Точність мовлення
Стилістика української мови
Точність мовлення
Літературне мовлення в своєму ідеальному, стилістично довершеному вияві обов’язково має бути точним. Точність мовлення – одна з визначальних комунікативних ознак мовлення, яка найбільше пов’язана з його нормативністю, правильністю і логічністю.
Лексема “точність” тільки частково термінована і визначається здебільшого за прикметником “точний”. Слово “точність” має такі значення (див. СУМ): 1) високий ступінь відповідності чогось певним об’єктивним даним,
Семантично розгалуженіше використовується прикметник
Отже, “точність” – поняття не тільки лінгвістичне (точність мовлення), а й загальнонаукове: точність філософських, хімічних визначень; точність фонетична, акцентна, семантична, морфологічна, орфографічна тощо. У найширшому й узагальненому вияві точність мовлення представлена на синтаксичному рівні мови – в реченнях і текстах.
Точність мовлення – повна відповідність, узгодженість висловлюваного з певними матеріальними та ідеальними реаліями життя; точність мовлення полягає в тому, щоб кожне реалізоване речення, його значеннєва сутність, будь-яке поєднання речень правдиво, реалістично передавало зміст висловленого і особистісне поняттєво-почуттєве сприймання його мовцем. Щоб спілкування з іншими було дієвим, результативним, воно повинно бути завжди точним і логічним. Точність мовлення забезпечується цілковитою відповідністю вживаних слів тим поняттям, уявленням, які закріпились у мовленні за мовними одиницями, найбільше за лексемами, фразеологізмами, реченнями. Мова як суспільне явище і різнорівневий інвентар різнотипних мовних одиниць (фонем, морфем та ін.) придатна для того, щоб мовець у межах будь-якого стилю міг висловитись найточніше. Літературно-художнє мовлення теж повинно бути точним – навіть у використанні тропеїчних засобів мови: метафори, епітета тощо. Точність мовлення і його нормативність є найважливішими категоріальними ознаками мовленнєвої культури.
Точності мовлення протистоїть його неточність, яка спричиняється неточністю мислення. Мовленнєва неточність пояснюється незнанням подробиць описуваного (говореного), з одного боку, і неглибоким знанням мови – з другого. Щоб за схожих обставин уникнути одних і тих самих мовних форм, а отже, й однотипності, одноманітності у вираженні думки й почуття, треба вміти правильно користуватись мовою, багатствами її лексики і граматики. Відомий французький мовознавець Жозеф Вандрієс (1875 – 1960) зазначав: “Гнучка мова людини: поле – для слів і сюди і туди безмежне”, але використання слів підлягає суворій закономірності: щоразу єдино потрібне слово має зайняти єдино потрібне місце. Інакше допускається неточність у змісті думки, що нерідко призводить до стилістичної невправності мовлення.
Багатьом мовцям буває важко точно і вміло розповісти про те, що вони добре уявляють, про що думають, що відчувають. Точність мовлення передбачає чітку відповідність слів тим поняттям, уявленням, предметам, діям тощо, які вони позначають. Сказане чи написане повинно бути ідентичним до певних реалій життя. До цього потрібно прагнути кожному мовцю.
Мовленнєві неточності є порушенням мовних норм. Наприклад, у фразі Економіка України нині знаходиться в занедбаному стані замість слова знаходиться потрібно вживати перебуває (слово перебуває вказує на рух, динаміку, процес, на змінюваність, тоді як знаходиться означає відсутність руху, постійність чогось-небудь, пор.: Острів Цейлон знаходиться поблизу Індії) або висловлюватися простіше: Економіка України нині занедбана. Часто мовці ототожнюють лексеми заступник і замісник (директора); замісник – це той, хто тимчасово обіймає якусь посаду (ним може бути то один, то інший працівник), заступник – це особа, яка постійно перебуває на певній адміністративній посаді. Точними є словосполучення більшість учнів, більшість заводів, а неправильними – більшість часу (потрібно – більша частина часу); пару слів, пару годин: парами рахують лише парні предмети (панчохи, туфлі та ін.); інша річ – два слова, дві години. Пароніми, тобто близькозвучні слова, теж розрізняються семантично і стилістично, напр.: дружний – одностайний, а дружній – такий, який грунтується на дружбі, на взаємній прихильності, довір’ї, доброзичливості: Народ був дружний, роботящий, прекрасно міг сполучати державні інтереси з особистими (Остап Вишня). Але: Наше українське суспільство повинно складатись з дружніх верств населення (З газети), пор.: У нас Святую Біблію читає Святий чернець і научає, Що цар якийсь то свині пас. Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив (Т. Шевченко); Юра несе перед собою правицю, простягнуту для дружнього потиску (Ю. Смолич).
