Мікромаркет

Related posts:

1. Необхідний продукт Необхідний продукт – частина новоствореного найманим працівником чистого продукту, що спрямовується на відтворення його робочої сили та утримання членів сім’ї. Мінімальна величина Н. п. визначається мінімумом життєвих засобів, необхідних працівникові для відтворення робочої сили, максимальна – з боку матеріально-речового змісту залежить від величини виробленого чистого продукту. Однак розподіл чистого продукту на необхідний і додатковий залежить […]...
2. Міжнародна мобільність факторів виробництва Міжнародна мобільність факторів виробництва – здатність окремих факторів виробництва до переміщення з одного регіону світового господарства або країни в інший. До мобільних факторів виробництва належать окремі засоби виробництва (крім землі), робоча сила, наука, інформація, підприємницькі здібності, у процесі переміщення яких відбуваються кількісно-якісні зміни як речового змісту, так і суспільної форми (див. Міграція робочої сили міжнародна). […]...
3. Розподіл праці Розподіл праці – відокремлення якісно та сутнісню відмінних видів праці за певними критеріями у процесі виробництва, що здійснюється здебільшого у межах одиничного поділу праці. Такими критеріями є функціональний (виконання функцій управління, контролю та безпосереднього впливу на предмети праці тощо); професійний (спеціалізація працівників на різних видах трудової діяльності); кваліфікаційний (виконання робіт різної складності) та ін. Сутнісна […]...
4. Фізіократи Фізіократи (гр. phisis – природа і kratos – влада) – французькі економісти другої половини XVIII ст., які представляли одну із течій класичної політичної економії і досліджували проблеми розвитку сільського господарства на засадах економічного лібералізму. Вони піддали грунтовній критиці меркантилізм, перенесли центр своїх досліджень у сферу виробництва, намагались вирішити проблему продуктивної і непродуктивної праці. Основними представниками […]...
5. Фондомісткість Фондомісткість – вартість основних виробничих фондів без урахування зношування в розрахунку на одиницю виготовленої продукції. Показник Ф. є оберненим до показника фондовіддачі. Для обчислення Ф. на макрорівні використовують дані про обсяг ВВП, або національного доходу, а на мікрорівні – дані про обсяг валової продукції. Розрізняють пряму (відношення основних фондів у певній галузі до обсягу виробництва […]...
6. Жива праця Жива праця – свідома, доцільна діяльність людини, витрата розумової і фізичної енергії, спрямована на створення споживчої вартості або корисного ефекту, необхідних для задоволення власних потреб і суспільства в цілому. Ж. п. виражає не тільки відношення людини до природи, але й відносини між учасниками процесу виробництва. Вона нерозривно взаємозв’язана із засобами виробництва, які створюють його речові […]...
7. Закони привласнення Закони привласнення – внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки, які виникають під час взаємодії людини з природою у процесі праці та створення економічних благ, а також між людьми з приводу привласнення таких благ в усіх сферах суспільного відтворення. До З. п. належать уся сукупність економічних законів і передусім закони розвитку продуктивних сил та відносин економічної […]...
8. Синтез Синтез – метод наукового дослідження, який передбачає узагальнення отриманих за допомогою методу аналізу окремих визначень, внаслідок чого формується системне розуміння сутності окремих економічних явищ і процесів, економічної системи загалом. Найважливішу роль у пізнанні глибинної внутрішньої сутності відіграє С. двох основних сторін суперечності кожного економічного явища і процесу з виокремленням суспільної форми і речового змісту, оскільки […]...
9. Розміщення продуктивних сил Розміщення продуктивних сил – наука, яка вивчає раціональний просторовий розподіл особистісного і речового факторів продуктивних сил та їх територіальну організацію на різних рівнях на підставі різних груп економічних законів. Рівнями такої організації є населений пункт, район, область, автономна республіка та країна. Законами, які регулюють Р. п. с., є такі загальні економічні закони, як закон економії […]...
10. Територіальний поділ праці Територіальний поділ праці – просторова форма вияву суспільного поділу праці, що передбачає виробничу спеціалізацію різних видів територій і, залежно від географічного положення, забезпеченість природними ресурсами і умовами. Розрізняють національну та інтернаціональну форму Т. п. п. У межах національної форми виокремлюють внутрірайонний (спеціалізацію окремих виробництв всередині економічного району) і міжрайонний поділ праці (спеціалізацію районів на виробництві […]...
