Саморегулювання

Related posts:

1. Саморегулювання ринкове Саморегулювання ринкове – наявність у ринковому механізмі компонентів, елементів та їхніх властивостей, завдяки яким він здатний без активної регулятивної ролі держави або через незначне опосередковане її втручання забезпечувати взаємодію суб’єктів індивідуальної капіталістичної власності та суб’єктів господарювання, а також узгоджувати їхні інтереси з метою привласнення максимальних прибутків. С. р. почало формуватися на початку XVI ст. і […]...
2. Політика регулювання ринкових відносин Політика регулювання ринкових відносин – комплекс економічних, адміністративних і юридичних важелів, які використовуються державою з метою впливу на ринковий механізм, його адаптацію до нових умов. П. р. р. в. передбачає вплив держави на умови та механізми функціонування ринку, його структуру та інфраструктуру, його функції. На нижчій стадії розвитку капіталізму ринкові відносини та відповідний механізм їх […]...
3. Стихійний характер економічного розвитку Стихійний характер економічного розвитку – розвиток економічної системи, що базується на переважанні індивідуального типу (а отже, відповідних форм приватної власності) невеликих за масштабами підприємств, механізму вільної ринкової конкуренції (а отже, стихійного коливання попиту і пропозиції, стихійного переливання капіталу між галузями тощо), відсутності широкомасштабного державного регулювання, внаслідок чого економічні закони набувають стихійного характеру функціонування. Оскільки такі […]...
4. Відтворення господарського механізму Відтворення господарського механізму – постійно повторюваний процес функціонування й розвитку ринкових, корпоративних і державних важелів регулювання економіки в їх взаємодії, що супроводжується зміною ядра (провідної ланки) господарського механізму. Серед державних важелів виділяють адміністративні, правові та економічні. Ринкові важелі регулювання за своєю природою є економічними. На нижчій стадії розвитку капіталізму розширене В. г. м. супроводжується розширенням […]...
5. Система управління економікою Система управління економікою – комплекс взаємопов’язаних, взаємодоповнюваних і узгоджених методів, форм і важелів управління (в т. ч. регулювання), що використовуються органами управління, управлінським апаратом на макро – і мікрорівнях. С. у. е. поділяють на територіальну та галузеву підсистеми, які, своєю чергою, містять окремі елементи управління підприємствами, фірмами і компаніями. У функціональному аспекті С. у. е. […]...
6. Стійкість економічної системи Стійкість економічної системи – здатність економічної системи загалом та її окремих підсистем (продуктивних сил, економічної власності, господарського механізму та ін.) до розширеного відтворення в інтересах переважної більшості населення окремої країни, попри зміни зовнішнього середовища. Найбільше С. е. с. залежить від типів і форм економічної власності та господарського механізму, за допомогою якого здійснюється від’ємний зворотний зв’язок […]...
7. Циклічність виробництва Циклічність виробництва – рух виробництва від моменту порушення рівноваги економічної системи одного рівня до формування якісно нового рівня рівноваги та її порушення. Матеріальною основою порушення такої рівноваги є кризи в межах технологічного способу виробництва, передусім у речових елементах продуктивних сил: в техніці і технології провідних галузей економіки. За критерієм тривалості в економічній літературі розрізняють три […]...
8. Економіка і мораль Економіка і мораль – взаємодія (взаємопроникнення, взаємозумовленість, взаємозаперечення тощо) моральних принципів і норм з різними елементами економічної системи на всіх етапах розвитку суспільства. На нижчій стадії розвитку капіталізму, коли переважала приватнокапіталістична власність та механізм ринкового саморегулювання, домінували егоїстичні інтереси капіталістів, спрямовані на якнайшвидше збагачення шляхом жорстокої експлуатації найманої праці. За сучасних умов ці ідеї проповідують […]...
9. Структурні кризи Структурні кризи – кризове явище нециклічного характеру, зумовлене збоями в механізмі державного регулювання економікою у національних рамках і на міжнародній арені. С. к. мають ряд спільних рис: довготривалість, посилення диспропорцій економіки шляхом недовиробництва або надвиробництва продукції та послуг, охоплення життєво важливих для відтворення суспільного продукту сфер і галузей економіки, негативний вплив на загальногосподарську ситуацію в […]...
10. Пристосування економіки Пристосування економіки – 1) адаптація національного господарства до вимог науково-технічного прогресу, передусім НТР, а також до зовнішнього економічного середовища, що супроводжується передусім вдосконаленням господарського механізму, чинного законодавства і випуском конкурентоспроможних товарів і послуг на внутрішньому й зовнішньому ринках та іншими процесами; 2) здійснення макроекономічної політики (в т. ч. грошово-кредитної, фінансової, структурної, інвестиційної та ін.), інших […]...
