ВОДИ СУХОДОЛУ
Мета:
– формувати знання про особливості вод суходолу, основні річкові та озерні системи: вдосконалювати практичні уміння та навички складати комплексну характеристику річки за картами атласу та текстом підручника;
– розвивати вміння самостійно визначати способи навчальних дій у рамках запропонованих умов та вимог; свідомо виконувати способи раціональної навчальної діяльності: складати цілеспрямований опис об’єкта за типовим планом;
– розвивати пізнавальні можливості, самостійність, самовдосконалення, увагу, пам’ять.
Обладнання;
Тип уроку: комбінований.
Очікувані результати: учні зможуть показувати на карті та наводити приклади внутрішніх вод Північної Америки; характеризувати природі особливості вод суходолу; пояснювати залежність вод суходолу від клімату та рельєфу материка.
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ
Прийом “Картографічна розминка”
Учитель показує на карті складові географічної номенклатури Північної
Робота в парах
Прийом “Експрес-тест”, “Взаємоперевірка”
1. Який тип клімату сформувався на більшій частині островів Карибського моря?
А Субекваторіальний;
Б тропічний пустельний;
В субтропічний мусонний;
Г тропічний вологий.
2. Укажіть причину великої кількості опадів на західному узбережжі Північної Америки між 40° та 60° пн. ш.:
А опади приносить літній мусон з Тихого океану;
Б опади несуть західні вітри з Тихого океану;
В пасатна циркуляція;
Г в цих широтах завжди багато опадів.
3. Укажіть причину формування берегової пустелі на півострові Каліфорнія:
А високі гори затримують проходження вологих повітряних мас з Тихого океану;
Б вплив холодної океанічної течії поблизу узбережжя;
В високі гори затримують проходження вологих повітряних мас з Атлантичного океану;
Г вплив теплої океанічної течії поблизу узбережжя.
4. Який тип клімату сформувався на більшій частині півострова Лабрадор?
А Субарктичний;
Б помірний мусонний;
В помірний морський;
Г тропічний вологий.
5. Які території Північної Америки найчастіше страждають від руйнівного впливу тропічних циклонів?
А Острови Карибського моря;
Б узбережжя затоки Аляска;
В півострів Каліфорнія;
Г Центральні рівнини.
Прийом “Бліцопитування”
– Якими чинниками визначена різноманітність кліматичних умов Північної Америки?
– У межах яких кліматичних поясів розташована Північна Америка?
– Який взаємозв’язок існує між кліматичними умовами території та її поверхневими водами?
– Зробіть попередні висновки про забезпеченість материка поверхневими водами.
– Про які річки, озера Північної Америки вам відомо з художніх творів?
III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Прийом “Проблемне питання”
Отже, вам вже відомо, що особливості внутрішніх вод материка залежать від клімату та рельєфу.
Які види досліджень слід провести, щоб установити особливості вод суходолу та довести їхній зв’язок із кліматом та рельєфом?
(Відповіді учнів.)
1. Установлення загальних особливостей внутрішніх вод Північної Америки
Прийом “Географічний практикум”
Робота з картами атласу, мультимедійною презентацією
Завдання
1) За картами атласу установіть, до басейнів яких океанів належать річки Північної Америки. Який з басейнів є найбільшим за площею?
2) За картами атласу назвіть річки, які належать до басейнів Тихого, Північного Льодовитого й Атлантичного океанів. Результати занесіть у таблицю.
Басейни океанів | ||
Тихого | Атлантичного | Північного Льдовитого |
3) Укажіть причини нерівномірного розподілу річкової мережі на материку.
За загальним обсягом річкового стоку Північна Америка посідає третє місце після Євразії і Південної Америки. Із поверхні материка щорічно стікає 8200 км3 води, що становить 18 % світового стоку. Складний рельєф і геологічна будова, різноманітний клімат створюють умови для формування розгалуженої річкової мережі та озерних систем.
Річки басейну Північного Льодовитого океану протікають територією давнього зледеніння, через озера, і мають неширокі долини зі скелястими берегами і численними порогами. Річки мають переважно снігове живлення і надовго замерзають.
Річки басейну Тихого океану короткі, бурхливі, багатоводні, багаті гідроенергією. Долини річок вузькі й глибокі. Танення снігів і льодовиків у горах підтримує високий рівень води, особливо в літній період.
