Довідник з екології
Екологія – охорона природи ЄМНІСТЬ СЕРЕДОВИЩА – міра здатності певного оточення до підтримування функцій деякого біотичного утворення (індивіда, групи особин тощо), що розглядається як центр, у виділеній сукупності.
Екологія – охорона природи СЛІДИ ЛІТАКІВ – штучні перисті хмари, які утворюються за літаком у польоті в верхній тропосфері та нижній стратосфері. Основна причина їх утворення – викиди в атмосферу водяної пари в складі
Екологія – охорона природи ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗУ – періодичні та неперіодичні зміни рослинних угруповань, за винятком еволюц.- істор. процесу їх формування (ценогенезу), що розглядається окремо.
Екологія – охорона природи СМЕРЧ, торнадо – атм. вихор значної енергії, який спускається з грозової хмари і досягає поверхні Землі. Його діаметр (видовженої лійки, що обертається з шаленою швидкістю) не перевищує кількох десятків метрів.
Екологія – охорона природи ЗАКАЗНИК ЛАНДШАФТНИЙ – заказнику на території якого обмежено госп. діяльність людини з метою збереження мальовничого, типового чи рідкісного пейзажу, ландшафту.
Екологія – охорона природи ЛИМАН – 1) затоплене мор. водою гирло або долина рівнинної річки, що не піддається впливу періодичних припливів та відпливів і перетворилось на мілководну затоку. Розрізняють Л. відкриті (безпосередньо сполучені з
Екологія – охорона природи ГЕОТЕХНОЛОГІЯ – хім., фіз.-хім., біохім. та мікробіол. методи безшахтного (переважно за допомогою свердловин) видобування корисних копалин на місці їх залягання.
Екологія – охорона природи ТИП ПАСОВИСЬКА – угруповання угідь, що використовуються для випасання худоби і мають близький видовий склад рослин, кормову цінність різнотрав’я, ін. госп. та біол. ознаки.
Екологія – охорона природи ВПЛИВ НА ПРИРОДУ ОПОСЕРЕДКОВАНИЙ – ненавмисна зміна природи, спричинена вторинними явищами та процесами, пов’язаними з госп. заходами (напр., підтоплення територій в разі створення штучних морів, утворення токс. сполук внаслідок вторинного
Екологія – охорона природи ПОЯС РОСЛИННОСТІ – відносно однорідна (одноманітна) рослинність у межах однакових висот над рівнем моря (в горах).
Екологія – охорона природи ФОН ПРИРОДНИЙ РАДІАЦІЙНИЙ – постійний фон зовн. випромінювання, який створюють радіонукліди, наявні в навколишньому середовищі. Ф. п. р. створюється не лише радіацією, випромінюваною земними породами, а й косм. променями, які
Екологія – охорона природи СИСТЕМА ЗБИРАННЯ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ БАГАТОКАМЕРНА – система роздільного збирання компонентів побут, відходів. У місцях збирання побут, відходів установлюють контейнери для сміття з двома камерами. В одну камеру скидають цінні компоненти
Екологія – охорона природи МОНОКУЛЬТУРА – 1) беззмінне багаторічне вирощування однієї с.-г. культури на одному й тому самому полі; 2) поля (або ін. с.-г. території), зайняті одним видом культ, рослин.
Екологія – охорона природи ГЕТЕРОТРОФИ, організми гетеротрофні – організми, які для свого живлення використовують готові орг. речовини. До Г. належать вищі паразитичні рослини, гриби, багато мікроорганізмів, усі тварини і людина.
Екологія – охорона природи АРЕАЛ ВИДУ – зона геогр. поширення особин певного виду незалежно від ступеня постійності їх існування.
Екологія – охорона природи БЕЗПЕКА В ПРИРОДОКОРИСТУВАННІ – комплекс умов, що забезпечують найменший рівень несприятливого впливу умов природи та технол. Процесів її освоєння на здоров’я людини. Особливо важлива соц. складова Б. в п., оскільки
Екологія – охорона природи ГАМЕТОГЕНЕЗ, гаметогенія – процес розвитку і формування статевих клітин – гамет.