11. Механізм використання економічних законів Механізм використання економічних законів – комплекс заходів, спрямованих на подолання конфліктно-антагоністичних форм розвитку суперечностей (які пронизують закони), формування науково обгрунтованої системи управлінської діяльності різних суб’єктів (держави, наднаціональних органів та ін.) на рівні об’єктів, окремих явищ і процесів передусім через реалізацію форм економічної політики і використання правових та адміністративних важелів регулювання народного господарства. Для ефективного використання […]...
12. Регулювання економічне Регулювання економічне – цілеспрямовані дії різних суб’єктів господарської діяльності, що забезпечують розвиток економіки, використання економічних законів, узгодження інтересів і вирішення економічних суперечностей. Об’єктами P. e. на макрорівні є: 1) продуктивні сили; 2) техніко-економічні відносини (відносини спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрації); 3) організаційно-економічні відносини (маркетингова діяльність, система менеджменту та ін.); 4) відносини економічної власності; 5) […]...
13. Економічна система постсоціалістична Економічна система постсоціалістична – система, яка сформувалась на основі трансформації одержавленої “соціалістичної” економіки у процесі первісного нагромадження капіталу і розвивається на базі плюралізму форм власності на засоби виробництва з переважанням приватної капіталістичної власності, а отже, в напрямі капіталізації економічної системи. З цією метою використовувались різні моделі трансформації, залежно від яких в межах Е. с. п. […]...
14. Лібералізація економіки Лібералізація економіки – перехід від державної власності та заснованих на ній командно-адміністративних важелів регулювання економіки до приватної капіталістичної власності і механізму ринкового саморегулювання всередині країни та зовнішньоекономічній діяльності. На мікрорівні це означає необмежене розширення свободи економічної діяльності суб’єктів господарювання, тобто створення умов, аналогічних тим, які існували в XVI-XIX ст. За сучасного регульованого ринку Л. е., […]...
15. Фінансовий механізм Фінансовий механізм – важлива складова господарського механізму, комплекс форм, засобів та інструментів регулювання економічного способу виробництва, зокрема, використання фінансових ресурсів і грошових коштів для забезпечення найважливіших соціально-економічних потреб окремих громадян, трудових колективів й усього суспільства. Найважливішими складовими (підсистемами) Ф. м. є фінансове планування і прогнозування, система управління фінансами, фінансові показники, фінансові ліміти і резерви тощо. […]...
16. Система державного регулювання економіки Система державного регулювання економіки – сукупність об’єктів державного регулювання та відносин між різними економічними суб’єктами з приводу такого регулювання в усіх сферах суспільного відтворення у процесі виконання основних функцій такого регулювання. Основні об’єкти С. д. р. е. – продуктивні сили, економічні відносини і значна частина господарського механізму. У межах кожного з цих об’єктів (підсистем) виділяють […]...
17. Концепції державного регулювання цін Концепції державного регулювання цін – Сукупність ідей, поглядів різних напрямів західної економічної науки щодо недоцільності або необхідності втручання держави в процес ціноутворення на різних етапах розвитку капіталізму. Недоцільність державного регулювання цін обстоювали класики буржуазної політичної економії, а також представники маржиналізму, оскільки таке регулювання нібито здійснюється за допомогою механізму вільної ринкової конкуренції, а ціна, своєю чергою, […]...
18. Бюджетне регулювання Бюджетне регулювання – метод державного економічного регулювання економіки, який передбачає оптимальне співвідношення між державними доходами (передусім податковими надходженнями) та державними витратами, а також перерозподіл коштів між різними бюджетами з метою впливу на циклічний розвиток економіки, на структурні зрушення в економіці, темпи науково-технічного прогресу, соціально-економічну політику держави, співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції. Основними елементами Б. […]...
19. Господарський механізм Господарський механізм – система основних форм, методів і важелів використання економічних законів, розв’язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини й узгодження її інтересів з інтересами колективу, класу, суспільства. Упродовж кількох століть, тобто з моменту становлення капіталістичного способу виробництва /початок XVI ст. /, ядром Г. м. були ринкові важелі регулювання економіки […]...
20. Макроекономічна політика Макроекономічна політика – політика уряду, спрямована на регулювання національної економіки з метою забезпечення її стабільного, динамічного і пропорційного розвитку. Основними формами М. п. є фінансова, кредитна, податкова, грошова, інвестиційна, інноваційна, структурна, промислова, наукова, аграрна, антициклічна, кадрова, зовнішньоекономічна. М. п. пострадянських країн починалася з обгрунтування економічних програм. В Україні після проголошення її незалежності до 2005 було […]...
