Екологія – охорона природи СПАЛАХИ ХРОМОСФЕРНІ, сонячні спалахи – яскраві спонтанні утвори, які спостерігаються в активних зонах хромосфери Сонця. С. х., як і ін. косм. випромінювання, чинять вплив на життєдіяльність різних мешканців Землі: встановлено

Екологія – охорона природи ПРИНЦИП ВИКЛЮЧЕННЯ Г. Ф. ГАУЗЕ, теорема Гаузе, закон Гаузе – два види не можуть існувати на одній і тій самій місцевості в один і той самий час, якщо їхні екол.

Екологія – охорона природи ДАМПІНГ – скидання, захоронення відходів в океані, морях. Щорічно вивозиться понад 100 млн т речовин, у т. ч. близько 80 % грунту, добутого під час днопоглиблювальних робіт, 10 % пром.

Екологія – охорона природи ЛІСИСТІСТЬ – 1) відношення вкритої лісом площі до заг. площі певного регіону; 2) заг. площа лісів на певній території.

Екологія – охорона природи ВОДНО-ТРАНСПОРТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО – див. Законодавство воднотранспортне.

Екологія – охорона природи ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ – див. Потенціал еколого-економічний.

Екологія – охорона природи ОКУЛЬТАЦІЯ – перешкоди для проникнення сонячного світла в глибину водойм, що створюються найчастіше в разі їх забруднення непрозорими завислими твердими часточками.

Екологія – охорона природи ЛАНДИ – вторинні пустоші в районах з вологим атлантичним кліматом (зазвичай на кислих грунтах) з вічнозеленими чагарничками та травами в Зх. Європі.

Екологія – охорона природи ОБМЕЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ – ландшафтно-біол. або фіз. “заборона”, пов’язана з фактичним чи передбачуваним, прогнозованим шкідливим впливом певного госп. проекту, заходу на довкілля або технол. процеси в суміжних галузях господарювання.

Екологія – охорона природи ОКСИДИ АЗОТУ – газоподібні моноксид (N0) та діоксид (N02) азоту утворюються при всіх процесах горіння в результаті поєднання азоту та кисню повітря. З діоксидів азоту утворюється азотна кислота, що бере

Екологія – охорона природи ЗОНА НЕОТРОПІЧНА – біогеографічна область, що охоплює південні тропічні частини півостровів Каліфорнія та Флорида, низовини та узбережжя Пд. Америки (до 45 пд. ш.), Антильські, Галапагос, Хуан-Фернандес та ін. прилеглі до

Екологія – охорона природи УГІДДЯ – ділянка території або акваторії, яка відрізняється від сусідніх своїм використанням (с.-г., ліс., рибні, мисливські) чи прир. особливостями. Кожне У. характеризується певною однорідністю та спільними ознаками.

Екологія – охорона природи АЗОНАЛЬНІСТЬ – одна з головних фіз.-геогр. та екол. закономірностей, яка визначає поряд із зональністю формування регіональних ландшафтних комплексів, у т. ч. екосистем. А. зумовлена геол. структурою, тектонічним режимом і морфоструктурою

Екологія – охорона природи МІГРАЦІЯ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ БІОГЕННА – процес, що відбувається за участю живих організмів, тоді як поза ними – абіогенна. Розрізняють два типи М. х. е. б., перший з яких здійснюється мікроорганізмами,

Екологія – охорона природи ЗООНОЗИ – інфекц. та паразитарні хвороби тварин, на які можуть хворіти і люди, що заразились від хворих тварин (сказ, бруцельоз, чума, сап, сибірська виразка та ін.).

