Концепція новатора Шумпетера – одна з найпоширеніших у західній економічній науці теорій підприємництва, згідно з якою підприємець як новатор є головною рушійною силою розвитку ринкової капіталістичної системи господарювання завдяки таким своїм якостям, як особливий талант і ініціативність, авторитетність, готовність до ризику, здатність долати опір. Підприємницька функція, на думку Шумпетера, полягає передусім у тому, щоб використати нову комбінацію чинників виробництва у процесі постійних змін, наслідком яких є нововведення щодо
створення нових благ, упровадження нових методів виробництва, освоєння нових ринків збуту, отримання нових джерел сировини та здійснення реорганізації. Це стосується передусім інвестиційної сфери. Стимулом для новаторства в економічній сфері є підприємницький прибуток, джерелом якого є зменшення витрат або зростання доходу. Особливостями підприємницького доходу є те, що він не усереднюється, а також його короткотривалість (якщо нововведення дали позитивні результати, їх починають використовувати й інші підприємці, що призводить до зникнення такого доходу). Внаслідок широкого використання нововведень порушується
стан рівноваги в економіці. Поступово нові ціни зрівнюються з новими витратами, внаслідок чого підприємницький прибуток зникає, а економіка переходить до нового стану рівноваги, що означає економічний розвиток. Тому ринкова економіка, в якій вирішальну роль відіграють підприємці, постійно революціонізується зсередини. З новаторською діяльністю підприємців учений також пов’язує циклічну форму розвитку капіталістичної економіки. Всі три види циклів (довгі, класичні та короткі) зумовлені впровадженням нововведень. Самі нововведення здійснюються поштовхами. Одне велике нововведення, яке забезпечує підприємцю-новатору високий прибуток, зумовлює низку інших, менш значних, внаслідок чого настає економічний бум. Відтак період піднесення поступово спадає, прибутки знижуються, починаються банкрутства, настає депресія, яка триває до нових відкриттів і впровадження їх підприємцями в життя. Таке трактування причин циклічності не є комплексним, оскільки не враховує масового оновлення передусім основного капіталу, значною мірою у традиційній формі. Водночас успіхи капіталізму, яких він досягає на основі розвитку підприємництва, призводять до того, що він поступово “атрофується”. За прогнозами Й. Шумпетера, прибутки й відсоткова ставка знизяться до нуля, стосовно прошарку буржуазії, яка живе на них, діятиме тенденція до зникнення. Управління промисловістю й торгівлею стане справою поточного адміністрування, а персонал неминуче набуватиме бюрократичних якостей. “Майже автоматично сформується соціалізм дуже поміркованого типу. Людська енергія відвернеться від підприємництва. Позаекономічні справи приваблюватимуть уми й забезпечуватимуть ризик”. Сумнівною є його ідея щодо такого шляху виникнення соціалізму, а також теза про відвернення людської енергії від підприємництва. За умов соціалізму енергія людей перенесеться на підприємництво некапіталістичного типу. Крім того, однобічними є його намагання представити новатора як головну рушійну силу розвитку економіки; пов’язати джерело підприємницького прибутку зі зменшенням витрат тощо.