Головна ⇒ 📌Економічний словник ⇒ Організація суспільного виробництва
Організація суспільного виробництва
Організація суспільного виробництва – координація дій кожної зі сторін суспільного способу виробництва та процесу їх взаємодії і форма об’єднання людей у процесі такого виробництва. Оскільки виробництво матеріальних благ здійснюється не відокремлено, а спільно, воно має назву “суспільне виробництво”. Двома його сторонами є продуктивні сили і відносини економічної власності (див. Продуктивні сили; Власність економічна). Люди у процесі праці повинні постійно впливати на речовину природи і перетворювати її на необхідні для себе
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- Структура суспільного виробництва Структура суспільного виробництва – комплекс внутрішніх зв’язків і співвідношення між галузями і сферами виробництва, пов’язаними системою суспільного поділу праці. Термін “С. с. в.” вживають у вузькому й широкому значеннях. У вузькому значенні С. с. в. – внутрішні зв’язки й співвідношення між галузями сфери матеріального виробництва, у широкому – між галузями всіх сфер національної економіки. С. […]...
- Баланс виробництва, споживання і накопичення сукупного суспільного продукту (баланс суспільного продукту – Б. с. п.) Баланс виробництва, споживання і накопичення сукупного суспільного продукту (баланс суспільного продукту – Б. с. п.) – розділ балансу народного господарства, який комплексно характеризує рух сукупного суспільного продукту і окремих його частин на всіх стадіях розширеного відтворення у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Його балансова таблиця складається з двох основних розділів, представлених у присудку балансу. Підмет […]...
- Суспільна організація праці Суспільна організація праці – сукупність найважливіших методів упорядкування трудової діяльності людей у суспільстві та економічні відносини з приводу такої діяльності для досягнення загальної мети, внаслідок чого виникає цілісна система організації праці сукупного працівника. До таких методів належать форми і засоби залучення людей до праці (наявність економічного чи позаекономічного примусу до трудової діяльності), спосіб поєднання (техніко-економічного […]...
- Закон суспільного поділу праці Закон суспільного поділу праці – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між розвитком продуктивних сил і об’єктивно неминучим поглибленням процесу поділу праці в різних формах, зокрема спеціалізації виробництва й праці, та зростанням на цій основі продуктивності праці. Спеціалізація виробництва супроводжується підвищенням ступеня його однорідності, удосконаленням засобів і предметів праці, підвищення рівня механізації […]...
- Технологічний спосіб виробництва, технологічне відставання Технологічний спосіб виробництва – спосіб виробництва, який базується на техніко-економічному поєднанні речових і особистісних факторів виробництва, комплексі техніко-технологічних відносин між речовими елементами продуктивних сил і системі організаційних і техніко-економічних відносин. Основні елементи Т. с. в. – продуктивні сили і техніко-економічні відносини. Організаційно-економічні відносини є проміжними між факторами виробництва (речовими та особистісними) і техніко-економічними відносинами, а […]...
- Суспільний спосіб виробництва Суспільний спосіб виробництва – діалектична взаємодія (взаємозумовленість тощо) продуктивних сил і відносин економічної власності, внаслідок якої продуктивні сили поступово переростають межі окремих типів і форм власності, видозмінюють їх і зазнають водночас активного зворотного впливу. їх взаємодія характеризується особливостями взаємодії форми і змісту (див. Форма і зміст в економічному дослідженні). Сутність С. с. в. розкривається в […]...
- Організаційно-економічні відносини Організаційно-економічні відносини – відносини між людьми з приводу організації безпосереднього виробництва (у т. ч. обміну, розподілу і споживання) матеріальних благ і послуг. О.-е. в. – важливий елемент (підсистема) економічної системи, проміжна ланка між техніко – економічними та виробничими відносинами (відносинами економічної власності), організаційна форма розвитку продуктивних сил (О.-е. в. можуть або сприяти їх розвитку, або […]...
- Відтворення суспільного капіталу Відтворення суспільного капіталу – безперервне відновлення процесу капіталістичного виробництва у взаємозв’язку і взаємодії відтворення індивідуальних, колективних, державних та інтернаціональних форм капіталу. Суб’єктом власності та управління за умов приватної форми капіталу є окремий капіталіст. За умов колективної форми капіталу таким суб’єктом є декілька підприємців, вищих менеджерів, фінансові інститути. Типова форма колективного капіталу – акціонерні компанії. З […]...
- Відтворення технологічного способу виробництва Відтворення технологічного способу виробництва – постійно повторюваний процес функціонування й розвитку продуктивних сил і техніко – економічних відносин у їх органічній єдності та взаємодії відповідно до законів технологічного способу виробництва. Кожна зі сторін технологічного способу виробництва є складною системою з багатьма елементами і зв’язками між ними (див. Техніко – економічні відносини). У процесі відтворення продуктивних […]...
