Усне публічне мовлення
Тема 8. Особливості усного професійного спілкування
3. Усне публічне мовлення
Переконливе, пристрасне слово – дійовий засіб організації стосунків між людьми в діловій сфері, могутній чинник виховання. Живе слово, особистий приклад – величезна сила. Поведінка оратора, його мова, жести, вигляд – усе це взірець для слухачів. Справжній промовець – неповторна індивідуальність. Проте ця особливість обдаровання не завжди дається людині від народження, а частіше виробляється впродовж життя і є результатом роботи над удосконаленням
Звернення до великої аудиторії слухачів створює атмосферу офіційності, важливості сказаного. Оратор має уникати штучності та надмірної офіційності, поводитися природно. В голосі має відчуватися повага до слухачів, доброзичливість та теплота. Слова мають звучати переконливо й дохідливо, послідовно й аргументовано.
Вимоги
Важливим компонентом публічного виступу є міміка, жести та інтонація. У поняття інтонації входять сила і висота голосу, темп мовлення, паузи, тембр голосу. Завдання інтонації – різними засобами відтворювати почуття, настрої, наміри людей. Завдяки їй текст оживає, стає переконливим, емоційним!
Важливу роль також відіграє пауза. Вона використовується на початку промови, щоб зібратися з думками промовцеві, а слухачам – настроїтись на оратора, на сприймання виступу. У процесі його виголошення паузи відділяють частини викладу думки. У непідготовленому виступі пауз більше.
Міміка та жести пом’якшують чи підсилюють сказане, емоційно впливають на слухачів, але зловживати ними не слід.
Темп мовлення і тембр голосу у різних людей не однакові. Він має не викликати роздратування у слухачів. Треба говорити жваво, темпераментно, зберігаючи міру, бути тактовним, ввічливим. Усі позамовні засоби мають свідчити про правдивість і переконливість думок оратора.
Публічне мовлення становить собою один із жанрових різновидів мовленневої діяльності, своєрідної за своїми якісними характеристиками. Серед них – писемно-усна форма публічного мовлення, на етапі існування якої мовець повинен викласти свої думки письмово. Це необхідно для збереження думок, побудови логічно сформульованих понять, безперечної впевненості у власних судженнях та подальшого точного, ясного й стислого викладу їх перед аудиторією. Книжно-розмовна форма публічного мовлення характеризується впливом на мисленево-мовленневу діяльність слухача з метою переконання й спонукання його до відповіді чи дії.
Розмовний аспект публічного мовлення виявляється в таких якостях, як:
– безпосередність (спілкування віч-на-віч, у процесі якого здійснюється оперативна реакція мовця на стимули слухача);
– невимушеність (природність, розкутість спілкування) як необхідна передумова встановлення контакту між мовцем і слухачем;
– емоційність спілкування (збудження пристрастей), що забезпечує виразність мовлення за рахунок доцільного використання вербальних і невербальних засобів.
Книжний характер публічного мовлення виявляється у:
– правильності (відповідності нормам літературної мови);
– точності (вживати слова відповідно до їх значення)
– стислості (використання тих засобів, які найбільш яскраво виражають головну думку);
– виразності (використання елементів художнього стилю);
– доцільності (зумовлено книжним характером мовлення й тісним зв’язком мовлення з різними стилями)
Звідси – красномовство у різних сферах спілкування (навчальне, офіційне, публіцистичне, ораторське та ін.)
Підготовлено-імпровізаційний характер публічного мовлення частіше зумовлений специфікою риторики, що підпорядкована системі законів, кожен із яких функціонує на певному етапі мисленнево-мовленневої діяльності. Процес створення публічного мовлення передбачає перш за все підготовчий етап, який закономірно зумовлює наступний – виконавчий, тобто успіх останнього залежить від якості першого. Лише за цієї умови оратор має можливість творити на етапі виконання.
Отже, публічне мовлення – це особливий вид тексту, створюваний за законами риторики, орієнтований на переконання, що зумовлює його інтеграційну природу (письмово-усна форма реалізації, книжно-розмовний тип мовлення, підготовлено-імпровізаційний характер реалізації).
Види і жанри публічних виступів. Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також обставин він поділяється на такі жанри, як доповідь, промова, бесіда, лекція, репортаж.
1) Доповідь найпоширеніша форма. Буває політична, звітна, ділова. Політична – виголошується державним чи громадським діячем. Вона ставить нові проблеми, визначає програму дій держави та її органу.
Ділова містить виклад певних питань із висновками та пропозиціями. Інформація, що міститься в доповіді, розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв’язання запропонованих проблем. Максимальний результат буде досягнуто, якщо учасники зібрання будуть завчасно ознайомлені з текстом доповіді. Тоді можна очікувати активного обговорення, аргументованої критики, посутніх доповнень і плідно виваженого рішення.
