Економічні категорії – абстракція, теоретичний вираз, мислені форми реально існуючих економічних систем. Цілісна економічна система та закони її розвитку можуть бути розкриті лише у всій сукупності Е. к., тобто у їхній системі. Отже, окрема Е. к. відображає лише одну із сторін, елементів такої системи, Оскільки складовими частинами економічної системи є продуктивні сили, техніко – економічні, виробничі відносини та господарський механізм, то кожна з них знаходить свій теоретичний вираз у певній сукупності (підсистемі) Е. к. Двома найважливішими
сторонами економічної системи є продуктивні сили і виробничі відносини. Тому Е. к. є теоретичним виразом, мисленими формами перш за все виробничих відносин (або відносин економічної власності) та притаманних їм економічних законів у взаємодії з розвитком продуктивних сил, властивими їм об’єктивними законами. Тому в структурі кожної Е. к. необхідно виділяти аспект, який відбиває розвиток продуктивних сил та еволюцію виробничих відносин (або форм власності). Змістом продуктивних сил, як відомо, виступає ставлення людей до природи у процесі праці, їх взаємодія. Тому речовим змістом Е. к. є окремий аспект такого
ставлення людей до природи у процесі праці. Е. к., яка виражає еволюцію виробничих відносин, є її (тобто Е. к.) суспільною формою. Отже, у кожній Е. к. з урахуванням структури економічної системи відображаються і зв’язки, і відносини між людьми у процесі привласнення засобів виробництва, предметів споживання, інших об’єктів власності, з одного боку, та виробничі зв’язки між людьми у процесі праці, створення матеріальних благ, взаємодії людини з природою – з другого. Перший тип зв’язків і відносин називають соціально-економічними, другий – техніко – економічними. Оскільки Е. к. відображають об’єктивно існуючі економічні системи, то вони самі є об’єктивними. В той же час, будучи мисленими формами і теоретичним виразом таких систем, вони відбивають певною мірою і суб’єктивний бік процесу пізнання людьми цих систем. Тому одну і ту ж Е. к. можуть по-різному трактувати ті чи інші автори, виділяючи при цьому за першооснову або речовий зміст, або суспільну сторону Е. к. У першому випадку переважає осмислення процесу відношення людини до речі, а також відносини між самими речами; у другому – зв’язків і відносин між самими людьми. Так, західні економісти при з’ясуванні сутності капіталу першочергову роль приділяють його матеріально-речовій характеристиці, в той час як вітчизняні – її суспільній формі. Залежно від ступеня. оволодіння діалектичним методом дослідження, методологією пізнання цілісної економічної системи, опанування світової економічної думки, знання реалій дійсності тощо той чи інший автор різною мірою наближається до сутності Е. к. Оскільки економічна система не залишається незмінною, зазнає суттєвих та кількісно-якісних перетворень, еволюціонує від менш розвинутих до більш розвинутих форм, етапів, то їх розвиток повинен відображатись у русі, мінливості Е. к., у поповненні одних і тих самих категорій елементами суттєво або якісно нового змісту. Необхідність такого діалектичного підходу до осмислення змісту Е. к. відбиває принцип історизму. Економісти, які у своїх дослідженнях не враховують вимоги принципу історизму, дають, як правило, догматичне тлумачення Е. к. Вершиною наукового теоретико-методологічного мислення є обгрунтування сутності того чи іншого економічного закону. Це зумовлено тим, що у такому законі відображаються найбільш глибинні, найсуттєвіші причинно-наслідкові зв’язки між окремими економічними явищами і процесами. Економічні закони являють собою вищий ступінь пізнання людиною єдності та зв’язку явищ і процесів, відображають глибоко приховані зв’язки й відносини, саме ядро сутності, охоплюють ширше коло реалій об’єктивної дійсності, ніж окрема Е. к. Тому при обгрунтуванні сутності економічного закону встановлюється взаємозв’язок між окремими Е. к. або певним колом таких категорій, певною їх сукупністю, інакше кажучи, внутрішньо необхідний, сталий, суттєвий зв’язок між окремими економічними явищами і процесами, який виражається за допомогою економічних законів, набуває відображення у взаємозв’язку певних Е. к. Кожний закон ніби групує навколо себе певну кількість (залежно від його складності) Е. к. Внаслідок цього при дослідженні економічних законів також повинні враховуватись вимоги принципу історизму.
Loading...