Екологія – охорона природи ГЕОГРАФІЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА – розділ науки, що вивчає взаємозв’язки між прир.-ресурсним потенціалом та формуванням територіальної організації життя суспільства. Г. с.-е. включає екон. географію, соц. географію, географію населення та ін.

Екологія – охорона природи АВАРІЯ НА ЧАЕС – 26 квітня 1986 р. на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС) в Україні виникла найбільша з відомих донині у світі аварія. Під час проведення техн. експерименту,

Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ ОРГАНІЗМІВ – здатність організмів протистояти екстремальним і стресовим впливам зовн. середовища. Основними засобами подолання цих впливів є мобілізація внутр. резервів (ферментативного, гормонального та нервового регулювання) і відповідної поведінки, в

Екологія – охорона природи АМОНІФІКАЦІЯ – процес розкладання мікроорганізмами орг. азотовмісних речовин з виділенням аміаку. Має значення в колообігу азоту в природі і живленні рослин. Відбувається в аеробних і в анаеробних умовах. А. піддаються

Екологія – охорона природи СЕЙСМОГРАМА – авт. безперервний запис коливань земної кори на паперовій стрічці, здійснюваний за допомогою сейсмографа.

Екологія – охорона природи ТИП – найвища систематична категорія (таксон), що об’єднує споріднені класи тварин. Деякі Т. поділяють на підтипи, що об’єднують класи. В ботаніці Т. відповідає відділ. Розрізняють також Т. виду – зразок,

Екологія – охорона природи ПОЯС ПРИРОДНИЙ – 1) див. Пояс фізико-геогр.; 2) те саме, що й біозона в біосферній термінології, – екосистема частини біогеогр. зони (біоорбісу), що звичайно об’єднує кілька біомів та формує на

Екологія – охорона природи ПРИРОДНО-АНТРОПОГЕННИЙ ЧИННИК – див. Чинник природно-антропогенний.

Екологія – охорона природи ЛІАНИ – рослини, не здатні без опори зберігати вертикальне положення. До Л. належать рослини з витким або лазячим стеблом. Серед них трапляються рослини, які мають пристосування обох типів (напр., хміль).

Екологія – охорона природи ЖАРОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН – здатність рослин витримувати значні підвищення т-ри порівняно з оптимальною. Ж. р. забезпечується зміною обміну речовин, специф. фіз.-хім. властивостями організму, зокрема, підвищеними в’язкістю та гідрофільністю цитоплазми, посиленням транспірації

Екологія – охорона природи БІОНТ – окремо взятий організм (індивід), що в ході еволюції пристосувався до проживання в певному середовищі (біотопі). Розрізняють аеробіонтів (мешканців повітря та суходолу), гідробіонтів (водяні організми), геобіонтів (мешканців грунту) та

Екологія – охорона природи ТЕНЗИДИ – поверхнево активні речовини, які концентруються на межі поділу вода – повітря. Т. – складові частини мийних засобів, застосовуються в косметиці. Класичний приклад Т. – мило. Шкідлива дія Т.

Екологія – охорона природи ЗОНА ОПТИМУМУ – сприятлива для організмів певного виду інтенсивність впливу екологічного чинника.

Екологія – охорона природи МУЛ – 1) дрібнозернисті відклади у водоймах (часточки розміром менші за 0,01 мм становлять, як правило, понад 30 % його маси), що складаються з суміші мін. та орг. речовин, часто

Екологія – охорона природи ЦИКЛ ВИРОБНИЧИЙ ЗАМКНЕНИЙ – багаторазове повторне використання матер. ресурсу у виробництві з попереднім його очищенням, охолодженням та ін. процесами, які повертають ресурсу необхідну для згаданої технології якість. Ц. в. з.

Екологія – охорона природи ПРИНЦИП КАТАСТРОФІЧНОГО ПОШТОВХУ – глобальна прир. або прир.-антроп. катастрофа (зближення Землі з ін. великим космічним тілом, зіткнення з астероїдом, різка зміна клімату, збіднення біоти тощо) завжди призводить до суттєвих еволюц.

