Соціальна політика
Політологічний словник
Соціальна політика – система цілей і засобів їх досягнення політичними і державними інститутами з регулювання соціальної сфери суспільства, соціальних відносин відповідно до сукупності політичних установок, принципів, рішень та ідей, спрямованих на задоволення соціальних інтересів і потреб особистостей, соціальних груп, класів та ін.
Ефективність С. п. визначається ступенем задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Зрозуміло, що соціальна політика великою мірою залежить від результатів здійснення
Суб’єктами С. п. є спеціалізовані установи і організації, які реалізують соціальну функцію держави. У соціальній державі, окрім державних інституцій, цією проблематикою опікуються корпорації, підприємства, профспілки, релігійні та благодійні організації. Об’єктом С. п. є суспільство, його класи, соціальні спільноти, окремі особистості. Водночас ті ж самі соціальні спільноти є носіями соціальної політики, її суб’єктом. Державна влада формує С. п. у результаті визначення завдань суспільного розвитку, законотворчою діяльністю, бюджетними асигнуваннями на соціальні цілі.
Соціальна
Надзвичайно важливим є також забезпечення захисної функції С. п., а відтак – і держави. Насамперед мова йде про гарантування прожиткового мінімуму людини через встановлення мінімальної заробітної платні; пенсії, адресної допомоги або забезпечення елементарних потреб у галузі охорони здоров’я, безпеки життєдіяльності тощо.
Соціальна політика здійснюється за допомогою розробки і прийняття законодавчих актів у галузі соціальних відносин, ухвалення соціальних програм, конкретними рішеннями з окремих питань соціального розвитку тощо.
Практична політика в сучасному світі аж ніяк не може облишити проблеми С. п., оскільки соціальна стабільність політичної системи значною мірою залежить від ефективності соціальної політики. І якщо говорити про показники прогресивності розвитку суспільства, то слід зазначити, що розвинута С. п. є невіддільною частиною соціальної держави, побудова якої проголошена багатьма конституціями світу.
Головатий М. Ф. Соціологія політики. – К., 2003; Мухаев Р. Т. Политология. – М., 1997; Поршнев Б. Социальная психология и история. – М., 1979; Товадов Г. Т. Политология. – М., 2000.
В. Бебик