Екологія – охорона природи МІКРОКОНСУМЕНТИ – гетеротрофні організми (в основному бактерії та гриби), які руйнують складні сполуки мертвих тіл, споживають частину продуктів їх розкладання та вивільнюють неорг. поживні речовини. Практично те саме, що й

ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ Розділ 5. СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ 5.1.2. Розселення Шляхом характеру розміщення особин популяція вирішує можливість розширення за рахунок розселення своїх особин на території, а також заселення нових територій, які до того не були

Екологія – охорона природи СУРОГАТ – замінник, що має деякі заг. властивості натурального продукту, але позбавлений основних його якостей.

Екологія – охорона природи ЗЕМЛЕТРУС – підземні поштовхи і коливання земної поверхні, зумовлені раптовими зміщеннями і розривами в земній корі або верхній частині мантії, які передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань. За

Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ ІНДИКАТОРНІ – організми з вузькими межами екол. пристосованості (стенобіонти), які своєю поведінкою, зміною фізіол. реакції або самою своєю наявністю свідчать про зміни в середовищі їх існування або його певні

Екологія – охорона природи ДЖЕРЕЛО ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД – об’єкти природи, природні або штучні процеси та явища, що викликають забруднення поверхневих водойм. Основними Д. з. п. в. є не очищені або погано очищені води

Екологія – охорона природи ФОТОСФЕРА – зона розвитку життя на суходолі або у водному середовищі при норм, сонячному освітленні.

Екологія – охорона природи ЗАКАЗНИК КОРОТКОСТРОКОВИЙ – заказник, створений на короткий час, як правило, до 5 років.

Екологія – охорона природи КОНСОРТИВНІ ЗВ’ЯЗКИ – харч., трофічні та ін. зв’язки всередині консорції.

Екологія – охорона природи ВИД-ІНДИКАТОР – рослина, тварина чи мікроорганізм, наявність, кількість або зміна стану яких указує на характер або зміну властивостей довкілля (лишайники – індикатори чистоти повітря, деякі водорості та найпростіші – індикатори

Екологія – охорона природи НУКЛІДИ – атоми хім. елементів з різним числом нейтронів у ядрі або з різним енергет. станом ядра. Нині відомо близько 1700 Н., з яких 200 – стабільні, тобто мають стійке

Екологія – охорона природи НОМОГЕНЕЗ – еволюція організмів на основі внутр., первинно їм притаманних, доцільних реакцій на зовн. впливи, спрямованих у бік ускладнення морфофізіол. організації живої природи. У своїй основі віталістична гіпотеза Н. була

Екологія – охорона природи ХЕМОТАКСИС – рухова реакція одноклітинних організмів або окремих клітин (зооспор, гамет, сперматозоїдів, водоростей тощо) в напрямку хімічного подразника (позитивний X.) або від нього (негативний X.).

Екологія – охорона природи МОНОФАГ – організм, що живиться тільки одним видом корму, напр, листям одного виду рослини, лише одним видом тварин, тільки речовиною рогового покриву. Так, виноградна філоксера живиться тільки соком виноградної лози.

Екологія – охорона природи ВОДОПІДГОТОВКА – поліпшення якості природних вод, які використовуються в технол. процесах і побуті.

Екологія – охорона природи ОБОЛОНКА БАЗАЛЬТОВА – товща літосфери, яка розміщується під гранітною оболонкою. На рівнині товщина її становить 20-25 км, у районі молодих гір. утворів – 15-20 км. Вважають, що товщина її більша

Екологія – охорона природи СИЛЬВАТИЗАЦІЯ – процес формування в штучних лісах ознак прир. лісу.

Екологія – охорона природи ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОЛОГІЧНА – відтворення біомаси рослин, тварин і мікроорганізмів, які входять до складу біогеоценозу. Може бути виражена продукцією за сезон, за рік, тобто за одиницю часу. Отже, П. б. є

Екологія – охорона природи СЕДИМЕНТАТОР – водяний організм, який осаджує з води орг. домішки через виділюваний ним слиз (медузи, молюски).