11. КУЛЬТУРА ПРАЦІ І ВИРОБНИЦТВА Культурологічний словник КУЛЬТУРА ПРАЦІ І ВИРОБНИЦТВА – форма культури, що являє собою нагромаджений досвід людства у матеріальному виробництві, в окремих його сферах. Культура праці і виробництва включає в себе як основні соціально-економічну і техніко-технологічну підсистеми, в яких людина виступає суб’єктом праці і виробництва, тобто реалізує у своїй діяльності об’єктивні, що склалися історично, досвід і знання […]...
12. Капітал оборотний Капітал оборотний – частина продуктивного капіталу, вартість якого повністю переноситься на новостворений продукт (зараховується до витрат виробництва) і повертається підприємцю у грошовій формі після реалізації товару. Щодо матеріально-речового змісту К. о. складається з витрат на робочу силу (суспільною формою яких є змінний капітал), що спричиняє синергічний ефект, й на сировину, матеріали, паливо, незавершене будівництво, куплені […]...
13. Оптимум економічний Оптимум економічний (лат. optimum – найкраще) – сукупність найсприятливіших економічних умов розвитку економічної системи, що досягається шляхом найраціональнішого використання кожної з її підсистем та елементів. У вузькому значенні O. e. – найкраще використання технологічного способу виробництва, передусім продуктивних сил, за якого досягається максимальна ефективність виробництва і праці за мінімальних витрат. Найузагальненішим критерієм O. e. є […]...
14. Первіснообщинний спосіб виробництва Первіснообщинний спосіб виробництва – перший в історії людства суспільний спосіб виробництва, для якого характерна спільна (общинна) власність на засоби виробництва, колективний характер виробництва і розподіл виробленого продукту. Охоплює період з моменту появи людини до виникнення класового суспільства і держави. В умовах П. с. в. відсутній додатковий продукт, праця була обов’язковою, споживання регулювалось общиною. З переходом […]...
15. Економіка інформаційна Економіка інформаційна – найрозвиненіший тип економіки, що розглядається з боку речового змісту (отже, не враховує тип суспільної форми), яка виникає на основі інформаційної революції і базується на інформаційній технології, якісно нового типу основної продуктивної сили, автоматизації усіх сфер і галузей економіки та кардинальних змін в інших елементах технологічного способу виробництва. Поняття Е. і. запровадив у […]...
16. Привласнення Привласнення – процес реалізації відносин економічної власності, що здійснюється певними суб’єктами в межах кожної зі сторін суспільного способу виробництва й відображає власність у динаміці, кількісно-якісних та сутнісних перетвореннях. Щодо методології економічного дослідження, зокрема вимог принципу суперечності, у процесі П. виділяють матеріально-речовий зміст і суспільну форму. Матеріально-речовий зміст П. – відношення людини і природи у процесі […]...
17. Характер праці Характер праці – найважливіші ознаки соціально-економічної сутності праці, що розглядається з боку відносин власності, передусім власності на засоби виробництва. Х. п. теоретично виражається насамперед в таких економічних категоріях, як відчуження праці, асоційована праця, примусова праця, безпосередньо суспільна праця та ін., а формами Х. п. є інтенсивність праці, тривалість робочого дня, розподіл прибутків. Основними формами примусової […]...
18. Абстракція Абстракція (лат. abstractio – віддалення, відволікання) – метод пізнання, що передбачає відмову від поверхневих, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих і загальних зв’язків. Результатом А. (поряд з використанням інших елементів діалектики) є обгрунтування окремих економічних категорій. Для пізнання економічних явищ і процесів використовуються А. багатьох рівнів. Чим ширші, місткіші А. виробляє […]...
19. Спеціалізація сільськогосподарського виробництва Спеціалізація сільськогосподарського виробництва – форма суспільного поділу праці в аграрному секторі економіки та його раціональної організації, яка передбачає зосередження виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції в самостійних галузях або групі взаємопов’язаних галузей, які, своєю чергою, визначають головний виробничий профіль окремих підприємств, районів, областей і зон. Основними формами С. с. в., що виділяються за критеріями масштабності, є […]...
20. Інтенсифікація сільського господарства Інтенсифікація сільського господарства – зростання продуктивності праці у сільськогосподарському виробництві внаслідок ефективнішого використання оброблюваних земель та інших ресурсів на основі впровадження нової техніки й технології, сучасних форм організації виробництва і праці, зокрема, підвищення родючості грунту, продуктивності худоби, якісного поліпшення виробництва. Основними показниками рівня І. с. г. є: 1) сума виробничих фондів, а також поточних витрат […]...