Звітна містить об’єктивно висвітлені факти та реалії за певний період життя й діяльності керівника, депутата, організації, підрозділу тощо. У процесі підготовки до звітної доповіді доповідач мусить окреслити мету, характер і завдання, до кожного положення добирати аргументовані факти, вивірені цифри, переконливі приклади, влучні й доречні цитати. Варто також укласти загальний план й усі положення та частини пов’язати в одну струнку систему викладу. Після обговорення, доповнень і коректив доповідь схвалюють зібранням і приймають остаточне рішення, як програму майбутніх дій на подальший період.
2) Промова – це усний виступ із метою виявлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухачів, логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця.
Визначальною для промовця є схема що, для чого, у який спосіб. Отже, враховуючи вид промови, оратор повинен змінювати й. характер виступу, і засоби, якими він оперуватиме. Із промовою виступають на мітингах, масових зібраннях на честь певної події, ювілею.
Мітингова промова зазвичай виголошується на злободенну тему й стосується суспільно значущої проблеми, яка хвилює широкий загал. Цей короткий, емоційний виступ розрахований на безпосереднє сприймання слухачів. Завдання оратора – виявити повні, нестандартні аспекти теми, спонукавши присутніх по-новому сприйняти уже відомі факти й реалії. Успішність її залежить від індивідуального стилю оратора, його вміння доречно використовувати весь арсенал вербальних і невербальних засобів спілкування та майстерності імпровізувати залежно від реакції аудиторії. Палка, заклична, актуальна, майстерно виголошена мітингова промова, як свідчить історія, – дієвий чинник впливу на свідомість слухачів.
Агітаційній промови притаманні практично всі складові попередньої промови. Торкаючись актуальних суспільно-політичних проблем, активно впливаючи на свідомість, промовець спонукає слухача до певної діяльності, до нагальної необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові. У ній розв’язують чи з’ясовують певні питання, пропагують певні думки, ідеї, активно агітуючи за їх втілення у життя.
Ділова промова характеризується лаконізмом, критичністю спрямування, полемічністю та аргументованістю викладених у ній фактів. На відміну від мітингової та агітаційної вона орієнтована на логічно виважене, а не на емоційно схвильоване сприйняття слухача. Частіше цей виступ не має самостійного значення, він зрозумілий і сприймається лише в контексті проблеми, що обговорюється на конкретному зібранні.
Ювілейна промова присвячується певній даті пов’язаній з ушануванням окремої людини, групі осіб, урочистостям на честь події з життя та діяльності установи, закладу тощо.. Якщо це підсумок діяльності, то до неї можна включити в хронологічному порядку найважливіші етапи діяльності та досягнення ювіляра, побажання подальшого плідного розвою та всіляких гараздів.
Доречна пафосність не повинна переходити в заштамповану, нудну одноманітність. Слушними тут будуть експромти и імпровізація, тактовні жарти та дотепне акцентування уваги слухачів на своєрідних рисах ювіляра, спогади про цікаві й маловідомі широкому загалу факти з її діяльності й життя. Форма та зміст, попри певну емоційність і дотепність викладу, повинні бути морально та етично виважені промовцем, щоб не образити ні ювіляра, ні близьких чи слухачів.
3) Репортаж жива розповідь очевидця про якусь подію з суспільного життя. Тема: політична чи виробнича подія, спортивні, культурні заходи.
4) Лекція є однією з форм пропаганди, передачі, роз’яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних та ін. знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, та має систематичний характер.
Навчально-програмові лекції становлять систематичний виклад певної наукової дисципліни. Обов’язковою частиною її має бути огляд і коментар наукової літератури, і акцентування уваги на ще не розв’язаних питаннях і проблемах.
Настановна – вступна лекція має на меті ввести слухача в коло питань певної дисципліни, познайомити з її предметом, зацікавити слухачів подальшим вивченням запропонованого матеріалу.
Оглядова лекція – читають після вивчення всього курсу. Вони мають на меті систематизувати знання слухачів із певного предмета, наштовхнути на подальше самостійне опрацювання якоїсь проблеми, активізувати думку.
Лекції зі спеціального курсу зазвичай присвячені певній вузькій галузі науки, дослідження. Вони дають широкі можливості ввести слухачів у науку, збудити їх думку. Такі лекції значно легше побудувати як проблемні в порівнянні з навчально-програмовими.
