Стилістика номінативних речень
Стилістика української мови
Стилістика номінативних речень
Семантично, структурно й стилістично номінативні (називні) речення суттєво відрізняються від дієслівних односкладних конструкцій: у номінативних односкладних реченнях йдеться про буття предмета, особи чи явища. Головний член речення у них виражається іменником, іменниковим займенником або субстантивованим словом у називному відмінку: Високі сосни. Серпень. Спека. Усе так звично. Синь ріки. Летять над Ворсклою лелеки. А ген над гаєм – літаки (І. Муратов); Яка висока і густа
Називний відмінок, будучи єдино можливою морфолого-синтаксичною формою номінативних речень, виконує нарівні речення дві функції: номінативну (називальну) і комунікативну (інформативно-повідомлювальну), іноді й додаткову спонукальну функцію чи спонукально-окличну. Обидві функції реалізуються з допомогою особливої інтонації – комшативно-буттєвої, номінативно-вказівної, номінативно-спонукальної, окличної тощо.
Логіко – семантична й комунікативно-стилістична сутність номінативних речень полягає в ствердженні того, що певна особа, предмет, явище, поняття існує і
У номінативних реченнях можуть уживатися й означення, а також і додаток, який синтаксично залежить від головного члена в називному відмінку: Поле, огороджене колючим дротом. Небо сіре. Хмари низькі. Вибух (О. Довженко). Небо сіре; Хмари низькі – двоскладні речення; Сіре небо; Низькі хмари – односкладні номінативні речення. Обидва різновиди речень синонімічні за семантикою і стилістичною функцією. У номінативних реченнях не буває обставини, бо її наявність передбачає семантичну присутність дієслова в ролі головного члена. О. Шахматов зазначає: “…визнаючи Мороз реченням односкладним, ми речення Тепер мороз повинні визнати двоскладним і допустити в ньому пропуск присудка”.
Нерідко певне слово в номінативному реченні набуває форми, яка є типовою для обставини. Проте його функція щодо головного члена атрибутивна – функція неузгодженого означення, яке можна замінити узгодженим: Сухумі. Сонячне місто на Кавказі. Місто золотих пляжів, субтропічної рослинності. На Кавказі – неузгоджене означення, бо допускає синонімічну заміну на кавказьке, тому речення є номінативним. Коли ж така заміна виявляється неможливою, – речення вважається двоскладним, з обставиною у своєму складі: Крейсер (де?) у затоці (О. Гончар); Огірки в степу (О. Гончар); На вулиці три жінки (О. Довженко) – речення двоскладні, еліптичні.
Майже загальноприйнятою є функціонально-стилістична, частково й семантико – стилістична, класифікація номінативних речень на такі різновиди:
– буттєві номінативні речення, власне номінативні: Я – сам. Вікно. Сніги… Зимовий вечір. Тиша. Ви (П. Тичина);
– вказівні номінативні речення: Ось вулиця, будинок і квартира (М. Рильський); І от Чернігів (П. Тичина); Ось і Дунай! Столиця над поважною рікою (П. Ляшенко);
– спонукальні номінативні речення: Закінчується дія викликами: 3аньковецька! – Садовський! – Заньковецька! (І. Підсуха);
– оцінні номінативні речення: Справді славна дівчина; Дуже порядна людина, – кивнула головною Югина (М. Стельмах);
– оцінно-окличні речення: Яка висока і густа трава! (Ю. Смолич); Такий нещасливий випадок!; Що за консерватизм!… (І. Вільде); Справні вуха маєш. Молодець! (П. Ляшенко);
– номінативні називні речення: Верховна Рада України; Роман П. Загребельного “Диво”; Київ;
– уявно-номінативні речення (“називний уявлення” – за О. Пєшковським): Сковорода! Людина і символ! Син України і син планети… (П. Тичина).