- Усуспільнення виробництва Усуспільнення виробництва – об’єктивний процес розвитку суспільного характеру виробництва, що виявляється в поглибленні суспільного поділу праці, посиленні взаємозв’язку і взаємозалежності економічно відокремлених господарських одиниць, галузей і сфер народного господарства. У. в. в усіх трьох докапіталістичних формаціях здійснювалося за технологічного способу виробництва, заснованого на ручній праці. Наприкінці XVIII – на початку XIX ст. зароджується новий технологічний […]...
- Структура виробництва Структура виробництва – якісне розчленування і кількісна пропорційність суспільного процесу виробництва. Як цілісна система, що перебуває у процесі постійного розвитку, С. в. сформувалася у період машинної стадії капіталізму. В її основі лежить суспільний поділ праці. Розрізняють галузеву, загальноекономічну, територіальну і соціально-економічну структури виробництва. Галузева С. в. – це групування підприємств на галузі, підгалузі і види […]...
- Економіка нематеріального виробництва Економіка нематеріального виробництва – сукупність економічних відносин, які формуються між суб’єктами господарської діяльності та всередині них, а також населенням в процесі безпосереднього виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ і передусім послуг у взаємодії з розвитком продуктивних сил у цій сфері. Визначальною характеристикою економічного стану сфери нематеріального виробництва є її ресурсна, вартісна, власнісна, інституційна, техніко-економічна […]...
- Техніко-економічні відносини Техніко-економічні відносини – матеріально-речова (або техніко-економічна) форма розвитку продуктивних сил, що формується у процесі суспільного поділу праці, спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрації, обміну діяльністю між людьми та техніко-економічного поєднання особистісних і речових факторів виробництва. Поняття “матеріально-речова форма” вживають для обгрунтування іншої (крім соціально-економічної або суспільної) форми розвитку продуктивних сил, певного протиставлення суспільній формі, що […]...
- Організація трудова Організація трудова – різновид виробничої організації, яка створюється для спільного виконання трудових функцій і виступає системою трудових відносин. Загальними ознаками О. т. є: спільна мета діяльності, сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, інформаційних та ін.) і певний спосіб їх використання, одиничний поділ праці, система стимулів до праці та морально-етичних цінностей. О. т. класифікують: за типами та формами […]...
- Технологія виробництва Технологія виробництва – наука, яка вивчає технологічні процеси (механічні і механіко-технологічні) і способи переробки предметів праці у засоби виробництва та предмети споживання і відображає активне відношення людини до природи у процесі праці, а також техніко-економічні відносини між людьми. У механічних процесах відбувається зміна фізичних параметрів предметів праці (фізичних властивостей, форми та ін.), у хіміко-технологічних – […]...
- Закон інтернаціоналізації виробництва Закон інтернаціоналізації виробництва – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між процесом переростання економічним способом виробництва меж національних країн, з одного боку, і поступовим формуванням і розвитком процесу поєднання особистих і речових факторів виробництва, взаємодії людини з природою й створення необхідних матеріальних і духовних благ, відтворення самої людини на інтернаціональному рівні – […]...
- Абстракція Абстракція (лат. abstractio – віддалення, відволікання) – метод пізнання, що передбачає відмову від поверхневих, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих і загальних зв’язків. Результатом А. (поряд з використанням інших елементів діалектики) є обгрунтування окремих економічних категорій. Для пізнання економічних явищ і процесів використовуються А. багатьох рівнів. Чим ширші, місткіші А. виробляє […]...
- Держава (політико – економічний аспект) Держава (політико – економічний аспект) – загальнонаціональний економічний суб’єкт, що зосереджує у своїх руках економічну владу і значну частку власності на продуктивні сили та значну частину створеного ВВП, з приводу привласнення яких (влади і власності) виникає певна система відносин економічної власності та управління нею (що є прерогативою економічної влади та управління нею) у всіх сферах […]...
- Підсистема економічна Підсистема економічна – найважливіша після системи структурна частина або комплекс, що об’єднує різні елементи, має підсистемні закони розвитку та суперечності й у взаємодії з іншими підсистемами забезпечує розвиток і функціонування цілісної економічної системи, реалізацію основної мети. У межах сучасної економічної системи виділяють такі підсистеми: продуктивні сили, техніко-економічні відносини, технологічний спосіб виробництва, організаційно-економічні відносини, відносини економічної […]...