Ця форма публічного виступу вимагає більшої офіційності й академічності викладу. Як правило, лекція має традиційну чітку структуру – вступ, основна частина, висновки. Текст лекції пишеться. Майстерність лектора полягає в знанні матеріалу та вмінні донести його до слухачів.
Вступ – своєрідний заспів, зачин до теми обраної лекції, мусить бути лаконічним, дещо інтригуючим. Зацікавивши слухачів, лектор має утримати їхню увагу.
В основній частині повинно бути викладено, послідовно й логічно розкрито стрижневе питання лекції з увиразненням усіх причинно-наслідкових зв’язків кожної частини. Кількість частин не повинна перевищувати семи, щоб не розпорошувати увагу й не стомлювати слухачів. Не варто перенасичувати лекцію фактами, “засипати слухачів” цифрами, датами, цитатами.
Висновки мусять логічно випливати з усього змісту лекції: узагальнювати основне й займати близько 5% часу й обсягу всього виступу. Доречним буде у висновку в підсумковий та настановний елемент щодо виконання певних дій. Лектор повинен бути готовий до запитань за темою виступу. Відповіді мусять бути короткими, виваженими.
5) Виступ, як правило, не готується завчасно, а є спонтанною реакцією на щойно почуте від промовця, доповідача. У лаконічному виступові промовець може порушити одне-два питання, чи дати на них конкретну відповідь, не відходячи від тематики порядку денного.
Виступ на зборі, семінарі передбачає:
– виклад суті певного питання;
– акцентування на основному;
– висловлення свого ставлення й оцінки
– підкреслення значущості, важливості й актуальності (чи навпаки);
– підкріплення своїх доказів прикладами (посиланнями на джерела).
Адресувати своє звернення промовець повинен не лише доповідачеві та президії, а й усім присутнім, слідкувати, щоб одержана ними інформація була зрозумілою і лягла в основу їхніх власних роздумів і висновків.
Підготовка тексту виступу. Перш за все це тривалий процес нагромадження (збирання) інформації з чітким окресленням кола тем, проблем на найближчий період та перспективних. Полегшує роботу використання комп’ютерних технологій.
Під час опрацювання матеріалу слід навчитися зафіксовувати інформацію для виступу за належним порядком (положення, постулати, гіпотези, хід міркування, аргументація, приклади, порівняння, ілюстративний матеріал, цифрові дані, висновки).
Роблячи виписки з цитатами, іменами, цифрами, відповідними поясненнями, схемами, таблицями, доцільніше користуватися картками однакового формату. На них зазначають розділ науки чи тему, стосовно якої можна використати зафіксований матеріал.
Опрацьовуючи наукові джерела, які безпосередньо не стосуються обраного дослідження, але з якими варто ознайомитися для загального уявлення про стан вивчення проблеми, пишуть анотацію. Вона складається з опису бібліографічних ознак книги, короткого викладу змісту, вказівок, кому адресовано це видання. Можна скористатися й готовою анотацією, якщо вона є в книзі.
Стисло викласти інформацію можна в тезах. Вони являють собою коротко сформульовані головні положення тексту, авторські висновки, їх обгрунтування. Тезувати можна основні положення тексту, ідучи за розвитком авторської думки, цитуючи ключові фрагменти. А можна викладати основні положення твору власними словами, уникаючи громіздких цитат.
Більш розгорнутою формою тез е конспект, у якому стисло викладають найчастіше в змісті джерела чи його фрагмента. Але цей вид роботи потребує попереднього укладання плану й тез опрацьовуваного твору. Як і тези, конспект можна укладати двома способами, але пам’ятати, що в тезах лише формулюється думка, ідея чи теорія, тоді як у конспекті треба відбити її розвиток.
Уміння раціонально зафіксувати та упорядкувати одержану інформацію сприяє її глибокому засвоєнню і свідчить про високу культуру розумової праці.
Ділова бесіда. Незважаючи на те, що ділова бесіда може мати різні форми, її учасники, спираючись на загальні підходи до ділового спілкування, керуються спеціальними для таких стосунків правилами. Давно помічено, що в ділових взаєминах вирішальну роль відіграють увага до співрозмовника, тактовність та вміння не лише говорити, а й терпляче й уважно слухати Ділова бесіда буде мати позитивний результат лише за умови уважного сприйняття співрозмовниками точки зору й доказів свого партнера, висловлених по суті, із відповідною тактовною реакцією щодо отриманої інформації. Ураховуючи проблематику, що буде порушуватися та час розмови, мету зустрічі, вік, стать, а також поведінку та характер взаємин учасників можна назвати такі основні фази ділової бесіди:
– установлення часу и місця зустрічі (на нейтральній, своїй, чужій території);
– спосіб виступу в контакт, початок розмови (на своїй території ініціатива належить господареві, він диктує правила гри. На нейтральній – тому, хто прийшов першим: це вітання, початкові фрази й жести для мобілізації уваги);
– формулювання конкретної мети зустрічі (у формі проблеми чи завдання);
– обмін пропозиціями і випрацювання рішень (оцінка, пропозиції та ухвалення чи не ухвалення рішення за кожним пунктом порушеного питання);
– фіксування остаточної домовленості й вихід із контакту, закінчення розмови (підведення підсумків, фіксування (у писемній чи іншій формі взаємних зобов’язань і розподіл функцій щодо реалізації рішення).