Екологія – охорона природи ТЕЛУРОБІОСФЕРА – частина літосфери нижче поширення підземної тропосфери, у межах якої можуть існувати лише організми-анаероби.

Екологія – охорона природи ЕКСПОЗИЦІЯ – орієнтування схилів гір, балок, ярів та ін. форм рельєфу відносно сторін світу та лінії горизонту, а також відносно переважаючих повітряних течій. Е. впливає на тепловий і водний режими,

Екологія – охорона природи ОКСИД ВУГЛЕЦЮ – чадний газ, що утворюється в результаті неповного згоряння викопного палива в умовах нестачі кисню та за низької температури. У повітрі О. в. перетворюється в діоксид вуглецю. При

Екологія – охорона природи ЗАКОН (ЗАКОНОМІРНІСТЬ) ЗРОСТАЮЧОЇ РОДЮЧОСТІ – агротехн. та ін. прогресивні методи ведення с. г., що з’являються в практиці землеробства і забезпечують зростання продуктивності земель. (Сама родючість як властивість грунтів не збільшується,

Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ ПРИРОДНО-АНТРОПОГЕННЕ – усі модифікації прир. середовища внаслідок цілеспрямованого та опосередкованого впливу діяльності людини. Характеризується зниженням або відсутністю властивостей самовідновлення і без постійного регулюючого впливу людини поступово руйнується.

Екологія – охорона природи САД – 1) ділянка землі, засаджена фруктовими деревами, кущами, ягідниками; 2) ділянка землі, засаджена деревами, кущами, квітами.

Екологія – охорона природи ЛІСОСПУСК – лісоспускна споруда, призначена для пропускання лісоматеріалів, що підлягають сплавлянню через греблю.

Екологія – охорона природи АЛОПЕЦІЯ, облисіння – пат. випадання волосся (повне або часткове) на голові у дітей і значно рідше у дорослих не завжди визначеної етіології. А. буває вродженою, передчасною, себорейною, гніздовою та ін.

Екологія – охорона природи ТРАВОЇДНІСТЬ – надання тваринами переваги в харчуванні вегетативним частинам рослинних організмів.

Екологія – охорона природи РЕФУГІУМ – ділянка земної поверхні, де один вид або ціла група видів пережили несприятливий період геол. часу, протягом якого на великих просторах ці форми життя зникли (напр., Закавказзя – льодовиковий

Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ МІЛІТАРНЕ – те саме, що й Забруднення військове.

Екологія – охорона природи ПАРАМО – ксероморфний тип рослинності холодних високогір’їв у Пд. Америці.

Екологія – охорона природи ТЕРИТОРІЯ РЕКРЕАЦІЙНА – територія, що використовується для оздоровлення, масового відпочинку людей, туризму та екскурсій. Залежно від призначення виділяють дві групи Т. р.: для короткострокової рекреації (лісопарки, зелені зони, приміські ліси,

Екологія – охорона природи ТУРИЗМ – одна з форм активного відпочинку та виховання; подорож за певним маршрутом з метою краєзнавчого пізнання.

ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ Розділ 12. ПОПУЛЯЦІЙНО-ВИДОВИЙ РІВЕНЬ ОХОРОНИ ЖИВОЇ ПРИРОДИ 12.1. Концепція популяційно-видового рівня Живу природу (біоту) утворюють численні види рослин і тварин. За приблизними даними, на земній кулі нараховується до 500 тис. видів

Екологія – охорона природи ДЕТЕРМІНАНТ (біол.) – вид рослини чи тварини, що визначає умови біосередовища в угрупованні.