Номінативні речення становлять активну й дедалі кількісно поширювану конструкцію сучасної мови. Особливо це стосується буттєвих, вказівних і номінативно-називних односкладних структур. Виразна структурно-семантична специфіка номінативних речень зумовлює таку ж специфіку їх стилістики.
Сфера стилістичного вживання номінативних речень різногалузева, а самі вони – поліфункціональні. Кожен з різновидів номінативних речень неоднаково виявляє свої функції, які, проте, в усіх випадках детермінуються не стільки внутрішньо-синтаксичною сутністю цих конструкцій, скільки позареченнєвими чинниками – контекстом, конкретністю мовленнєвої ситуації. Наприклад, буттєві номінативні речення можуть передавати динаміку вражень, думок, що прискорено з’являються і прискорено зникають, як і реалії з поля зору мовця (наприклад, у швидкісному поїзді пасажир не має часу зосередитись і все повно сприйняти, докладно проаналізувати й оцінити спостережуване). За таких ситуацій можна назвати тільки дещо з побаченого, зафіксувати лише контури навколишніх об’єктів: Рубіжне… Знову путь… Володіне… Кабанне… Нарешті, Сватове, і крикнув поїзд: “Стій!” (В. Сосюра); Роти. Коні. Повіддя. Шаблі. Кращі снайпери, кроком вперед! (П. Усенко).
За наявності єднального сполучника між номінативними реченнями в складносурядній конструкції втрачається деяка енергійність їх функції, уповільнюється темп вимови, помітнішим стає відтінок переліку відповідних об’єктів: День, і дим, і даль, і рима. Бадьорий крик, бадьорий спів. Шумлять міста… А десь над ними, у небі арками легкими цвіте мереживо мостів (В. Сосюра). Загалом такі ж стилістичні функції зберігаються за номінативними реченнями однотипного змісту й у випадку поєднання їх (чи деяких із них) розділовими сполучниками: Ставок… Або Дніпро… Або Ворскла, Псьол, Десна. Сідайте так під лозою, в руках у вас вудочка, на однім кінці на тій вудочці черв’як, на другім – ви, рибалка (Остап Вишня). За такої структурної своєрідності номінативних речень відтворюються всі елементи певної широкої картини зображуваного, зберігається швидкий перебіг і перелік певних об’єктів, явищ, подій у часі й просторі, а також невимушений колорит усномовної розповіді.
Завдяки своїй семантичній місткості й структурній стислості номінативні речення слугують засобом створення наочно-образних картин життя, особливо в художньому тексті різних жанрів. Вони відразу й легко вводять мовця (читача) в певну конкретну обстановку мовлення. У драматичних творах синтаксичні номінативи функціонують як ремарки, у художніх текстах вони простежуються на початку їх частин, глав, абзаців, газетних кореспонденцій (пор.: Вінниця. Стадіон “Локомотив” …10 тисяч глядачів), наявні в описах явищ, процесів, станів природи, пейзажів, житла, предметів побуту, при складанні протоколів, у заголовках усіх інших документів. Подекуди простежується ціла низка номінативів, що дає змогу об’єднати розрізнені об’єкти в одне ціле, а крім цього, створити живий, емоційний тонус оповіді. В той же час прийом розгорнутого вживання номінативних речень, надмірне нанизування їх одне на одне не завжди стилістично доречне, може навіть скидатись на словесний шарж: Різноліття… Різнодення… Сон. Гроза. Незагнуздане натхнення. Сміх. Сльоза. Різнодум’я… Різноцвіття… Радість. Гріх. Недостояне поліття. Сльози. Сміх (М. Нагнибіда).
Більшість структурних різновидів номінативних речень з неоднаковою активністю використовується в таких стилях мови, як публіцистичний, розмовно-побутовий і художній; також слугують назвами документів; найменш характерні номінативні речення для мовлення наукового, передусім суворо академічного.