Обидві сторони повинні бути ввічливими, привітними, доброзичливими, виявляти інтерес і повагу до співрозмовника, чемність й емоційну стриманість у полеміці, тактовність і здатність до співчуття та розуміння проблем одне одного. Розмовляючи, слід дивитися на співрозмовника, щоб відповідно скоригувати подальший хід бесіди у разі втрати інтересу до теми. Для досягнення порозуміння слід не лише вміти переконливо говорити, а уважно слухати.
Ефект ділової бесіди залежить від того, як учасники готуються до неї, чи знають, якими принципами слід керуватися на окремих її стадіях, чи вміють контролювати свою поведінку під час розмови, чи вміють перетворити розмову на плідний діалог, чи враховують психологію партнера.
Related posts:
- Публічний виступ – Усне ділове мовлення ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА Розділ 6. Усне ділове мовлення Публічний виступ Г. З. Апресян у своїй книзі “Ораторське мистецтво” розрізняє такі види публічного виступу: – громадсько-політичне ораторське мистецтво (наприклад, лекції на громадсько-політичні теми, політичні промови, огляди, виступи на мітингах, агітаційні промови); – академічне ораторське мистецтво (наукова доповідь); – судове ораторське мистецтво; – промови з нагоди громадських […]...
- Уявлення про усне й писемне мовлення. Культура мовлення Урок 13 Тема. Уявлення про усне й писемне мовлення. Культура мовлення Мета: розширити та поглибити знання дітей про мовлення, ознайомити з видами мовлення, їх особливостями, з правилами культури усного й писемного мовлення; розвивати спостережливість вміння порівнювати й робити висновки; виховувати культуру мовлення. Обладнання: малюнки із зображенням дітей, які розмовляють і пишуть. ХІД УРОКУ I. Організаційний […]...
- Усне мовлення як складова частина ділового спілкування – Усне ділове мовлення ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА Розділ 6. Усне ділове мовлення Ключові слова: ділове спілкування, мовленнєвий етикет, монолог, діалог, полілог, публічний виступ, невербальні засоби спілкування. Усне мовлення як складова частина ділового спілкування Ділове мовлення має вираження в усній і писемній формі. Усна форма літературної мови – це мова, яка звучить і розрахована на слухове сприйняття, а писемна – […]...
- Усне й писемне мовлення Урок 4 Тема. Усне й писемне мовлення Мета: актуалізувати знання дітей про види мовлення, познайомити й вчити дотримуватись вимог щодо усного і писемного мовлення; виховувати бажання до збагачення свого мовлення засобами художньої літератури; розвивати мовлення учнів. Обладнання: картки зі словами. ХІД УРОКУ I. Перевірка домашнього завдання (вправа 12) – Прочитайте, які висловлювання про мову ви […]...
- Невербальні засоби спілкування – Усне ділове мовлення ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА Розділ 6. Усне ділове мовлення Невербальні засоби спілкування Ділове спілкування – це завжди діалог або полілог. Щоб він був ефективним, важливо навчитися користуватися вербальними і невербальними засобами спілкування. Високу результативність спілкування дають: – постійне збагачення словникового запасу; – уміння утримувати увагу співрозмовника та зосереджуватися на словах партнера; – визначення й розуміння його […]...
- Усне і писемне мовлення. Культура мовлення. (Вправи 8-11) Тема. Усне і писемне мовлення. Культура мовлення. (Вправи 8-11). Мета. Допомогти учням зрозуміти, то мова – це суспільне явище, яке має свій ріст і розвиток, людське середовище, що користується цією мовою; виховувати любов і повагу до слова. Обладнання: таблиця “Усне і писемне мовлення”, додаток 3. Хід уроку I. Організація класу. II. Актуалізація опорних знань учнів. […]...
