Причина і наслідок в економічному дослідженні – категорії діалектики, які відображають одну з форм загального, сутнісного зв’язку і взаємодії між економічними явищами та процесами, що існують в окремих або декількох економічних системах. Причина – взаємодія (а отже, взаємозумовленість, взаємопроникнення, взаємодоповнення і взаємозаперечення) окремих економічних явищ і процесів (відповідних сторін, властивостей, ознак, елементів тощо), що зумовлює появу нових явищ і процесів або певні кількісно-якісні зміни між взаємодійними сторонами.
Так, за однобічного тлумачення взаємозв’язку між причиною і наслідком вартість товару (причина) визначає його ціну (наслідок), перша з них є активною, друга – пасивною. Але такий зв’язок між цими явищами характерний здебільшого для простого товарного виробництва (за відсутності внутрі – та міжгалузевої конкуренції, національного ринку та ін.). За наявності таких форм конкуренції у межах окремої галузі спочатку формується єдина ринкова вартість (результат внутрігалузевої конкуренції), яка під впливом міжгалузевої конкуренції перетворюється на ціну виробництва, що є основою ціни на нижчій стадії
розвитку капіталізму. Ціна, своєю чергою, через механізм взаємодії з попитом, ринковою конкуренцією впливає на вартість, передусім завдяки конкуренції між товаровиробниками (зокрема, впровадження нової техніки, поліпшення організації виробництва), що зумовлює зростання продуктивності праці, скорочення суспільно необхідних витрат часу на одиницю вартості товару. Таким чином наслідок перетворюється на причину, відбувається своєрідний взаємоперехід суперечностей, однак не в момент дії причини на наслідок, а через певний час. З урахуванням взаємодії цих категорій причина є певним явищем або процесом, що зумовлює наслідок, з одного боку, і взаємодією таких явищ між собою – з іншого, а наслідок – результатом цієї взаємодії, з одного боку, і активною зворотною стороною, що впливає на причину, – з іншого. Вирішальною, більш активною стороною у взаємодії причини і наслідку є причина. Це виявляється в тому, що причина породжує наслідок, передує йому в часі, генетично зумовлює його, видозмінює форму та структуру залежно від типу і змісту об’єктів та ін. Такий вплив причини на наслідок залежить від сукупності певних умов. При цьому відбувається перенесення певної частини речовини (наявної в ній енергії, інформації тощо) від причини до наслідку, в процесі якого вони набувають якісно нових форм, що відтак втілюються у наслідках. Перенесення енергії між продуктивними силами і відносинами економічної власності та інформації відбувається тому, що людина є водночас і основною продуктивною силою, і суб’єктом відносин економічної власності, що внаслідок дії закону єдності праці і власності, органічного взаємозв’язку між людиною-працівником і людиною-власником тощо вищий рівень розвитку продуктивних сил за сприятливих умов втілюється у розвиненіших і досконаліших формах власності, а вони, своєю чергою, активніше впливають на розвиток продуктивних сил і є своєрідною продуктивною силою. Якщо причина за наявних чітко визначених умов (внутрішніх і зовнішніх) породжує певне явище (наслідок), їх взаємозв’язок набуває закономірного характеру. Так, суперечність між суспільним характером виробництва і приватнокапіталістичним привласненням є головною причиною економічних криз. І хоча така суперечність виникає з часу зародження капіталістичного способу виробництва (з початку XVI ст.), лише за певної сукупності умов (матеріальна умова таких криз у формі великої машинної індустрії, сформованого внутрішнього ринку тощо), вона спричинила першу економічну кризу 1825. Причина при цьому породжує певне явище, а умови, з одного боку, формують необхідний матеріал для появи цього явища, а з іншого – певним чином самі є причиною. Зокрема, велика машинна індустрія є причиною періодичного масового оновлення основного капіталу, що здійснюється періодично під час економічних криз. Залежно від умов певне економічне явище може бути наслідком різних причин, а одна причина – призводити до неоднакових наслідків. Чим складнішою є економічна система, чим конкретнішим (порівняно з абстрактним) є певне економічне явище чи процес, тим більше у них причин і наслідків. Так, з’ясування причин економічної кризи в Україні в 90-х XX ст. потребує виокремлення декількох груп причин. Таке системне розуміння проблеми передбачає пошук низки адекватних важелів, засобів та інструментів її розв’язання. Сприяючи трансформації причин у наслідок, самі умови, однак, не породжують наслідків (цим вони передусім різняться від причин), оскільки їхній вплив спрямований лише на причину, а на наслідки – опосередковано. Це передбачає водночас необхідність розмежування причин і умов. Найважливіші види причин – внутрішні та зовнішні. Внутрішні безпосередньо стосуються сутнісних і сталих зв’язків у межах економічної системи (окремих її підсистем та елементів), зовнішні є щодо них випадковими, похідними. Залежно від потужності, інтенсивності дії внутрішніх причин послаблюється або посилюється роль зовнішніх. Своєю чергою, серед внутрішніх необхідно визначити головну. Наприклад, щодо головної причини економічної кризи (основної суперечності) похідними є непропорційний розвиток сфер і галузей економіки, низький платоспроможний попит населення та ін. У комплексному аналізі причин економічного явища чи процесу необхідно враховувати також дію похідних і зовнішніх причин. За не причинної зумовленості між окремими економічними явищами (відсутності генетичних зв’язків, але їх взаємозумовленості) між ними виникає функціональний тип зв’язків, в якому переважають кількісні, що існують одночасно. Інші види причинно-наслідкових зв’язків у межах економічної системи – об’єктивні та суб’єктивні, головні й другорядні, комплексні та не комплексні, одно – та малофакторні – з одного боку, і багатофакторні – з іншого.
Loading...