Екологія – охорона природи СОЛЕФЛЮКЦІЯ – сповзання по схилу в’язкопластичного грунту, насиченого водою.

Екологія – охорона природи АНТИДЕТОНАТОРИ – хім. сполуки, які добавляють до палива двигунів внутр. згорання з метою підвищення його детонаційної стійкості. Найпоширенішим А. є тетраетилсвинець. Останнім часом його використання дещо скорочується через високу токсичність.

Екологія – охорона природи ГЕОСИНКЛІНАЛЬ – видовжені ділянки земної кори, що характеризуються тривалими й інтенсивними підняттями та опусканнями, процесами гороутворення, вулканізму. Це створює складні екол. умови для живих організмів.

Екологія – охорона природи ПРИРОДНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС – див. Комплекс природно-територіальний.

Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ БІОТИЧНЕ – те саме, що й Забруднення біогенне.

Екологія – охорона природи ЕВАПОТРАНСПІРАЦІЯ – заг. кількість води, що випаровується з певної площі екосистеми, яка включає транспірацію всіх рослин, що ростуть на цій площі, та фіз. випаровування вологи з поверхні рослин і грунту.

Екологія – охорона природи КАРПАТСЬКИЙ БІОСФЕРНИЙ ЗАПОВІДНИК – заповідник у Тячівському, Рахівському і Хустському районах Закарпатської обл. Підпорядкований Держ. комітету ліс. госп-ва України. Утворений у 1968 р. на базі двох територіальних комплексів – Чорногірського

Екологія – охорона природи БІОЕНЕРГЕТИКА – розділ біології, що вивчає сукупність перетворення енергії в біологічних системах та механізми її перетворення в процесах життєдіяльності організмів. Особливий розділ Б., що межує з екологією, вивчає обмін речовин

Екологія – охорона природи ХИЖАКИ ДРУГОГО ПОРЯДКУ – хижаки, які полюють на більш слабких хижаків (щука поїдає окунів).

Екологія – охорона природи УГРУПОВАННЯ СТІЙКЕ – угруповання, що зберігає свій видовий склад та функц. особливості завдяки саморегуляції або постійному впливу зовн. керівного чинника.

Екологія – охорона природи РАДІАЦІЙНА БЕЗПЕКА – комплекс заходів, що забезпечують безпечну роботу з радіоакт. речовинами та іншими джерелами йонізуючих випромінювань.

Екологія – охорона природи БІОМОРФА – життєва форма рослин, що визначається їхньою ген. природою, формою росту та біол. ритмом. До особливих Б. належать, напр., мохи, хвощі, монокарпічні рослини, вічнозелені чагарники, листопадні широколистяні дерева тощо.

Екологія – охорона природи ЕКОНОМНІСТЬ (У ПРИРОДОКОРИСТУВАННІ) – використання якомога меншої кількості прир. ресурсів для отримання одиниці кінцевого продукту, мінімізація впливів на навколишнє прир. середовище, а також застосування найраціональніших взаємозамінних технологій для отримання досягнутого

Екологія – охорона природи ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ – ставлення організмів до теплоти. Розрізняють пойкілотермні організми з т-рою тіла, що залежить від навколишнього середовища і меншою мірою від внутр. теплообміну (всі рослини, мікроорганізми, холоднокровні тварини), та гомойотермні

Екологія – охорона природи СУКЦЕСІЯ ЕКОЛОГІЧНА – упорядкований процес розвитку екосистеми, пов’язаний зі зміною в часі її видової структури та функцій; відбувається в результаті зміни фіз. середовища під впливом самого угруповання, водночас фіз. середовище

Екологія – охорона природи “ПОРЯДОК ДЕННИЙ НА XXI СТОЛІТТЯ” – істор. документ, прийнятий на основі заг. консенсусу, досягнутого в Ріо-де-Жанейро (1972) представниками 179 держав на конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку. Документ охоплює

