Нова економічна політика

Нова економічна політика – політика, яка проводилася урядом колишнього Радянського Союзу з 1921 р. до кінця 20-х – початку 30-х років. Основи цієї політики були розроблені В. І. Леніним Означала використання в інтересах будівництва нової держави товарного виробництва, товарно-грошових відносин, принципів госпрозрахунку, відродження кредитної системи тощо. З осені 1921 року стали організовуватись великі ярмарки, відкрились торгові біржі. Були прийняті рішення про використання державного капіталізму у вигляді концесій оренди, змішаних товариств;

про створення приватних підприємств з кількістю працюючих не більше 20 чоловік, пізніше – і більших; про розвиток кустарно-ремісничих виробництв. У сільському господарстві з метою розширення виробництва і збільшення товарності дозволялася оренда землі і використання найманої праці. Умови непу вимагали перебудови управління народним господарством. У жовтні 1921 року був створений Держбанк, на який покладались завдання державного регулювання грошового обігу. Наприкінці 1922 р. були випущені перші стійкі грошові знаки в золотому розрахунку – червінці, що забезпечило твердий валютний курс рубля на світовому
ринку. В управлінні господарством стали використовуватись економічні важелі (через механізм оподаткування тощо). В 1922 році до міст і промислових центрів посилився приплив сільськогосподарських продуктів і промислової сировини, почалось відновлення промислових підприємств. Водночас з легкою промисловістю поступово оживала й важка.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Нова економічна політика