Головна ⇒ 📌Довідник з української мови ⇒ Елокуція

Елокуція

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
РИТОРИКА

Елокуція

Елокуція – це словесне оформлення думки, тобто власне творення тексту. Основними одиницями елокуції є тропи і фігури.

Тропами називають слова і вислови, вжиті у переносному значенні. Ці художні засоби використовуються для підкреслення основної думки вислову, прикрашення й увиразнення мови, збагачення її через розширення значень слова.

Тропи в риториці поділяють на граматичні та словесні. Прикладом граматичного тропа, що являє собою переносне вживання синтаксичної

конструкції, є риторичне запитання. Риторичним називають звернене до аудиторії запитання, яке не передбачає відповіді з різних причин. Відповідь може бути очевидною, або, навпаки, відповісти на це запитання неможливо, або ж автор далі сам відповідає на нього, використовуючи питальне речення як вступ до висловлювання.

Наприклад. Критика – це діалог між критиком і творцем, вороже змагання, в якому стільки розуміння й пошани. Критика – це найвища форма філософії, філософії культури. Коли вона родиться нарешті? (В. Юринець)

Що таке “Березіль”? Історично це продовження тієї лінії у відношенні до сучасності,

яку намітив і три роки запроваджував “Молодий театр” (Л. Курбас).

Теоретики ораторського мистецтва, розглядаючи словесні тропи, подають досить довгий їх перелік. Розгляньмо деякі з цих тропів, що використовуються в написанні як ораторських, так і художніх творів.

Метафора – перенесення назви одного предмета на інший, пов’язаний із ним рисами подібності:

Червоніють на узліссі вікна, Очі темних і ясних тривог.

М. Рильський

Запахло м’ятою, війнуло чебрецем, І крильцями мелодій заіскрило Над озера замисленим лицем.

М. Бажан

Метонімія – перенесення назви з одного явища на інше, засноване на їхній суміжності. Поширений вид метонімії – синекдоха, за якої назва переноситься з цілого на частину, чи навпаки. Прикладом синекдохи є такі вислови: сто голів худоби; не вистачає робочих рук; твори належать перу відомого письменника. Назва однієї особи може позначати цілий народ чи певну групу людей:

І любимо слова, важкі, як чорний дим Зловіщих ватр, що сяяли татарину…

М. Бажан

Епітет – це художнє означення, що вказує на одну з ознак предмета і має на. меті конкретизувати уявлення про нього та надати опису предмета емоційного забарвлення.

У ніжно-білім теплім диві, Під спів жагучої струни Шепоче хтось: “Які щасливі Із нею він, вона із ним!”

А. Тимченко

Одним із засобів увиразнення мови є іронія – прихована насмішка, коли про явище чи особу говорять у позитивному тоні, за яким приховано негативне ставлення. Засобом вираження іронії може бути вживання слова у протилежному значенні – антифразис (наприклад, слово “герой” у значенні “боягуз” тощо).

Фігурами в риториці називають незвичайні мовні звороти, які увиразнюють думку, передають певний настрій, надають висловлюванню емоційного забарвлення. Вони поділяються на три типи: ті, що передбачають пропуск важливої частини речення, повтор компонентів висловлювання та їх переставлення. До першої групи належать такі фігури:

– Еліпсис – пропуск члена речення, найчастіше – присудка. Така фігура надає промові динамічності.

Плечі тримайте прямо, не відтягуючи їх назад, голову – рівно, не нахиляючи вперед чи вбік (І. Томан).

– Асиндетон – пропуск сполучників у реченні з багатьма однорідними частинами:

Згадав у попелі самотності себе, тебе, пісні, слова. .. (М. Луків)

– Незакінчене висловлювання, яке спонукає слухача закінчити його або має на меті привернути увагу, зацікавити слухача. Такий засіб часто використовується в заголовках газетних статей: “У Цариграді на риночку…” (історична стаття про Дмитра Вишневецького, названа рядком із народної думи).

Фігури, що утворюються повторенням компонентів висловлювання, включають такі види:

– Повтор повнозначного слова; може вказувати на тривалість процесу (відома фраза із казки: “Баба била-била – не розбила, дід бив-бив – не розбив”); силу вияву ознаки (білий-білий, тихий-тихий тощо); дію, обмежену в часі (посиділи-посиділи і розійшлися).

– Полісиндетон – повторення сполучників, що надає оповіді урочистого характеру:

І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла, за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно (Із Біблії).

– Повтор частин слова (префіксів, коренів, закінчень), що вказує на значущість у вислові цієї частини, наприклад: Зашуміло, загомоніло, заворушилося разом усе товариство.

Повтор кореня є основою утворення сталих висловів типу сидьма сидіти, криком кричати тощо.

– Анафора – повторення слів чи виразів на початку кожної частини висловлювання:

Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі.

Леся Українка

– Протилежна до попередньої фігура – епіфора – повторення однакових слів, виразів або звукових сполучень у кінці віршових рядків чи строф, прозових уривків. Така фігура використовується в риторичному та художньому мовленні рідше, ніж анафора.

Коли дотримуюсь посту і хочу, щоб про це всі знали, – пишаюся; коли одягаю поношений одяг – пишаюся; коли розмовляю – пишаюся і коли мовчу не уникаю пихи (Із християнської проповіді).

Фігури, які передбачають переставлення компонентів тексту, мають назву інверсії. Інверсія – це незвичайний порядок слів у реченні, який має на меті підкреслити значущий компонент висловлювання:

Палкими блискавицями, мечами хотіла б я вас виховать, слова (Л. тенко).