Політологічний словник Демілітаризація – роззброєння; встановлена міжнародним договором заборона якійсь державі тримати на певній території або мати взагалі збройні сили, окрім поліційних формувань, мати оборонну промисловість, випускати продукцію воєнного (подвійного) призначення, будувати військові укріплення,

Політологічний словник Коваленко Анатолій Андрійович – доктор політичних наук (з 2003 р.), професор (з 2004 р.). Народився 26.05.1955 р. у селі Стара Гута Середино-Будського району Сумської області. В 1972 р. закінчив середню школу, у

Політологічний словник Асиміляція (від лат. assimilatio – уподібнення, схожість, засвоєння) – у суспільних науках цим поняттям означують процес поступового розчинення самостійного етносу або його частини серед більшого етносу чи групи етносів. Внаслідок цього етнос,

Політологічний словник Акультурація в політиці – процес взаємодії і взаємопроникнення різних систем політичних цінностей. М. Головатий

Політологічний словник Інтерпеляція (з лат. interpellatio – переривання промови, позов, вимога) – форма парламентського контролю, яка застосовується у країнах з парламентською, рідше змішаною формою державного правління. Це особлива форма депутатського запиту, яка формується як

Політологічний словник Коаліція антигітлерівська – військово-політичний союз держав і народів, що боролися під час Другої світової війни проти агресивного блоку Німеччини, Італії і Японії і їхніх сателітів. До кінця війни до неї входило понад

Політологічний словник Саміт (summit) – зустріч на високому рівні (глави держав, прем’єри, спікери парламентів тощо); переговори, що проводяться на високому рівні. М. Головатий

Політологічний словник Імідж політичний (від лат. imago – образ, вид) – образ суб’єкта політичної діяльності, який здійснює когнітивний та емоційно-психологічний вплив на інших політичних суб’єктів та громадян. Головний товар, що пропонується на політичному ринку.

Політологічний словник Інформаційна безпека – стан захищеності інформаційного простору, який забезпечує його формування і розвиток в інтересах громадян, організацій і держави в цілому, захист від неправомірного зовнішнього і внутрішнього втручання; стан інформаційної інфраструктури, процесів,

Політологічний словник Літопис С. Величка – найбільший український історико-літературний твір XVIII ст., написаний колишнім військовим канцеляристом Самійлом Васильовичем Величком у 1720-х роках. Складається з Двох самостійних частин: “Сказание о войне козацкой с поляками через

Політологічний словник Дипломатичні представництва – закордонний державний орган зовнішніх зносин, який очолює дипломатичний представник держави. Д. п., яке очолює посол, називається посольством, а те, яке очолює посланник або постійний повірений у справах, називається місією.

Політологічний словник Ахіллесова п’ята – вразливе місце. Вираз пішов з відомої поеми Гомера “Іліада”. Ахілл в “Іліаді” – один з найхоробріших грецьких воїнів, що брали участь в осаді Трої. Мати Ахілла – богиня Фетида,

Політологічний словник Інформаційний тероризм – використання інформаційних технологій, засобів масової комунікації, поширення інформації з метою цільового впливу на вибраний об’єкт, його дискредитації. Бондар Ю. В. Свобода слова: українська мірка. – К., 2004. Ю. Бондар

64 Що таке партійні системи? Які існують класифікації партійних систем? Партійну систему можна визначити як систему відносин суперництва та співробітництва між політичними партіями, що діють у конкретному суспільстві. Це підсистема політичної системи, яка у

Політологічний словник Ревізіоністський – такий, що стосується ревізіонізму і ревізіоніста. Современный правый ревизионизм. – М., 1973; Мазур В. Н. Экономический ревизионизм. Критика ревизионистской вульгаризации политической экономии социализма. – К., 1976. В. Захожай

Політологічний словник Прес-конференція – збори представників преси, радіо та телебачення з актуальних питань, що проводять офіційні особи, державні, політичні, громадські, наукові діячі тощо. Слісаренко І. Ю. Паблік рилейшнз у системі комунікації та управління. –