Related posts:
- Стилістика односкладних речень Стилістика української мови Стилістика односкладних речень Односкладні речення порівняно з двоскладними в більшості випадків структурно значно менші за обсягом, проте вживаються в усіх стилях мови. Їм властива стилістична своєрідність, яка не може бути зовсім адекватно виражена синтаксичною будовою двоскладного речення. Односкладні речення – речення з одним головним членом, які для вияву повноти і своєрідності своєї […]...
- Стилістика інфінітивних речень Стилістика української мови Стилістика інфінітивних речень В усіх стилях і в обох формах мови – усній і писемній – за багатьох мовленнєвих ситуацій використовуються речення інфінітивні, по-своєрідному близькі до речень безособових. Інфінітивними називають односкладні речення, які мають синтаксично незалежний інфінітив у ролі головного члена: Тільки зирнути, радо заплакать, Раз пригорнути, раз побалакать (П. Грабовський); Мовчать! […]...
- Стилістика власне неповних речень, еліптичних і приєднувальних неповних речень Стилістика української мови Стилістика власне неповних речень, еліптичних і приєднувальних неповних речень Будь-яке речення в мові граматично повне або неповне. Комунікативно-стилістична сутність усіх різновидів неповних речень (серед них речень еліптичних і приєднувальних) полягає в тому, що за умови стилістичного користування ними мовець щоразу може висловитись і найприродніше, і, що вкрай важливо, найекономніше, лаконічно: Я і […]...
- Стилістика речень із звертанням і стилістика звертань – речень Стилістика української мови Стилістика речень із звертанням і стилістика звертань – речень Важливою семантико – структурною та інтонаційною особливістю багатьох речень є наявність у них звертання (звертань). Звертання – інтонаційно виділене в реченні слово або сполучення слів (не член речення), що ним називається істота або персоніфікований предмет, якому адресується мовлення в усній або писемній формах. […]...
- Односкладні речення з головним членом, співвідносним із присудком або підметом – Односкладні речення СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Односкладні речення Односкладні речення з головним членом, співвідносним із присудком або підметом Односкладними називаються речення, граматична основа яких складається з одного головного члена, співвідносного із присудком або підметом. За змістом односкладні речення відрізняються від двоскладних тим, що вони зрозумілі й без другого головного члена. Його відсутність підсилює змістове значення наявного головного члена […]...
- Стилістика безособових речень Стилістика української мови Стилістика безособових речень У всіх стилях мови з неоднаковою активністю використовуються безособові односкладні речення. Безособовими називаються такі речення, головний член яких означає стихійну дію чи стан природи або ж таку дію чи стан особи, які трапляються з нею незалежно від її волі: І світає, і смеркає, День Божий минає… (Т. Шевченко); Давненько […]...
- Стилістика означено-особових речень Стилістика української мови Стилістика означено-особових речень Своєрідну синтаксичну і стилістичну сутність мають означено-особові речення – такі комунікативні структури, в яких виконувач дії мислиться означено, а головний член речення виражається дієсловом у формі 1-ї або 2-ї особи – однини чи множини теперішнього, майбутнього часу або наказового способу (пишу, пишеш, пишемо, пишете; писатиму, писатимеш, писатимемо, писатимете; буду […]...
- Стилістика неозначено-особових речень Стилістика української мови Стилістика неозначено-особових речень Серед односкладних речень виокремлюють неозначено-особові – речення, у яких виконувач дії мислиться неозначено, а головний член речення виражений формою 3-ї особи множини теперішнього, майбутнього часу або ж формою множини минулого часу чи множинною формою умовного способу: читають; будуть читати; читатимуть; читали, прочитали; читали б, прочитали б; Будуть стояти до […]...
- Зв’язок підрядних речень із головним УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Види складних речень Зв’язок підрядних речень із головним. Види підрядних речень Підрядне речення поєднується з головним такими способами: 1. Сполучниками підрядності: Що, щоб, як, якби, бо, немов, наче, через те що та ін. Як добре знати, Що тебе веде твій власний шлях… (Л. Первомайський). Якщо ти за […]...