- Усне мовлення, розмовне мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Усне мовлення, розмовне мовлення Терміни “усне мовлення” й “розмовне мовлення” семантично не тотожні. Позначувані ними мовні явища мають як спільні, так і відмінні ознаки. Однак ці поняття не завжди розглядають розмежовано, як окремі термінологічні словосполучення. Наприклад, у СУМі прокоментовано тільки споріднені з ними найменування: усний (виражений у звуковій формі), усність (усність фольклору, […]...
- Усне і писемне мовлення МОВА І МОВЛЕННЯ §12 Усне і писемне мовлення Розповідати, запитувати і відповідати, обмінюватись думками можна усно і письмово. 192. Попрацюйте разом! 1. Розгляньте малюнок і розкажіть, де заховалися лісові тварини. Хто з них на зиму засинає, а хто – одягає теплу шубку? 2. Складіть речення про одну з тварин (усно). 3. Назви яких тварин позначено […]...
- Ділова етика – Усне ділове мовлення ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА Розділ 6. Усне ділове мовлення Ділова етика Основним принципом ділової етики є намагання партнерів досягти у взаємодії взаємовигідної нічийної. Для цього треба навчитися створювати сприятливу атмосферу спілкування, формулювати свої інтереси до партнера та визначати його потреби, вміння розглядати проблему через призму його інтересів. Такий стан називається станом емпатії, який досягається тільки за […]...
- Телефонна розмова – Усне ділове мовлення ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА Розділ 6. Усне ділове мовлення Телефонна розмова Державні службовці нерідко спілкуються по телефону: або самі телефонують, або відповідають на телефонні дзвінки. Телефонна розмова відрізняється від власне розмови тим, що співрозмовники не бачать один одного (за винятком відеотелефонів). Важливим є доцільне використання вербальних засобів спілкування, темпу мовлення, тембру голосу, інтонації. Під час телефонної […]...
- Мовленнєвий етикет – Усне ділове мовлення ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА Розділ 6. Усне ділове мовлення Мовленнєвий етикет Мовленнєвий етикет – це мовні формули вітання, прощання, звертання, висловлення сумніву, підтвердження, згоди, незгоди та ін. Етикет (від франц. etiquette – встромляти) має широке тлумачення: від “зведення норм поведінки, порядок дій і правила чемності при дворах монархів, титулованих осіб (придворний етикет), а також у дипломатичних […]...
- Складові культури управління – Усне ділове мовлення ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА Розділ 6. Усне ділове мовлення Складові культури управління Культура управління – це складний і багатогранний комплекс проблем, які стоять перед адміністративно-управлінським апаратом. Культура управління включає в себе: – уважне, зацікавлене ставлення до потреб і турбот персоналу; – оперативний розгляд їх звертань і прохань; – доброзичливий тон; – повагу до людини. Державний службовець, […]...
- Зв’язне мовлення. Спілкування та мовлення. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Сприйняття чужого мовлення. Навчальне аудіювання І СЕМЕСТР ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО Урок № 4 Тема: Зв ‘ язне мовлення. Спілкування та мовлення. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Сприйняття чужого мовлення. Навчальне аудіювання Мета: повторити вивчене про мовлення як засіб спілкування за допомогою виражальних засобів мови; про види мовленнєвої діяльності; повправляти у сприйнятті-розумінні почутого; виховувати любов до природи, доброту […]...
- Розвиток зв’язного мовлення. Загальне уявлення про мовлення і спілкування. Види мовленнєвої діяльності ВСТУП УРОК № 2 Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Загальне уявлення про мовлення і спілкування. Види мовленнєвої діяльності Мета: пояснити учням різницю між мовою та мовленням, ознайомити з видами мовлення; навчати мистецтву спілкування; виховувати ввічливість, тактовність, повагу до співрозмовників. Обладнання: підручник, Дитяча Біблія. ХІД УРОКУ I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ Перевірка домашньої вправи. II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ […]...
- Розвиток зв’язного мовлення. Типи мовлення СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦІЯ УРОК № 11 Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Типи мовлення Мета: дати учням загальне уявлення про типи мовлення; навчити їх визначати типи мовлення, самим складати висловлювання різних типів; поліпшувати мовленнєву культуру; прищеплювати любов до природи. Обладнання: підручник, дидактичний матеріал. ХІД УРОКУ I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ 1. Перевірка домашньої вправи. 2. Запитання і завдання […]...
- Загальні ознаки усного мовлення Тема 8. Особливості усного професійного спілкування План: 1. Загальні ознаки усного мовлення. 2. Характеристика видів усного професійного спілкування (прийом відвідувачів; телефонна розмова, телефонний етикет; ділові засідання, етика ділового спілкування). 3. Усне публічне мовлення. Жанри та види публічних виступів. Окремі зауваження до мови публічного виступу. 4. Орфоепічні та акцентологічні норми в усному спілкуванні. 5. Засоби милозвучності […]...