Екологія – охорона природи ОЗОН – видозміна кисню (03), газ з різким характерним запахом, сильний окисник. Має велике еколого-біол. значення, оскільки активно поглинає шкідливе УФ-випромінювання Сонця. Визначає температурний режим стратосфери, захищає все живе від

Екологія – охорона природи ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ ДУХОВНІ – частина потреб людини, що виникають у процесі соціалізації особистості. П. л. д. забезпечують соц.-психол. та псих, аспекти здоров’я людини (а через них і весь комплекс здоров’я),

Екологія – охорона природи ЛЕГЕНДА КАРТИ – 1) перелік, зведення умовних знаків і пояснень до карти, які розкривають її зміст; 2) коротка пояснювальна записка до топографічної зйомки, яка містить також дані, не відображені графічно.

ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ Розділ 1. ПОПУЛЯЦІЙНА ЕКОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ ЗАГАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЇ 1.2. Популяційна генетика Популяційна генетика одночасно як розділ популяційної екології і генетики вивчає будову і динаміку генетичного фонду популяцій. Вона теж молода, зародилася

Екологія – охорона природи БОНІТЕТ ГРУНТУ – властивості грунту та рівень врожайності вирощуваних на ньому культур як сумарний показник родючості. Виділяється за природними зонами та відповідними регіонами.

Екологія – охорона природи ЗАКАЗНИК-ФАУНІСТИЧНИЙ – заказник, створений з метою охорони певної групи тварин або всієї їх сукупності (місцевої фауни).

Екологія – охорона природи ОБОЛОНКА ГЕОГРАФІЧНА – прир. комплекс, який сформувався в зоні взаємодії і взаємопроникнення літосфери, гідросфери та атмосфери під впливом сонячної енергії та орг. життя.

Екологія – охорона природи ЯЛТИНСЬКИЙ ГІРСЬКО-ЛІСОВИЙ ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК – заповідник на території, підпорядкованій м. Ялті Авт. Республіки Крим. Утворений у 1973 р. Заг. площа 14,2 тис. га. Підпорядкований Міністерству ліс. госп-ва України. Розташований на

Екологія – охорона природи ВИД ЗНИКЛИЙ – вид, що не трапляється у природі протягом кількох років, але, можливо, ще зберігся в окремих малодоступних місцях або в культурі (неволі). В. з. належить до категорії 0

Екологія – охорона природи ГЕЛОФІТ(И) – болотяні трав’янисті рослини. Г. – проміжна група між водяними та суходільними рослинами (очерет, осока тощо).

Екологія – охорона природи АНТИТЕЛЕХОРИ – рослини з насінням, яке пристосувалося до затримання на місці та запобігання перенесенню в несприятливі умови.

Екологія – охорона природи УРОЖАЙ – корисна продукція, яку одержують у результаті вирощування с.-г. культур або використання дикорослих видів чи аквакультури.

Екологія – охорона природи ВИСНАЖЕННЯ ГРУНТУ – зниження родючості грунту через неправильні агротехніку, сівозміну та ін.

Екологія – охорона природи СИСТЕМОПЕРІОДИЧНИЙ ЗАКОН – див. Закон системоперіодичний.

Екологія – охорона природи МІКРОБІОТА – царство доядерних, деякі гриби та водорості, що їх умовно відносять до мікроорганізмів.

Екологія – охорона природи БОНІТУВАННЯ – якісна оцінка окремих природних ресурсів (вод, грунтів, тваринного світу тощо), їх територіальних угруповань (біогеоценозів, заповідних ділянок, ландшафтів, угідь) або окремих госп. цінностей з метою продуктивнішого їх використання.

Екологія – охорона природи ТЕХНОГЕНЕЗ – процес зміни прир. комплексів під впливом виробничої діяльності людини. Полягає в перетворенні біосфери, що зумовлюється сукупністю геохім. процесів, пов’язаних з техн. і технол. діяльністю людини, вилученням з навколишнього

Екологія – охорона природи УГРУПОВАННЯ ІНДИКАТОРНЕ – угруповання, за швидкістю розвитку, структурою та благополуччям окремих популяцій мікроорганізмів, грибів, рослин і тварин якого можна оцінювати заг. стан довкілля, включаючи його прир. та штучні зміни.