Екологія – охорона природи НАГІН ВОДИ – підвищення рівня води в певній частині водойми, зумовлене вітровим згоном води від одного берега і переміщенням її до протилежного. Особливо значний Н. в. відбувається в затоки, бухти,

Екологія – охорона природи ОХОРОНА СЕРЕДОВИЩА ЖИТТЯ – сукупність заходів, спрямованих на збереження природи Землі в стані, що відповідає еволюц. потребам сучасної біосфери та її живих організмів, включаючи людину, які не можуть існувати без

Екологія – охорона природи ВОДИ МІНЕРАЛІЗОВАНІ (стосовно грунтових вод) – води, які містять помітні кількості мін. речовин. Розрізняють слабко – (0,5-5,0 г/л), середньо – (5-ЗО г/л) та сильно-мінералізовані (понад 30 г/л розчинних солей) води.

Екологія – охорона природи АТОМНИЙ ВИБУХ – потужний вибух, зумовлений вивільненням атомної енергії в результаті швидко протікаючої ланцюгової реакції розщеплення важких ядер урану-235 або плутонію-239 чи термоядерного синтезу в ядерній зброї.

Екологія – охорона природи ТЕРИТОРІЯ – певна частина земної поверхні з визначеними кордонами або межами (напр., Т. міста, парку).

Екологія – охорона природи ТУМАН ТОКСИЧНИЙ – сукупність газоподібних забруднювальних речовин, пилуватих часточок і крапель туману.

Екологія – охорона природи ЄРИК – вузька протока, що з’єднує річку з озером чи лиманом, а також озера між собою. Термін поширений у Каспійсько-Азово-Чорноморському регіоні.

Екологія – охорона природи ЄМНІСТЬ ПАСОВИЩА – число свійських чи диких травоїдних тварин (звичайно копитних), що їх можна прогодувати на даному пасовищі або на одиниці площі цього пасовища протягом одного місяця.

Екологія – охорона природи МОНІТОРИНГ ДИСТАНЦІЙНИЙ – сукупність авіаційного та косм. моніторингів. Іноді до цього поняття додають спостереження за середовищем за допомогою приладів, встановлених у важкодоступних місцях Землі (у горах, на Крайній Пн.), покази

Екологія – охорона природи ПЕРЕНОСНИКИ ПАРАЗИТІВ – організми, що так чи інакше (укусом, контактом) передають паразитів від однієї особини до ін. (того самого чи ін. виду). Напр., комар анофелес – переносник малярійного плазмодію.

Екологія – охорона природи ІНТЕНСИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ – ступінь госп. освоєності території і продуктивного використання земель різних категорій єдиного держ. земельного фонду. Визначається за структурою с.-г. (орні землі, багаторічні плодові насадження, виноградники, сіножаті, пасовища)

Екологія – охорона природи КОНТАМІНАЦІЯ – забруднення предметів, приміщень і навколишнього середовища отруйними хім. і радіоакт. речовинами, вірусами. Люди, які безпосередньо стикаються з радіоакт. речовинами, напр., ті, що перебувають у забруднених приміщеннях, теж є

Екологія – охорона природи ФАУНА – 1) сукупність усіх видів тварин, що склалася еволюц.-історично, які мешкають чи мешкали в геол. минулому на певній території (акваторії); 2) перелік видів тварин, що мешкають на певній території

Екологія – охорона природи ОПАДИ АТМОСФЕРНІ – вода в рідкому чи твердому стані, яка випадає з хмар або виділяється з повітря на земну поверхню (дощ, сніг, град, роса, іній тощо). О. а. вимірюються товщиною

Екологія – охорона природи СМУГА ЗАХИСНА – ліс. й неліс. площі, виділені для захисту шляхів від снігових, піщаних, пилових заносів, для використання сан.-гіг. та естетичних Функцій. Різняться екол. умовами та особливостями популяцій і угруповань,