Особливості використання синонімів у професійному мовленні
Тема 3. Особливості лексичного складу української літературної мови у професійному мовленні
3. Особливості використання синонімів у професійному мовленні
Синоніми – це слова, що звучать по-різному, але мають спільне основне лексичне значення: горизонт, обрій, краєвид, небосхил, видноколо, крайнебо, небозвід. Зрозуміти, збагнути, втямити, дібрати, дібрати, уторопати, розшолопати. Вони називають 1 й те ж поняття, але різними словами. Водночас вони різняться відтінками значення, експресивним забарвленням, стилістичною віднесеністю, здатністю
Групи синонімів:
1. Лексичні: відрізняються смисловими відтінками (відомий – видатний – славетний – знаменитий).
2. Стилістичні: відрізняються стилістичним і емоційним забарвленням (говорити – мовити – пророчити – верзти).
3. Абсолютні: зовсім не відрізняються значенням (століття-сторіччя). Вони цілком ідентичні за значенням і належать здебільшого до стилістично нейтральної лескиси: процент – відсоток, буква – літера, екземпляр – примірник.
Синоніми об’єднаються в синонімічний ряд (група слів, що мають спільне значення), у якому виділяється
Компетентний. Добрий (врожай) – багатий, високий, щедрий, рясний, великий. Синонімічні ряди незамкнені, можуть постійно поповнюватися чи втрачати застарілі слова.
До складу синонімічних рядів можуть входити й фразеологізми: рано – на світанні, ні світ ні зоря, ще й на світ не благословлялося, ще 3 півні не співали, ще й чорти навкулачки не билися. Крім загальномовних, є також контекстуальні синоніми. Так, “тиша” може поєднуватися не лише з постійними словами безгомінна,, беззвучна, безгучна, безшелесна, німа, а й зі словами мертва, глибока, повна, цілковита, абсолютна, які не є синонімами до названих слів. При слові настрій синонімічними означеннями можуть виступати як постійні синоніми (веселий, радісний), так і контекстуальні (весняний, світлий).
Шляхи виникнення – через діалекти, іншомовні слова, застарілі слова.
Близькими до контекстуальних синонімів є перифраза – описовий мовний зворот, вжитий для називання предмета через якусь характерну його рису: Київ – столиця України, місто Кия; лев – цар звірів. Газ – блакитне паливо. Вона несе в собі оцінку явища. Внаслідок цього підвищується емоційність повідомлення.
Евфемізм – слово чи вислів, що пом’якшує чи завуальовує зміст сказаного (слів з грубим чи непристойним змістом) – брехати – говорити неправду, заснути навіки – померти, старий – літній.
Табу – слово, вживання якого заборонено з різних причин: забобони, вірування, цензурні, етичні міркування: чорт – лихий, лукавий.
Уміле використання синонімів збагачує мовлення, попереджає повтори. Однак надмірне нанизування синонімів, не виправдане змістом висловлювання, тільки засмічує мову.
Незнання синонімічних можливостей призводить до помилок. Виникають ускладнення, коли в російській мові на позначення певних понять існує одне слово, а в українській мові – кілька. Деякі слова відрізняються лише префіксами. Тут треба бути дуже уважним, бо зміна однієї букви може вплинути на значення слова та всього тексту.
Додатково можна виділити такі види синонімів:
– Морфологічні синоніми (гуляє – гуля, бачить – баче, великому – великім – називають варіанти форм, що передають те ж саме значення. Синтаксичні – це граматично різні конструкції, що виражають ту саму думку: Сонце зайшло, й надворі швидко стемніло. Як тільки сонце зайшло, надворі швидко стемніло. Коли сонце зайшло, надворі швидко стемніло.
– Фразеологічні синоніми – різні фразеологізми з 1 значенням: ні в тин ні в ворота, ні туди ні сюди, ні риба ні м’ясо.
– Лексичні синоніми – подібні або тотожні за значенням слова (слова з ширшим і вужчим поняттям – письменник – прозаїк, діалекти – когут – півень, слова з різних історичних епох – супліка – скарга, стилістично нейтральні і марковані слова – приїхати – прибути, очі – баньки, українські слова та їхні іншомовні відповідники – рецензія – відгук).
– Словотвірні – наявність префіксально-суфіксальних утворень, наділених різними семантико-стилістичними відтінками – писав – написав – понаписував.
– Фонетичні – різні форми 1 слова, що з’являються в наслідок чергування голосних і приголосних: імення – ймення, уже – вже.
– Ідеографічні – відрізняються відтінками значення – дивувати, вражати, приголомшувати, потрясати.
– Стилістичні – закріплені за певним стилем, мають більш чи менш виразне емоційне забарвлення: симптоми (книжне) й ознаки (нейтральне), осягати (книжне), розуміти (нейтральне), метикувати (розмовне).
Проте не всі слова можуть мати ідеографічні синоніми. Так, не синонімізуються назви багатьох конкретних предметів (нога, живіт, стілець), ознак (сліпий, глухий), явищ (весна, літо), багато слів з вузьким прямим значенням; не мають синонімів і терміни.