21. Державно-монополістичний /корпоративний/ капіталізм Державно-монополістичний /корпоративний/ капіталізм – зростання економічної ролі держави, її об’єднання з економічною силою монополій в один механізм з метою пристосування до потреб продуктивних сил, збагачення монополій і утримання в залежності широких верств населення. Виникнення ДМК зумовлене посиленням монополізації економіки, ускладненням господарського життя, погіршенням соціально-економічної ситуації, особливо в періоди світових війн та економічних криз. Розвиток ДМК […]...
22. Монополія зовнішньої торгівлі Монополія зовнішньої торгівлі – монополізація державою процесу організації та здійснення зовнішньої торгівлі, що передбачає безпосереднє управління цією сферою торгівлі, зокрема планування міжнародного обміну, валютне регулювання експорту, імпорту та ін. М. з. т. також супроводжується одержавленням науково-технічного і виробничого співробітництва, міжнародних перевезень і туризму, відповідних страхових операцій. М. з. т. здійснюється в умовах командно-адміністративної системи. М. […]...
23. Управління народним господарством (господарський механізм) Управління народним господарством (господарський механізм) – сукупність основних форм, методів і важелів управління народним господарством з використання економічних законів, вирішення суперечностей економічної системи, реалізації відносин власності, а також розвитку людини та узгодження найважливіших типів інтересів. Оскільки народне господарство (економічна система) охоплює основні підсистеми та елементи, господарський механізм поелементно можна розглядати як певний комплекс форм, методів […]...
24. Капіталізм Капіталізм – економічна система, яка базується на соціально-економічній відчуженості основної маси працівників від більшості об’єктів власності (передусім засобів виробництва), від економічної влади і самого процесу праці й підпорядковує собі інші форми некапіталістичної власності – дрібнотоварну, кооперативну, – формуючи цілісний процес розширеного капіталістичного відтворення. К. зародився в надрах феодалізму в період розпаду його економічної структури, в […]...
25. Ефективність державного регулювання економіки Ефективність державного регулювання економіки – комплексна характеристика результативності різних форм та методів державного регулювання народного господарства. Загальним показником такої ефективності є переважання позитивних результатів регулювання над витратами на утримання відповідних державних органів. Конкретизацією даного критерію є з’ясування результативності окремих функцій державного регулювання економіки (див. Державне регулювання економіки). Загалом можна стверджувати, що Е. д. р. е. […]...
26. Державне регулювання економіки Державне регулювання економіки – система державних заходів, спрямованих на забезпечення нормального процесу суспільного відтворення, сприятливих умов для функціонування народного господарства. Держава ніколи не була пасивним спостерігачем розвитку економіки, вона завжди втручалася в господарське життя. Проте масштаби і форми такого втручання були різними. Д. р. е. в ринковій системі пройшло два етапи. Спершу це було епізодичне […]...
27. Система господарського механізму Система господарського механізму – система управління народним господарством, що здійснюється за допомогою основних форм, методів і важелів використання економічних законів, розв’язання суперечностей економічного способу виробництва, реалізації власності, а також розвитку основної продуктивної сили, формування потреб людини, створення стимулів і узгодження соціально-економічних інтересів основних класів та соціальних груп. Своєю чергою, система управління – це свідомо організований, […]...
28. Економічна роль держави Економічна роль держави – виконувані державою основні економічні функції в їх взаємозв’язку з метою забезпечення розвитку економічної системи, її розширеного відтворення і передусім сукупного капіталу. Важливими економічними функціями держави на нижчій стадії розвитку капіталізму (початок XVI – кінець XIX ст.) стають збереження приватної капіталістичної власності і конкуренції, обмеження іноземного впливу на місцеву промисловість, утримання пошти, […]...
29. Закон середнього прибутку Закон середнього прибутку – специфічний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між рівновеликими капіталами, у процесі конкуренції яких підприємства, компанії отримують рівновеликий прибуток. Внутрішніми суперечностями цього закону є рівновеликі капітали, що функціонують у різних галузях і сферах економіки, з одного боку, та різні індивідуальні (галузеві) норми прибутків – з іншого. З. […]...
30. Адміністративно-командна система Адміністративно-командна система – система управління економікою країни, в якій вирішальна роль належить адміністративно-командним методам і влада зосереджується в руках вищого бюрократичного апарату (партійного, радянського, господарського). Така характеристика системи відображає лише одну зі сторін економічної системи, зокрема з боку господарського механізму. Для А.-к. с. характерне централізоване директивне планування – підприємства та організації діють відповідно до планових […]...