Екологія – охорона природи АЗОВО-СИВАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК – розміщений у Генічеському і Новотроїцькому районах Херсонської обл. Створений Указом Президента України від 25.03.93 на базі заповідно-мисливського госп-ва та його охоронної зони. Переданий Міністерству охорони
Екологія – охорона природи КЛІМАМОРФИ – форми рослин, зумовлені клімат, особливостями їхнього місцезростання.
Екологія – охорона природи ЗАХИСТ РОСЛИН – заходи боротьби з організмами, що завдають шкоди посівам, насадженням у відкритому й закритому грунті, культ, угіддям (лукам, лісопосадкам та ін.) і прир. рослинності (насамперед лісам), яка використовується
Екологія – охорона природи ПОТЕНЦІЙНІ ЗАПАСИ КОРИСНИХ КОПАЛИН – див. Запаси корисних копалин потенційні.
Екологія – охорона природи ФІОРД, фйорд – вузька, довга мор. затока із скелястими берегами. Ф. є давніми долинами ерозійного і тектонічного походження, що зазнали дії льодовиків і були затоплені морем. Поширені на гір. узбережжях
Екологія – охорона природи МІКРООРГАНІЗМ(И) – організми розміром від 50 до 500 мкм, які можна побачити лише під мікроскопом. До М. належать віруси, мікоплазми, рикетсії, бактерії, актиноміцети, дріжджі, плісеневі гриби, мікроскопічні водорості та найпростіші.
Екологія – охорона природи КРЕЙДЯНА ФЛОРА – відділення Укр. степового прир. заповідника, створене в 1988 р. Площа 1134 га. Розташоване на березі Сіверського Дінця у Краснолиманському районі Донецької обл. Ділянка К. ф. утворена крейдяними
Екологія – охорона природи ВИД ВІДНОВЛЕНИЙ – вид, число особин або різноманітність популяцій якого, а також розмір ареалу досягли рівня, безпечного стосовно загрози їх раптового зникнення чи вимирання.
Екологія – охорона природи КОМПЛЕКСНИЙ ЗАХИСТ РОСЛИН – див. Захист рослин комплексний.
Екологія – охорона природи РЕСУРСИ ГРУНТОВО-ЗЕМЕЛЬНІ – ресурси всіх с.-г. угідь (орні землі, сінокоси, пасовища тощо) або всього грунт, покриву незалежно від форми його використання. Є однією з необхідних передумов забезпечення життя на Землі,
Екологія – охорона природи ТЕМПЕРАТУРА – фізична величина, що характеризує тепловий стан тіла або системи. Межі Т., за яких можливе існування мешканців Землі, – від -200 до +100 °С. Т. – важливий екологічний чинник,
Екологія – охорона природи ЕКОКЛІН(А) – 1) градієнт структури рослинності, пов’язаний з одним або кількома чинниками середовища, що поступово змінюються; 2) серія біотипів, ген. пристосованих до середовища, які в межах ареалу виду змінюються поступово,
Екологія – охорона природи НАВАНТАЖЕННЯ АНТРОПОГЕННЕ – прямий і опосередкований вплив людей та їхньої госп. діяльності на природу загалом або на її окремі екол. компоненти чи елементи. Н. а. зазнають насамперед ландшафти, прир. ресурси,
Екологія – охорона природи РЕЖИМ ЕКОЛОГІЧНИЙ – хід зміни чинників середовища, кільк. градації екол. чинників, їх сезонні зміни, тривалість прояву. Напр., для росту й розвитку рослин найсуттєвішими є Р. е. вологості, освітлення, трофності тощо.
Екологія – охорона природи СТЕНОТЕРМИ – організми, що не витримують коливань т-ри середовища.