Непослідовним є використання в мовленні слів харчувати, харчуватися (стосуються людей) і годувати, годуватися (вживають щодо тварин): Уже се мусить всякий знати, Що військо треба харчувати (І. Котляревський); Ми стали гірше харчуватися (3 газети); Годувати худобу треба значно краще (3 газети). Проте іноді слово годувати вживається й в значенні харчувати: Учи сина, як годуєш, бо тоді вже не навчиш, як тебе годуватиме (Нар. творчість); Годують нас дуже добре, смачне все і свіже і гарно подане (М. Коцюбинський).
Вживаючи в мовленні лексеми покращення (від покращити) і покращання (від покращати), не варто уникати слів поліпшити, поліпшувати. Вони типовіші для нашої мови, мають велику за обсягом групу споріднених слів: поліпшити, поліпшений, поліпшення, поліпшувати, поліпшуватися, поліпшувач, поліпшуючий. Коренева група слів покращення, покращання (семантично ці форми збігаються) менша: покращений, покращати, покращити.
Поширеною мовленнєвою неточністю є вживання слів співпадати, співпадіння (їх не фіксує жоден із словників української літературної мови) замість збігатися, збіг. Отже, правильно: Наші погляди збіглись (стали однаковими); збіг обставин, збіг думок.
Надмірним є використання слова протиріччя, хоча воно означає те саме, що суперечність: становище, при якому що-небудь одне виключає інше, несумісне з ним або протилежне йому; невідповідність чого-небудь чомусь; протилежність колективних, громадських та індивідуальних інтересів. Отже, перевагу слід надавати лексемі суперечність, а не протиріччя, яка є калькою (копією) російського противоречне. Словники не фіксують слів протирічний, протирічити, а тільки суперечливий, суперечити, суперечка, суперечливість, суперечливо, суперечний, суперечник, суперечниця, суперечно.
Типова для нашої мови лексема приїжджати (приїжджаю, приїжджав), а не приїздити, приїздив, яка надто поширена нині.
Надмірно вживається і слово хід (ходу) – рух, переміщення кого, чого-небудь у якомусь напрямку. Воно увійшло до складу багатьох словосполучень, уживаних переносно або ж у значенні, близькому до переносного: давати хід, давати задній хід (рухатися у зворотному напрямку; несподівано зникати, тікати куди-небудь); на повному ходу, малий хід, на ходу підметки рвати, своїм ходом, повний хід, знати всі ходи, на холостих ходах, холостий хід, робочий хід та ін. Замість під час, у процесі (чого-небудь) мовці вдаються до в ході, у ході. Ці слова характерні для текстів публіцистичного, художнього стилів: Брянський оцінював, як переборювалися складні ситуації і несподіванки, що завжди виникають у ході бойових дій (0. Гончар). Неправильно словосполучення перебіг подій замінювати на протікання подій; проходять (минають) дні, роки на словосполучення зі словом протікають. Для сучасної української літературної мови ця лексема не характерна. Раніше вона вживалася в текстах розмовного й художнього стилів: Так протікали дні… серед безлюддя, тиші і чистоти (М. Коцюбинський).
Замість поширення (дія за значенням поширити і поширитися, тобто зробити що-небудь ширшим, більшим за розміром; розширити) в публіцистиці (і не тільки) переважно вживають розповсюдження – дія і стан за значенням розповсюдити і розповсюдитися: розповсюдження (чуток, звичаїв, газет, книг тощо). Однак використання структурної кальки російського слова распространение стилістично не вмотивоване: слово розповсюдження фонетично громіздке, менш природне для української мови, але домінує в мовленні: Щоб запобігати розповсюдженню ядерної зброї; розповсюдження знань (ідей, чуток і под.).
