Другорядні члени речення. Означення. Обставина
ВІДОМОСТІ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ
Урок № 26
Тема: Другорядні члени речення. Означення. Обставина
Мета: сформувати поняття означення та обставина, формувати вміння розпізнавати їх у реченнях, поширювати речення означеннями та обставинами; виховувати повагу до фольклору, любов до природи; розвивати логічне й образне мислення, мовлення, спостережливість, пам’ять.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручник, проектор.
Хід уроку
І. Перевірка домашнього завдання.
Робота біля дошки.
Записати
Без матері і сонце не гріє. Дякуй матері за науку. Мати сама не з’їсть, а дітей нагодує. Добре дитя не потребує биття. І найбільші люди мали малу колиску.
Народна творчість.
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
Робота з підручником.
Опрацювання теоретичного матеріалу (стор. 65).
Виконання вправи 163 (усно).
ІV. Виконання вправ на закріплення.
Робота біля дошки.
Записати речення. Визначити головні й другорядні члени речення. Підкреслити граматичні основи, додатки
Блакить мою душу обвіяла. (П. Тичина.) Підносяться до світла і добра мої думки. (Д. Павличко.) Правічну думу думають ліси. Зронило сонце бурштинову краплю. (Л. Костенко.) І найменший волос свою тінь кидає. З однієї квітки бере бджола мед і змія яд. (Народна творчість.).
Переписати, вставляючи на місці крапок пропущені букви. Визначити та підкреслити в реченнях означення.
1. Запізніле бабине літо ткало свої х..мерні візерунки. Його прозоре павутиння чіплялося за посіріле ст..бло пол..ну.
За В. Кулаковським.
2. Над в..сняним полем буйний віт..р віє. Молодий хазяїн пше..ниченьку сіє. Ой виорю я ниву ш..рокую та посію хмелю в..сокого. Як нароблю пива соло..кого, то зб..ру родину в..ликую.
Народна творчість.
Прочитати, на місці крапок уставляючи дібрані з довідок означення. З’ясувати, якими частинами мови їх виражено.
На Дніпрі я мав… куточок. Тут я любив вудити рибу. Навколо росли осики і… верби. Далі йшов… дубняк. Місцями траплялись… берези, … груші. Дерева відбивались у… воді, … глибині річки. Берег заріс… кущами верболозу. На… березі лежали… луки.
Скільки разів я захоплювався… красою… ранку! Скільки через це я прогавив.. рибин і… рибок! Як же я люблю красу… ранків, що розпочинаються… співом! Як люблю ці… дні…
За О. Копиленком.
Довідка.
Затишний (свій); похилі (кучеряві); густий; білокорі (стрункі); дикі; прозорій (блискучій); зеленій; буйними; другому (протилежному); рівні; невимовною; осіннього; великих; дрібних; теплих; пташиним; осінні.
V. Вивчення нового матеріалу.
Прочитати записані на дошці (або спроектовані на дошку) речення, визначити в них головні члени. Поставити питання до виділених другорядних членів речення.
Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть… (Т. Шевченко.) Згасає день і незабаром згасне… (А. Казка.) Світ вечірнього сонця заглянув у причілкове вікно (І. Нечуй-Левицький). Обридла дневі суєта людськая. Спустився він спочити в темноті… (Л. Глібов.) У бороду стиха всміхається дід. (М. Доленго.) Навшпиньки виглядають жоржини через тин… (Л. Костенко.) Я хочу жити просто, без прикрас… (Л. Забашта.) Вітри од краю до краю, од рана до рана дмуть. (О. Ольжич.)
Словник.
Причілок – бокова стіна будинку.
Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 66).
Виконання вправи 166 (ІІ, усно).
Опрацювання таблиці “Другорядні члени речення” (с. 67).
VІ. Виконання вправ на закріплення.
Переписати. У реченнях підкреслити обставини. Скориставшись таблицею “Другорядні члени речення” (с. 67), визначити, що означає кожна з обставин.
Тече вода з-під явора, яром на долину. А журавлі летять собі додому ключами. (Т. Шевченко). На хаті спросоння клацнув дзьобом лелека. (М. Стельмах). Осика раз у раз зітхає. Осика сонно шелестить… (П. Тичина.) Щодня в подвір’я наше заліта упертий дятел. (М. Рильський.) Погляд твій палає від погорди. (Леся Українка). Береза спалахне свічею у потемнілому гаю. І місяць золоту кирею на неї зодягне свою. (Є. Гуцало.)
Попереджувальний диктант. У кожному з речень підкреслити члени речення. До кожної обставини поставити питання.
1. В травах тихо догорає хусточка зорі… Скоро вечір зніме дня утому, засмутилась над Дніпром блакить… Розсипає сонце щедрою рукою золотаві квіти в тихому гаю.
З тв. В. Сосюри.
2. Добру кожен з нас щиросердно служитиме. (Д. Білоус.) На вустах розквітає слово і любистково, і барвінково. (П. Осадчук.) Хворих відвідуйте щедро, щиро гостей вітайте! (Володимир Мономах.) За вечірнім пругом сонечко сідає. Вже й туман спливає в голубу росу. (Л. Забашта.) Місяць над лісом всміхнувсь золотою щокою. (Є. Гуцало.) Ще вчора мляво хлюпало із хмар. (П. Тичина.) У розкрите вікно сад вечірній шумить. І тихий вечір на прощання махнув багряним рукавом. (В. Сосюра.) На тихі води, на ясні зорі, в гаї зелені, в краї веселі пливемо всі ми, як хвилі в морі, на Україну із чужини! (С. Черкасенко.)
Робота з підручником. Виконання вправи 167 (ІІ, письмово).
Навчальний диктант. У одному з речень підкреслити всі члени речення.
З гори швидко мчить віз. Кобильчина летить галопом. На возі стоїть громадянин. Кашкет йому збився набакир. У лівій руці він міцно тримає віжки, в правій держить батіг і загрозливо погукує на кобилку. У полі він побачив вовка.
Мисливці підтюпцем вибираються на гору. Праворуч од дороги пшениця росте схилом до річечки, а за річкою ховається у вербах невеличкий хутірець.
Мисливці дружно розбігаються і починають тісно оточувати звіра. Вовк не дуже нервується. Спочатку він потихеньку відходить, а потім скоком подається прямісінько на мисливців і дзвінко гавкає. (За Остапом Вишнею; 83 сл.)
VІІ. Підбиття підсумків уроку.
VІІІ. Домашнє завдання.
П. 9, вправа 170.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...