Екологія – охорона природи ВАЖКІ МЕТАЛИ – метали з питомою масою більше 4,5 г/см2. Деякі В. м. необхідні в певних кількостях для живих організмів як мікроелементи (цинк, залізо, марганець, мідь), а інші – токсичні
Екологія – охорона природи ДЕНІТРИФІКАЦІЯ – 1) відновлення грунтовими та водними бактеріями солей нітратної кислоти (нітратів) до нітритів, вільного азоту та аміаку. Д. призводить до збіднення грунтів на потрібні рослинам сполуки азоту; 2) енерг.
Екологія – охорона природи ВИД ПІОНЕРНИЙ – здебільшого рослини (лише в печерах та на великих мор. глибинах можуть бути тварини), що першими оселяються на ділянках, раніше позбавлених живих істот, та своєю діяльністю готують середовище
Екологія – охорона природи ОСИП – накопичення несортованих кутастих уламків гірських порід біля підніжжя та в нижній частині крутих гірських схилів. Утворюються при вивітрюванні гірських порід. Досить швидко заростає рослинністю.
Екологія – охорона природи ПЕРІОДИЧНИЙ ЗАКОН ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ (Д. І. МЕНДЕЛЄЄВА) – див. Закон періодичний хімічних елементів (Д. І. Менделєєва).
Екологія – охорона природи ОРНІТОХОРИ – рослини та гриби, насіння і спори яких поширюються птахами.
Екологія – охорона природи СТРАТОБІОСФЕРА – верхня частина аеробіосфери, де теоретично ще можуть існувати деякі мікроорганізми, переважно у вигляді спор. С. просторово не збігається із стратосферою.
Екологія – охорона природи МЕТЕОРОЛОГІЧНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ – див. Захворювання метеорологічне.
Екологія – охорона природи КУМУЛЯЦІЯ – нагромадження, зосередження, концентрування в організмі людини, тварин чи в навколишньому середовищі різних речовин (ліків, отрут, забрудників тощо).
Екологія – охорона природи МАЛЕ КОЛО БІОТИЧНОГО ОБМІНУ – див. Коло біотичного обміну мале.
Екологія – охорона природи НЕРЕСТ – викидання рибами статевих продуктів – дозрілої ікри і молочка з наступним заплідненням, як правило, в зоні існування. Деякі види мігрують до нерестилищ (іноді розташованих за кілька тис. км
Екологія – охорона природи ЛАБІЛЬНІСТЬ (екол.) – нестійкість організму щодо змін зовн. і внутр. середовища.
Екологія – охорона природи ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ МІЖВИДОВІ – прямий та опосередкований інформаційний взаємовплив організмів, що належать до різних видів, який супроводжується обміном речовиною та перетворенням енергії.
Екологія – охорона природи ДОЩУВАННЯ – спосіб поливання с.-г. культур, згідно з яким вода розбризкується спец, дощувальними машинами і пристосуваннями; струмені розбризкуються на відстань до 100 м. Надмірне Д. може призводити до перезволоження, заболочування
Екологія – охорона природи ГРАНИЧНОДОПУСТИМА КОНЦЕНТРАЦІЯ – див. Концентрація граничнодопустима.
Екологія – охорона природи АНТИГЕНИ – високомолек. речовини, які при введенні в організм за певних умов спричинюють специф. імунну відповідь, виявом якої може бути синтез антитіл, реакція клітинного імунітету, формування імунол. пам’яті або толерантності.
ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ Підсумок розділів 1, 2. Жива природа складається з видів, кожен з яких характеризується своїми властивостями і певними вимогами до умов середовища, в якому проживає. Територія поширення виду Називається ареалом. Види складаються
Екологія – охорона природи ДОЗИМЕТР – прилад для вимірювання дози іонізуючого випромінювання. Показує не інтенсивність випромінювання в даний момент, а дозу, одержану за певний проміжок часу.
Екологія – охорона природи САЗ – місце помешкання з постійним режимом зволоження, що забезпечується грунтовими водами в посушливих районах Середньої Азії.
