Сутність монетаристського підходу до грошової політики. Правила грошового регулювання
УРОК 73
Сутність монетаристського підходу до грошової політики. Правила грошового регулювання
Мета уроку: з’ясувати сутність монетарної політики як сукупності заходів держави у сфері грошового обігу, що спрямовані на регулювання економічного циклу, стабілізацію рівня цін, відсоткових ставок та валютного курсу, забезпечення повної зайнятості та економічного зростання; визначити особливості підходів до грошової політики різних наукових шкіл; розвивати вміння учнів аргументувати свою думку; виховувати самостійність; формувати
Основні поняття: неокласична теорія товарно-грошових відносин, грошовій обіг, норма резервування, облікова ставка, операції на відкритому ринку.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
У 30-60 pp. XX ст. економічна політика урядів розвинених країн формувалася переважно під впливом кейнсіанської теорії, що передбачає активне державне регулювання економіки. Проте аж від початку свого існування вона гостро критикувалася з боку противників утручання
Сьогодні монетарна теорія широко застосовується більшістю розвинених країн. Не без впливу світових фінансових інститутів (Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку) вона впроваджується і в Україні.
Грошовій обіг є одним з найдосконаліших елементів сучасної економічної системи. Гроші є найбільш універсальним показником стану економіки, у якому, як у краплі води, відбиваються всі зміни економічного та соціального життя.
IV. Вивчення нового матеріалу
Монетаризм, як і кейнсіанство, є не лише економічною теорією, але й механізмом відповідної поведінки держави в економічних відносинах.
Монетарна теорія не має на меті стрімке економічне зростання й досягнення повної зайнятості. Вона лише дає рецепти фінансового оздоровлення економіки, яке, у свою чергу, забезпечує економічну свободу та сприятливу атмосферу для підприємницької діяльності.
Це – ідеологія економічної стабільності, що забезпечується підтримкою вільного підприємництва, конкуренції та економічного ризику.
Утім, перелічені постулати (які вже з огляду на визначення заперечують ефективність їх використання в перехідних економіках) монетаризм, на відміну від кейнсіанства, зводить у ранг єдино можливої ефективної державної економічної політики як у короткостроковий, так і довгостроковий перспективі.
Головні принципи сучасної ринкової економіки, сформульовані М. Фрідменом та іншими економістами – представниками “чиказької школи” (Ф. Найтом, Дж. Вайнером, Г. Саймонсом, Ф. Кейгеном, А. Голдменом) наприкінці 50-х pp., на противагу кейнсіанству, є такими:
¦ саморегулювання ринку;
¦ вільна конкуренція;
¦ джерелом труднощів і криз є зовнішні фактори та втручання держави в економіку;
¦ звідси необхідно до мінімуму обмежити регулювальну роль держави;
¦ головним чинником економічного регулювання є кредитно-грошова політика;
¦ основним змістом кредитно-грошової політики має бути насамперед обмеження заробітної плати, адже саме вона чинить головний вплив на ціни;
¦ кредитно-грошова політика має формуватися згідно з теорією очікувань, оскільки саме особливості з їх очікуваннями формують соціальне середовище, у якому функціонує ринкова економіка.
>> Додаткова інформація до уроку
Мілтон Фрідман (англ. Milton Friedman; 31 липня 1912, Нью-Йорк – 16 листопада 2006) – американський економіст, відомий роботами з макроекономіки, мікроекономіки, економічної історії, статистики та своєю позицією захисту вільного капіталізму. У 1976 році він став лауреатом премії пам’яті Альфреда Нобеля за досягнення у дослідженні споживчого аналізу, розробці грошово-кредитної теорії та демонстрації складності стабілізаційної політики. Був президентом Американської економічної асоціації з 1967 року. Наукові видання: “Методологія позитивної економіки” (The Methodology of Positive Economics, 1953), “Гроші: кількісна теорія” (“Money: the Quantity Theory”, 1968).