21. Еволюція власності Еволюція власності – поступовий і революційний (стрибкоподібний) характер розвитку відносин власності при переході від однієї суспільно-економічної формації до іншої та в межах кожної з них, що відбувається під впливом системи продуктивних сил і передусім потреб та інтересів людини. Основними закономірностями цього процесу, якщо йдеться про економічний аспект власності, є такі: 1) посилення суспільного характеру речового […]...
22. Сукупний працівник Сукупний працівник – сукупність працівників, які беруть участь у виробництві матеріальних благ і послуг. Це по суті комбінований робочий персонал, необхідний для створення певної споживчої вартості. С. п. можна розглядати не тільки на рівні мікроекономіки, але й на рівні макроекономіки, враховуючи структуру народного господарства певної країни. С. п. є важливим елементом продуктивних сил суспільства, який […]...
23. Фізична праця Фізична праця – праця, що здійснюється здебільшого завдяки витратам фізичної сили працівника і в процесі якої використовуються природні сили людини, а отже, Ф. п. є витратами мускулів, мозку, нервів, органів чуття та ін. Ф. п. переважала на всіх етапах розвитку людського суспільства аж до середини 50-х років XX ст. – часу розгортання НТР. За підрахунками […]...
24. Економіка знань Економіка знань – складова економіки освіти, яка з боку матеріально-речового змісту характеризується високим інтелектом нації, органічним поєднанням науки, техніки і виробництва і базується на інноваційній моделі розвитку та методологічній спрямованості системи освіти. Своєю чергою, інтелект нації означає сукупність здібностей і творчих обдарувань людей та їх освітньо-кваліфікаційний і культурний рівень тощо (див. Інтелект нації). Причетність Е. […]...
25. Ефективність техніко-економічна Ефективність техніко – економічна – категорія, яка виражає результативність розвитку технологічного способу виробництва незалежно від відносин економічної власності та господарського механізму. Двома основними сторонами Е. т.-е. є продуктивна і продуктивно-речова. Продуктивна ефективність розкриває результативність використання продуктивних сил загалом та їх окремих елементів. Показники цієї ефективності: а) результативність використання робочої сили; б) продуктивність, надійність, довговічність, якість […]...
26. Willie’s School UNIT 9. SCHOOL STORIES Lesson 9.1 Willie’s School 1. Speak about your school using these words. There are three floors in our school. Floor Principal’s office Canteen Hall Stairs Entrance Classroom Sports ground 2. Say what you should do and what you should not do in the places from Task 1? We shouldn’t push our […]...
27. Технічна будова капіталу Технічна будова капіталу – співвідношення між масою засобів виробництва і чисельністю робітників, які приводять їх у дію. Визначається декількома показниками: кількістю електроенергії (у КВт/год.), потужністю двигунів (у к. с.), з розрахунку на одного робітника, обсягом переробленої ним сировини (у кг.) тощо. Т. б. к. характеризує рівень розвитку продуктивних сил, співвідношення між матеріально-речовими і особистісними факторами […]...
28. Енергоозброєність праці Енергоозброєність праці – забезпеченість живої праці електроенергією, або рівень споживання у виробництві електроенергії чи електричної потужності за одиницю робочого часу. Є одним з найважливіших факторів підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва. Як показник Е. п. розкриває співвідношення між використовуваними у виробничому процесі електричними потужностями (електроенергією) і витратами праці робітників. Розрізняють потенційну і фактичну Е. п. […]...
29. Економіка праці Економіка праці – 1) система економічних відносин, що виникає і розвивається з приводу формування умов праці та самого процесу праці, виробництва, обміну, розподілу і споживання робочої сили; 2) наука, яка вивчає насамперед відносини економічної власності та трудові відносини, що виникають між різними економічними суб’єктами з приводу відтворення робочої сили, управління процесом праці, економічні закони, що […]...
30. Домонополістичний капіталізм Домонополістичний капіталізм – економічна система, заснована на машинній та ручній праці, пануванні товарного виробництва, відокремленні засобів виробництва і результатів праці від безпосередніх виробників, економічному примусі до праці, переважанні ринкових важелів управління економікою. Виник на початку XVI ст., його еволюція на нижчій стадії тривала до кінця ХІХ – початку XX ст. Вища стадія розвитку капіталізму – […]...