Не слід нехтувати і словом нагромаджувати (поступово збирати, відкладати що-небудь; насипати, накладати купою; згрібаючи, збирати в якій-небудь кількості), надаючи перевагу лексемі накопичувати (накопичений, накопичення, накопичуватися та ін.), яка навіть орфоепічно складніша, менш зручна: Потрібно накопичувати наші надбання в економіці; в нашій накопичувальній системі. їх потрібно використовувати паралельно, як синоніми.
Розрізняються значенням слова дзвінок і дзвоник. Дзвінок – зменшене до дзвін, а також назва процесу, дії від пристрою, який дзвенить: Микола натиснув на дзвоник, але дзвінка в квартирі не почули; Задзвенів телефон, і я пішов відповідати на дзвінок; але: Почувся церковний дзвін (калька з російської мови). Дзвоник – назва пристрою, який видає звук: Коні помчали, дзвоники задзвеніли (Г. Квітка-Основ’яненко); Дзвоник вийшов з ладу, тому я не почув дзвінка (звуку). Дзвоники – трав’яниста або напівкущова рослина з блакитними, фіолетовими тощо квітками, які формою нагадують маленькі дзвони: У парку, за словами старожилів, було багато фіалок, конвалій… дзвоників та інших квітів (3 журналу).
Отже, неточність, нестилістичне поєднання слів у мовленні найчастіше виникає через нерозуміння мовцем справжнього (точного) лексичного значення слів.
Усі слова в кожній сучасній розвиненій мові (навіть абсолютні синоніми) неоднакові стилістично – за емоційним забарвленням, за частотністю і сферою вживання.
Неточно використане слово або вислів спричинює різнотлумачення, непорозуміння, внаслідок чого знижується дієвість мовлення, особливо прилюдного виступу. Недоцільними, неточними є вислови: вірно зробив (зауважив, відзначив, сказав), вірна відповідь. Слова вірний, вірно потрібно замінити на правильно, правильна: правильно зробив (зауважив, відзначив, сказав), правильна відповідь. Вірний – це той, хто заслуговує довіри, хто відданий комусь, постійний у своїх почуттях, поглядах, не зраджує: Усе буде, як скажеш, – про мовила вірна, віддана дружина (Марко Вовчок); Знов зрина жадання Тихої розмови, Щирого братання, Вірної любові (М. Старицький). Це слово слід вживати у зворотах типу бути (лишатися та ін.) вірним собі: Старий генерал лишався вірним собі (М. Коцюбинський). Вірний може також означати неминучий (очевидний, надійний, відданий): Погнали його на вірну смерть, скласти свою… голову (І. Цюпа). Вірно – прислівник до прикметника вірний: Вісім років вірно чекала його Марійка (О. Гончар). Правильний – це той, що відповідає дійсності, істинний (задачу розв’язано правильно); а також такий, що не суперечить правилам, нормам; безпомилковий; ритмічний, регулярний (правильне биття серця). Це слово застосовують і в математиці: правильний дріб (дробове число, чисельник якого менший за знаменник), правильний трикутник, чотирикутник (усі його сторони рівні).
Точність мовлення найвиразніше виявляється у синоніміці мовних засобів, залежить від уміння мовця добирати потрібне слово з багатьох різнозвучних слів, але тотожних чи близьких за семантикою, кожне з яких також відрізняється стилістично. За яких умов скористатись, наприклад, дієсловом іти, а за яких – синонімами до нього прямувати, крокувати, марширувати, ступати, проступати, мандрувати, виступати, просуватись, брести, дріботіти, чимчикувати, тупцювати, клигати, повзти, пхатися, пертися, плестися, теліпатися, телющитися, човгати, чвалати, чапати та ін., – залежить від точності мислення, розумово-мовленнєвої спроможності особи.
Отже, усне і особливо писемне мовлення повинно бути нормативним і точним. Кожне слово в будь-якому поєднанні з іншими словами потрібно вживати в його найусталенішому значенні, бо тільки точне формулювання думки найповніше відповідає ситуації й меті мовлення.