- Стилістика членів речення, питальних і спонукальних речень Стилістика української мови Стилістика членів речення Важливу стилістичну функцію виконує член речення – мінімальна і найпоширеніша синтаксична одиниця, яка виражає в реченні певне поняття, називає особу (особи), предмет, дію, стан людини або явища, ознаку, ознаку ознаки (прислівники) або кількість. Своєрідної комунікативної функції, самостійності й особливої вагомості член речення набуває тоді, коли трансформується, перетворюється на окреме […]...
- Стилістика речень з відокремленими членами Стилістика української мови Стилістика речень з відокремленими членами Одним із часто реалізовуваних способів вираження думки є речення з відокремленим членом (членами) речення, серед них і з уточнюючим відокремленим членом. Відокремлення в реченні – це своєрідне смислове та інтонаційне виділення в ньому одиничного або поширеного (дво – чи кількаслівного) члена речення. Комунікативно раціональне використання речень з […]...
- Стилістика речень з однорідними членами Стилістика української мови Стилістика речень з однорідними членами Члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію (певного головного або другорядного члена речення), перебувають у тих самих синтаксичних відношеннях з якимсь іншим членом речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком, називають однорідними членами речення. Вони (нерідко в поєднанні з узагальнюючим словом чи сполученням слів) розгортають речення синтаксично, […]...
- Стилістика узагальнено-особових речень Стилістика української мови Стилістика узагальнено-особових речень Односкладні узагальнено-особові речення найчастіше вживають у розмовно-побутовому, художньому і, менш часто, в публіцистичному стилях мови. Майже зовсім не характерні вони для офіційно-ділового стилю мови в його писемному вияві (формі). Узагальнено-особові речення – це такі односкладні конструкції, в яких дія (стан) сприймається узагальнено, як така, що за певних умов може […]...
- Стилістика розповідних, питальних і спонукальних речень Стилістика української мови Стилістика розповідних, питальних і спонукальних речень Основною, майже всеохоплюючою комунікативною мовною одиницею, синтаксичною домінантою спілкування є речення. До категоріальних, визначальних ознак речення належать: предикативність, модальність, відносна закінченість змісту речення, його логічна сутність, структурно-синтаксична організованість, інтонаційна оформленість і комунікативність, стилістична своєрідність. Комунікативною одиницею є і слова – речення, або синтаксично не членовані речення. […]...
- Стилістика речень із вставними і вставленими одиницями Стилістика української мови Стилістика речень із вставними і вставленими одиницями Усі мовні одиниці набувають у мовленні тільки їм властивих функцій, які мовець усвідомлює чи тільки уявляє. До таких мовних і мовленнєвих одиниць належать, зокрема, вставні і вставлені слова, сполучення слів і речення, які містять додаткові, часто побіжні повідомлення, зауваження до того, що виражається членами (членом) […]...
- Синтаксичний розбір складнопідрядного речення з кількома підрядними – Основні види складнопідрядних речень СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Основні види складнопідрядних речень Синтаксичний розбір складнопідрядного речення з кількома підрядними Послідовність розбору 1. Зазначити, що речення складне, сполучникове, складнопідрядне, з кількома підрядними. 2. Схарактеризувати речення за метою висловлювання та інтонацією. 3. Назвати головну частину й підрядні. 4. Визначити тип підрядності (послідовна підрядність, однорідна та неоднорідна супідрядність чи поєднання цих типів). 5. […]...
- Особливості вживання в мовленні повних і неповних простих речень, слів-речень СТИЛІСТИКА СИНТАКСИСУ § 31. Особливості вживання в мовленні повних і неповних простих речень, слів-речень Речення, у яких є всі члени речення, необхідні для певного структурного типу, називаються Повними : Без мрії не родить жито. Речення, у якому пропущено якийсь член, називається Неповним : Дівчата зайшли до класу першими, а хлопці – останніми (неповне). Неповні речення […]...
