Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ БАЗИФІЛЬНІ – організми, що віддають перевагу лужній реакції субстрату (рослини вапняків, крейдяних відкладів) або посилено розвиваються в лужному середовищі (уробактерії).

Екологія – охорона природи ФЛОРА МІСЦЕВА – флора порівняно невеликої ділянки суходолу чи акваторії. Розрізняють Ф. м. гір. хребта, озера, адмін. району, обл., фіз.-геогр. підрозділу низького рівня (місцевості, району), заповідника, населеного пункту тощо.

Екологія – охорона природи БЕНЗОЛ – високотоксична безбарвна горюча рідина з т-рою кипіння 80 °С, погано розчиняється у воді і важко піддається розкладанню. Суміш Б. з повітрям вибухонебезпечна. Б. утворюється під час коксування кам’яного

Екологія – охорона природи ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ ОРГАНІЗМІВ – здатність теплокровних тварин регулювати температуру свого тіла в межах оптимальної шляхом: а) активного збільшення теплопродукції у Відповідь на зниження температури (хімічна Т. о.); б) зміни рівня тепловіддачі

Екологія – охорона природи ГІПСУВАННЯ ГРУНТУ – варіант хім. меліорації грунту, який передбачає внесення в грунт гіпсу з метою витіснення увібраного грунтом натрію кальцієм. Г. г. поліпшує фіз.-хім. властивості засолених грунтів.

Екологія – охорона природи ТЕРРА ФІРМЕ – територія не затоплюваних вологих тропічних лісів у басейні Амазонки.

Екологія – охорона природи ЄЛАНІ – лісові луки та галявини з густим травостоєм у Середній Росії та на Алтаї.

Екологія – охорона природи МОРТМАСА – вироблена біогеоценозом, відмерла (мертва) речовина, кількість якої виражається в одиницях маси, віднесених до одиниці площі поверхні чи об’єму.

Екологія – охорона природи ПОЛЯ ФІЛЬТРАЦІЇ – території. призначені (зазвичай спеціально влаштовані) для біол. очищення стічних вод від забруднення і, як правило, не використовуються для ін. потреб.

Екологія – охорона природи ЗОНА ФІТОГЕОГРАФІЧНА – один з найбільших підрозділів у геогр. поширенні рослин, що сформувався в процесі еволюції. 3. ф. різняться між собою за складом ендемічних таксонів, історією становлення та розвитку їхніх

Екологія – охорона природи МІКОТОКСИНИ – токсини плісеневих грибів, які після потрапляння в організм людини спричинюють різні захворювання. З давніх-давен відомі такі М., як алкалоїди ріжків. Ріжки зустрічаються переважно на житі. Це спочиваюча форма

Екологія – охорона природи ПЛЯЖ – 1) надводна частина сучасної берегової зони, що зазнає дії прибою та характеризується рухомістю скупчень гальки, піску, гравію тощо; 2) пологий берег будь-якої водойми чи водотоку, зручний для входження

Екологія – охорона природи ПРОПАГАНДА ЕКОЛОГІЧНА – відбір і широке розповсюдження через органи масової інформації та комунікації (газети, радіо, телебачення, журнали, публічні лекції тощо) фактів, поглядів та ідей, що забезпечують формування екол. світогляду, розуміння

Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ВАЖКИМИ МЕТАЛАМИ – процес локального, регіонального і глобального нагромадження свинцю, ртуті, кадмію та ін. важких металів на поверхні Землі. Шляхи потрапляння цих металів у середовище різні (тертя мет. деталей,

Екологія – охорона природи ГЕОТЕКТОНІКА – розділ геології, що вивчає розвиток структури земної кори і верхньої мантії Землі та їх зміни під впливом тектонічних рухів і деформацій, пов’язаних з розвитком Землі загалом.

Екологія – охорона природи МЕТЕОЧУТЛИВІСТЬ – залежність фізіол. стану організму (людини, тварини, рослини) від погоди та окремих метеорологічних чинників (тиску, напруженості магн. поля тощо).

