЦЕНОЛОГІЯ – наука про біологічні угруповання, в яких взаємодіють рослини, тварини і мікроорганізми.
ПЕДАГОГІКА ІНВАЙРОНМЕНТАЛЬНА
Екологія – охорона природи ПЕДАГОГІКА ІНВАЙРОНМЕНТАЛЬНА – те саме, що й Педагогіка природоохоронна.
АДВЕНТИВНІСТЬ
Екологія – охорона природи АДВЕНТИВНІСТЬ – занесення, імміграція виду з одного біоценозу або зони поширення (ареалу) в інший з наступною акліматизацією. А. є результатом випадкового чи навмисного занесення організмів людиною або різними природними чинниками
ГЛОБАЛІСТИКА
Екологія – охорона природи ГЛОБАЛІСТИКА – вчення про глобальні прир. та сусп. проблеми сучасності. З Г. тісно пов’язані: глобальна екологія, заг. землезнавство, вчення про біосферу.
СТЕНОБІОНТИ
Екологія – охорона природи СТЕНОБІОНТИ – організми, що можуть жити лише в певних умовах середовища, при дуже незначних коливаннях його чинників (т-ри, солоності, вологості, кислотності тощо). Напр., форель, яка може жити лише у водоймах
ІНФРАСТРУКТУРА ЕКОЛОГІЧНАА
Екологія – охорона природи ІНФРАСТРУКТУРА ЕКОЛОГІЧНА – комплекс споруд, закладів, технол. систем тощо, які забезпечують умови збереження середовища життя людини (напр., очисні споруди, комунальне господарство, сфера обслуговування, дренаж, дамби, система моніторингу), а також прир.
УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ
Екологія – охорона природи УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ – невидиме оком людини ел.-магн. випромінювання, яке в спектрі оптичного діапазону займає проміжне положення між видимим і рентгенівським випромінюванням (50- 400 нм). Фіз. властивості У. в. визначають їх
ХРОНОБІОЛОГІЯ
Екологія – охорона природи ХРОНОБІОЛОГІЯ – розділ біології, який вивчає умови виникнення, природу, закономірності і значення різних біол. ритмів. Як галузь біології, X. опрацьовує закони перебігу періодично повторюваних біол. процесів і поведінки різних біол.
ТОМІЛЯРИ
Екологія – охорона природи ТОМІЛЯРИ – фригана з чагарничків та напівчагарничків із переважанням губоцвітних у Середземномор’ї.
СПЕКТР БІОЕКОЛОГІЧНИЙ
Екологія – охорона природи СПЕКТР БІОЕКОЛОГІЧНИЙ – конкретний склад екобіоморф певної території, напр., у типі рослинності, формації, виражений у відсотках або графічно.
МАТЕРИК
Екологія – охорона природи МАТЕРИК, континент – велика ділянка земної кори, більша частина якої підійнята над рівнем Світового океану у вигляді суходолу. М. оточений смугою материкової обмілини (шельфом).
ТЕТРАЕТИЛСВИНЕЦЬ (ТЕС)
Екологія – охорона природи ТЕТРАЕТИЛСВИНЕЦЬ (ТЕС) – металоорганічна сполука, летка безбарвна рідина. Т. застосовується як антидетонатор у бензинах для карбюраторних двигунів внутрішнього згоряння. Головним недоліком Т. є його отруйність (уражається переважно нервова система). З
ЕНЕРГЕТИКА
Екологія – охорона природи ЕНЕРГЕТИКА ЕКОСИСТЕМИ – забезпеченість екосистем енергією та її використання. Включає такі процеси: отримання енергії з двох основних джерел – сонячна радіація (фотосинтез) і реакції окиснення неорг. речовин (хемосинтез); транспортування енергії
ЗОНА
Екологія – охорона природи ЗОНА – територіально-класифікаційна категорія, класифікаційна одиниця ландшафтно-географічного підрозділу земної поверхні, що характеризується певними якісними ознаками.
ГРУД
Екологія – охорона природи ГРУД – ліс на родючих суглинистих грунтах (з дубом, грабом та ін.).
ПРАВИЛО ПРИСКОРЕННЯ РОЗВИТКУ
Екологія – охорона природи ПРАВИЛО ПРИСКОРЕННЯ РОЗВИТКУ – чим скоріше під впливом антроп. причин змінюється середовище життя людини в умовах ведення нею госп-ва, тим скоріше, за принципом зворотного зв’язку, відбувається зміна в соц.-екол. характеристиках
КОНКУРЕНЦІЯ ОРГАНІЗМІВ
Екологія – охорона природи КОНКУРЕНЦІЯ ОРГАНІЗМІВ, суперництво, антагонізм – активна взаємна боротьба між двома чи кількома організмами за засоби існування, що охоплюють спільну для них субстанцію чи спільні чинники середовища. Конкуренція відбувається між організмами,
ПОЯС НІВАЛЬНИЙ
Екологія – охорона природи ПОЯС НІВАЛЬНИЙ – зона вічних снігів, включаючи верхній прир. висотний пояс гір, який звичайно знаходиться вище клімат, снігової межі. Для ландшафту П. н. характерні льодовики й сніжники, високі рівні освітленості
ГАЗОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН
Екологія – охорона природи ГАЗОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН – здатність багатьох видів рослин зберігати життєздатність в умовах забруднення середовища токс. газами. Забезпечується їхніми анат.-морф., фізіол. та біохім. особливостями, що здійснюють ефективну метаболічну деградацію та окиснювальну детоксикацію
ЕПІФІТОТІЯ
Екологія – охорона природи ЕПІФІТОТІЯ – масове поширення хвороби рослин, викликане грибами, бактеріями, вірусами (напр., фітофторою на картоплі).
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ КОМПЛЕКС
Екологія – охорона природи БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ КОМПЛЕКС – див. Комплекс біогеоценотичний.
АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЯ
Екологія – охорона природи АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЯ – розділ меліорації, який розробляє теор. основи агролісомеліоративних робіт. Система заходів боротьби з посухою, ерозією грунтів, що передбачає створення захисних лісонасаджень, проведення агротехн., гідротехн., орган.-госп. та ін. робіт.