- Стилістика і її підрозділи – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика і її підрозділи Стилістика як особлива галузь і система знань про мову має такі основні підрозділи: – загальна теорія і практика функціонування мови; – вчення про стилі, жанри і форми мови; – вчення про функції всіх одиниць мови – фонем (звуків), морфем, слів у складі речень, речень будь-якої структури, еквівалентів речення […]...
- Порядок синтаксичного розбору складних речень з різними видами зв’язку УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Види складних речень Порядок синтаксичного розбору складних речень з різними видами зв’язку 1. Встановити кількість частин (простих речень) у складному реченні. 2. Вказати види зв’язку в складному реченні: сполучниковий чи безсполучниковий, якщо сполучниковий,- сурядний чи підрядний. 3. Визначити смислові відношення між частинами, що входять до його складу. […]...
- Стилістика мовних одиниць і мовних рівнів – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика мовних одиниць і мовних рівнів Мова, вся її система формується з мовних одиниць і мовних рівнів. Мовними одиницями є різнотипні елементи мови, її складові. До основних, визначальних мовних одиниць належать фонеми (звуки), морфеми (корені слів, афікси), слова, словосполучення, члени речення і речення. Усі мовні одиниці матеріальні за своєю природою, бо становлять […]...
- Синтаксичний розбір складнопідрядного речення – Основні види складнопідрядних речень СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Основні види складнопідрядних речень Синтаксичний розбір складнопідрядного речення Послідовність розбору 1. Зазначити, що речення складне, сполучникове, складнопідрядне. 2. Схарактеризувати речення за метою висловлювання та інтонацією. 3. Назвати головну і підрядну частини, поставити питання від головної до підрядної. 4. Визначити характер залежності підрядної частини від головної (залежить від головної частини в цілому чи […]...
- Стилістика сполучників Стилістика української мови Стилістика сполучників В усіх стилях мови й мовлення активно використовуються сполучники – не повнозначні (службові) слова, якими поєднуються в одне семантико – синтаксичне ціле однорідні члени речення або предикативні (реченнєві) частини складного речення. Сполучники, на відміну від прийменників, помітно автономніші складові речення, вони нейтральніші, бо не входять до складу жодного з членів […]...
- Розповідні речення. Розділові знаки в кінці розповідних речень. Складання розповідних речень Урок 28 Тема. Розповідні речення. Розділові знаки в кінці розповідних речень. Складання розповідних речень Мета: розширити уявлення учнів про речення; розпочати ознайомлення з типами речень за метою висловлювання; ознайомити учнів з розповідними реченнями, їх характерними ознаками, оформленням на письмі; розвивати вміння визначати розповідні речення в мовленні, правильно записувати їх за інтонаційними ознаками; виховувати любов і […]...
- Стилістика мови і стилістика мовлення – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика мови і стилістика мовлення Терміни “стилістика мови” і “стилістика мовлення” треба розмежовувати, як і терміни й відповідні їм реалії “мова” і “мовлення”. Наукові підвалини для розмежування цих лінгвальних явищ заклав відомий німецький лінгвіст, основоположник теорії загального мовознавства Вільгельм фон Гумбольдт (1769 -1835). Кожне мовлення, на його думку, суб’єктивне, але передусім – […]...
- СКЛАДАННЯ РЕЧЕНЬ З ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ Мета: формувати в учнів уміння визначати однорідні члени речення із залежними від них словами; розвивати вміння будувати схеми речень за зразком, пояснювати вживання розділових знаків при однорідних членах речення; виховувати любов до рідного слова. Хід уроку ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ Перевірка домашнього завдання (вправа 74, с. 38) – Прочитайте речення, назвіть у них однорідні […]...
