Соціальні відносини
Філософія посбіник
Тема 11. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ
§ 3. Найпоширеніші моделі структури суспільства
Соціальні відносини
Соціальні відносини є важливою формою вияву відносно стійких соціальних зв’язків між індивідами та соціальними групами і аналізуються передусім у контексті їхнього протиставлення відносинам природним.
Соціальні зв’язки об’єднують індивідів у цілісну соціальну систему, а відносини постають як система взаємозалежностей індивідів у процесі їхньої поведінки в суспільстві, спрямованої на задоволення
Важливою складовою соціальних відносин є владні відносини, які передбачають систему субординаційних зв’язків у суспільстві, що закріплюються на рівні влади та авторитету і потребують відповідного регулювання у сфері соціальної безпеки індивіда. У цьому контексті доречно згадати такий суттєвий вимір соціальних відносин, як свобода та відповідальність
Відповідно, соціальні відносини є відносинами, що розкривають соціальні зв’язки між суспільними стратами та групами, а також між індивідами, які є представниками цих груп. Тому вони здебільшого постають у формі відносин панування та підлеглості, відносин соціальної нерівності. Основними чинниками такої нерівності стають, зазвичай, тендерні та вікові особливості, інтелектуальні здібності, професійні ролі, соціальний статус, відносини власності тощо. Класифікація соціальних відносин передбачає наявність у сучасному суспільстві таких їхніх видів, як горизонтальні (у межах однієї суспільної групи) та вертикальні соціальні відносини (субординаційні зв’язки між різними суспільними групами).
Існують різні критерії розрізнення соціальних відносин, так, наприклад, за ступенем соціальної регламентації розрізняють формальні (офіційні) та неформальні суспільні відносини. Залежно від способу спілкування розрізняють опосередковані та безпосередні соціальні відносини тощо. Важливими складовими суспільних відносин є індивідуальні мотиви та потреби, які суттєво ускладнюють соціальні зв’язки і можуть призвести до виникнення соціального конфлікту. Останній, своєю чергою, сприяє мобілізації міжгрупових суперечностей у соціальних відносинах, що можуть розвиватися і на рівні суспільних груп, і на рівні інститутів.
Сучасні соціально-філософські дослідження у сфері конфліктології засвідчують як деструктивні, так і інтегративні функції соціальних конфліктів. Щобільше, вважається, що конфлікт є однією з найважливіших форм соціальних відносин, оскільки його динаміка сприяє ціннісно-нормативному розвитку соціальної системи у напрямі закріплення або руйнування тієї чи іншої форми суспільних зв’язків. За допомогою актуалізації різних мотивів, інтересів та потреб відбувається пошук шляхів оптимізації, врівноваження та стабілізації індивідуальних та групових інтересів. Тому, з одного боку, за логікою К. Маркса, конфлікт можна вважати тимчасовим станом суспільства, який долається, а з іншого боку, за Л. Козером та Р. Дарендорфом, так само можна розглядати і як нормальний стан соціальної системи, що зумовлена суперечливою природою суспільного життя та потребою його оновлення.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...