- Структура економічних категорій Структура економічних категорій – комплекс закономірних зв’язків і відносин між складовими та елементами категорії, їхня загальна внутрішня організація, що відображає розвиток економічних явищ і процесів в еволюції певних економічних і соціально-економічних систем, а отже, їхніх різних стадій та етапів. Неоднакова кількість таких зв’язків і відносин пояснюється передусім сутністю економічної категорії, структурою економічних явищ і процесів, […]...
- Власність на засоби виробництва Власність на засоби виробництва – привласнення різними суб’єктами власності (індивідом, юридичною особою, державою та ін.) засобів виробництва в усіх сферах суспільного відтворення та виробничі відносини, які при цьому виникають. У безпосередньому виробництві В. на з. в. за капіталізму здійснюється в процесі праці й виражається в таких категоріях, як вартість, постійний капітал, основний капітал, технологічне підкорення […]...
- Типи економічних зв’язків Типи економічних зв’язків – основні типи зв’язків у межах національної економічної системи, які виділяють залежно від структури цієї системи. До них належать: 1) техніко-природничі зв’язки і відносини, які відображають ставлення людини до природи в процесі праці, перетворення речовини природи відповідно до потреб та інтересів людини; 2) техніко-економічні зв’язки, що характеризують взаємодію речових факторів виробництва між […]...
- Система державного регулювання економіки Система державного регулювання економіки – сукупність об’єктів державного регулювання та відносин між різними економічними суб’єктами з приводу такого регулювання в усіх сферах суспільного відтворення у процесі виконання основних функцій такого регулювання. Основні об’єкти С. д. р. е. – продуктивні сили, економічні відносини і значна частина господарського механізму. У межах кожного з цих об’єктів (підсистем) виділяють […]...
- Інтенсифікація виробництва Інтенсифікація виробництва (від фр. intensification – напруженість, посилення і лат. facic – роблю) – процес суспільного виробництва, що базується на застосуванні більш ефективних засобів, предметів праці, більш кваліфікованої робочої сили, передових форм і методів організації праці, зростаючої інформованості тощо у відповідності з найновішими досягненнями науково-технічного прогресу. І. в. суттєво відрізняється від екстенсивного розвитку суспільного виробництва, […]...
- Спосіб виробництва Спосіб виробництва – спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва, єдність і взаємодія суперечливих сторін у межах технологічного, суспільного та економічного С. в. Розрізняють техніко-економічне, соціально-економічне та економічне поєднання. Техніко-економічне поєднання зводиться до безпосереднього використання працівником певних засобів і предметів праці незалежно від того, кому вони належать. У цьому випадку поняття “С. в.” трактується як […]...
- Система відносин економічної власності Система відносин економічної власності – сукупність різноманітних типів і форм власності, які формуються і розвиваються в усіх сферах суспільного відтворення, і поступове підпорядкування в процесі історичного розвитку відносинам власності на засоби виробництва інших об’єктів власності, внаслідок чого, а також завдяки раціональному використанню господарського механізму, ця система перетворюється на єдину цілісність з притаманними їй законами, суперечностями, […]...
- Інтернаціоналізація виробництва Інтернаціоналізація виробництва – розвиток міжнародних економічних зв’язків і відносин між суб’єктами підприємницької діяльності в процесі переростання продуктивними силами меж національної економіки і формування інтернаціонального процесу безпосереднього виробництва. В широкому значенні І. в. означає інтернаціоналізацію процесу праці, а отже, продуктивних сил, з одного боку, і відносин економічної власності, з іншого, а також інших підсистем економічних відносин. […]...
- Моделі організації виробництва Моделі організації виробництва – оптимальні варіанти діяльності господарювання суб’єктів (підприємств, фірм, компаній) відповідно до технологічних способів виробництва, обсягу та асортименту продукції, маркетингової орієнтації, форми власності, регіонального розташування, транспортування продукції тощо. В сучасній соціальній ринковій економіці підприємства і фірми здійснюють індивідуальне господарювання (індивідуальне відтворення) без реального усуспільнення засобів виробництва, але вони неспроможні досягти належного економічного ефекту […]...
- Основна суперечність товарного виробництва Основна суперечність товарного виробництва – розвиток двоїстої природи праці індивідуальної і колективної, фізичної та розумової, конкретної та абстрактної, сконцентрованих у формі антагонізму між приватною і суспільною працею. Так, конкретна праця є безпосередньо приватною працею (працею, витраченою приватним власником на приватному підприємстві, особистою справою товаровиробника). За суспільного поділу праці товаровиробники виготовляють продукти для інших осіб, що […]...
