ЗВУК МОВЛЕННЯ І ФОНЕМА
Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему
§ 15. ЗВУК МОВЛЕННЯ І ФОНЕМА
Мовозначні студії
166. І. Прочитайте текст. Визначте стиль і тип мовлення. Випишіть визначення нових для вас понять.
“У живому мовленні, – писав академік Лев Щерба, – звуків вимовляється значно більше, ніж ми звичайно думаємо, звідси кількість різноманітних звуків, які в кожній певній мові об’єднуються в невелику кількість звукових типів, здатних диференціювати слова і їхні форми, тобто слугувати цілям людського спілкування.
У мовленні не може бути фонеми взагалі. Фонема як така тут реалізується у вигляді кількох (або багатьох) конкретних звуків. Конкретний вияв кожної фонеми в мовному потоці називається відтінком, або алофоном, фонеми.
Причини появи відтінків різні. Вони можуть залежати від позиції звука в слові – початок,
Алофони, зумовлені характером сусідніх фонем, називаються комбінаторними. Наприклад, у слові [сон] звук [с] перед наступним [о] стає огубленим, у слові [п’іс’н’а] звук [с] перед наступним м’яким [н’] стає пом’якшеним.
Найсамостійніший, незалежний алофон фонеми – це і є основний її алофон (інваріант), який ми звичайно і називаємо, представляючи фонему в цілому. Його можна виділити з мовного потоку, вимовити ізольовано (/в/, /м/, /р/, /о/, /с/…). Фонема може бути реалізована у звукові як основний вияв її або як позиційний чи комбінаторний варіант. Наприклад, інваріантом фонеми /д/ є така одиниця, яка є приголосною, шумною, дзвінкою, зімкненою, твердою, неносовою, але по-різному реалізована в словах: [д’іброва], [д’л’а добра] (З посібника).
ІІ. Об’єднайтесь у пари і здійсніть взаємоопитування за змістом тексту. Наведіть власні приклади.
167. Прочитайте уривок із вірша Олександра Олеся “Чари ночі”. Знайдіть різні відтінки фонем /е/, /и/, /б/, /р/. Які з них є позиційними, а які – комбінаторними алофонами?
Лови летючу мить життя! Поглянь, уся земля тремтить
Чаруйсь, хмелій, впивайся В палких обіймах ночі,
І серед мрій і забуття Лист квітці рвійно шелестить,
В розкошах закохайся. Траві струмок воркоче…
Чому ж стоїш без руху ти,
Коли весь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.
168. І. Спишіть. Поставте наголос. Проведіть лінгвістичне дослідження і розкажіть, від чого залежить вимова звука (від позиції в
Слові, від сусідства інших звуків, від індивідуальної вимови). Як це впливає на вимову й написання?
1. Він [Шевченко] був як полум’я. Його рядки – Дзвінкі і небезпечні, наче криця,
Переживуть і жито, і пшеницю,
І хліб, і сіль, і війни, і віки (Л. Кисельов).
2. Вітчизняний, пісня, кузня, село, сонце, нам, широкий, безмовний, щастя, безжурний, кукурудза, дзеркальність, великий, сон.
ІІ. Випишіть у два стовпчики слова з алофонами: а) позиційними;
Б) комбінаторними.
Перлини фразеології
Прочитайте фразеологізми. Чи пов’язані вони з фонетикою? Обгрунтуйте свою відповідь.
1. Губи і зуби – два замки, а язикові і дверей нема.
2. Ані пари з рота не пустив. 3.1 той анітелень, і той анічичирк. 4. Не довго думав, а добре сказав.
Спілкування
169. Підготуйте лінгвістичне повідомлення на тему “Звук мовлення і фонема”.
170. Складіть тести за темою параграфа. Проведіть конкурс на кращі тести.
Розвиток мовлення
Виступ. Структура виступу
171. Розгляньте схему структури виступу. Складіть словник етикетних формул. Прочитайте й перекажіть текст.
Початок виступу: етикетні формули
Розпочинається виступ етикетними формулами: звертанням (Дорогі співвітчизники!), представленням, висловленням задоволення від зустрічі (Радий познайомитися).
Вступ виступу містить кілька речень, за допомогою яких оратор привертає увагу слухачів, пояснює задум виступу. Він не повинен бути сухим або затягнутим.
Викладаючи основну частину, треба йти від простого до складного, стежити за реакцією аудиторії. Вчасно повторити або витлумачити незрозуміле. Для цього промовець може обрати різні форми: розповідь, опис, пояснення, доведення тощо. Найбільше слухачів цікавить те, що перебуває в русі, динаміці, спирається на конкретні докази, висловлюється без упередження.
Кінцівка виступу також є важливою. Є такі способи завершення виступу: 1) підбити підсумки сказаного, повторивши стисло основні положення виступу; 2) закликати слухачів до конкретних дій, вчинків; 3) зробити слухачам комплімент; 4) процитувати доречні поетичні рядки; 5) пожартувати, викликавши сміх; 6) створити кульмінацію (кожна наступна фраза посилює враження, аж поки думка сягне найвищої точки свого розвитку) (3а О. Глазовою).
172. Об’єднайтесь у групи й доберіть етикетні формули, якими можна було б розпочати виступ: а) на вечорі-зустрічі випускників школи; б) на діловій вечірці, присвяченій відомому естрадному співакові; в) на мітингу до Дня молоді; г) на шкільній лінійці до Дня захисту дітей; г) на урочистому засіданні клубу старшокласників “Пам’ять” до Дня Перемоги; д) на шкільному Святі Матері.
