КОНТЕНТ-АНАЛІЗ

Соціологія короткий енциклопедичний словник

КОНТЕНТ – АНАЛІЗ (від англ. content – зміст) – формалізований спосіб (метод) інтерпретації текстів, “дослідницька техніка для об’єктивного, систематичного та кількісного описування явного змісту комунікації” (Б. Берельсон). Використовується для вивчення масивів однорідних документів, найчастіше повідомлень мас-медіа – преси, телебачення, радіо, кіно, а також сукупностей будь-яких текстів, котрі містять однакові смислові одиниці та мають схожу структуру. До них належать відповіді

на відкриті запитання анкети, особисті документи, платформи політ, і громадських організацій тощо. За допомогою К.-а. соціолог встановлює не тільки характеристики документальних джерел, а й особливості усього комунікаційного процесу, до котрого вони залучені: соціальні стратегії комунікатора (соціальних ін-тів, груп, індивідів, котрі виробляють і розповсюджують знаково-зафіксовану інформацію); цінності, норми, культурні зразки та стереотипи, що тиражуються в текстах; диспозиції та очікування аудиторії.

Методологія К.-а. орієнтована на прийнятий позитивізмом еталон дослідження, згідно з яким збір і кількісне

подання емпіричних фактів підпорядковані меті підтвердити теорію та потребують застосування суворих і надійних методик. Коректна інтерпретація даних К.-а. не повинна виходити за межі можливостей формалізованих способів збагнути суть текстового матеріалу. Методол. обмеження К.-а., зумовлені специфікою пізнавального об’єкта – тексту, пов’язані з: 1) визнанням деякої автономності текстової реальності, котра не переводиться без лишку в соціальну, політ, та ін.., реальності, репрезентацією яких вона є; 2) скерованістю на клас, модель мови, яка припускається порівняно усталеної за значеннями лінгвістичних символів.

Методол. можливості К.-а. зводяться до виявлення рангової структури текстів, тобто упорядкування їх змістовних фрагментів за частотою вживаності, а також асоціативної структури текстів, котра фіксує взаємозв’язок наявних елементів змісту. Сучасні технології соціол. дослідження із використанням К.-а. передбачають як його самостійність, так і комбінацію з методами опитування, спостереження та експерименту. Основні правила методу розроблені в амер. соціології пропаганди 40 – 50-х рр. (Г. Лассуел, Б. Берельсон та ін.). Нині К.-а. широко послуговуються в соціології масової комунікації та культури, міждисциплінарних дослідженнях соціальних і гуманітарних наук.

Процедура К.-а. передбачає визначення категорій, одиниць аналізу і одиниць обліку. Категорії – це специфічні поняття, в яких описується предмет дослідження – як правило, тематичний або ціннісно-нормативний зміст текстів, що належить до певного сегменту соціальної реальності. Сукупність категорій (категоріальна схема) формується на фундаменті абстрактних уявлень про предмет і досвід його текстових версій. Категорії повинні бути вичерпними, тобто містко та економно описувати всі частини змісту. Значне розширення або, навпаки, збільшення категоріальної схеми призводить до зруйнування смислових зв’язків тексту. Вони також повинні бути взаємовиключними, тобто кожна категорія має недвозначно характеризувати один і тільки один аспект предмета, щоб кодувальник міг безпомилково віднести до неї відповідні фрагменти змісту.

Одиниці аналізу визначаються об’єктом дослідження, вони операціоналізують категоріальну схему в текстових рефератах. Це доволі малі або великі фрагменти тексту, за якими методично й послідовно спостерігає кодувальник, відшукуючи в них посилання на смислові категорії чи їх вербально виражені ознаки. До стандартних одиниць аналізу належать: слово або символ, частина речення, одне чи кілька речень, абзац і, нарешті, стаття. У К.-а. аудіовізуальної інформації такими одиницями є: кадр, кіно – або телефраза – досить невеликий значущий фрагмент змісту з чіткими формальними межами, позначеними, напр., зміною суб’єктів, відеосюжету, телепрограми. Одиницею аналізу може слугувати і герой повідомлення (персонаж, автор, суб’єкт соціальної дії).

Одиниці обліку вводяться з метою кількісного виміру насиченості тексту або масиву текстів шуканими смисловими категоріями. Звичайно одиницями обліку є: 1) показники простору, охопленого в тексті кожною категорією (кількість рядків, висота стандартної газетної шпальти, площа тексту, метраж кіно та магнітної плівки (стрічки) і (чи) часу, впродовж якого вона вписується в контекст аудіовізуальних повідомлень; 2) вираз категорії (або ознака категорії) через одиницю аналізу; 3) частота виразу категорії (або ознаки категорії) через одиницю аналізу, котра виявляє ступінь уваги комунікатора до смислової одиниці. Витонченіші способи кількісного описування змісту пов’язані з фіксацією інтенсивності ознак категорій, модальності суджень тощо.

До методик обробки результатів К.-а. включаються прийоми ранжування категорій, вимірювання їх збігання відповідно до критерію X, виявлення взаємозв’язку негативних і позитивних оцінок згідно зі спеціально розробленим для цих цілей коефіцієнтом Джанніса та ін. Важливою методол. проблемою є перевірка надійності К а., що розуміється як конвенційно-припустима міра суб’єктивності читання текстів. Надійність встановлюється завдяки одержанню аналогічних даних іншими методами, а також за повторного кодування одних і тих же текстів різними кодувальниками. Алгоритм процедури докладно поданий в обов’язковому методол. документі – інструкції кодувальника.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: КОНТЕНТ-АНАЛІЗ