Найбільш важливу роль у забезпеченні населення материка водними ресурсами відіграють річки басейну Атлантичного океану. Це досить розгалужені річкові системи із широкими долинами. Найбільша річкова система на материку – Міссісіпі з Міссурі, Огайо та іншими притоками.
У Північній Америці багато озер. Річки й озера з’єднані мережею каналів і мають велике транспортне значення.
Для Північної Америки характерне сучасне заледеніння, загальна площа якого – понад 2 млн км2. Це покривні льодовики Гренландії, Канадського Арктичного архіпелагу і гірські льодовики Кордильєр. Найбільш потужні гірські льодовики розташовані в Кордильєрах на північному заході материка, де їх утворенню, крім низьких температур, сприяють рясні снігопади. У Скелястих горах є Національний парк льодовиків, де на порівняно незначному просторі сконцентровано близько 60 льодовиків різних типів і розмірів.
На півночі материка поширена багаторічна мерзлота. Величезне значення для водопостачання населених пунктів Північної Америки мають найбагатші запаси підземних вод, розвідані в надрах материка.
Болота сформувалися в басейнах річок, особливо їх багато у верхів’ях Міссісіпі, біля Великих озер та Вінніпегу, на Приатлантичній низовині.
Висновок 1. Північна Америка багата поверхневими і підземними водами. Розподілені гідрографічні об’єкти по материку нерівномірно, що пов’язано насамперед із кліматичними умовами та особливостями рельєфу.
2. Характеристика основних річкових систем
Робота з текстом підручника, картами атласу, мультимедійною презентацією
Завдання. Складіть характеристику однієї з річок Північної Америки. Результати занесіть у таблицю.
Назва Річки | До басейну якого океану належить | Місце Витоку | Куди Впадає | Напрямок Течії | Основні Притоки | Режим та живлення | Господарське використання |
Висновок 2. Ріки й озера Північної Америки належать до басейнів Атлантичного, Тихого та Північного Льодовитого океанів. Найбільша річка – Міссісіпі.
3. Озера та інші водні об’єкти материка
Робота з мультимедійною презентацією
На півночі переважають озера, утворені в льодовикових улоговинах. У Кордильєрах багато вулканічних і карстових озер, а на внутрішніх плоскогір’ях – дрібних залишкових, як, наприклад, Велике Солоне. На рівнинах, у широких річкових долинах, багато озер-стариць.
Серед озер Північної Америки особливе місце посідають Великі озера – найбільший у світі прісноводний басейн.
(Виступи учнів, які мали випереджальне завдання, з повідомленнями про озера материка.)
Висновок 3. Озера Північної Америки відрізняються різноманітним походженням улоговин. У Великих озерах зосереджений найбільший обсяг прісної води на Землі.
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Практична робота 9 (продовження)
Завдання. Позначте на контурній карті річки: Міссісіпі, Міссурі, Колумбія, Маккензі, Юкон, Колорадо; водоспади: Ніагарський; озера: Великі (Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо), Велике Солоне.
Робота в групах
Прийом “Мандрівка в Інтернет”
Завдання. Знайдіть інформацію про унікальні водні об’єкти материка (Ніагарський водоспад, каньйон Колорадо, болота Еверглейдс тощо).
VI. ПІДСУМОК УРОКУ, РЕФЛЕКСІЯ
Прийом “П’ять речень”
Учні формулюють висновки уроку п’ятьма реченнями.
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати відповідний параграф підручника.
2. Випереджальне: 1) об’єднатися в групи; 2) підготувати виступ з мультимедійним супроводом про одну з природних зон Північної Америки відповідно до плану характеристики природних зон материка.
ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ
До складу системи Великих озер входять Верхнє, Мічіган, Гурон, Ері, Онтаріо та низка дрібніших. Усі вони сполучаються між собою, утворюючи єдиний прісноводний басейн. Загальна площа Великих озер становить 246,4 тис. км2, а Верхнє є найбільшим прісним озером на Землі.