Related posts:
- Комунікативно-стилістичні якості мовлення Стилістика української мови 4. Комунікативно-стилістичні якості мовлення На підвалинах знань про стилістику різнотипних мовних засобів і практичного вміння послуговуватись ними в індивідуальному мовленні в українській мові вже майже сформувався всенародний комплекс її одиниць, стилістичне використання яких в усному й писемному мовленні забезпечує належну культуру висловлювання, котра найповніше виявляється в таких комунікативно-стилістичних якостях мовлення, як його […]...
- Основні вимоги до ділового мовлення ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА Розділ 1. Сучасна українська літературна мова і культура ділового мовлення Основні вимоги до ділового мовлення З поняттям стилю тісно пов’язане поняття культури мовлення. Культура мовлення будь-якої особи є складовою її загальної культури і безпосередньо залежить від знання норм сучасної української літературної мови. Культура мовлення починається з уміння слухати, правильно, точно і логічно […]...
- Усне мовлення, розмовне мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Усне мовлення, розмовне мовлення Терміни “усне мовлення” й “розмовне мовлення” семантично не тотожні. Позначувані ними мовні явища мають як спільні, так і відмінні ознаки. Однак ці поняття не завжди розглядають розмежовано, як окремі термінологічні словосполучення. Наприклад, у СУМі прокоментовано тільки споріднені з ними найменування: усний (виражений у звуковій формі), усність (усність фольклору, […]...
- Звуки мовлення ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ Звуки мовлення Говорячи, спілкуючись між собою, ми користуємося певними звуками. Ці звуки називаються Звуками мовлення. Звуки мовлення відрізняються від інших звуків природи насамперед тим, що звуки мовлення творить людина і служать вони для розпізнання окремих слів і їхніх форм. Так, слова Бак, бик, бук різняться звуками, , (Бак – закрита металева […]...
- Поняття про стилі мовлення – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Поняття про стилі мовлення Стиль мовний – це різновид літературної мови, який використовується в певному суспільному аспекті життя людей. Це і побутове спілкування, і офіційно-ділові відносини, і законотворча діяльність, і наукові праці, і публіцистична праця, і художня творчість тощо. У кожній з цих сфер життя суспільства […]...
- Правильність мовлення Стилістика української мови Правильність мовлення Правильність чого-небудь (дії, вчинку, висловлювання) – це його істинність, відповідність певним явищам дійсності. Основою семантики слова “правильність” є те, що позначається прикметником “правильний” – той, який відповідає тепер чи відповідав у минулому тому, що насправді існує або існувало. Правильність мовлення – одна з його суттєвих ознак. Це, з одного боку, […]...
- Розвиток зв’язного мовлення. Загальне уявлення про мовлення і спілкування. Види мовленнєвої діяльності ВСТУП УРОК № 2 Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Загальне уявлення про мовлення і спілкування. Види мовленнєвої діяльності Мета: пояснити учням різницю між мовою та мовленням, ознайомити з видами мовлення; навчати мистецтву спілкування; виховувати ввічливість, тактовність, повагу до співрозмовників. Обладнання: підручник, Дитяча Біблія. ХІД УРОКУ I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ Перевірка домашньої вправи. II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ […]...
- ВИМОГИ ДО МОВЛЕННЯ. УСНИЙ ВІДГУК ПРО ВИСЛОВЛЮВАННЯ ТОВАРИША УРОКИ РОЗВИТКУ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ Тема 6. ВИМОГИ ДО МОВЛЕННЯ. УСНИЙ ВІДГУК ПРО ВИСЛОВЛЮВАННЯ ТОВАРИША І. Прочитайте прислів’я і поясніть їхній зміст. Які правила мовлення можна сформулювати на їхній основі? 1. Заторохтіла сорока, наче діжка з горохом. 2. Не мни слова, говори просто. 3. Спочатку подумай, а потім говори. 4. Бесіди багато, а розуму мало. 5. […]...