Політологічний словник Бабкіна Ольга Володимирівна (нар. 1954) – перший в Україні доктор політичних наук (дисертація;Неоконсервативні політичні теорії Заходу. Закінчила юридичний факультет Київського державного Університету ім. Т. Шевченка. Працювала генеральним директором Президентського університету Міжрегіональної Академії

Політологічний словник Біополітика (biopolitics, від грецьк. bios – життя, politike – мистецтво керувати державою) – 1) концепція, згідно з якою можна використовувати біологічні методи, аналогії, в тому числі й з окремими частинами людського тіла,

Політологічний словник Дипломатія – діяльність із здійснення зовнішньої політики держави. Походить від слова “дипломат” у початковому його значенні – власник “диплома”, так називалася, за грецькою термінологією, рекомендаційна або вірча грамота, що видавалася римським сенатом

Політологічний словник Рада Безпеки ООН – орган ООН, який складається з 5 постійних (США, Франція, Великобританія, СРСР (нині – Росія), Народна Республіка Китай) і 10 обраних Генеральною Асамблеєю ООН непостійних членів. Рішення Р. Б.

Політологічний словник Постбіхевіоризм (від лат. post – після і англ. behaviour – поведінка) – один з напрямків у західній позитивістській політичній психології, зорієнтований на перегляд і подальший розвиток основних положень біхевіоризму щодо його підходу

Політологічний словник Реакційний – пов’язаний з політичною реакцією, ворожий усьому прогресивному. В. Захожай

Політологічний словник Європейський економічний простір – підписаний 3 травня договір ЄС і державами – членами Європейської асоціації вільної торгівлі (за винятком Швейцарії), який набув чинності 1 січня 1993 р. Мета договору – створення спільного

Політологія ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ, ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ, ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО 1. Поняття політичної партії. Політичні партії, політичні еліти та політичні лідери посідають особливе місце й справляють значний вплив на суспільно-політичне життя, формування та діяльність органів

УТИЛІТАРИЗМ – принцип оцінювання всіх явищ лише з погляду матеріальної вигоди, зиску; прагнення особи в поведінці, діяльності отримувати практичну користь.

Політологічний словник Ісламський фундаменталізм – у мусульманських країнах релігійно-політична течія, пов’язана з поверненням до основ ісламу. Здійснюється на основі апеляції до існуючих у ісламі зрівнювальних і патріархально-демократичних положень (мовляв, іслам охоплює усі сторони життя

ВИПАДКОВІСТЬ СОЦІАЛЬНА (політична, економічна) – непередбачені, такі, що виникають унаслідок внутрішніх причин, самоорганізуються і самоуправляються, явища та процеси, самостійний елемент (властивість) соціального життя, який впливає на нього конструктивно (позитивно) або деструктивно (негативно).

Політологічний словник Анклав етнічний – частина території у поліетнічній країні, заселеної переважно представниками одного етносу. О. Антонюк

Політологічний словник Селекція влади (power selection, від лат. selectio – вибір, добір) – фактично відбір найкращих спеціалістів для владної діяльності (наприклад, державних службовців); вибір влади. М. Головатий

8. Що таке етнос? Г. Гегель писав, що поняттям слово стає лише тоді, коли воно рефлексивно опановане суспільною свідомістю. У 80-х роках XVIII ст. німецький філософ Й. Гердер висунув ідею належності людини до певної

Політологічний словник Відновлення української держави в програмах українських політичних партій кінця XIX – початку XX ст. Ідея відновлення власної державності була центральною в українській політичній думці на зламі століть, а відтак – стала чільною

Політологічний словник Тимократія – форма правління (спосіб організації влади), що базується на поділі прав за майновою ознакою. Прикладом може бути Стародавній Рим, коли за реформою Сервія Тулія (578 – 533 до н. е.) було

ЕПІСТЕМОЛОГІЯ – вчення про істинне, достеменне знання, теорія пізнання; виявляє умови отримання вірогідних та істинних знань.