- Якого значення у Дж. С. Мілля набуває роль капіталу для суспільного відтворення? Історія економічних вчень ЕВОЛЮЦІЯ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст. ЗАВЕРШЕННЯ КЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ Якого значення у Дж. С. Мілля набуває роль капіталу для суспільного відтворення? Окрім праці та природних ресурсів, третім фактором виробництва Мілль вважає капітал, який називає раніше нагромадженим матеріалізованим продуктом праці. Капітал, за Міллем, авансується на придбання засобів виробництва та робочої […]...
- Рівновага суспільного відтворення Рівновага суспільного відтворення – стан процесу суспільного відтворення, за якого між різними складовими суспільного продукту за їх натурально-речовою формою, вартістю і галузевою структурою, а також функціональним призначенням існують кількісно-якісні пропорції. За натурально-речовою формою суспільний продукт поділяють на виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання; за вартістю – на с+у+т. За функціональним призначенням одні товари є […]...
- Власність економічна Власність економічна – система виробничих відносин між людьми /класами, соціальними верствами, групами, окремими індивідами) щодо привласнення різноманітних об’єктів власності/засобів виробництва, предметів споживання, послуг, робочої сили, патентів і т. ін./ у всіх сферах суспільного відтворення /безпосередньому виробництві, розподілі, обміні та споживанні/. Вона включає в себе дві основні сторони: кількісну і якісну. Кількісна означає сукупність матеріальних благу […]...
- Економіка праці Економіка праці – 1) система економічних відносин, що виникає і розвивається з приводу формування умов праці та самого процесу праці, виробництва, обміну, розподілу і споживання робочої сили; 2) наука, яка вивчає насамперед відносини економічної власності та трудові відносини, що виникають між різними економічними суб’єктами з приводу відтворення робочої сили, управління процесом праці, економічні закони, що […]...
- Аналіз Аналіз – загальнонауковий елемент діалектичного методу дослідження економічних явищ і процесів, економічних систем, сутність якого – в розчленуванні об’єкта, предмета або економічних відносин між ними та людьми на складові частини, елементи (ознаки, властивості, риси, стадії, ступені тощо) та їх відокремленому вивченні, а відтак з’ясуванні зв’язків між ними (структури). Основними формами А. є: 1) дослідження відносно […]...
- Структура витрат виробництва Структура витрат виробництва – кількісно-якісне співвідношення основних елементів витрат виробництва у процесі розвитку економічної системи. С. в. в. залежить від рівня розвитку технологічного способу виробництва, організаційно-економічних відносин і відносин економічної власності, а також господарського механізму. Найголовнішим у С. в. в. є кількісно-якісне співвідношення між вартістю спожитих засобів виробництва (або уречевленою працею) і вартістю необхідного продукту, […]...
- Поділ праці Поділ праці – відокремлення різних видів людської діяльності. Проявляється П. п. у сукупності різноманітних корисних речей – стільки ж різноманітних, як і види корисних робіт, П. п. – це такий процес, при якому різні види обробки продуктів відокремлюються один від одного, створюються все нові види виробництва і галузей. Відбувається спеціалізація, комбінування, концентрація і централізація виробництва […]...
- Закон усуспільнення виробництва і праці Закон усуспільнення виробництва і праці – внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки між ускладненням продуктивних сил, передусім засобів праці, та прогресом суспільного характеру виробництва, які втілюються у розвитку техніко-економічних відносин, насамперед у поглибленні суспільного поділу праці. Вихідним пунктом в ускладненні продуктивних сил є поява нових засобів праці. Так, переважання ручних засобів праці передбачає їх використання […]...
- Засоби виробництва Засоби виробництва – сукупність предметів праці та засобів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ і послуг (див. Виробництво). Розрізняють активні та пасивні З. в. В економічній теорії однозначної оцінки З. в. не існує. Марксистська політекономія вивчає З. в. щодо суспільно-економічної форми їх присвоєння у поєднанні з їх ефективним використанням, а також відповідного […]...
- Вартість товару Вартість товару – уречевлена в товарі суспільно необхідна праця товаровиробників з урахуванням його якості та відносини економічної власності між людьми, що виникають у процесі виготовлення і обміну продукту внаслідок суспільного поділу праці й здійснюються між ними на основі витрат такої праці. В. т. поєднує в собі характеристику всіх елементів економічної системи і передусім продуктивних сил […]...
- Економіка торгівлі Економіка торгівлі – сукупність економічних відносин, які об’єктивно формуються і розвиваються в процесі підготовки до реалізації товарів та послуг і визначають ефективність праці, використання різних ресурсів і засобів обслуговування, а також економічних законів, які управляють цими процесами. Ці відносини поділяються на техніко – економічні, організаційно-економічні та відносини економічної власності. Техніко-економічні відносини в торгівлі, як і […]...