Екологія – охорона природи ЧИННИК АНТРОПОГЕННИЙ – чинник, походження якого пов’язане з діяльністю (запланованою, випадковою, минулою тощо) людини.

Екологія – охорона природи ЗРОШУВАЛЬНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО – див. Землеробство зрошувальне.

Екологія – охорона природи НАСАДЖЕННЯ ПОЛЕЗАХИСНЕ – деревна та/або чагарникова рослинність, яку зберігають чи культивують з метою захисту полів від ерозії, а посівів – від впливу несприятливих абіотичних та біотичних чинників.

Екологія – охорона природи ЗАЛІЗОБАКТЕРІЇ – мікроорганізми, що окиснюють солі двовалентного заліза до тривалентного. Викликають біокорозію металічних споруд, у т. ч. нафтових і газопроводів.

Екологія – охорона природи ЗАКОН (ЗАКОНОМІРНІСТЬ) НЕОБМЕЖЕНОСТІ ПРОГРЕСУ – розвиток від простого до складного не обмежений. У межах біол. форми руху матерії 3. (з.) н. п. можна сформулювати як довічне, безперервне й абсолютно необхідне

Екологія – охорона природи ВОДОВІДВЕДЕННЯ – 1) сукупність сан. заходів і техн. пристроїв, які забезпечують відведення стічних вод за межі населеного пункту або пром. підприємства; проводиться за допомогою зливової, пром. та побутової внутр. і

Екологія – охорона природи ШОСЕ – автомобільний шлях з твердим покриттям. Досить перспективним є використання для будівництва Ш. шумопоглинального асфальту, пористого покриття (об’єм пустот до 25 %). Він забезпечує зниження рівня шуму майже на

Екологія – охорона природи ШКАЛА ЯКОСТІ ДОВКІЛЛЯ – індекс якості навколишнього середовища – умовний показник, що грунтується на реакції людського організму на зовн. впливи, але визначається техн. методами.

Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ ЖИВИЛЬНЕ – середовище, яке застосовують для вирощування мікроорганізмів. Для приготування С. ж. використовують агар, желатин, хім. сполуки, різну рослинну та тваринну сировину тощо.

Екологія – охорона природи ТУГАЙ – комплекс, що складається з лісу, чагарників та луків у заплавах річок Середньої Азії.

Екологія – охорона природи ОСУШЕННЯ – комплекс гідротехн. та меліоративних заходів, спрямованих на усунення надлишку води з грунту та його поверхні за допомогою системи закритих чи відкритих каналів. О. створює сприятливі умови для аерації

Екологія – охорона природи ГЕНОЦЕНОЗ – інтегрована сукупність популяційно-видових ген. структур біогеоценозу, яка склалася в процесі еволюції.

Екологія – охорона природи АВТОМУТАГЕНИ – речовини, які утворюються в клітинах живих організмів у процесі їх життєдіяльності і спричинюють спадкові зміни.

Екологія – охорона природи МІКОЦЕНОЗ – біотичне угруповання грибів, частина біоценозу.

Екологія – охорона природи ГЕОХРОНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ – послідовність етапів розвитку живої речовини та взаємодія її з абіотичним середовищем. Біогенне перетворення поверхні Землі, у свою чергу, сприяло появі захисного озонового шару, формуванню

Екологія – охорона природи ГЕОКАРПІЯ – спосіб поширення плодів рослин, коли зав’язь після запліднення заглиблюється в грунт, де й розвивається плід (напр., арахіс).

Екологія – охорона природи ВИД РІДКІСНИЙ – вид, що не перебуває під прямою загрозою зникнення, але трапляється у такій невеликій кількості особин та (чи) популяцій, на такій малій території та в таких специф. місцях,

Екологія – охорона природи ОКЕАНОГРАФІЯ – 1) наука, що вивчає гідрол. режим Світового океану та його частин, зокрема мор. течії, припливи й відпливи, теплові, оптичні та акустичні явища в мор. воді тощо; 2) у

Екологія – охорона природи АПОПЛЕКСІЯ РОСЛИН – раптове засихання рослин, викликане впливом шкідників, хвороб, хім. забруднення.

Екологія – охорона природи ІНФІЛЬТРАЦІЯ – просочування атм. і поверхневих вод у грунт, материнську породу по капілярних і субкапілярних порах, ін. порожнинах до рівня підземних вод. Вимірюється кількістю опадів з вирахуванням випаровування та поверхневих

Екологія – охорона природи ГЕОБІОНТ – постійний мешканець грунту (дощові черви, багато первинно-безкрилих тощо).

Екологія – охорона природи ЛІС БАЙРАЧНИЙ – ліс, що росте у степовій зоні, в байраках, на вершинах балок; характерний для Донецького кряжу та його відрогів.

Екологія – охорона природи БЕРЕГОЗАКРІПЛЮВАЛЬНА СПОРУДА – див. Споруда берегозакріплювальна.

Екологія – охорона природи ПІРАМІДА ЕНЕРГІЙ – різновид піраміди біомас, в якій представлена кількість енергії, утримуваної на кожному з трофічних рівнів екосистеми або тієї, що проходить через ці рівні.