- Культура мовлення й спілкування Урок 5 Тема. Культура мовлення й спілкування Мета: активізувати отримані знання з мовної культури; познайомити з основними характеристиками культурного мовлення; виробити уміння застосовувати їх у житті; розвивати усне мовлення дітей, уміння працювати самостійно й колективно; виховувати культуру мовленнєвого спілкування. ХІД УРОКУ I. Перевірка домашнього завдання (вправа 16) Вислухати загадки, складені учнями. – Назвіть кількість звуків […]...
- Загальна характеристика комунікативно-стилістичних якостей мовлення Стилістика української мови Загальна характеристика комунікативно-стилістичних якостей мовлення Усі літературно-мовні одиниці – від фонеми і до тексту – сформувались у мові з певними, тільки їм властивими функціями. Це комунікативно-стилістичні функції – комплекс тих якостей (ознак, прикмет, особливостей) мовлення, яких досягають найдоцільнішим з усіх поглядів використанням мови, її ресурсів у кожній конкретній мовленнєвій ситуації. Комунікативні можливості […]...
- Культура усного і писемного мовлення. Слова ввічливості Тема: Культура усного і писемного мовлення. Слова ввічливості Мета: розширити уявлення учнів про культуру мовлення і спілкування; вчити володіти словами ввічливості; розвивати навички етичних норм поведінки під час спілкування; сприяти розвитку пам’яті, активізації словника; виховувати увагу до мовленнєвого слова, повагу до людей і самих себе. Обладнання: підручник, зошит. Перебіг уроку І. Організаційний момент Нам урок […]...
- Розвиток зв’язного мовлення. Стилі мовлення ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ УРОК № 7 Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Стилі мовлення Мета: дати учням загальне уявлення про стилі мовлення, сферу вживання кожного з них; навчити визначати стилі мовлення, знаходити стилістичні помилки; прищеплювати любов до птахів, до тварин. Обладнання: підручник. ХІД УРОКУ I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ Перевірка домашньої вправи. II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ […]...
- Логічність мовлення Стилістика української мови Логічність мовлення Одну з визначальних семантико – синтаксичних і стилістичних ознак мовлення становить його логічність. Логічне мовлення – це мовлення продумане, виважене, семантично й структурно впорядковане. Його сутність найбільшою мірою визначається повною відповідністю сказаного чи написаного певним реаліям життя. Логічність мовлення обов’язково передбачає його правильність, розумність, які втілюються в літературно-нормативних формах слів, […]...
- Стилістика мови (мовлення) і культура мови (мовлення) – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика мови (мовлення) і культура мови (мовлення) Розуміння термінів “стилістика мови” і “стилістика мовлення” дає змогу зрозуміти сутність термінів “культура мови” і “культура мовлення”. Культура мови як навчальна дисципліна відрізняється від дисципліни стилістика загалом тільки тим, що навчальним курсом передбачено вивчення її (у вимірах окремого розділу) таких комунікативно-стилістичних властивостей зразкового з усіх […]...
- КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ ТА СПІЛКУВАННЯ Мета: формувати в учнів уявлення про культуру мовлення і спілкування; ознайомити з основними характеристиками культурного мовлення; вчити учнів дотримувати правил спілкування в усному мовленні; розвивати вміння правильно висловлювати свою думку у зв’язному мовленні; виховувати культуру спілкування. Хід уроку ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ (див. додатковий матеріал до уроку на с. 9) III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА […]...
- Зв’язне мовлення. Монологічне й діалогічне мовлення. Основні правила спілкування (практично). Створення діалогів Урок № 3 Тема: Зв ‘ язне мовлення. Монологічне й діалогічне мовлення. Основні правила спілкування (практично). Створення діалогів Мета: дати учням поняття про монологічне й діалогічне мовлення, ознайомити з основними правилами спілкування, формувати вміння складати й розігрувати діалоги відповідно до запропонованих ситуацій із дотриманням правил спілкування, вміння підтримувати діалог на певну тему, правильно інтонувати репліки […]...