- Зв’язне мовлення. Монологічне й діалогічне мовлення. Основні правила спілкування (практично). Створення діалогів Урок № 3 Тема: Зв ‘ язне мовлення. Монологічне й діалогічне мовлення. Основні правила спілкування (практично). Створення діалогів Мета: дати учням поняття про монологічне й діалогічне мовлення, ознайомити з основними правилами спілкування, формувати вміння складати й розігрувати діалоги відповідно до запропонованих ситуацій із дотриманням правил спілкування, вміння підтримувати діалог на певну тему, правильно інтонувати репліки […]...
- Розвиток зв’язного мовлення. Стилі мовлення ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ УРОК № 7 Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Стилі мовлення Мета: дати учням загальне уявлення про стилі мовлення, сферу вживання кожного з них; навчити визначати стилі мовлення, знаходити стилістичні помилки; прищеплювати любов до птахів, до тварин. Обладнання: підручник. ХІД УРОКУ I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ Перевірка домашньої вправи. II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ […]...
- МОВЛЕННЯ ЯК ПРЕДМЕТ СТИЛІСТИКИ Й КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ. СТИЛІСТИКА ТА ЇЇ ПІДРОЗДІЛИ: СТИЛІСТИКА МОВИ Й СТИЛІСТИКА МОВЛЕННЯ, ЇХ ВІДМІННІСТЬ ВСТУП Урок № 1 МОВЛЕННЯ ЯК ПРЕДМЕТ СТИЛІСТИКИ Й КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ. СТИЛІСТИКА ТА ЇЇ ПІДРОЗДІЛИ: СТИЛІСТИКА МОВИ Й СТИЛІСТИКА МОВЛЕННЯ, ЇХ ВІДМІННІСТЬ Мета: навчити учнів розрізняти поняття “культура мовлення” та “стилістика”, терміни “стилістика мови” й “стилістика мовлення”; розвивати вміння визначати стилі мовлення та виділяти засоби створення емоційно-експресивної виразності; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у […]...
- Міжнародне публічне право Міжнародне публічне право – система норм (правил поведінки), які регулюють відносини між суб’єктами міжнародного права. Основні суб’єкти його – держави та міждержавні організації. Спеціальні (нетрадиційні) суб’єкти – фізичні особи та неурядові організації. Як правовій системі М. п. п. притаманна нормативність – загальний обов’язковий стандарт поведінки суб’єктів. Основою М. п. п. є його імперативні норми, які […]...
- Основні правила переносу. Культура мовлення. Засвоєння складних випадків слововживання. Слухання-розуміння текстів різних стилів і типів мовлення Фонетика. Орфоепія. Орфографія Урок № 59 Тема. Основні правила переносу. Культура мовлення. Засвоєння складних випадків слововживання. Слухання-розуміння текстів різних стилів і типів мовлення Мета: – навчальна: навчити основних правил переносу; повторити поділ слів на склади; – розвивальна: розвивати пам’ять, увагу, фонематичний слух; – виховна: виховувати культуру усного і писемного мовлення; культуру поведінки, командний дух. Внутрішньопредметні […]...
- Зв’язне мовлення. Загальне уявлення про стилі мовлення, сфери вживання кожного з них ВІДОМОСТІ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ Урок № 19 Тема: Зв’язне мовлення. Загальне уявлення про стилі мовлення, сфери вживання кожного з них Мета: дати уявлення про стилі мовлення, пояснити головну функцію та сферу вживання кожного стилю, дати уявлення про основні жанри кожного зі стилів; розвивати спостережливість, уміння виділяти головне, пам’ять, увагу, мислення й мовлення, уточнювати й […]...
- Зв’язне мовлення. Стилі мовлення. Офіційно-діловий стиль. План роботи. Оголошення І СЕМЕСТР ІМЕННИК Урок № 17 Тема: Зв’язне мовлення. Стилі мовлення. Офіційно-діловий стиль. План роботи. Оголошення Мета: дати поняття про офіційно-діловий стиль, пояснити сферу його вживання, основні види (жанри), функції стилю (інформативну та волюнтативну), ознаки стилю (точність, доступність, лаконічність, конкретність, чіткість), мовні особливості; дати поняття про ділові папери, їхні види та призначення; формувати вміння складати […]...
- Особливості писемного професійного мовлення Тема 1. Літературна мова як основа ділового та професійного спілкування. Стилістична диференціація української літературної мови 3. Особливості писемного професійного мовлення УСНЕ: – Первинне – Діалогічне (полілогічне), монологічне. – Розрахована на певних слухачів – співрозмовників. – Непідготовлена заздалегідь – Живе спілкування – Інтонація, міміка, жести – Імпровізація – Чітко індивідуалізоване мовлення – Емоційне й експресивне мовлення […]...