За цілями впливу монетарну політику поділяють на такі види: стимулювальну і стримувальну. Стимулювальна монетарна політика спрямована на підвищення рівня зайнятості та прискорення економічного зростання, її ще називають політикою “дешевих грошей”. Таку політику проводять у фазі економічного спаду. Засобом її реалізації є збільшення грошової маси. Збільшення грошової пропозиції спричиняє підвищення загального рівня цін і зниження відсоткових ставок. Підвищення рівня цін призводить до знецінення грошових залишків населення та фірм, що стимулює збільшення витрат, оскільки тримати доходи в грошовій формі стає невигідним. Це розширює ринок й заохочує виробників до збільшення обсягів виробництва. Водночас зниження відсоткових ставок стимулює зростання інвестицій в економіці та розширює купівлю товарів у кредит. Загалом зростання пропозиції грошей чинить стимулювальний вплив на економіку, підштовхуючи економічне зростання. Проте, за надмірного зростання грошової пропозиції може розвинутися неконтрольована інфляція.
Стримувальна монетарна політика – це політика “дорогих грошей”, що спрямована на обмеження зростання цін в економіці. Стримувальний та антиінфляційний вплив на економіку спричиняє скорочення грошової пропозиції. Засобом її реалізації є обмеження грошової маси, унаслідок чого рівень цін перестає зростати, що сигналізує виробникам про необхідність призупинити нарощування обсягів виробництва, а підвищення відсоткових ставок робить кредити більш дорогими та скорочує інвестиції.
Суб’єктом монетарної політики є Центральний банк. Об’єктами монетарної політики є грошова маса та відсоткова ставка.
Центральний банк здійснює грошово-кредитне регулювання трьома головними методами: змінюючи норми резервування, змінюючи облікову ставку, здійснюючи операції з цінними паперами на відкритому ринку.
Норма резервування – це відсоток депозитів, які комерційні банки повинні тримати в Центральному банку у форі обов’язкових резервів. Збільшення норми резервування зменшує вільні кредитні ресурси комерційних банків, а отже, зменшує пропозицію грошей. І навпаки.
Облікова ставка – це відсоткова ставка, за якою Центральний банк надає позики комерційним банкам. Підвищення облікової ставки зменшує обсяги кредитів, які комерційні банки беруть у Центрального, а отже, зменшує пропозицію грошей. Зменшення облікової ставки збільшує пропозицію грошей.
Операції на відкритому ринку – це купівля або продаж Центральним банком на відкритому ринку державних цінних паперів. Коли Центральний банк купує цінні папери, то кошти з його рахунків переводяться на рахунки в комерційних банках, а отже, пропозиція грошей зменшується. Якщо Центральний банк бажає зменшити пропозицію грошей, він продає на відкритому ринку цінні папери. При цьому гроші з рахунків комерційних банків переходять на рахунки Центрального банку, вилучаючись таким чином з обігу.
В умовах перехідної економіки України ефективне управління грошовим обігом набуває особливого значення. У складних умовах фінансової нестабільності, гіперінфляції, незавершеності формування фінансової, грошової та інших великих підсистем економіки навіть незначні прорахунки в монетарній політиці здатні спричинити значні негативні соціально-економічні наслідки.
Перша половина 90-х pp. увійде в економічну історію України не лише як перше п’ятиріччя розбудови її незалежної економіки, але і як період активного і практично “чистого” застосування монетарних важелів з метою її регулювання. Відверто “жорсткий” і до того ж вольовий характер монетарної політики НБУ у цей час спричинив суперечливі соціально-економічні наслідки, тому в український економічній літературі можна натрапити на діаме – трально-протилежні оцінки цієї політики.
Захоплення виключно монетарними методами регулювання економіки сприяло й тому, що внутрішні ціни на окремі товари перевищували світові.