- Уявлення про усне й писемне мовлення. Культура мовлення Урок 13 Тема. Уявлення про усне й писемне мовлення. Культура мовлення Мета: розширити та поглибити знання дітей про мовлення, ознайомити з видами мовлення, їх особливостями, з правилами культури усного й писемного мовлення; розвивати спостережливість вміння порівнювати й робити висновки; виховувати культуру мовлення. Обладнання: малюнки із зображенням дітей, які розмовляють і пишуть. ХІД УРОКУ I. Організаційний […]...
- КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ І СПІЛКУВАННЯ В РІЗНИХ МОВЛЕННЄВИХ СИТУАЦІЯХ Мета: формувати в учнів уявлення про культуру мовлення і спілкування; ознайомити з основними характеристиками культурного мовлення; вчити учнів дотримувати правил спілкування в усному мовленні; розвивати вміння правильно висловлювати свою думку у зв’язному мовленні; виховувати культуру спілкування. ХІД УРОКУ I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ 1. Вправа “Добери антонім” – До поданих слів доберіть антоніми. […]...
- Урок розвитку мовлення. Спостереження за словами Тема. Спостереження за словами – різними частинами мови та за службовими словами, до яких не можна поставити запитання. (Вправи 84-86). Мета. Актуалізувати знання учнів про самостійні частини мови та службові слова; закріпити вміння виділяти певну частину мови. Обладнання: сигнальні картки. Хід уроку I. Організація класу. II. Перевірка домашнього завдання. – Прочитайте слова, дібрані до кожної […]...
- Усне й писемне мовлення Урок 4 Тема. Усне й писемне мовлення Мета: актуалізувати знання дітей про види мовлення, познайомити й вчити дотримуватись вимог щодо усного і писемного мовлення; виховувати бажання до збагачення свого мовлення засобами художньої літератури; розвивати мовлення учнів. Обладнання: картки зі словами. ХІД УРОКУ I. Перевірка домашнього завдання (вправа 12) – Прочитайте, які висловлювання про мову ви […]...
- МОВЛЕННЯ Культурологічний словник МОВЛЕННЯ – функціонування мови в процесах вираження та обміну думок, конкретна форма існування мови як особливого виду суспільної діяльності. Безпосередніми виявами М. є його різноманітні акти в усній і писемній реалізації. Розрізняють М. монологічне й діалогічне. Поряд із власне М. виділяють внутрішнє мовлення, розраховане на постановку й розв’язання у свідомості мовця різноманітних пізнавальних […]...
- Усне і писемне мовлення МОВА І МОВЛЕННЯ §12 Усне і писемне мовлення Розповідати, запитувати і відповідати, обмінюватись думками можна усно і письмово. 192. Попрацюйте разом! 1. Розгляньте малюнок і розкажіть, де заховалися лісові тварини. Хто з них на зиму засинає, а хто – одягає теплу шубку? 2. Складіть речення про одну з тварин (усно). 3. Назви яких тварин позначено […]...
- МОВЛЕННЯ ЯК ПРЕДМЕТ СТИЛІСТИКИ Й КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ. СТИЛІСТИКА ТА ЇЇ ПІДРОЗДІЛИ: СТИЛІСТИКА МОВИ Й СТИЛІСТИКА МОВЛЕННЯ, ЇХ ВІДМІННІСТЬ ВСТУП Урок № 1 МОВЛЕННЯ ЯК ПРЕДМЕТ СТИЛІСТИКИ Й КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ. СТИЛІСТИКА ТА ЇЇ ПІДРОЗДІЛИ: СТИЛІСТИКА МОВИ Й СТИЛІСТИКА МОВЛЕННЯ, ЇХ ВІДМІННІСТЬ Мета: навчити учнів розрізняти поняття “культура мовлення” та “стилістика”, терміни “стилістика мови” й “стилістика мовлення”; розвивати вміння визначати стилі мовлення та виділяти засоби створення емоційно-експресивної виразності; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у […]...
- Точність вимірювань Розділ І ФІЗИКА ЯК ПРИ РОДНИЧА НАУКА. МЕТОДИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ &8. Точність вимірювань ✓ Що означає виміряти фізичну величину? ✓ Що називають ціною поділки шкали вимірювального приладу? Як її визначити? 1. При вимірюванні фізичних величин часто потрібно одержати якомога точніший результат, оскільки від цього залежить обгрунтованість висновків, які робляться за результатами проведених експериментів. З’ясуємо, від […]...