Екологія – охорона природи АГРОМЕТЕОРОЛОГІЯ – наука, яка вивчає метеорологічні, кліматичні та гідрол. умови в їх взаємодії з об’єктами і процесами с.-г. виробництва. Система специф. знань, об’єднаних законами, методами і поняттями, що розкривають зв’язки

Екологія – охорона природи БІОТА – 1) складний взаємопов’язаний комплекс живих істот (рослини, тварини, мікроорганізми) в межах екосистеми; 2) історично складена сукупність рослин і тварин, об’єднаних спільністю свого територіального поширення. На відміну від біоценозу

Екологія – охорона природи ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ води – сукупність біол. та фіз.-хім. характеристик води: трофосапробності, солоності та твердості, водневого показника (рН), конц. забруднювальних речовин.

Екологія – охорона природи СУФОЗІЯ – винесення дрібних мін. часточок і розчинних речовин з гір. порід підземними водами.

Екологія – охорона природи ГЕЛІОЕНЕРГЕТИКА – галузь енергетики, що вивчає методи використання сонячної енергії для пром. і побутових потреб та застосовує їх на практиці.

Екологія – охорона природи МУТУАЛІЗМ – форма симбіозу, за якої кожен з організмів, що живуть разом (напр. рак-самітник і актинія), приносить іншому приблизно однакову користь.

Екологія – охорона природи ГЕОГРАФІЯ РОСЛИН, фітогеографія, географія ботанічна – розділ ботаніки і фіз. географії, що вивчає закономірності поширення видів рослин та ін. таксономічних категорій на планеті у минулому і нині.

Екологія – охорона природи ЗАХИСНІ ЛІСОВІ НАСАДЖЕННЯ – див. Насадження захисні лісові.

Екологія – охорона природи ЗОНА БІОГЕОХІМІЧНА – велика територія землі, що характеризується єдністю грунтотворного процесу, клім. чинників, процесів біогенної міграції хім. елементів. Це зумовлює певну тотожність характеру обміну речовин, єдність процесу транзиту сонячної енергії,

Екологія – охорона природи АНТРОПОГЕННЕ РАДІАЦІЙНЕ ЗАБРУДНЕННЯ – всі види забруднень йонізуючим випромінюванням, викликаним діяльністю людини.

Екологія – охорона природи МАКРОФІТИ – рослини-макроорганізми, переважно вищі (судинні), а також прикріплені нижчі та плаваючі водорості.

Екологія – охорона природи ЕНДОФІТ – рослина, яка живе всередині будь-якого субстрату, (напр., кам’яної породи, у шпарах скель, каменів), у тканинах ін. рослин (ендомікориза) або тварин (бактерії) тощо.

Екологія – охорона природи СТІК ЗЛИВОВИЙ – заг. назва процесу формування дощових стоків; маса води, яку приймає стічна каналізація.

Екологія – охорона природи ХОРОЛОГІЯ – розділ біогеографії, що вивчає закономірності просторового розміщення організмів та їх угруповань. Розподіляється на фітохорологію і зоохорологію. Об’єктами вивчення X. є конкретні види або роди груп організмів, які вивчаються.

Екологія – охорона природи ІНДЕКС ГУСТОТИ ЗАСЕЛЕННЯ – показник (корінь квадратний з добутку величини біомаси та щільності населення), який пов’язує середню біомасу та число особин, що характеризує вид у межах біоценозу або біогеоценозу.

Екологія – охорона природи ЛІМНОЛОГІЯ – наука про поверхневі водойми суходолу – озера, ставки, водосховища, їх утворення, фіз.-хім. та біол. процеси, які в них відбуваються. Ін. назва – озерознавство.

Екологія – охорона природи ЗОНА АЕРАЦІЇ – верхній шар земної кори між її поверхнею та дзеркалом грунтових вод. Містить гігроскопічну, плівкову та капілярну воду; тимчасово в ній може з’являтися гравітаційна вода. 3. а. –