Екологія – охорона природи ЗАХИСТ АТМОСФЕРИ І СТАЛИЙ РОЗВИТОК. Головне джерело забруднення атмосфери – отримання та використання енергії. Для захисту атмосфери слід розробити точнішу методику прогнозування забруднення повітря, вмісту в ньому газів, які викликають
Екологія – охорона природи БІОГЕОЦЕНОЗ ТЕХНОГЕННИЙ – біогеоценоз, екол. компоненти якого та колоообіг речовин частково або майже повністю змінились під впливом техногенних чинників.
Екологія – охорона природи АБІОГЕННИЙ – 1) процес, що відбувається без участі живих організмів; 2) той, що має неорг. природу.
Екологія – охорона природи НЕКРОФАГ – організм, який живиться мертвими тваринами. Н. є багато комах (жуки-мертвоїди, шкіроїди, личинки двокрилих), деякі птахи (грифи, марабу, ворон) і ссавці (гієни).
Екологія – охорона природи ОГОРОДЖЕННЯ ДОРОЖНЄ – захисні конструкції на швидкісних автошляхах (мет., тросові, залізобетонні), які запобігають не лише з’їжджанню автотранспорту, а й появі тварин, у т. ч. земноводних, на шляховому полотні.
Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ РОСЛИН – здатність рослин витримувати вплив тих чи ін. несприятливих чинників зовн. середовища. Розрізняють зимостійкість, жаростійкість, посухостійкість, солестійкість, стійкість проти певних хвороб, радіостійкість тощо.
Екологія – охорона природи ДУНАЙСЬКІ ПЛАВНІ – прир. заповідник, розташований у Кілійському районі Одеської обл. Лежить у пониззі Кілійського гирла Дунаю, займає частину о-вів та акваторії Чорного моря. Площа 14 800 га, з них
Екологія – охорона природи ДЕТЕРМІНІЗМ ПОЛГГЕКОНОМІЧНИЙ – пояснення розвитку суспільства виключно способом виробництва матер. благ, станом розвитку науки, техніки, технології і запереченням ролі середовища для життя та заг. прогресу культури. Як і будь-яка крайність,
Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ШУМОВЕ – перевищення звичайного рівня шуму та аномальна зміна звукових характеристик (періодичності, сили звуку тощо) на робочих місцях, у населених пунктах та ін. місцях унаслідок роботи транспорту, пром. устаткування,
Екологія – охорона природи НУЛЬОВИЙ ПРИРІСТ – практична рівність народжуваності та смертності, що приводить до стабільної чисельності популяції.
Екологія – охорона природи ВОДИ ТЕРМАЛЬНІ – нагріті або навіть перегріті води з т-рою понад 100 °С. Води, які природно виливаються із земних надр або добуваються із свердловин.
Екологія – охорона природи ГАЗОБЕТОН – легкий бетон ніздрюватої структури, який виготовляють введенням у бетонну суміш газоутворювальних домішок. Г. має добрі тепло – і звукоізоляційні властивості.
Екологія – охорона природи ЗАХВОРЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНЕ – захворювання, що спричинюється несприятливими умовами праці та проф. шкідливістю виробництва. Додаткова характеристика – частіше реєстрування виникнення певного захворювання у працівників даного виробництва порівняно з працівниками ін. галузей.
Екологія – охорона природи ВПЛИВ АНТРОПОГЕННИЙ – вплив, який справляє господарська діяльність людини на довкілля та його ресурси; як правило, необоротно порушує склад і структуру екосистем. В. а. уже викликав деградацію та руйнування багатьох
Екологія – охорона природи УПРАВЛІННЯ ЗАПОВІДНИМ РЕЖИМОМ – допустиме лише в заповідниках спрямованого режиму здійснення заходів з метою зміни кількості чи якості певного компонента довкілля (напр., виловлювання надлишкової кількості копитних тварин) для збереження прир.