173. Підготуйте добірку промов, уміщених у газеті, проаналізуйте їх за структурою. Знайдіть приклади: а) неточного вживання слів, термінів; б) багатослів’я; в) мовних штампів; г) недоречного вживання іншомовних слів. Виправте ці помилки, прокоментуйте.
174. І. Пригадайте, що ви знаєте про дискусію. Які особливості спілкування під час дискусії? Прочитайте. Яких етикетних правил необхідно дотримуватися в ході дискусії? Яким має бути мовлення учасників?
Дискусія – це 1) широке, публічне обговорення якогось спірного питання на зборах, у пресі тощо; 2) перен. спір, суперечка окремих осіб, співрозмовників.
Дискусія не відбувається хаотично, а йде за певними законами. Її особливість у тому, що кожен з учасників повинен бути в курсі того, про що йдеться. Отже, тема дискусії оголошується заздалегідь. Учасники спілкування починають розмову, маючи різні установки, мету, емоції, різну міру зацікавленості. Комунікативна ініціатива під час дискусії переходить від одного учасника до іншого. Цей перехід відбувається у словесній боротьбі, тому до дискусії необхідно добре готуватися, щоб відстояти свої ідеї, думки. У ході дискусії учасникам необхідно запам’ятовувати фрагменти висловлювань, щоб дати на них гідну відповідь, продумувати специфічні початки і закінчення власних висловлювань, добирати цитати, використовувати гумор, іронію, а іноді й сатиру.
Мова повинна бути літературною, ввічливою, не можна вживати образливих слів, непошанних форм звертання тощо. Не можна ображати тих учасників дискусії, чиї ідеї, думки вам не сподобались. Користуйтеся знайомою для слухачів термінологією, зрозумілою для всіх лексикою. Умійте вислухати думку свого опонента до кінця, відповідайте аргументовано. Жести і міміку використовуйте економно. Силу голосу пристосовуйте до акустики та розмірів приміщення. Не припускайтеся менторського, повчального тону. Для того, щоб переконувати когось, треба самому бути переконаним, треба знайти правильні аргументи, упорядкувати їх і сформулювати. Під час дискусії слід зосередити увагу на головній проблемі і відкинути другорядні. Дотримуйтеся правила: “Поступися опонентові всім, чим можна поступитися, і не стверджуй нічого, чого не спроможний довести” (Д. Карнегі). Намагайтеся не тріумфувати. Зробіть так, щоб ваші опоненти не відчували гіркоти поразки й озлобленості проти вас (В. Тиха).
ІІ. Проведіть дискусію на тему, яка турбує вас та ваших однолітків.
175. Прочитайте. Випишіть найважливіші комунікативні ознаки мовлення, усно схарактеризуйте їх.
Важливими критеріями майстерності оратора є такі якості ним сказаного, як об’єктивність, ясність, образність і цілеспрямованість.
Об’єктивність полягає у достовірності інформації, підтвердженні її конкретними статистичними даними, посиланнями на джерела інформації. Ясність мовлення – це смислова прозорість виступу, що забезпечує його доступність і зрозумілість слухачам. Образність – наявність у виступі живих картин, образів, які допомагають уявити почуте. Цілеспрямованість – підпорядкованість усіх висловлених думок меті виступу, чіткість і конкретність сказаного.
Для усвідомлення нових думок слухачам потрібен певний час. Тому основні положення промови потрібно повторити не менш як тричі, але не повторюючи тих самих висловів, тобто замінюючи їх іншими, синонімічними.
Промовець має бути лаконічним, небагатослівним, говорити, “щоб словам було тісно, а думкам – просторо” (М. Некрасов). Текст виступу не слід переобтяжувати теоретичними міркуваннями, абстрактною лексикою, термінологією. Для пожвавлення виступу слід використовувати афоризми, приказки і прислів’я, крилаті вирази, дотепи, гумор тощо (З посібника).
176. Прочитайте. Як ви розумієте висловлювання відомих людей? Наведіть власні визначення понять гумор, сатира, іронія, дотеп.
1. З історії знаємо: українець може існувати без їжі, без води і навіть без повітря, але без гумору – то не українець (Є. Дудар). 2. Дуже добре, коли оратор показує у виступах комічні аспекти життя, нікого не ображаючи (І. Томан). 3. Гумор має бути глазур’ю на торті, але не самим тортом (Д. Карнегі). 4. Людей на світі смуток не трима. Розвію хмару, над життям навислу. Іронія – це блискавка ума, котра освітить всі глибини смислу (Л. Костенко). 5. Дотеп – це жарт, влучний вираз із гумористичним або сатиричним відтінком. Гумор – це комічне доброзичливе зображення подій чи явищ. Іронія – це приховане глузування, насмішка. При цьому слід пам’ятати, що іронія повинна бути безадресною (не називати конкретних осіб), а самоіронія – конкретною (Л. Скуратівський).
Цікава перерва
Прочитайте усмішки. Доберіть подібні ілюстрації до теми.
1. – Татку, що таке етикет?
– Уміння позіхати із закритим ротом.
2. – Скільки я тобі нагадувала, коли обідаєш, то знімай капелюха! – сердиться мати.
– Та я ж тільки снідаю, – відповідає син.
3. – На ввічливості, синку, ще ніхто не втрачав.
– Як? А місце в автобусі?
177. Проведіть дискусію на одну з тем: “Для чого потрібні закони?”; “Учнівське врядування: реальність чи міф?”; “Вплив детективних фільмів на дітей”; “Бережімо собори наших душ!”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...