Політологічний словник
Руссо Жан-Жак (1712 – 1778) – французький філософ, просвітник, громадський діяч, письменник. Його мати померла під час пологів, Р. виховував спочатку батько, а потім родичі. У 1728 р., будучи ще підлітком, він тікає з рідної Женеви і вирушає на пошуки своєї долі. Самотужки здобувши освіту, Р. став одним з найбільш самобутніх європейських мислителів і митців: він був композитором, музичним критиком, романістом, ботаніком, есеїстом, а також автором серйозних праць з політичної і моральної філософії. Переїхавши в 1742 р. до Парижа,
Р. якийсь час працює секретарем французького посла у Венеції (1743 – 1744 рр.). У 1750 р. трактат “Роздуми про науки та мистецтва” одержав нагороду Академії Діжона й зробив Р. знаменитим. Найвідоміші праці “Міркування про походження і засади нерівності між людьми” (1755), “Юлія, або Нова Елаїда” (1761), “Про суспільний договір, або Принципи політичного права” (1962), “Еміль, або Про виховання” (1962). Після того, як праці “Еміль” (1762) та “Про суспільний договір” (1762) було піддано осуду в Парижі та Женеві, він тікає з Франції і кілька років проводить у пошуках спокійного притулку на швейцарській,
прусській, англійській землях. Між 1764 – 1770 рр. Р. пише автобіографічну “Сповідь”, згодом ще два автобіографічні твори: “Діалоги”, написані в 1772 – 1776 рр., та “Прогулянки самотнього мрійника” (1776 – 1778). Його можна вважати одним із засновників науково-критичного мислення та цивілізаційного принципу. Він одним з перших простежив історію людства, зокрема зміну його соціальних формувань (сім’я, плем’я, народ), виходячи з розвитку засобів виробництва або, говорячи сучасною мовою, “технічну революцію”, перший етап якої розпочався з винайдення кам’яної сокири, а другий – з обробки металів та землеробства. Джерело суспільних проблем і конфліктів він вбачав у соціальній нерівності, яку розумів передусім як нерівність майнову. Р. вважав, що нерівність між людьми існувала не завжди, а виникла лише на певному рівні історичного розвитку людства з майнових відносин між людьми. Виходячи з того, що у природному стані люди були вільними і щасливими, Р. доводив, що з виникненням майнової нерівності, а пізніше нерівності політичної вони стали поневоленими. Засобом подолання соціальної несправедливості і нерівності може бути лише суспільний договір, за яким сувереном, єдиним правителем суспільства має бути об’єднаний народ. У суспільному договорі Р. шукає також реалізацію свободи, яка, на його думку, є свободою вищого типу, ніж природна свобода, тому що підкорення лише одним бажанням є рабством, а підкорення закону, який люди самі встановили, – це справжня, реальна свобода. Дотримуючись думки про те, що суверенітет народу виявляється у здійсненні ним законодавчої влади, Р. обстоює принцип прямої демократії, ідеал народного суверенітету, на його думку, грунтується на тоталітарній ідеї про загальну волю народу, не обмежену правами і свободами окремих громадян. Оскільки народ є єдиним суверенітетом, то немає необхідності поділяти владу на законодавчу та виконавчу гілки, а найважливіші суспільні проблеми Р. пропонував розглядати на всенародних плебісцитах. Саме цим, згідно з Р., зумовлені основні риси й ознаки народного суверенітету: його неподільність і невідчужуваність; будь-який акт суверенітету накладає однакові права й обов’язки на всіх громадянах. Концепція Р. побудована на забезпеченні самостійної ролі особи у суспільстві, повному підкоренні її “громадському цілому”. Виявлена референдумом “загальна воля” стає обов’язковою для всіх, хто опинився в меншості. Однією з найбільш величних ідей Р. була ідея свободи і рівності людини і народів. Досить корисною стала теорія походження нерівності як між людьми, так і між народами. Майнова нерівність, поділ на бідних та багатих, на думку Р., є першим щаблем нерівності. Другий щабель нерівності він пов’язує з виникненням держави. Третій щабель нерівності в суспільстві є результатом перетворення законної влади на деспотизм. Висновок про нерівність між людьми як основний чинник зла Р. повторював неодноразово, з часом почав шукати причини нерівності між людьми у факті їх об’єднання в організоване суспільство, яке є основною причиною нерівності. Ідеї Р. значною мірою вплинули на розвиток суспільної свідомості того періоду, становлення справедливості та подолання нерівності. Руссо заслуговує на те, щоб його вважали одним із найглибших і найскладніших мислителів в історії Заходу.
Політологія / За заг. ред. Ю. І. Кулагіна, В. І. Полуріза. – К., 2002; Енциклопедія політичної думки / Пер. з англ. за ред. Н. Лисюк. – К., 2000; Філософія / За ред. І. Ф. Надольного. – К., 2002; Юрій М. Ф. Основи політології. – К., 2003.
Т. Самойленко
Loading...