Політологічний словник Журавський Віталій Станіславович (8.05.1955, м. Володарськ-Волинський Житомирської обл.) – український політолог і правознавець, доктор політичних наук з 1996 p., доктор юридичних наук з 2002 p., професор з 1999 p., академік УАПН. Заслужений

ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ – засвоєння особою соціального й політичного досвіду шляхом включення її у політичну систему, в управління політичними процесами. Найважливішими результатами П. с. є політичні переконання, почуття, цінності й норми політичної діяльності, що роблять

Політологічний словник Бойкот (англ. boycott) – термін, пов’язаний з ім’ям управляючого маєтком Ч. К. Бойкота, щодо якого вперше в 1880 р. був застосований цей захід ірландськими орендарями за його жорстоке поводження з ними. Б.

Політологічний словник Курс політичний – довготривале спрямування діяльності політичних інститутів відповідно до одного або кількох політичних завдань. К. п. оформлюється у вигляді політичних декларацій, політичних платформ чи програм, конституцій, які і є основою політичної

Політологічний словник Беззаконня (від фр. anomia – беззаконність) – відсутність правил і норм у житті певної спільноти або процес, що веде до такого стану, коли різні норми та цінності втрачають свій беззаперечний характер. Виявляється

Політологічний словник Форма державного устрою – адміністративно-територіальна організація держави, якою визначається система відносин держави як цілого та її складовими частинами – адміністративно-територіальними чи національно-територіальними одиницями. Характер таких відносин визначає три відомі нині Ф. д.

Політологічний словник Етнопедагогіка – галузь педагогіки, яка розкриває погляди народу на мету, завдання, форми, методи і засоби навчання і виховання в дусі національних виховних традицій. Це історично складена система народних знань і умінь у

Політологічний словник Макіавеллізм (від прізвища Н. Макіавеллі) – 1) тип політичної діяльності, яка будується на принципі “мета виправдовує засоби” й використовує для досягнення поставленої мети віроломність, нехтування законів моралі і права; 2) політичне узагальнення,

Політологічний словник Риму Стародавнього політична думка – синтез параполітичних і політико – правових учень, поглядів та ідей давньоримських мислителів. Параполітична думка римлян, починаючи з царського періоду (754 – 510 до н. е.), розвивалася здебільшого

Політологічний словник Вотум недовіри – застосовується у країнах з парламентарною, інколи змішаною формою правління. В. н. висловлюється парламентом або нижньою палатою парламенту через несхвалення результатів діяльності уряду, законопроекту або певної акції уряду загалом або

Політологічний словник Субетнос (лат. sub – під і грецьк. ethnos – народ)- локальна внутріетнічна група – частина етносу, яка вирізняється своїми господарськими, побутовими, культурними (у тому числі діалектними особливостями мови) та іншими специфічними рисами.

Політологія Замість післямови Політологія в Україні порівняно молода наука – нині відбувається процес її становлення. Заявили про себе наукові установи, що досліджують політичні проблеми, ряд суспільно-політичних центрів. Періодично виходять друком часописи політологічного профілю. Політологія

Політологічний словник Історичний матеріалізм – соціально-філософська теорія суспільного буття, що досліджує закономірності, джерела та рушійні сили розвитку; розроблена в руслі марксизму на основі принципів діалектичного матеріалізму. Кінцеву причину і вирішальну рушійну силу історичних подій

Політологічний словник Безпека міжнародна – система доктрин, концепцій, міжнародних організацій, дій, спрямованих на зменшення домінування окремих країн або блоків у міжнародних відносинах, на врегулювання й збалансування міжнародних інтересів на принципах ООН і нормах міжнародних

Політологічний словник Інновація (від лат. innovatio) – нововведення, відновлення, оновлення, зміни) – в суспільних науках нововведення, оновлення. Поняття “І.” недавно увійшло у політичне життя і часто розуміється як щось певною мірою нове, яке використовується

Політологічний словник Бухарін Микола Іванович (1888 – 1938)- революціонер, політичний діяч, економіст, соціолог. Народився в сім’ї вчителів. Навчаючись у гімназії, в 1905 р. вступив у соціал-демократичну організацію. В 19 років Б. стає членом РСДРП,

Політологічний словник Двопартійна система (two-party system) – політична система, за якою в країні у боротьбі за владу у процесі виборчого суперництва визначаються дві найбільші панівні партії. Як правило, такі партії різняться лише несуттєвими ідейно-політичними