- Усне і писемне мовлення. Культура мовлення. (Вправи 8-11) Тема. Усне і писемне мовлення. Культура мовлення. (Вправи 8-11). Мета. Допомогти учням зрозуміти, то мова – це суспільне явище, яке має свій ріст і розвиток, людське середовище, що користується цією мовою; виховувати любов і повагу до слова. Обладнання: таблиця “Усне і писемне мовлення”, додаток 3. Хід уроку I. Організація класу. II. Актуалізація опорних знань учнів. […]...
- Доречність мовлення Стилістика української мови Доречність мовлення Однією з комунікативно-стилістичних якостей мовлення є доречність – абстрактний іменник до прикметника “доречний” (який відповідає обстановці): Євген Вікторович визнавав доречність подібних міркувань Преображенського (І. Ле). Доречність мовлення неодмінна ознака стилістично досконалого, довершеного, бездоганного за своїм змістом і структурою мовлення. Реалізовується вона годі, коли певні ресурси мови, її фонетичні, лексичні, фразеологічні […]...
- Науковий стиль – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Науковий стиль Цей різновид літературної мови використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю – монолог. При складенні текстів наукового стилю завжди присутній попередній відбір мовних одиниць, стилістичних засобів. […]...
- Простота, стислість, виразність, чіткість і яскравість мовлення Стилістика української мови Простота, стислість, виразність, чіткість і яскравість мовлення Такі комунікативно-стилістичні якості мовлення, як простота, стислість, виразність, чіткість і яскравість, настільки взаємопов’язані й взаємозумовлені, що їх окремий розгляд видається недоцільним. У мовознавстві вони тільки загалом диференційовані, лінгвістично не визначені. Однак певна послідовність у розташуванні цих різновидів мовлення простежується, вона можлива й доцільна принаймні в […]...
- Культура усного й писемного мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Культура усного й писемного мовлення Культуру усного й писемного мовлення, тобто його стилістику, кожен із мовців навіть за найсприятливіших умов опановує поступово. Бо мова безмежно багата на слова і їх лексичні значення, на фразеологізми, різноманітна в граматичній будові і фонетичному оформленні та вияві. Для дитини, яка ще не навчається письму, усне мовлення […]...
- ТОЧНІСТЬ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ Соціологія короткий енциклопедичний словник ТОЧНІСТЬ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ – одна з характеристик якості соціол. інформації. Під Т. с. і. розуміють відсутність випадкових помилок, пов’язаних з інструментом вимірювання. Теорет. показником величини випадкової помилки є дисперсія розподілу відповідей щодо дійсного значення ознаки, але оскільки таке вимірювання практ. недосяжне, користуються ін. методами для приблизного оцінювання цієї дисперсії. Одним з […]...
- Нормативність мовлення Стилістика української мови Нормативність мовлення Найголовнішою особливістю, ознакою мовленнєвої культури є нормативність мовлення, бо в ній знаходить свій вияв визначальна сутність, ознака всенародної літературної мови і мовлення окремої особи, сформоване у кожного вміння всебічно користуватись мовою в її соціально усвідомлених і усталених формах, кожна з яких має статус літературної норми. Мовна норма в “Українській мові. […]...
- Стиль мови і стиль мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Стиль мови і стиль мовлення Терміни “стиль мови” і “стиль мовлення” синонімічні. Все ж у мовознавчій теорії і в мовленнєвій практиці їх потрібно розмежовувати. Стиль мови – різновид літературної мови; один із своєрідних способів використання літературної мови. Поняття “стиль мови” засвідчує високий рівень розвитку мовних засобів, їх багатство, уніфікацію, відпрацьовуваність, унормованість у […]...
- Багатство і мистецтво мовлення Стилістика української мови Багатство і мистецтво мовлення Лексема “багатство” належить до найуживаніших у всенародному мовленні. Вона позначає велику кількість чогось, його багатоманітність, цінність, вартісність, важливість, спроможність, значеннєвість. Багатство мовлення, яке найбільше визначається кількістю слів у мові, усталеністю їх лексичних значень і морфемно-морфологічних форм, розгалуженістю синтаксичних конструкцій і т. ін., слугує, крім іншого, матеріалом для стилістичних […]...
