Екологія – охорона природи ДОМІНАНТ(И) – 1) види, що кількісно переважають у певному угрупованні або в певному проміжку часу, як правило, порівняно з близькими формами або з формами, що належать до одного рівня екол.

Екологія – охорона природи ПОПУЛЯЦІЯ, ГЕНЕТИЧНА СТРУКТУРА – якісний та кільк. склад генотипів (алелів), що зумовлюється особливостями потоку генів між тимчасово ізольованими частинами популяцій (демами та їх групами).

Екологія – охорона природи ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ СОЦІАЛЬНІ – група потреб людини, що забезпечують її соц. комфорт. Включає: громадянські свободи (совісті, волевиявлення, переміщення, рівності перед законом тощо); ступінь упевненості в завтрашньому дні (відсутність чи наявність

Екологія – охорона природи ФАЦІЯ – 1) частина асоціації, що відрізняється за місцевою ознакою домінування одного з диференційованних видів; 2) серійне угруповання, що розвивається в напрямку фасціації.

ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ Розділ 9. ВНУТРІШНЬОПОПУЛЯЦІЙНІ СТОСУНКИ ТА ВЗАЄМОДІЯ ПОПУЛЯЦІЙ 9.3. Паразитизм Основні поняття і терміни: Паразит, паразитизм, основний господар, проміжний господар, ектопаразити, ендопаразити, паразитоїди, облігатний і факультативний паразитизм. Паразитизм – Це така форма

Екологія – охорона природи ВИСНАЖЕННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ – зростаюча невідповідність доступних запасів природних ресурсів чи безпечних норм їх вилучення і потреб суспільства.

Екологія – охорона природи НОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ВОД – значення показників, дотримання яких забезпечує задовільний екол. стан водних об’єктів і необхідні умови збереження здоров’я населення та культ.-побутового водокористування.

Екологія – охорона природи ЦЕНОЗ – будь-яке біотичне угруповання. Розрізняють зооценози (угруповання тварин), фітоценози (угруповання рослин), мікробоценози (угруповання мікроорганізмів) та ін. Як правило, термін “Ц.” замінюють терміном “біоценоз”.

Екологія – охорона природи ЯРУСНІСТЬ – вертикальне розшарування рослинного угруповання на шари, яруси та ін. структ. або функц. частини. Розрізняють надземну й підземну Я. Найчіткіше Я. виявлена в ліс. фітоценозах, де розрізняють деревний, чагарниковий,

Екологія – охорона природи МЕХАНОХОРІЯ – спосіб поширення насіння деякими рослинами. При М. плоди швидко розкриваються, розкидаючи насіння.

Екологія – охорона природи ЕКОСИСТЕМИ ТЕРИТОРІЙ, ЩО ОХОРОНЯЮТЬСЯ, – екосистеми виведених з госп. обігу прир. територій з відповідним режимом охорони, які включають екосистеми заповідників, нац. парків, заказників, сан.-курортних зон тощо. Організація прир. територій, що

Екологія – охорона природи ЧИННИК БІОЛОГІЧНИЙ – чинник-1, породжений життям, тобто джерелом його є безпосередньо живий організм або будь-яка їх сукупність (напр., взаємозв’язки типу “хижак – жертва” як чинник скорочення чисельності жертв).

Екологія – охорона природи ЗАКОН ЗБІДНЕННЯ РІЗНОВИДІВ ЖИВОЇ РЕЧОВИНИ В ОСТРІВНИХ її ЗГУЩЕННЯХ (Г. Ф. ХІЛЬМІ) – індивід, система, що функціонує в середовищі з нижчим рівнем організації, ніж її власний рівень, є приреченою: поступово

Екологія – охорона природи РЕГУЛЯТОРИ РОСТУ РОСЛИН – створені штучно орг. сполуки, які в малих конц. впливають на ріст і розвиток рослин. Р. р. р. відповідають гормонам тварин. Прикладом є біологічно активна речовина хлорохолін-хлорид,

Екологія – охорона природи АГРОНЕОФІТИ – рослини, що порівняно недавно пристосувались до життя в культурних місцезростаннях, напр., польові бур’яни.