Екологія – охорона природи БАТІАЛЬ, зона батіальна – екол. зона мор. дна між літораллю та абісаллю, яка відповідає материковому схилу (від 200 до 2000 м завглибшки). Характеризується швидким наростанням глибини. Фотосинтезуючі організми відсутні. Тваринний

Екологія – охорона природи ЛАТЕРИТИЗАЦІЯ – 1) процес глибокого і тривалого вивітрювання алюмосилікатних гір. порід в умовах вологого тропічного і субтропічного клімату. Внаслідок Л. утворюються залізисті або залізисто-глиноземисті елювіальні утвори – латерити, збагачені гідроксидами

Екологія – охорона природи ЛАНДШАФТ АНТРОПОГЕННИЙ – геогр. ландшафт, створений внаслідок цілеспрямованої діяльності людини. Л. а. змінений настільки, що іноді відбувається мимовільна зміна прир. ландшафту, заміна екол. компонентів. Л. а. займає майже половину площі

ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ Розділ 10. ПОТІК ЕНЕРГІЇ ТА ПРОТУКТИВНТСТЬ ПОПУЛЯЦІЇ Основні терміни і поняття: Біологічна продуктивність організму, біологічна і екологічна продуктивність популяції, чиста продукція, оборот особинами, ротація біомаси, наслідки експлуатації популяції, агроенергетика. Зв’язок організмів,

Екологія – охорона природи ДОЩ ДЕТРИТУ, “дощ трупів”- дрібні орг. частинки, що осідають з автотрофного ярусу моря і легко розкладаються, або утворені внаслідок відмирання організмів та за рахунок їхніх метаболітів. Так гетеротрофний ярус забезпечується

Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ РОЗСІЯНА – частина променистого потоку Сонця, яка на шляху до поверхні Землі дифузно розсіюється аерозольними компонентами атмосфери та молекулами атм. газів. Характеризується максимумом енергії у короткохвильовій частині спектра, чим

Екологія – охорона природи ТЕКТОГЕНЕЗ – сукупність процесів розвитку верхніх шарів Землі під впливом тектонічних рухів.

Екологія – охорона природи АЕРОМЕТОДИ (У ПРИРОДОКОРИСТУВАННІ) – методи дослідження і картографування природних ландшафтів, ресурсів та ін. природних об’єктів і явищ за допомогою літальних апаратів. Аерофотозйомка, теплова зйомка (за тепловими властивостями об’єктів), радіолокаційна, багатозональна

Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ГРУНТУ – сукупність елементарних часточок грунту, структ. агрегатів різного розміру й форми, з певними фіз.-хім. та мех. властивостями. Розрізняють безструкт., слабо-структ. та структ. грунти. Наявність С. г. зумовлюється достатнім

Екологія – охорона природи ТЕРИТОРІЯ УРБАНІЗОВАНА – ділянка суходолу, зайнята населенням міського типу і пов’язана з ним виробничими, транспортними та інженерними спорудами.

Екологія – охорона природи ЕНВАЙРОНМЕНТАЛІСТИКА – те саме, що й Інвайронменталістика.

Екологія – охорона природи ТЕТРАХЛОРЕТИЛЕН, перхлоретилен – хім. сполука, що належить до групи хлоровуглеводів; 2/3 заг. кількості Т. застосовуються для хім. чищення одягу, знежирення металів, у домашньому госп-ві для виведення плям. Надзвичайно стабільний у

Екологія – охорона природи ПРИПЛИВ ЧЕРВОНИЙ – 1) масове розмноження в прибережних водах океану одноклітинних джгутикових водоростей, що мають червону (або коричневу) пігментацію (забарвлення). Спостерігалося, напр., у листопаді 1984 р. в зх. частині Чорного

Екологія – охорона природи ПІНЕЙРО – субтропічний ліс із видів роду Araucaria в Бразилії.

Екологія – охорона природи Ф’ЄЛЬДИ – горбисте плато з льодовиками та гірськими піками в Норвегії.

Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ АНТРОПОГЕННЕ – прир. середовище, певним чином змінене людиною.

Екологія – охорона природи ІНТЕНСИВНІСТЬ ЗАБРУДНЕННЯ – заг. рівень вмісту та швидкість надходження забруднювальних речовин у довкілля.

Екологія – охорона природи ГЛЯЦІОЛОГІЯ – наука про льодовики на земній поверхні і в надрах Землі, їх будову, склад, фіз. властивості, походження, розвиток, геогр. поширення та можливість госп. використання.

Екологія – охорона природи ВОДОСХОВИЩЕ – 1) штучна чи природна водойма з уповільненим водообміном місткістю понад 1 млн м3. Рівень В. штучно змінений і постійно регулюється гідротехн. спорудами з метою нагромадження і наступного використання

Екологія – охорона природи ЧИННИК ЕКСТРЕМАЛЬНИЙ – будь-який чинник-1, сила впливу якого перевищує звичайні пристосовні реакції (дин. якості) живої системи, але не настільки, щоб виникло негайне її руйнування (для особини – смерть). Може мати

Екологія – охорона природи ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧ – фіз. чи юридична особа, що користується (веде госп-во) землею. В Україні це окрема особа, об’єднання громадян, колектив, заклад, установа, виробництво. У повсякденній практиці на одній і тій самій

Екологія – охорона природи ГРИБИ – група нижчих еукаріот, одне з царств живих організмів, об’єднаних спільною будовою вегетативного тіла. Своєрідність Г. визначається сукупністю в них ознак як рослин (нерухомість, необмежений верхівковий ріст, здатність до

Екологія – охорона природи ШКАЛА ЖИТТЄВОСТІ – бальна система оцінки життєвості виду в угрупованні на основі врахування фаз його розвитку.

Екологія – охорона природи ЗОНА ПІДПОРУ ПІДЗЕМНИХ ВОД – територія, в межах якої підвищується рівень грунт, вод під впливом підпору, що створюється водосховищем, річкою, підземною водотривкою перемичкою та ін. чинниками.

Екологія – охорона природи БРІОБІОНТ – організм, що постійно мешкає в моховому покриві.

Екологія – охорона природи СПОРУДА РИБОПРОПУСКНА – гідротехн. споруда, призначена для пропускання риби через греблі або поза прир. перешкодами (водоспади, пороги тощо) до місця нересту. До основних С. р. належать рибоходи, рибохідні шлюзи (за