- Зв’язне мовлення. Стилі мовлення. Офіційно-діловий стиль. План роботи. Оголошення І СЕМЕСТР ІМЕННИК Урок № 17 Тема: Зв’язне мовлення. Стилі мовлення. Офіційно-діловий стиль. План роботи. Оголошення Мета: дати поняття про офіційно-діловий стиль, пояснити сферу його вживання, основні види (жанри), функції стилю (інформативну та волюнтативну), ознаки стилю (точність, доступність, лаконічність, конкретність, чіткість), мовні особливості; дати поняття про ділові папери, їхні види та призначення; формувати вміння складати […]...
- Лексичне значення слова. Однозначні й багатозначні слова. Ознайомлення з тлумачним і перекладним словниками. Культура мовлення. Використання слів відповідно до їхнього значення Фонетика. Орфоепія. Орфографія Урок № 84 Тема. Лексичне значення слова. Однозначні й багатозначні слова. Ознайомлення з тлумачним і перекладним словниками. Культура мовлення. Використання слів відповідно до їхнього значення Мета: – навчальна: пояснити особливості слова як мовної одиниці; навчити розрізняти однозначній багатозначні слова; – розвивальна: розвивати навички колективної та самостійної роботи; здатність до логічного мислення, творчу […]...
- Зв’язок розвитку мовлення з формуванням соціокультурної компетенції Зв’язок розвитку мовлення з формуванням соціокультурної компетенції. Формування мовленнєвої компетенції учнів, зокрема вмінь сприймати й розуміти думки інших та планувати й створювати власні висловлювання, зумовлює навчання української мови на основі текстів, що сприяють опануванню національних і загальнолюдських культурних та духовних цінностей, норм, які регулюють стосунки між поколіннями, статями, націями. Дидактичний матеріал у вигляді текстів різних […]...
- Загальні ознаки усного мовлення Тема 8. Особливості усного професійного спілкування План: 1. Загальні ознаки усного мовлення. 2. Характеристика видів усного професійного спілкування (прийом відвідувачів; телефонна розмова, телефонний етикет; ділові засідання, етика ділового спілкування). 3. Усне публічне мовлення. Жанри та види публічних виступів. Окремі зауваження до мови публічного виступу. 4. Орфоепічні та акцентологічні норми в усному спілкуванні. 5. Засоби милозвучності […]...
- Евфонія (милозвучність) мовлення Стилістика української мови Евфонія (милозвучність) мовлення Однією з позитивних і, водночас, визначальних ознак мовлення є його евфонія, милозвучність (грец. eophonia, від eu – добре і phone – звук). Ця якість мовлення досягається певними мовними засобами, переважно лексичними і фонетичними. Винятково важливими й прямими елементами мовленнєвої евфонії є евфемізми – слова чи сполучення слів, якими замінюють […]...
- Мова і мовлення Мова і мовлення 1. Слово, людьми, робота, місто, село, погоду, турботи. 2. Але діти не могли відповісти ханові. Ніхто з них не вмів розмовляти, бо їх не навчали жодній із мов. 3. Обов’язковою, сім’я – апостроф вживається, тому що буква я позначає два звуки [йа] в середині складу. Сім’я [с’імйа’]: гол. [і а], пр. [с’ […]...
- Вступ. Звуки мовлення. Букви. Каліграфічне написання малих букв українського алфавіту. Вимова та правопис слів азбука, абетка, алфавіт і вересень Урок 1 Тема. Вступ. Звуки мовлення. Букви. Каліграфічне написання малих букв українського алфавіту. Вимова та правопис слів азбука, абетка, алфавіт і вересень Мета: ознайомити учнів зі структурою підручника, з умовними позначеннями; замотивувати дітей до вивчення рідної мови; з’ясувати рівень знань учнів про звуки мовлення, букви; закріпити вміння каліграфічного письма малих букв українського алфавіту; виховувати любов […]...