Екологія – охорона природи ЕВТРОФ – організм, що успішно росте на багатих на поживні речовини субстратах або в багатих на них водоймах.

Екологія – охорона природи РЕЗЕРВАТ ПРИРОДНИЙ – один із видів природозаповідних територій, які існують самостійно або входять до складу природозаповідного об’єкта, де виключене будь-яке втручання людини в перебіг прир. процесів.

Екологія – охорона природи ТРОФОТРОПІЗМ – вигини ростучих частин рослин, зумовлені нерівномірним розподілом поживних речовин у зовн. середовищі.

Екологія – охорона природи ЕКСТРАЗОНАЛЬНІСТЬ – розміщення біотичних угруповань за межами відповідної геогр. зони, поза своїм основним ареалом. Напр., екстразональна деревна рослинність трапляється у вигляді ізольованих ліс. масивів у степовій зоні, лучні степи –

Екологія – охорона природи СОРБЦІЯ – вбирання твердими тілами або рідинами (сорбентами) газів, пари та розчинених речовин. Розрізняють адсорбцію (вбирання поверхневим шаром сорбенту) і абсорбцію (вбирання всім об’ємом сорбенту).

Екологія – охорона природи БІОЦЕНОЗ ЕНДЕМІЧНИЙ – той, що зустрічається на обмеженій ділянці земної поверхні.

Екологія – охорона природи СТІК СВІТОВИЙ – уся маса води разом з мех. та хім. домішками, що стікає з поверхні суходолу у Світовий океан або замкнені континентальні водойми.

Екологія – охорона природи ЕВЕРГЛЕЙД – болотиста місцевість, що поросла високою травою у Флориді (США).

Екологія – охорона природи ГЕОЛОГІЯ – комплекс наук про склад, будову, рухи та історію розвитку земної кори і Землі, закономірності утворення й поширення покладів корисних копалин. Г. поділяють на низку прикладних дисциплін: мінералогію, петрографію,

Екологія – охорона природи ГЕРПЕТОЛОГІЯ – розділ зоології, що вивчає плазунів. Об’єктом Г. часто вважають і земноводних.

Екологія – охорона природи ПРОМЕНЕВА ХВОРОБА – результат дії на організм йонізуючого випромінювання в дозах, рівних або більших 1 зВ (100 бер).

Екологія – охорона природи ГІДР…, ГІДРО… – у складних словах відповідає поняттям “вода”, “водний простір”.

Екологія – охорона природи КАРТА – 1) зменшене узагальнене зображення (графічна модель) земної, місячної поверхні, ін. небесних тіл, зоряного неба чи їхніх частин на площині в тій або ін. картографічній проекції і системі умовних

Екологія – охорона природи ВИД КАРАНТИННИЙ – вид, що відсутній на даній території і його проникнення в цей регіон вкрай небажане (з погляду медицини чи з госп. міркувань). В. к. є об’єктом карантину.

Екологія – охорона природи БІОТЕХНІЯ – активний цілеспрямований вплив людини на дику природу з метою збільшення ємності угідь для мисливських тварин, птахів, які живуть на волі, включаючи сукупність заходів, спрямованих на збільшення чисельності диких

Екологія – охорона природи ПРАВО ПРИРОДООХОРОННЕ – розділ міжнар. права та правової охорони природи всередині держави, що розробляє юридичні основи збереження прир. ресурсів та середовища життя.

Екологія – охорона природи САМОУПРАВЛІННЯ – прир. самоорганізація взаємозв’язків усередині прир. системи, яка веде до її гомеостазу. Здійснюється згідно з об’єктивними законами, правилами, принципами.

Екологія – охорона природи ЛІС(И) – один з основних типів рослинності, панівний ярус якого утворений деревами одного чи кількох видів із зімкненими кронами. З ін. життєвих форм для Л. характерні трави, чагарники, мохи, лишайники.