Екологія – охорона природи ЗАХВОРЮВАННЯ МЕТЕОРОЛОГІЧНЕ, захворювання кліматичне – захворювання, що виникає під впливом певної погоди або внаслідок тривалого впливу клімату, несприятливого для даного організму (надлишок тепла, недостатня чи надлишкова кількість вологи, УФ-радіації, синдром
Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ЕКОСИСТЕМИ – прир. функц.-морф, розчленування екосистеми на підсистеми (блоки). До структ. елементів входять популяції, консорції, синузїі, яруси рослинності тощо, тобто окремі структури біоценозу та біогеоценозу.
Екологія – охорона природи ВІТРОЗАПИЛЕННЯ, анемофілія – запилення рослин за допомогою вітру. Властиве більшості голонасінних рослин (сосна, ялина), багатьом покритонасінним (злаки, осоки).
Екологія – охорона природи ВИВІТРЮВАННЯ – руйнування мін. і гір. порід під впливом фіз. і хім. чинників, компонентів атмосфери та гідросфери за участю живих організмів. Розрізняють фіз. В., що призводить лише до мех. розколювання
Екологія – охорона природи КАНАЛ – штучно створене русло (водовід) з безнапірним рухом води, яке сполучає два чи більше водних об’єктів (річки, озера, моря) або відводить воду в певному напрямку. Переважно К. споруджують у
Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ – привнесення в повітря або утворення в ньому фіз. агентів, хім. речовин або організмів, які несприятливо впливають на середовище життя чи завдають шкоди матер. цінностям.
ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ Розділ 5. СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ 5.2. Етологічна структура популяцій тварин У цьому підрозділі ви дізнаєтесь про те, як формуються і які різноманітні та складні стосунки між особинами в межах популяції, залежно від
Екологія – охорона природи НАУКОВИЙ КОМІТЕТ З ПРОБЛЕМ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА (СКОПЕ) – Міжнар. комітет, заснований у 1970 р., основою діяльності якого є створення н.-д. проектів, що мають глобальне значення: “Біогеохім. цикли”, “Вплив людини на
Екологія – охорона природи БІОДЕГРАДАЦІЯ – властивість певних матеріалів чи об’єктів змінювати свої структуру або якість під впливом біол. чинників.
Екологія – охорона природи КОНСУМЕРИЗМ – культ споживання, характерний для сучасного стану розвитку суспільства; призводить до посилення використання прир. ресурсів.
Екологія – охорона природи ЄМНІСТЬ УГІДДЯ – число свійських чи диких тварин (іноді тих і ін.), які здатні жити і норм, розмножуватись на одиниці площі цього угіддя протягом не визначено тривалого часу. Іноді виділяють
Екологія – охорона природи ТЕРИТОРІЯ ОСОБЛИВО ОХОРОННА – територія, акваторія, в межах якої розташовані цінні об’єкти або явища прир. чи антроп. походження (важливі екосистеми, гейзери, інженерні споруди, пам’ятки садово-паркового мистецтва). До Т. о. о.
Екологія – охорона природи ГРОЗА – атмосферне явище, складовою якого є електричні розряди між землею та хмарами, які супроводжуються громом.
Екологія – охорона природи АЕРОБІОС – сукупність аеро-біонтів – організмів, що мешкають на суходолі, тобто наземних організмів.
Екологія – охорона природи АГРОБІОГЕОЦЕНОЗ – екосистема із штучно створеним біотичним угрупованням для отримання с.-г. продукції. Характеризується нестійкістю, нездатністю до тривалого існування без підтримування людиною.
Екологія – охорона природи БЕЗЛИСТІСТЬ – афілія, повна редукція листків у рослин. Функцію фотосинтезу в них виконують зелені стебла.
Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ, випромінювання – потік ел.-магн. та корпускулярної енергії під час ядерних перетворень (радіоактивність), випромінювання Сонця (Р. сонячна), а також косм. випромінювання. Класифікують Р. залежно від джерел походження і фіз. параметрів.
Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ – віково-статевий, ген., фенотипічний та ін. склад популяції. Різка зміна С. п. спричинює її поступову деградацію.
Екологія – охорона природи “ЗАКОН” СПАДНОЇ (ПРИРОДНОЇ) РОДЮЧОСТІ (ГРУНТУ) – 1) у зв’язку з постійним збиранням урожаю, порушенням прир. процесів грунтоутворення та постійним вирощуванням монокультури у грунті нагромаджуються токс. речовини, що виділяються рослинами, внаслідок
Екологія – охорона природи ЗВІРИНЕЦЬ – форма показу та утримання диких тварин у клітках (часто пересувних). Постійне утримання тварин у тісних клітках, що, на жаль, практикується ще й досі, приводить їх у стан крайнього
Екологія – охорона природи СТЕНОФОТИ – організми, здатні жити лише в певних вузько-обмежених умовах освітлення.
Екологія – охорона природи АЛАРМІЗМ – наукова течія, представники якої акцентують увагу на катастрофічності наслідків впливу людини на природу і необхідності прийняття негайних рішень для оптимізації системи “природа – суспільство”.
Екологія – охорона природи МІКРОБІОЛОГІЧНЕ ЗАБРУДНЕННЯ – див. Забруднення мікробіологічне.
Екологія – охорона природи КОМПЛЕКС ВОДООХОРОННИЙ – система споруд і пристроїв, призначених для забезпечення норм охорони вод.
Екологія – охорона природи ПРИНЦИП СУКЦЕСІЙНОГО ЗАМІЩЕННЯ – біотичні угруповання формують закономірний ряд екосистем, що веде до найстійкішої за даних умов прир. системи – клімаксової в прир. умовах та (чи) вузлової за природно-антроп. режиму.
Екологія – охорона природи АНТИЦИКЛОН – зона підвищеного атм. тиску діаметром від кількох сотень до тисяч км. У помірних широтах супроводжується переважно малохмарною, взимку холодною, влітку жаркою погодою. Тиск у центрі А. на рівні
Екологія – охорона природи ГЕНОСФЕРА – коеволюційно взаємозв’язана ген. система біосфери, яка забезпечує її існування, відтворення та істор. розвиток як цілісного утворення. У Г. зафіксовані основні істор. етапи еволюц. розвитку життя, дивергенція і конвергенція
Екологія – охорона природи МУТАГЕННІСТЬ – здатність того чи іншого чинника (температури, різних випромінювань, хім. сполук тощо) спричинювати раптові спадкові зміни організму – мутації.
Екологія – охорона природи ГРУНТОЇДИ – водяні тварини, які споживають грунт і використовують в їжу часточки орг. речовини (детрит), дрібних тварин і рослин, які містяться в донних осадах.
ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ Розділ 5. СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ 5.1.3. Осілі і кочові тварини За типом використання простору рухливі тварини поділяються на дві основні групи: осілі і кочові. Осілі тварини протягом усього або більшої частини життя
Екологія – охорона природи БІОГЕОЦЕНОЛОГІЯ – галузь науки, що досліджує закономірності формування, функціонування і розвитку біогеоценозів. Засновником Б. є В. М. Сукачов, який у 40-х роках визначив її основні теор. положення. Розробка проблем Б.
Екологія – охорона природи ПЕРЕДКЛІМАКС – стан рослинності, що передує досить розвиненому клімаксу.
Екологія – охорона природи ХЕМОСИНТЕЗ – автотрофний тип живлення багатьох видів бактерій, що грунтується на засвоєнні вуглекислого газу за рахунок окиснення неорг. сполук. Здатні до X. аеробні бактерії (водневі, нітрифікуючі, сіркобактерії) засвоюють С02 так
Екологія – охорона природи ТЕРМОСФЕРА – дуже розріджений шар атмосфери в межах від 80 до 800 км над поверхнею Землі, що характеризується швидким підвищенням т-ри до 1500 °С до висот 200- 300 км й
Page 1 of 4112345...102030...»Last »