31. Методи визначення продуктивності праці Методи визначення продуктивності праці – розрахунок ефективності, результативності праці у натуральному, трудовому і вартісному показниках. Натуральні показники зручні для визначення продуктивності праці за однорідного виробництва, незмінного асортименту виробів упродовж тривалого часу. Трудові показники – вимірювання продуктивності праці обчисленням витрат праці на одиницю продукції (показник трудомісткості). Цей показник визначається за формулою Пп = Р/П (Пп, – […]...
32. Суспільна організація праці Суспільна організація праці – сукупність найважливіших методів упорядкування трудової діяльності людей у суспільстві та економічні відносини з приводу такої діяльності для досягнення загальної мети, внаслідок чого виникає цілісна система організації праці сукупного працівника. До таких методів належать форми і засоби залучення людей до праці (наявність економічного чи позаекономічного примусу до трудової діяльності), спосіб поєднання (техніко-економічного […]...
33. Баланс трудових ресурсів Баланс трудових ресурсів – система показників, що характеризують кількість і структуру трудових ресурсів, їх розподіл та використання. Розробляється на поточний і перспективний періоди загалом з виділенням окремих регіонів. У першій частині Б. т. р. відображається наявність трудових ресурсів, у другій – розподіл їх за видами зайнятості: у суспільному господарстві (з виділенням державного, колективного, приватного); на […]...
34. Система відносин економічної власності Система відносин економічної власності – сукупність різноманітних типів і форм власності, які формуються і розвиваються в усіх сферах суспільного відтворення, і поступове підпорядкування в процесі історичного розвитку відносинам власності на засоби виробництва інших об’єктів власності, внаслідок чого, а також завдяки раціональному використанню господарського механізму, ця система перетворюється на єдину цілісність з притаманними їй законами, суперечностями, […]...
35. Баланс виробництва, розподілу і використання національного доходу (баланс національного доходу – Б. н. д.) Баланс виробництва, розподілу і використання національного доходу (баланс національного доходу – Б. н. д.) – основна складова частина балансу національного господарства, що відображає кількісне співвідношення процесів формування, розподіл та перерозподіл національного доходу, утворення кінцевих доходів та їх використання на всіх стадіях відтворення. У підметі Б. н. д. представлені соціальні сектори й соціальні групи населення, галузі […]...
36. Суспільна праця Суспільна праця – діяльність людей у системі суспільного поділу праці, спрямована на виготовлення товарів і послуг для задоволення соціально-економічних потреб суспільства. Опосередковано до С. п. належить праця людей, не залучених до системи суспільного поділу праці (зокрема, праця на присадибній ділянці, в домашньому господарстві та ін.). Результатом С. п. є сукупний суспільний продукт, створений у сфері […]...
37. Поділ праці Поділ праці – відокремлення різних видів людської діяльності. Проявляється П. п. у сукупності різноманітних корисних речей – стільки ж різноманітних, як і види корисних робіт, П. п. – це такий процес, при якому різні види обробки продуктів відокремлюються один від одного, створюються все нові види виробництва і галузей. Відбувається спеціалізація, комбінування, концентрація і централізація виробництва […]...
38. Продуктивність праці Продуктивність праці – ефективність виробничої діяльності людей в процесі створення матеріальних благ і послуг. П. п. вимірюється кількістю продукції або послуг, вироблених працівником за одиницю робочого часу (рік, місяць, тиждень тощо), або кількістю робочого часу, затраченого на виробництво одиниці продукції чи надання послуги, У виробництві будь-якого товару бере участь жива та минула (або уречевлена) праця. […]...
39. Стимули до праці Стимули до праці – фактори, які виражають економічні відносини щодо залучення людей до трудової діяльності певних економічних результатів. Для з’ясування механізму стимулів до праці необхідно визначити, хто стимулює, спонукає, кого спонукають до праці (як правило, їх називають суб’єктами стимулювання), заради чого (об’єкт стимулювання), чим спонукають до праці (форми заохочення працівників і підприємств). С до п. […]...
40. Природа Природа – загальна та об’єктивно необхідна передумова життєдіяльності людини і суспільства. Взаємодіючи з людиною, П. стає предметом людської праці, внаслідок якої речовина П. втілюється в необхідних для життя продуктах праці. Як історична категорія поняття “П.” збагачується елементами якісно нового змісту в межах однієї суспільної формації та сутнісного змісту при переході від менш розвиненої формації до […]...