Стилістичне використання синонімів. Уміле вживання синонімів – свідчення про майстерне володіння мовою, про вимогливість до власного висловлювання. Їх використовують у художньому стилі для підкреслення якоїсь думки: І в’яне, сохне, гине, гине, твоя єдиная дитина. Широко С. використовується у народних піснях: Найстарший брат рече-промовляє, Став середульший брат. плакати і ридати. Саме емоційно-експресивні синоніми найпоширеніші у художній мові. До складу синонімів у художній і публіцистичній мові входять також архаїзми. Переважне місце вживання евфемізмів – розмовна і художня мова.
Синонімічний ряд слів, що різняться відтінками значень, дає можливість (і передбачає вміння) вибрати кожного разу найточніше і найдоречніше слово, щоб не застосовувати одразу увесь ряд, що важливо у тих випадках, коли у науковому й діловому чи публіцистичному стилі виникає потреба якнайточнішого вияву відтінку думки. Так, наприклад, словосполучення “слід обов’язково здійснити” є далеким ідеалу, бо “слід” означає рекомендацію, а це виражають звичайно словами треба, необхідно, належить.
У діловому, науковому і частково публіцистичному стилях в основному використовується усталене коло слів і словосполучень, нейтральних емоційно і по можливості безекспресивних, які й створюють типовий для цих стилів холодний, сухий колорит (у синонімічних рядах вживані тут лексеми виступають переважно у ролі опорного слова ряду).
У публіцистичних працях для відтворення тих повсякденних побутових ситуацій, які потребують евфемізуючих замін; для зображення етикету певного середовища; проте найчастіше це начебто пошуки пом’якшуючих обставин при описі певної ситуації. Досить поширені в газетних текстах політичні евфемізми.
Дуже широкі, значеннєво-стилістичні можливості мови, її виражальні багатства представлені такими її якостями, як полісемія. Багатозначність – наявність у семантичній структурі мовної одиниці двох, кількох чи багатьох значень. Одне із значень слова пряме і основне, інші – тропеїчні, переносні (вторинні). Конкретне стилістичне значення полісемічної лексеми визначається її сполученням з іншими словами, тобто в контексті, або ж увиразнюється певною ситуацією мовлення. У кожному конкретному контексті багатозначне слово сприймають тільки в одному значенні.
До най розгалуженіших значень переносності належать метафора, метонімія і синекдоха.
Метафора – перенесення – вживання слова з новим значенням на основі подібності, аналогії між предметами.
– За кольором – сріблиться річка, бронзовий загар
– За формою – мереживо гілок, павутина доріг
– За розміром – крапля надії, море радості
– За місцем – ніс корабля
– За динамічністю – спалах ентузіазму, вибух ненависті
– За дотиком – шовкова трава, шорсткий голос
– За функцією – металеве перо, електролампа горить, рушниця стріляє
– За дією – ступає ніч ногами бурими
– За способом дії – навшпиньки підійшов вечір
– За наслідком дії – і небо невмите, і заспані хвилі
Метонімія – перейменування – виникає внаслідок постійного суміжного зв’язку між предметами, явищами, вживання назви 1 предмета замість назви багатьох.
– Назва матеріалу замість речі – брильянти й золото на руках
– Назва предмета замість його вмісту – чайник закипів, випив чарку
– Назва властивості замість її носія – відвага мед п’є, правда переможе
– Назва місцевості – Київ прокидається, село чекає змін
– Назва особи замість речі, що їй належить – читаю Стуса, шофер підвіз мене.
Синекдоха – перенесення назви частини на ціле
– Назва тіла на означення людини – роботящі руки, руда борода захвилювалася, носа не показувати куди
– Назва одягу замінює назву людини з певного середовища – сіряки і свитки підвели голови, чорний смокінг оглянувся
– Однина замість множини – буряк у полі, дерево у лісі.
Найширшого застосування набуває явище полісемії у художніх та публіцистичних текстах. Усяке багатозначне слово може відігравати стилістичну роль і незалежно від інших слів, а лише в залежності від авторської настанови і контексту. У науковому та офіційно-діловому стилях слід вживати слова з прямим значенням.
Так, у науковому стилі контекст звичайно дуже обмежує значення слова. Тематика наукового (чи ділового) тексту, його комунікативні завдання, коло людей, на яких він розрахований, створюють передумови значно вищої передбачуваності лексичних одиниць, ніж у інших стилях. А чим вищий ефект передбачуваності, тим менше умов для появи несподіваних, яскравих слововживань, а отже і стилістичного ефекту, Тому тут вибираються загальновживані нейтральні слона, в яких спеціально організований контекст начебто “відсікає” усі наявні у цього слова багатоманітні й багатопланові зв’язки. Контекст у науковому стилі – це те середовище, яке надає однозначності загальновживаному (часто багато значному) слову, уніфікує його сполучуваність, закріплю за словом у цьому тексті (і в текстах того ж смислового плану) потрібне його значення.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...