Геологічна будова району Великих озер визначила східчастий характер поверхні, а тому озера мають різні висоти рівнів. Вони розташовані у вигляді каскаду, оберненого в бік Атлантичного океану. Рівні Великих озер утворюють три сходинки. Найвище розташоване Верхнє озеро, що короткою річкою сполучається з озером Гурон. На другому рівні лежать озера Гурон і Мічіган. Третій рівень утворює озеро Ері. З Ері витікає річка Ніагара. Вона єдина здійснює стік усієї системи Великих озер. Ніагара тече майже строго на північ і впадає в озеро Онтаріо. Під час прориву через уступ річка утворює грандіозний Ніагарський водоспад.
Береги Великих озер здебільшого низинні, рівні, на півдні – піщані, лише північні береги озер Верхнього і Гурон мають скелястий характер. За генезисом ці озера тектонічно-льодовикові.
Велика водна маса помітно впливає на кліматичні умови прилеглих територій. Взимку вода нагріває, а влітку охолоджує нижні шари атмосфери; крім того, взимку тут посилюється циклонічна діяльність. Рівні озер від сезону до сезону зазнають помітних коливань; навесні, коли тане сніг, вони підвищуються на 40- 60 см, а в посушливу пору року знижуються. Замерзають озера не надовго.
Ніагарський водоспад (Niagara Falls) – розташований на річці Ніагара – здавна славиться міццю і чарівністю. Назва “Ніагара” пішла від ірокезького слова Onguiaahra, що в перекладі означає “грім води”.
Водоспад утворився внаслідок відступу льодовиків у кінці Вісконсинського зледеніння, коли води з недавно сформованих Великих озер прорізали “доріжку” через Ніагарський розлом на шляху до Атлантичного океану.
Ніагарський водоспад не найвищий у світі (53 м), але відрізняється досить великою шириною: якщо скласти разом ширину всіх потоків, вона перевищить 1200 м. Слід зазначити, що Ніагарський водоспад – один із найпотужніших водоспадів у Північній Америці.
Ніагарський водоспад містить дві головні частини, які розділені козячим островом (Goat Island).
Ці дві частини називаються водоспад Підкова (Horseshoe Falls), розташований на канадській стороні, і Американський Водоспад (American Falls), що лежить на боці Сполучених Штатів. Третя, найменша частина – водоспад Фата (Bridal Veil Falls) – також розташована на американській стороні і відділена від головних водоспадів Островом Місяця (Luna Island).
Одна з найстаріших і відомих туристичних визначних пам’яток Ніагарського водоспаду – човновий круїз на кораблі під назвою “Діва Туману” (Maid of the Mist), який названий на честь давньоіндійського міфічного персонажа Ongiara.
Цікавим фактом є те, що спочатку Ніагарський водоспад був розміщений в районі сучасного міста Куінстон (Queenston) у провінції Онтаріо і міста Льюістон у штаті Нью-Йорк. Однак внаслідок ерозії його гребеня водоспади відступили на кілька кілометрів на південь.
Протягом історії люди неодноразово намагалися підкорити Ніагарський водоспад. У жовтні 1829 року Сем Пач(Sam Patch) зістрибнув з високої вежі в ущелині під водоспадом і став першою відомою людиною, яка пережила це падіння. Цю традицію було продовжено відчайдушними сміливцями, частина з яких успішно підкорила водоспад, а деяким, на жаль, довелося попрощатися з життям.
Велике Солоне озеро є залишком широкого озера Бонневіл, що існувало в льодовиковий період. Озеро розташовано на висоті близько 1280 м над рівнем моря. Це найбільше солоне внутрішнє водоймище Західної півкулі і одне з найсолоніших у світі (від 137 до 300 %). Підраховано, що в басейні озера сконцентровано понад 6 млрд тонн солей. Високий вміст солі робить озеро практично непридатним для незаселених живих організмів.
Болота Еверглейдс у Флориді, які американські індіанці називали “трав’яниста вода”, займають площу приблизно 7000 км2. Це одна з найбільших збережених у світі ділянок прісноводних боліт. Територія національного парку Еверглейдс разом із заповідником Форт-Джеферсон отримала міжнародний статус природної спадщини ЮНЕСКО та біосферного заповідника. В Еверглейдсі переважають величезні густі, місцями непрохідні зарості меч-трави, що досягають заввишки 4 м. Район порізаний каналами і усіяний озерцями відкритої води, на яких ростуть латаття і пухирчатки.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...