Екологія – охорона природи АВГІЄВІ СТАЙНІ – 1) у давньогрецькій міфології стайні царя Еліди Авгія, які не чистили ЗО років і які нібито за день вичистив Геракл, пустивши крізь них воду двох річок; 2)

Екологія – охорона природи СМОГ ЛЬОДЯНИЙ – сукупність газоподібних забрудників, пилу та кристалів льоду, які виникають під час замерзання крапель туману та випаровувань.

Екологія – охорона природи ЗОНА НАГРОМАДЖЕННЯ ОСАДОВИХ ПОРІД – поверхневий шар літосфери, гідросфера та нижня частина атмосфери, в межах яких відбувається руйнування первинних геол. порід, перенесення зруйнованого матеріалу і нагромадження геол. відкладів.

Екологія – охорона природи ГАЗООБМІН ГРУНТОВИЙ – обмін газів між рідкою, твердою, газовою та живою фазами грунту, а також переміщення газів у грунті, взаємообмін газів між грунтом і атмосферою, в т. ч. кореневою системою

Екологія – охорона природи ЛЕЙКЕМІЯ, білокрів’я – надмірне не контрольоване розмноження білих кров’яних тілець (лейкоцитів), що супроводжується одночасним збільшенням розмірів печінки, селезінки і лімфатичних залоз. Нині під Л. розуміють будь-яке злоякісне новоутворення кровотворних клітин

Екологія – охорона природи ЕКОТЕХНІКА – 1) техн. заходи з охорони, відновлення і поліпшення якості середовища, що оточує людину; 2) прикладна дисципліна, що досліджує взаємодію екосистем і людини, її культуру і техніку в процесі

Екологія – охорона природи ПОТЕНЦІАЛ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ – поєднання метеорологічних чинників, що зумовлюють рівень можливого забруднення атмосфери від джерел у даному геогр. районі. Чим сприятливіші метеорологічні умови (напр., краще провітрювання), тим нижчий П. з.

Екологія – охорона природи ПЛАНУВАННЯ ІНТЕГРАЛЬНЕ – оптим. поєднання в плануванні нар. госп-ва принципів екол. соц.-екон. та планування інвайронментального.

Екологія – охорона природи ПРАВИЛО ЛІНДЕМАНА – те саме, що й Закон піраміди енергій.

Екологія – охорона природи БІОКІБЕРНЕТИКА – напрям кібернетики, що вивчає закономірності саморегулювання функцій на різних рівнях організації біол. систем – від субклітинного до рівня еволюц. процесів видоутворення. Досліджує явища живої природи щодо керування, нагромадження

Екологія – охорона природи ПРИНЦИП “ЩІЛЬНОГО ПАКУВАННЯ” – те саме, що й Принцип Р. Макартура.

Екологія – охорона природи ВСЕСВІТНЯ СТРАТЕГІЯ ОХОРОНИ ПРИРОДИ – див. Стратегія охорони природи всесвітня.

Екологія – охорона природи ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ (В КОСМІЧНОМУ ПОЛЬОТІ), система забезпечення – комплекс систем і заходів, спрямованих на забезпечення життєдіяльності людини в косм. польоті, косм. просторі та на поверхні ін. небесних тіл. Розрізняють системи Ж.

Екологія – охорона природи ТЕСТ – коротке станд. завдання, метод випробування, що застосовується в різних галузях науки для одержання кільк. характеристики певних явищ, рівня та об’єму знань.

Екологія – охорона природи ВИРОБИ РАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ – предмети, які після використання викрадаються, напр., місткості з-під напоїв. Останнім часом стали символом житейської філософії “після нас хоч потоп”, бездумного ставлення людини до ресурсів, енергії і

Екологія – охорона природи ЕЦИДІОКЛІМАТ – мікроклімат маленької ділянки навколо однієї рослини.