- Зв’язне мовлення. Типи мовлення: розповідь, опис, роздум (практично). Особливості будови розповіді. Усний докладний переказ тексту розповідного характеру ВІДОМОСТІ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ Урок № 23 Тема: Зв’язне мовлення. Типи мовлення: розповідь, опис, роздум (практично). Особливості Будови розповіді. Усний докладний переказ тексту розповідного характеру Мета: пояснити особливості будови розповіді, формувати вміння відрізняти розповідь від інших типів мовлення, відтворювати тексти розповідного характеру; формувати загальні текстотворчі вміння; уточнювати й збагачувати словниковий запас учнів; розвивати логічне […]...
- УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 5. ТИПИ МОВЛЕННЯ (ПОВТОРЕННЯ). ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ ОПИСУ ПРИМІЩЕННЯ Й ПРИРОДИ. ПОЄДНАННЯ В ОДНОМУ ТЕКСТІ РІЗНИХ ТИПІВ МОВЛЕННЯ Мета: навчальна: закріпити знання, уміння і навички аналізу та створення різних типів мовлення – розповіді, опису та роздуму; розвивальна: розвивати творчі здібності учнів; виховна: виховувати ціннісне ставлення до текстів різних типів і стилів. Внутрішньопредметні зв’язки: лексикологія, морфологія, синтаксис, орфографія. Міжпредметні зв’язки: мовлення і мова. Тип уроку: формування умінь і навичок. ПЕРЕБІГ УРОКУ І. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ […]...
- УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ № 6. КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ І КОМУНІКАЦІЯ. ЧИТАННЯ ТЕКСТІВ РІЗНИХ СТИЛІВ, ТИПІВ, ЖАНРІВ МОВЛЕННЯ. ВИЗНАЧЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ЦІННОСТІ ПРОЧИТАНОГО ВСТУП. ПОГЛИБЛЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ВІДОМОСТЕЙ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ Урок № 11 УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ № 6. КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ І КОМУНІКАЦІЯ. ЧИТАННЯ ТЕКСТІВ РІЗНИХ СТИЛІВ, ТИПІВ, ЖАНРІВ МОВЛЕННЯ. ВИЗНАЧЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ЦІННОСТІ ПРОЧИТАНОГО Мета: удосконалювати вміння й навички сприймати писемне мовлення за допомогою зору, визначати актуальну інформацію у прочитаному, засвоювати її, удосконалювати навички різних […]...
- Звуки мовлення ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ Звуки мовлення Говорячи, спілкуючись між собою, ми користуємося певними звуками. Ці звуки називаються Звуками мовлення. Звуки мовлення відрізняються від інших звуків природи насамперед тим, що звуки мовлення творить людина і служать вони для розпізнання окремих слів і їхніх форм. Так, слова Бак, бик, бук різняться звуками, , (Бак – закрита металева […]...
- Зв’язне мовлення. Загальне уявлення про спілкування і мовлення. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Навчальне аудіювання Урок № 2 Тема: Зв’язне мовлення. Загальне уявлення про спілкування і мовлення. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Навчальне аудіювання Мета: дати учням поняття про мову як систему виражальних засобів, що вживаються для висловлення думки та спілкування, і мовлення як використання виражальних засобів мови у процесі спілкування; ввести до словника дітей терміни мовець та […]...
- МОВЛЕННЯ Культурологічний словник МОВЛЕННЯ – функціонування мови в процесах вираження та обміну думок, конкретна форма існування мови як особливого виду суспільної діяльності. Безпосередніми виявами М. є його різноманітні акти в усній і писемній реалізації. Розрізняють М. монологічне й діалогічне. Поряд із власне М. виділяють внутрішнє мовлення, розраховане на постановку й розв’язання у свідомості мовця різноманітних пізнавальних […]...
- Поняття про стилі мовлення – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Поняття про стилі мовлення Стиль мовний – це різновид літературної мови, який використовується в певному суспільному аспекті життя людей. Це і побутове спілкування, і офіційно-ділові відносини, і законотворча діяльність, і наукові праці, і публіцистична праця, і художня творчість тощо. У кожній з цих сфер життя суспільства […]...
- Розвиток зв’язного мовлення. Оповідання про випадок із життя ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ УРОК № 31 Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Оповідання про випадок із життя Мета: навчити учнів складати оповідання про випадок із життя; розвивати усне й писемне мовлення, логічне мислення, збагачувати словниковий запас; виховувати мовленнєву культуру учнів. Обладнання: підручник, словники. ХІД УРОКУ І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ III. […]...