- Стилістика словосполучень Стилістика української мови Стилістика словосполучень Для культури мовлення важливим є стилістичне використання всієї різноманітності словосполучень у структурі речення. Словосполучення – лексико-семантична й граматична цілість щонайменше двох повнозначних слів, поєднаних підрядним або сурядним зв’язком. Словосполучення становить речення або його частину: Розвинена мова; Любов і ненависть; Невже тебе не зачудовує, – як наш народ в труді росте? […]...
- Стилістика літературної мови і діалектне мовлення – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика літературної мови і діалектне мовлення Стилістика як лінгвістичне вчення про функціонування мови, всіх елементів її структури в повному обсязі стосується лише літературної мови, тобто мови унормованої, всенародної, за сучасних умов переважно національної, яка виявляється у всіх стилях, жанрах мови, в її усній і писемній формах. Діалектне мовлення, використання якого завжди обмежене […]...
- Основні види складнопідрядних речень СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Основні види складнопідрядних речень За значенням і будовою складнопідрядні речення поділяються на три основні види: А) з підрядними Означальними частинами; Б) з підрядними З’ясувальними частинами; В) з підрядними Обставинними частинами різних типів (місця, часу, умови, причини, мети, ступеня і способу дії, допустові, наслідкові). Окрему групу становлять складнопідрядні речення займенниково- Співвідносного Типу....
- Стилістика в системі розділів науки про мову – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика в системі розділів науки про мову Поступове й дедалі грунтовніше вивчення багатьох мов, їх основних структурних компонентів, усіх одиниць мови від античних часів спричинилось до того, що вже у 20-ті роки XIX ст. сформувалась окрема самостійна галузь знань – наука про мову (мовознавство, лінгвістика). Мовознавство, або лінгвістика (лат. lingua – мова), […]...
- Види складних речень. Тематичне тестування Урок № 18 Тема. Види складних речень. Тематичне тестування Мета: закріпити знання учнів про види складних речень; з’ясувати рівень засвоєння ними вказаної теми; розвивати логічне мислення, пам’ять, вміння використовувати здобуті знання на практиці, формувати навички самостійної роботи. Тип уроку: комбінований урок (закріплення знань та навичок; перевірка й облік здобутих знань, умінь та навичок). Обладнання: підручник, […]...
- Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови 1. Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика становить лінгвістичне вчення про найумотивованіше й найдоцільніше послуговування мовою, її одиницями – фонемами (звуками ), морфемами, словами, словосполученнями й сполученнями слів, членами речення, реченнями, еквівалентами (замінниками ) речень і текстами. Кожна окрема мовна одиниця має своє нормативне або ж діалектне буття, стилістичні можливості. Стилістика – це […]...
- Стилістика прийменників Стилістика української мови Стилістика прийменників Службові слова, які в поєднанні з повнозначними словами виражають залежність їх від інших слів у реченні або в словосполученні, називаються прийменниками. Вони використовуються для вираження найрізноманітніших відношень між синтаксично незалежним і залежним словом у реченні або в словосполученні. Прийменники вживаються тільки з непрямими відмінками іменних слів. Прийменники в українській мові […]...
- Зразок синтаксичного розбору складних речень з різними видами зв’язку УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Види складних речень Зразок синтаксичного розбору складного речення з різними видами зв’язку Спартак дізнався від неї, що прибула нова партія полонених і серед них є кілька студентів (О. Гончар). 1. Це речення складається з трьох простих речень. 2. У ньому сполучниковий вид зв’язку, між першим і другим […]...
- ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ В МОВЛЕННІ ОДНОСКЛАДНИХ І ДВОСКЛАДНИХ, ПОШИРЕНИХ І НЕПОШИРЕНИХ, ПОВНИХ І НЕПОВНИХ, УСКЛАДНЕНИХ І НЕУСКЛАДНЕНИХ ПРОСТИХ РЕЧЕНЬ. ІНТОНУВАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ПРОСТИХ РЕЧЕНЬ ВСТУП. ПОГЛИБЛЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ВІДОМОСТЕЙ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ Урок № 9 ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ В МОВЛЕННІ ОДНОСКЛАДНИХ І ДВОСКЛАДНИХ, ПОШИРЕНИХ І НЕПОШИРЕНИХ, ПОВНИХ І НЕПОВНИХ, УСКЛАДНЕНИХ І НЕУСКЛАДНЕНИХ ПРОСТИХ РЕЧЕНЬ. ІНТОНУВАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ПРОСТИХ РЕЧЕНЬ Мета: повторити відомості про односкладні й двоскладні, поширені й непоширені, повні й неповні, ускладнені й неускладнені прості речення та […]...
- ПОШИРЕННЯ РЕЧЕНЬ СЛОВАМИ ТА СЛОВОСПОЛУЧЕННЯМИ Мета: формувати вміння учнів поширювати речення словами і словосполученнями, складати речення за поданими схемами; збагачувати словниковий запас школярів; виховувати культуру писемного мовлення. Хід уроку ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ Перевірка домашнього завдання (вправа 62, с. 32) Фронтальна перевірка складених розповідей. Каліграфічна хвилинка Дд дд до по об ба ач че ен ння – Прочитайте […]...
- Складнопідрядні речення займенниково-співвідносного типу – Основні види складнопідрядних речень СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Основні види складнопідрядних речень Складнопідрядні речення займенниково-співвідносного типу Займенниково-співвідносними називають такі складнопідрядні речення, у яких підрядна частина пояснює співвідносний займенник головної частини. Хвала Тому, хто людям у приполі несе слова, подібні хлібу й солі, і співи, гідні слави сіяча (М. Рильський). Хто має розум, Той не їде зимою возом (Народна творчість). Яка […]...
- ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ В МОВЛЕННІ РІЗНИХ ВИДІВ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ. ІНТОНУВАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ. СИНТАКСИЧНИЙ АНАЛІЗ ВСТУП. ПОГЛИБЛЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ВІДОМОСТЕЙ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ Урок № 10 ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ В МОВЛЕННІ РІЗНИХ ВИДІВ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ. ІНТОНУВАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ. СИНТАКСИЧНИЙ АНАЛІЗ Мета: повторити відомості про складне речення та ознайомитися з відтінками їх інтонування; удосконалювати пунктуаційні вміння учнів; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у школярів любов до рідної […]...
- Спостереження за змістом та інтонацією речень, різних за метою висловлювання. Речення, ускладнені однорідними членами Урок 115 Тема. Спостереження за змістом та інтонацією речень, різних за метою висловлювання. Речення, ускладнені однорідними членами Мета: узагальнити знання учнів про речення, закріпити вміння відтворювати інтонацію розповідних, питальних і спонукальних речень, речень з однорідними членами; розвивати уміння інтонаційного читання окличних речень, пунктуаційні навички; виховувати бажання працювати колективно, у парах. ХІД УРОКУ I. Перевірка домашнього […]...
- Види речень за метою висловлювання Тема: Види речень за метою висловлювання Мета: розширити знання учнів про види речень за метою висловлювання; вчити правильно ставити розділові знаки в кінці речення; формувати навички правильного інтонування речень; розвивати вміння аналізувати, співставляти; виховувати любов до мови. Тип уроку: урок засвоєння нових знань (формування мовної компетенції). Обладнання: підручник, зошит. Перебіг уроку І. Організаційний момент Працюватимем […]...
- Складнопідрядні речення з підрядними мети – Основні види складнопідрядних речень СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Основні види складнопідрядних речень Складнопідрядні речення з підрядними мети Підрядні частини Мети виражають мету, призначення дії головної частини. Вони стосуються головної частини в цілому й відповідають на питання Для чого? з якою метою? навіщо? Отак би й нам почати все спочатку, Щоб вогник у степу не затухав (В. Калашник). Для того, щоб […]...