Екологія – охорона природи СПОКІЙ У РОСЛИН – стан майже повного припинення життєдіяльності рослинних організмів, що дає змогу рослинам витримувати несприятливі умови існування (зимовий холод, літні посухи тощо). Характеризується різким зниженням інтенсивності обміну речовин

Екологія – охорона природи КАМПИ, кампоси – савани Пд. Америки. Розрізняють К. гірські (савани з чагарниками, що розташовані над зоною араукарієвих лісів у Бразилії), К., що затоплюються (у басейні Амазонки), К. чагарникові (савани з

Екологія – охорона природи ПРАВИЛО ПІРАМІДИ ЧИСЕЛ – загальне число особин, які беруть участь у ланцюгах живлення, з кожною ланкою зменшується. Відхилення від класичної піраміди чисел можна спостерігати у біоценозі водойм та за умови

Екологія – охорона природи ФАРВАТЕР – безпечний у навігаційному плані прохід по водному простору (на річці, каналі, серед рифів тощо).

Екологія – охорона природи СИСТЕМОУТВОРЮВАЛЬНИЙ ЧИННИК – див. Чинник системоутворювальний.

Екологія – охорона природи АРЕАЛ ВІДНОВЛЕНИЙ – донедавна рідкісний ареал, що був на межі зникнення виду, який знову набув природних меж, характерних для нього в минулому, до антроп. впливу.

Екологія – охорона природи КАТАРОБІОНТ – організм, який мешкає в незабруднених холодних водах з великим вмістом розчиненого кисню (напр., личинки деяких веснянок, форель, харіус).

Екологія – охорона природи АНОМАЛІЯ ВРОДЖЕНА, каліцтво – вада розвитку, вроджене морфологічне, а також стійке біохімічне та функціональне порушення онтогенезу, головним чином ембріогенезу. Напр., у людини А. в. – вроджені вади серця, не розділені

Екологія – охорона природи ІНКОРПОРАЦІЯ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН – приєднання, включення до свого складу шкідливих, напр., радіоакт. речовин, які потрапили всередину організму з повітрям, їжею або крізь шкіру. Багато радіоакт. речовин поза тілом людини здатні

Екологія – охорона природи УАЙТ-СПІРИТ, лаковий бензин – нафтова фракція, безбарвна рідина з нерізким запахом, середньої леткості. Застосовують як мийний засіб, рештки якого забруднюють довкілля.

Екологія – охорона природи ХВОРОБА ПРОМЕНЕВА ХРОНІЧНА – захворювання, що розвивається внаслідок тривалого впливу йонізуючого випромінювання в малих дозах. Перші симптоми виявляються через 2-3-5 рр. від початку опромінення. Змінюється система кровотворення, функція ЦНС, знижується

Екологія – охорона природи ПУСТЕЛЯ “ЗЕЛЕНА” – один із різновидів екол. пустелі; зарості тропічної рослинності на місці колишніх орних земель, взагалі густонаселеного регіону (напр., на землях майя та ацтеків у Центр. Америці).

Екологія – охорона природи АГРОСТОЛОГІЯ – галузь ботаніки, що вивчає трав’яні рослини; наука про трави.

Екологія – охорона природи ВУЛКАНИ – геологічні утворення, що виникають під час піднімання з надр Землі та виверження на її поверхню магми. Розрізняють діючі В., виверження яких спостерігаються тепер або відбувалися в істор. минулому,

Екологія – охорона природи ОДНОРІЧНИКИ – рослини, які починають розвиток навесні або восени (озимі О.) і закінчують життєвий цикл протягом року.

Екологія – охорона природи АНАБІОЗ – тимчасовий стан організму, коли всі життєві процеси в ньому вповільнюються настільки, що зникають видимі вияви життя. Є однією з форм пристосування організмів до несприятливих умов існування (різка зміна

Екологія – охорона природи ЛІС КЛІМАКСОВИЙ – ліс, що перебуває в дин. фазі клімаксу.