Політика “чистого”, “жорсткого” монетаризму створила надзвичайну ситуацію в економіці країни. Більшість суб’єктів ухиляється від сплати податків і комунальних платежів, зменшуються надходження до бюджету, значна частина доданої вартості перепливає в тіньову економіку, скорочуються інвестиції, більшість підприємств сподівається лише на субсидії з бюджету. Держава посилює фіскальну податкову політику з метою підтримання збиткових підприємств і зменшення бюджетного дефіциту.
Для зазначених оцінок, безперечно, є підстави. Проте не можна заперечувати й того, що монетарна політика НБУ сприяла й досягненню фінансової стабілізації, яка стала особливо відчутною і, за компетентними оцінками, невідворотною, починаючи з 1996 р. Досягнути фінансової стабілізації дало НБУ можливість несподівано віртуозно навіть для банків України провести у вересні 1996 р. грошову реформу, яка, разом з іншими заходами, сприяла підвищенню рейтингу України на фінансових ринках світу.
Головна ідея монетаризму пов’язана зі словом “стабільність”, тобто держава має проводити таку монетарну політику, яка не зумовлює непередбачуваних змін у кількості грошей або в умовах їх обігу. Лише стабільність може зменшити ризик під час проведення фінансових операцій, а отже, збільшити обсяги довгострокового кредитування, знизити рівень реальної відсоткової ставки тощо.
V. Закріплення нових знань і вмінь учнів
Завдання 1
Складіть схему проходження інформаційних потоків за один операційний день та проаналізуйте сенс проведених розрахунків.
¦ Фірма “Альянс” перерахувала 3000 грн. туристичному бюро за екскурсійне обслуговування.
¦ Молокозавод № 3 перерахував фірмі “Альянс” 500 грн. за медичне обслуговування.
¦ “Регіон-Банк” надав міжбанківський кредит на суму 15 тис. грн. АКБ “Україна”.
Область | Назва банку | Найменування клієнта |
Сумська | Банк “Рондо” | Фірма “Альянс” |
Львівська | Регіон-Банк | Туристичне бюро |
Харківська | АКБ “Україна” | Молокозавод № 3 |
Розв’язання
Завдання 2
На підставі інформації, наведеної в таблиці, обчисліть рівень монетизації економіки.
Як зміниться рівень монетизації, якщо зросте грошовий агрегат M2?
Довідка. Монетизація економіки дає уявлення про ступінь забезпеченості економіки грішми, необхідними для здійснення платежів і розрахунків, виплати заробітної плати, грошових допомог, стипендій тощо. Зазвичай зі зростанням інфляції рівень монетизації знижується, а в разі зниження темпів інфляції та досягнення фінансової стабільності цей рівень стабілізується і підвищується. У Німеччині рівень монетизації становить 70%; у Великій Британії – 90; у Японії – 114; у Китаї – 160; в Україні – 45%.
№ з/п | Показник | Одиниця вимірюння | Сума |
1 | Переказні депозити в іноземній валюті | Відсоток від строкових коштів | 65 |
2 | Переказні депозити в національній валюті | Млрд. грн. | 90 |
3 | Строкові депозити в національній валюті | Млрд. грн. | 170 |
4 | Кошти поза банками | Млрд. грн. | 120 |
5 | Цінні папери власного боргу | Відсоток від M2 | 3 |
6 | Вартість ВВП за рік | Млрд. грн. | 1750 |
7 | Готівка в касах банків | Млрд. грн. | 90 |
Розв’язання
RME = M2/ВВП;
М2 = 90 + 170 + 120 + (70 • 0,65) = 490,5 (млрд. грн.);
RME = 490,5/1750 = 0,28 • 100 % = 28 %.
VI. Підсумок уроку
VII. Домашнє завдання
1. Опрацювати теоретичний матеріал.
2. Підготувати доповіді щодо заходів, які вживали уряди різних країн світу для регулювання кількості грошей в обігу.