Екологія – охорона природи АНАТОМІЯ – розділ морфології, що вивчає форму і будову організму в цілому, окремих органів та систем у взаємозв’язку з їхніми функціями і розвитком. Розрізняють А. людини, тварин (зоотомія) та рослин

Екологія – охорона природи СУМІСНІСТЬ ПСИХОЛОГІЧНА – здатність людини витримувати постійну присутність ін. особи. Цей чинник особливо важливий у невеликих замкнутих колективах, експедиціях, косм. кораблях тощо.

Екологія – охорона природи ЕНДОЙКІЯ – одна з форм співжиття тварин різних видів – квартиранство, за якої квартирант оселяється всередині тіла хазяїна, не завдаючи йому значної шкоди (напр., деякі види нематод у кишечнику коней

Екологія – охорона природи ВЕРТИКАЛЬНА ЗОНАЛЬНІСТЬ – бот.-геогр. закономірність вертикального розміщення грунтів, рослин і тварин у горах залежно від висоти.

Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОРАХУНОК – те саме, що й “Бумеранг екологічний”.

Екологія – охорона природи ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ – 1) потреба або нестача будь-чого, необхідного для підтримання життєдіяльності організму, людської особи, соц. груп та суспільства в цілому; внутр. збудник активності; 2) стан індивіда, що спричинюється потребами

Екологія – охорона природи КІЛЬЦЮВАННЯ ПТАХІВ – один із методів вивчення біології диких птахів, шляхів і термінів їх перельоту тощо. На лапці спійманого птаха закріплюють марковане, стійке проти окиснення (алюмінієве, пластмасове тощо) кільце, на

Екологія – охорона природи ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ КОРМОВИХ УГІДЬ – облік щільності та продуктивності луків, пасовищ та ін. територій з метою їх рац. використання.

Екологія – охорона природи ЕКОСИСТЕМА МОЛОДА – стадія становлення екосистеми, що визначається великою кількістю продукції, коли заг. (валовий) фотосинтез перевищує рівень дихання угруповання, а отже, співвідношення фотосинтезу і дихання перевищує одиницю. В міру розвитку

Екологія – охорона природи СИНЕКОТИПИ – екотипи, що сформувались під переважаючим впливом фітоценотичного середовища.

Екологія – охорона природи СЕРІЯ ГАЛОФІТНА – рослинні угруповання, які послідовно зростають на засоленому субстраті.

Екологія – охорона природи ЗАПОВІДНИК БІОСФЕРНИЙ – екол. репрезентативна територія (акваторія), виділена з метою збереження різноманітності прир.-територіальних комплексів та ген. ресурсів рослинного І тваринного світу, проведення досліджень, моніторингу навколишнього середовища, природоохоронної освіти та підготовки

Екологія – охорона природи ЕКОСФЕРА – глобальна система, що об’єднує всі сучасні екосистеми Землі. Сукупність усього живого на Землі разом з його безпосереднім оточенням і ресурсами. Верхня межа Е. знаходиться на висоті кількох (до

Екологія – охорона природи АЛЬДЕГІД(И) – орг. сполуки, що містять карбонільну групу, сполучену з атомом водню. Найпростіший А. – формальдегід, у безводній формі це – газ. Вищі А. – рідини або тверді речовини. Токс.

Екологія – охорона природи БІЛКИ – біополімери, які є основою життєдіяльності організмів. З Б. нерозривно пов’язані процеси обміну речовин і перетворення енергії. До складу організму входять тисячі білків, кожен з яких має свою унікальну

Екологія – охорона природи ГУМІДНА ЗОНА (НАД ОКЕАНОМ) – див. Зона гумідна (над океаном).

Екологія – охорона природи ПУСТЕЛЯ ЛЬОДОВА – різновид холодних пустель, де відсутність рослинності визначається низькими т-рами повітря та нестачею фізіологічно доступної вологи і речовин мін. живлення.

Екологія – охорона природи ЗОНА НАДМІРНОГО ЗВОЛОЖЕННЯ – територія, в межах якої кількість атм. опадів, що випадають за рік, перевищує в середньому за багаторічний період величину випаровування в сукупності з інфільтрацією (3. н. з.