Сім’я – усвідомлено організоване на основі шлюбу й родинно-кровних зв’язків об’єднання незначної кількості людей, члени якого пов’язані спільністю проживання, веденням спільного господарства та прагненням у процесі життєдіяльності реалізувати соціальні, економічні та духовні потреби (інтереси, функції) кожного індивіда, С. та суспільства загалом. У політекономічному контексті С. – це первинна ланка соціально-економічної системи, що базується на приватній власності (у трудовій і нетрудовій формах) і веде спільне домашнє
господарство на принципах взаємодопомоги, здебільшого забезпечує відтворення основної продуктивної сили, а також певною мірою формує деякі інші фактори виробництва, реалізуючи при цьому власні, колективні і суспільні інтереси. Водночас у працях західних економістів дається, як правило, спрощене визначення цього поняття. Так, Джеймс Ф. Енджел, Роджер Д. Блекуелл та П. Мінард (СІ1ІА) стверджують, що С. – “це група із двох і більше осіб, зв’язаних родинними відносинами, шлюбу або спільного проживання. Якщо первинною ланкою економічної системи є підприємство, то такою ланкою соціально-економічної системи є С. С.
– складна, динамічна й значною мірою автономна система, якій найбільше властиві самовдосконалення й самовідтворення. Саме в С. людина відтворює свої розумові, духовні й фізичні сили, черпає енергію для творчості, праці, для активної участі в суспільному житті. В С. формуються основні потреби індивіда, його інтереси. Через С. змінюються покоління, в ній відбувається становлення людини (людини-працівника, людини-власника, людини-політика, носія культурних, духовних, національних цінностей та ін.). Основними функціями С. є: 1) демографічна (дітородна); 2) формування фізичних і розумових (в т. ч. творчих) здібностей дітей, а також їхніх моральних якостей; 3) ведення домашнього господарства, забезпечення нормальних побутових умов; 4) формування основних потреб та інтересів індивіда; 5) забезпечення необхідного рівня споживчого попиту на товари і послуги; 6) заощадження необхідних коштів для придбання товарів тривалого користування та забезпечення у старості; 7) рекреаційне відновлення працездатності зайнятих у народному господарстві членів С. та дітей, що навчаються; 8) функція соціалізації, тобто залучення членів С. до системи суспільних відносин країни (економічних, соціальних, політичних, національних, культурних та ін.); 9) функція екологізації, тобто підготовка членів С. до їх спілкування з природою, до раціональної взаємодії людини і природи. На виконання більшості з перелічених функцій витрачаються значні кошти. Так, 2003 в американській С. з річними доходами до 40 тис. дол. на виховання дітей до 18-річного віку витрачалось 43,4 тис. дол., у С. з доходами від 40 до 68 тис. дол. – 59,5 тис. дол., понад 68 тис. дол. – 87 тис. дол. Сутність сім’ї та виконувані нею функції найбільшою мірою модифікуються у процесі переходу від однієї суспільно-економічної формації до іншої. У процесі становлення в Україні капіталізму (до того ж здебільшого взірця XIX – початку XX ст.) економічна та господарсько-побутова функції С. дедалі більше наповнюються новим змістом. На життя С. впливає формування ринкового середовища (необхідність сплачувати повну вартість комунальних послуг, підвищення плати за перебування дітей у дитячих садках та ін.), внаслідок чого змінюється соціально-економічний статус С. та її значення в суспільстві в бік комерціалізації, внаслідок чого багато молодих пар бояться народжувати дітей, немало жінок дітородного віку мігрують за кордон на заробітки. Ще одна негативна тенденція – збільшення розлучень, передусім через матеріальні труднощі, неналежні умови проживання (кожна десята молода С. не має житлової площі), а також через суб’єктивні причини – алкоголізм, наркоманію, аморальну поведінку одного з подружжя чи обох, що свідчить про погіршення соціально-економічних, психологічних і побутових умов життя сучасної С., відсутність чітких ціннісних орієнтирів, деформацію почуття відповідальності та морально-етичних обов’язків. Одним із факторів, який паралізує виконання всіх функцій С. і ставить під загрозу її існування – безробіття (див. Безробіття). Для розв’язання перелічених та інших життєво важливих проблем необхідна цілісна державна програма зміцнення С., розроблена з участю органів державного управління, громадських організацій, церкви, самої С., основними напрямами якої були б: розвиток гнучкої соціально-економічної інфраструктури; відродження сімейного бізнесу; підвищення престижу домашнього господарства; різнобічна допомога молодим С. Позитивні реформи в цій сфері розпочалися з 2005.
Loading...