Екологія – охорона природи ЗАКАЗНИК ОРНІТОЛОГІЧНИЙ – заказник, створений для охорони одного або всіх видів птахів, що гніздяться чи зимують на його території (іноді з прилеглою акваторією) або зупиняються під час міграції.

Екологія – охорона природи ЕВРИВАЛЕНТИ, евритопні організми – організми з дуже широкою екол. амплітудою.

Екологія – охорона природи ЗЕМЛІ РЕКУЛЬТИВАЦІЙНІ – раніше порушені землі, які після рекультивації (відновлення) повернені для госп. використання.

ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ 6. ГЕНЕТИЧНА СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ Підсумок розділу 6. Генетична структура популяції – це співвідношення в ній різних генотипів і алельних генів. Наука про генетичну структуру природних популяцій і генетичні процеси, що відбуваються

Екологія – охорона природи ІНТЕНСИВНІСТЬ СНІГОТАНЕННЯ – кількість води (в мм), що утворюється в процесі танення снігу за одиницю часу.

Екологія – охорона природи ПСЕВДОМАКІЯ, псевдомаквіс – присередземноморська чагарникова формація з вічнозелених та листопадних порід.

Екологія – охорона природи ВОДА УМОВНО ЧИСТА – 1) вода, не забруднена понад встановлений рівень, або в якій завдяки добавлянню чистої води конц. забруднювальних речовин доведена до дозволеного законодавством рівня; 2) стічні води, спускання

ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ 6. ГЕНЕТИЧНА СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ Основні поняття і терміни: Гени (домінантні і рецесивні), генотип, генофонд, мінливість (індивідуальна, групова, неспадкова і спадкова), мутації, фенотип, поліморфізм, міграція генів, дрейф генів, закон Харді-Вайнберга. У популяційній

Екологія – охорона природи ОДИНИЦЯ КЛАСИФІКАЦІЇ – ступінь ієрархічної побудови, коли кожна більш висока градація включає в себе кілька дрібніших.

Екологія – охорона природи САД ЗООЛОГІЧНИЙ – колекція диких тварин, розміщених у клітках або просторих вольєрах, часто в межах невеликого парку. Використовується з культ.-просвітницькою метою. Може Використовуватись для рекреації, а також з наук, метою,

Екологія – охорона природи БІОКАДАСТР СВІТОВОГО ОКЕАНУ – зібрання регіональних біоекон.- мор. кадастрів.

Екологія – охорона природи ЗАКОНОДАВСТВО ГІРНИЧЕ – законодавство, що охоплює сукупність правових норм використання та охорони надр. 3. г. регулює гірничі відносини з метою забезпечення рац., комплексного використання надр для задоволення потреб у мін.

Екологія – охорона природи ЗОНА ВІДПОЧИНКУ, зона рекреаційна – традиційно експлуатована прир. чи спец, організована територія, де мешканці населеного пункту проводять години відпочинку; звичайно розміщується в межах зеленої зони, але може бути влаштована в

ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ Розділ 5. СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ 5.4. Вікова структура популяції Віковий склад популяції є однією із важливих ознак, від якої залежать ріст її чисельності за здатністю до розмноження. На основі вікової структури судять

Екологія – охорона природи БІНОМІНАЛЬНА НОМЕНКЛАТУРА – те саме, що й Бінарна номенклатура.

Екологія – охорона природи ЄМНІСТЬ ВОДОСХОВИЩА – об’єм водосховища, виражений у м3 або км3; корисна Є. в. – об’єм води, що перебуває між норм, підпорним рівнем та проектним рівнем макс. спрацювання води; мертвий об’єм

Екологія – охорона природи ПОРІГ ЗАПАХУ – 1) мін. кількість пахучої речовини, що її можна відчути органолептично (за допомогою органів нюху); 2) кількість розбавлянь проби стічних вод чистою водою, після яких зникає неприємний запах.

Екологія – охорона природи ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ СЕРЕДНІХ ВЕЛИЧИН – див. Закони системи “хижак – жертва” (В. Вольтерра).