31. Межі державного регулювання економіки Межі державного регулювання економіки – ступені мінімально необхідного і максимально можливого втручання держави в розвиток економічної системи. Перші (нижні) продиктовані неспроможністю ринкового механізму саморегулювання економіки вирішити низку важливих для наступного розвитку економічної системи проблем. Без державного втручання економічна система, а отже, підсистема ринкового саморегулювання, існувати неспроможна. М. д. р. е., з одного боку, можливі за […]...
32. Диспропорції економічні Диспропорції економічні – порушення пропорцій в розвитку окремих галузей народного господарства, економічних підрозділів /виробництво предметів споживання і виробництво засобів виробництва/, макроекономічних параметрів /фонд споживання і фонд нагромадження/, фаз відтворення тощо. Д. е. виникають внаслідок неправильної економічної політики держави, порушень у функціонуванні господарського механізму, природних і технологічних аномалій. Д. е. суттєво знижують економічну ефективність народного господарства, […]...
33. Економічні методи управління Економічні методи управління – система форм і методів впливу на діяльність суб’єктів підприємницької діяльності, інтереси окремої людини і трудових колективів для створення умов, які спонукають їх досягти поставленої мети на основі врахування вимог економічних законів, потреб та економічних інтересів. Е. м. у. здійснюються за допомогою реформ в оподаткуванні підприємств різних типів і форм власності або […]...
34. Ринковий механізм Ринковий механізм – взаємодія ринкових елементів: ціни, конкуренції, попиту, пропозиції, кон’юнктури, що надає певної спрямованості економічній поведінці суспільства та узгоджує приватні та суспільні інтереси. Подібно до механізмів технічного плану, Р. м. діє на основі певних економічних законів (вартості, конкуренції, попиту, пропозиції) та включає відповідні складові (механізми ціни, конкуренції, попиту, пропозиції, кон’юнктури). Провідна роль належить механізму […]...
35. Форми і методи державного регулювання економіки Форми і методи державного регулювання економіки – основні способи функціонування, розвитку та реалізації стратегічної мети такого регулювання і похідних від неї цілей. Розбіжність поглядів щодо цієї проблеми в сучасній економічній літературі виявляється в тому, що одні автори розрізняють його типи (короткотермінове і довготермінове), інші виокремлюють адміністративне і правове, пряме та опосередковане економічне регулювання економіки без […]...
36. Інтеграція економічна Інтеграція економічна (від лат. integratio – відновлення, integer (цілий) – процес зближення і поступового об’єднання національних систем, сучасна найбільш розвинена форма процесу інтернаціоналізації господарського життя. За своєю структурою I. e. – це інтернаціоналізація продуктивних сил, техніко – економічних відносин (а в їх єдності – технологічного способу виробництва), виробничих відносин (економічної власності) і національних господарських механізмів […]...
37. Невидима рука Сміта “Невидима рука” Сміта – концепція А. Сміта, згідно з якою розвиток економіки відбувається найефективніше на підставі принципів вільного ринку і приватної власності. Найважливішими принципами цієї концепції є: 1) економічна свобода, передусім свобода підприємницької діяльності; 2) вільна конкуренція незалежних товаровиробників; 3) пріоритет приватного інтересу над суспільним за домінування приватної капіталістичної власності; 4) незначна роль держави в […]...
38. Капіталізм державно-монополістичний Політологічний словник Капіталізм державно-монополістичний – посилення економічної ролі держави, її об’єднання з економічною силою монополій в один механізм з метою пристосування до потреб продуктивних сих, збагачення монополій і утримання в залежності широких верств населення. К. д.-м. виникає в результаті посилення монополізації економіки, суттєвого ускладнення господарського життя, соціально-економічної ситуації. Особливо помітний цей процес у періоди світових […]...
39. Веблен (Veblen) Торстейн (1857 – 1929) Веблен (Veblen) Торстейн (1857 – 1929) – американський економіст, засновник інституціонального напряму в економічній теорії. Засуджував економічний лібералізм і неокласицизм за надмірну затеоретизованість, відірваність від життя, обмеження рамками статичного аналізу, гіпотетичних моделей “стану рівноваги”, критикував ринкову економічну систему за її націленість на отримання прибутку, практику монополістичного ціноутворення. Суспільство некоректно розглядав як промислову машину, елементами якої […]...
40. ЕКОНОМІЧНИЙ ДИРИЖИЗМ Історія економічних вчень СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИЙ ДИРИЖИЗМ (від фр. “керувати “, “управляти”, “регулювати”) – течія в економічній думці, що обгрунтовує необхідність, напрямки і форми систематичного регулювання економіки. Виник на межі 20- 30-х років XX ст. у Франції....