- Зв’язне мовлення Повторення вивченого про текст і стилі мовлення Зв’язне мовлення Повторення вивченого про текст і стилі мовлення. Поняття про публіцистичний стиль. Навчальне аудіювання. Мета: Повторити вивчене про текст і його основні ознаки, функціональні стилі мовлення; дати поняття про публіцистичний стиль, ознайомити з основними ознаками стилю; формувати вміння впізнавати тексти публіцистичного стилю й визначати їхні основні стильові ознаки, формувати комунікативні вміння, зокрема аудіювання (слухання-розуміння); […]...
- УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ № 1. КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ І КОМУНІКАЦІЯ. ПОНЯТТЯ КОМУНІКАЦІЇ ЯК ДІЯЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ СПІЛКУВАННЯ З МЕТОЮ ІНФОРМАЦІЙНОГО ОБМІНУ ТА ЗАЄМОВПЛИВУ. ДОТРИМАННЯ ОЗНАК КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ ВСТУП. ПОГЛИБЛЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ВІДОМОСТЕЙ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ Урок № 2 УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ № 1. КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ І КОМУНІКАЦІЯ. ПОНЯТТЯ КОМУНІКАЦІЇ ЯК ДІЯЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ СПІЛКУВАННЯ З МЕТОЮ ІНФОРМАЦІЙНОГО ОБМІНУ ТА ЗАЄМОВПЛИВУ. ДОТРИМАННЯ ОЗНАК КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ – ВАЖЛИВА ПЕРЕДУМОВА ЕФЕКТИВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ. УСНЕ Й ПИСЕМНЕ ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ Мета: формувати поняття комунікації, ділового спілкування, […]...
- ЗВУК МОВЛЕННЯ І ФОНЕМА Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему § 15. ЗВУК МОВЛЕННЯ І ФОНЕМА Мовозначні студії 166. І. Прочитайте текст. Визначте стиль і тип мовлення. Випишіть визначення нових для вас понять. “У живому мовленні, – писав академік Лев Щерба, – звуків вимовляється значно більше, ніж ми звичайно думаємо, звідси кількість різноманітних звуків, які […]...
- Культура мовлення й спілкування Урок 5 Тема. Культура мовлення й спілкування Мета: активізувати отримані знання з мовної культури; познайомити з основними характеристиками культурного мовлення; виробити уміння застосовувати їх у житті; розвивати усне мовлення дітей, уміння працювати самостійно й колективно; виховувати культуру мовленнєвого спілкування. ХІД УРОКУ I. Перевірка домашнього завдання (вправа 16) Вислухати загадки, складені учнями. – Назвіть кількість звуків […]...
- Зв’язне мовлення Аналіз письмового твору Урок № 35 Зв ‘ язне мовлення Аналіз письмового твору Мета : на основі здобутих текстологічних знань проаналізувати написані учнями твори-описи зовнішності людини; удосконалювати культуру писемного мовлення, сприяти збагаченню й уточненню словникового запасу учнів; розвивати спостережливість, образне мислення; виховувати людяність, толерантність, увагу до внутрішнього світу людини; розвивати спостережливість, логічне й образне мислення, культуру мовлення, удосконалювати […]...
- Розвиток зв’язного мовлення. Усний твір-розповідь на основі власного досвіду ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ УРОК № 28 Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Усний твір-розповідь на основі власного досвіду Мета: навчити школярів складати твори-розповіді на основі власного досвіду, з’ясувати особливості тексту-розповіді, розвивати усне мовлення учнів; виховувати мовленнєву культуру учнів. Обладнання: підручник. ХІД УРОКУ I. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ […]...
- КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ І СПІЛКУВАННЯ Урок 3. КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ І СПІЛКУВАННЯ Мета: формувати в учнів уявлення про культуру мовлення і спілкування; ознайомити з основними характеристиками культурного мовлення; вчити дотримувати правил спілкування в усному мовленні; розвивати вміння правильно висловлювати свою думку у зв’язному мовленні; виховувати культуру спілкування. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ (див. додатковий матеріал до уроку […]...
- Комунікативно-стилістичні якості мовлення Стилістика української мови 4. Комунікативно-стилістичні якості мовлення На підвалинах знань про стилістику різнотипних мовних засобів і практичного вміння послуговуватись ними в індивідуальному мовленні в українській мові вже майже сформувався всенародний комплекс її одиниць, стилістичне використання яких в усному й писемному мовленні забезпечує належну культуру висловлювання, котра найповніше виявляється в таких комунікативно-стилістичних якостях мовлення, як його […]...